Тема. Письмове приладдя. Правила сидіння за партою. Ознайомлення із зошитом для письма (прописи № 1, № 2). Урок-презентація

Мета: дати початкове поняття про предмети письмового приладдя; ознайомити із зошитом для письма, правилами сидіння за партою; вчити орієнтуватися на сторінці зошита; розвивати уяву, спостережливість, кмітливість, інтерес до навчання, дрібну моторику; формувати вміння аналізувати навчальний матеріал, працювати за зразком; учити ді­тей бути спостережливими, уважними, виробляти звичку до планування власних дій; вчити працювати спільно, формувати позитивне ставлення до навчання; виховувати бережливе ставлення до письмового приладдя; любов до школи.

Обладнання: аркуш паперу формату А4 із завданнями; корона; таблички з малюнками знака оклику, питання; малюнки про правильне та неправильне сидіння під час письма; чарівна скриня Бабака (картонна коробка, у якій лежать однакові ручки за кількістю учнів у класі, зошити-прописи), музичні уривки, магнітофон.

Хід уроку

I. Організаційний момент

На партах у дітей лежить лише аркуш паперу формату А4 із завдання­ми для творчої роботи.

— Ось і пролунав перший дзвоник. Відсьогодні ви — школярі. Ця радісна звістка облетіла все місто. Але ж у вас є друзі в інших містах чи селах нашої держави. Чи не так? Як же сповістити їм про цю новину? Так, можна зателефонувати і розповісти про свято Пер­шого дзвоника. А раптом у них не працює телефон? Що ж тоді ро­бити? (Відповіді дітей.)

— Справді, можна завітати до них у гості на вихідні і розпові­сти про свій святковий настрій, поділитися враженнями. А ще можна повідомити через Інтернет. А легше за все взяти і написати листа. Так роблять усі дорослі, бо вони вміють писати. А чи вмієте писати ви? (Ні.) Та нічого страшного в цьому немає, бо через пів­року ви вже самі зможете написати листа бабусі чи своєму найкра­щому другу і розповісти в ньому про свої успіхи у навчанні, про свої досягнення, перемоги. А я намагатимусь навчати вас писати так,

щоб вам було цікаво. І обіцяю, що через кілька місяців кожен з вас напише свого першого листа.

Кожен урок буде у нас незвичайним, бо на кожному уроці ви будете вчитися писати нову літеру. А ще ми будемо подорожувати різними країнами, цікавими містами, навіть планетами. От і сьо­годні ми перенесемося до іншої країни, яка називається Письмо­ляндією. Давайте заплющимо очі й уявимо, що ми — чарівні зіроч­ки і зараз полинемо у політ на пошуки цієї невеличкої, але гарної, квітучої, веселої, цікавої країни. Вона знаходиться недалеко, на відстані вашої фантазії.

Учні заплющують очі. Звучить музика. Учні, сидячи на місцях, іміту­ють рухи польоту зірки.

II. Основна частина

З’являється Королева країни Письмоляндії. Учитель одягає корону.

Королева. Які чарівні зірочки завітали до моєї країни! Я рада знайомству з вами. У моїй країні живе дуже багато різних мешкан­ців. І всі вони щасливі, бо вміють гарно писати.

А чи хочете ви стати жителями країни Письмоляндії? Для цьо­го вам слід навчитися читати і писати. Для початку я вам допомо­жу. Зараз я проведу чарівною паличкою — і кожен з вас стане ма­леньким чарівником-фантазериком.

Звучить музика. Королева проводить паличкою.

— Ось ви і стали маленькими чарівниками. Але не простими чарівниками, а чарівниками країни Письмоляндії. А кожен чарів­ник моєї країни повинен мати те, що необхідно для письма. А чи знаєте ви, що необхідно мати для уроків письма? (Учні дають від­повіді, учитель їм допомагає.)

— У самому центрі моєї країни є ча­рівне місце, де можна знайти все, що нам знадобиться на наших уроках. Але всі ці речі охороняє мудрий Бабак.

Якщо ви впораєтесь із завданнями охоронця,— станете повноцінними ча­рівниками країни Письмоляндії.

1 Відгадування загадок

1— Молодці! Ви відгадали всі загадки мудрого Бабака. І за це він вам подарує письмове приладдя — предмети, що необхідні на уро­ках письма.

Давайте зазирнемо у чарівну скриню Бабака. (Учитель дістає ручку.)

Ознайомлення з ручкою

2— Мабуть, кожний з вас знає цей предмет. Так, це — ручка. Вона нам знадобиться на уроках, а особливо на уроках письма. Це наша чарівна паличка. Бо ми — чарівники, а у кожного чарівника повинна бути чарівна паличка. (Учитель роздає дітям ручки.)

— Перш ніж почати виконувати наступне завдання, нам необ­хідно навчитися користуватися цим предметом. А для цього вико­наємо декілька нескладних практичних вправ.

3Правила тримання ручки

1) Візьміть ручку в руку і поставте цю руку на лікоть.

2) Тримайте ручку трьома пальцями (великим, середнім, вказів­ним) на відстані приблизно 1–1,5 см від кульки.

3) При цьому великий, середній і вказівний пальці зігнуті; безіменний та мізинець — напівзігнуті, лежать опорою для кисті, але не притиснуті до долоні.

4) Тримайте ручку пальцями на спеціальних насічках або гумці. Це необхідно, щоб пальці не посувалися донизу.

5) Верхній кінець ручки повинен дивитися у праве плече (якщо дитина пише правою рукою).

(Бажано, щоб учитель сам уклав ручку в руку кожному учневі.)

Вправа 1. Згинання й розгинання пальців при «письмі» прямих штрихів у повітрі.

Вправа 2. Коливання ручкою, утримуючи її вказівним і великим пальцями; вказівним і середнім та ін.

Вправа 3. Обертання ручки пальцями правої (або лівої, якщо вона є робочою) руки.

Вправа 4. Поставити ручку кулькою на парту, тримаючи за проти­лежний кінець, потім «спуститися» пальцями до кульки.

Вправа 5. Піднімання й обертання у повітрі ручки так, щоб куль­ка опинилася вгорі (при цьому пальці будуть біля кульки).

Вправа 6. Не випускаючи з рук, поставити ручку на парту вже протилежним від кульки кінцем і «спускатися» пальцями від куль­ки вниз (декілька разів).

Вправа 7. Тримаючи ручку великим та середнім пальцями, підні­мати вказівний.

Вправа 8. Колові оберти кистю.

Вправа 9. Покладіть ручку на парту і знову візьміть її.

— А ось і перше випробування від нашого мудрого Бабака.

Нам необхідно зачарувати прямокутники так, щоб вони пере­творилися на ручки. (Домальовування.)

— Молодці! Які гарні ручки у нас вийшли. Висловлюємо вели­ку подяку вашим чарівним паличкам. Без них ми б не змогли впо­ратися з цим завданням.

Презентація зошитів-прописів

— Давайте ще раз зазирнемо у скриню до мудрого Бабака.

Учитель дістає і роздає дітям зошити-прописи.

— Це — зошит.

— Як ви гадаєте, чому цей предмет назвали зошитом? (Відпо­віді учнів.)

— Зошит — це зшиті аркуші паперу. Зошит — зшитий.

Подивіться ще раз на зошит і скажіть, з чого він складається? (З аркушів паперу, які зшили разом.)

— Розгляньте свій зошит і скажіть, що зображено на обкла­динці?

— Перегорніть декілька сторінок. Що ви бачите?

— Як ви вважаєте, для чого нам потрібен зошит? (Щоб учитися в ньому писати.)

— Запам’ятайте! Зошит — це обличчя учня. Слідкуйте за тим, щоб він завжди був чистим, охайним. А щоб не забруднилася об­кладинка, треба його обов’язково обгорнути.

5 Історія зошита

— Зараз зошит — звичайна річ, його може мати кожна дитина. А сталося це тільки після того, як винайшли великі машини, що роблять папір. У кожній країні тепер є великі паперові фабрики, де всі операції виконують розумні машини. Вони беруться за діло з са­мого початку, коли ще в лісі ростуть ялинки та сосни.

Дерева спилюють електричною пилкою. Трактор-лісовоз везе деревину до річки. Потім поліна пливуть по річці. Коли вони до­пливають до фабрики, їх з води виловлює та складає на березі вели­ка машина-кран.

На фабриці за деревину беруться інші машини: на станку полі­на розпилюються на менші частини, інша машина знімає з них кору, рубильна машина рубає на шматки. Конвеєром ці шматки по­даються до котла, в якому деревина очищується та відбілюється. Далі ця сировина потрапляє до млина, який ще більш її роздрібнює і роздавлює в паперову кашу. Ця каша потрапляє до останньої ма­шини. Це дуже великий агрегат, який займає величезну кімнату і складається з кількох менших машин: перша — віджимає з папе­ру воду, друга — прасує папір, щоб той був гладенький і сухий, а потім накручує його на котушку у великі рулони. Далі ці котуш­ки відправляють на картонно-паперові комбінати, на яких цей па­пір ріжуть, лініють, зшивають у зошити.

Після цього ці зошити надходять у магазини, де ми можемо їх купити. І ось перед нами цей зошит.

Покладіть його перед собою.

— Як він називається?

— Так, це «Прописи». Його назва йде від слова «писати». У цьо­му зошиті ми будемо вчитися писати рукописними літерами.

— Роздивіться, будь ласка, сторінки в зошиті.

— Що ви помітили? Як написані букви? (Всі букви написані під нахилом.)

— Щоб так писати, треба покласти зошит під нахилом.

Правила розташування зошита на парті

• Сторінка зошита, на якій працюємо, лежить лівим нижнім ку­том проти середини грудей.

• Похила лінія повинна бути перпендикуляром відносно краю стола.

• Права рука тримається перпендикулярно до верхнього краю зо­шита.

• Якщо ви малюєте, зошит чи альбом треба покласти рівно.

Положення сторінки зошита на парті

— Потренуйтеся покласти зошит для письма, для малювання.

6 Фізкультхвилинка

— А тепер сядьте, як знак питання.

Вправи з орієнтування на сторінці

— А ось і наступне завдання.

Загадка

Він мій друг і помічник.

Я до нього дуже звик,

Бо він для мене залюбки

І ручки носить і книжки. (Портфель)

— Нам слід перетворити ці фігури так, щоб кожна з них стала «портфелем» та «зошитом».

— Що треба намалювати, щоб прямокутник став «зошитом»? (Прямі лінії)

— Давайте і ми проведемо рівні лінії, як у справжньому зошиті, на однаковій відстані одна від одної.

— Молодці! Ось які чудові порт­фелі і зошити ми намалювали.

III. Заключна частина

Підсумок уроку

— Ось і добігла кінця наша перша подорож до чарівної країни Письмоляндії. Давайте заплющимо очі й перенесемося назад до класу.

— Вам сподобалось мандрувати? Що було цікавого? Що було нового? З чим ви познайомилися на уроці? Чого навчились?

А зараз в альбомі кольоровими олівцями намалюйте те, що най­більше вам подобається. Не забувайте, як слід тримати ручку чи олівець, як правильно сидіти за партою під час роботи.

І ще запам’ятайте одне просте правило: зошит після уроку необ­хідно обов’язково покласти до папки, а ручки і олівці — до пенала.

— Дякую вам за роботу на уроці!

Урок 3 (читання)

Тема. Практичне ознайомлення з поняттями «слово», «речення». Бесіда на тему «Літ­ні розваги». Спосіб умовного позначення речень. Урок-змагання «Рятівники»

Мета: формувати практичне уявлення про номінативну роль слова і про речення як засіб вираження думки; учити порівнювати слово і речення; ознайомити зі способом умовного позначення слів і речень; учити добирати слова, близькі за значенням; розвивати організаційні, загальномовленнєві вміння і навички, мовлення дітей, збагачувати його новими словами; формувати дружні взаємини.

Обладнання: повітряні кульки із завданнями (якщо є змога, наповнити кульки гелем, зв’язати разом, підв’язати нижче корзинку з лялькою Петром П’яточкіним, якщо — ні, то намалювати плакат із зображенням хлопчика на повітряних кульках, а кульки надути окремо); карта змагань зі стовпчиками для балів кожного загону; спеціальні зошити у клітинку для графічного зображення звукових схем слів і моделей речень із про­писаними вчителем зразками, предметні малюнки.

Хід уроку

I. Організаційний момент

— Починаємо урок навчання грамоти. Перевіряємо готовність до уроку: на парті в кожного є олівці; Букварі і зошити лежать за­криті на краю парти. Усе інше з парт потрібно прибрати. Дякую вам і вашим батькам за виготовлені закладки. Вони всі — на по­трібній для роботи сторінці (с. 4–5).

II. Основна частина уроку

1 Повідомлення теми і мети уроку

— Сьогодні ми дізнаємося, за допомогою чого можемо виража­ти свої думки, продовжимо мандрівку до чарівного світу україн­ського слова, будемо вчитися працювати з Букварем.

2 Мотивація навчальної діяльності

— Чи знайомий вам невгамовний герой мультфільму Петро П’яточкін? Він опинився у скрутному становищі. Прочитавши книгу Миколи Носова «Пригоди Незнайка», Петрик вирішив теж здійснити подорож у повітрі, надув повітряні кульки і не може при­землитися. Справа в тому, що кожна кулька містить завдання, які хлопчик не в змозі виконати. Пропоную утворити команду рятів­ників 1-А класу і врятувати горе-мандрівника! Хто готовий ман­друвати і складні перешкоди долати? Наш клас об’єднуємо у три рятівні загони: 1, 2, 3 ряди. Будемо вчитися прислуховуватись до іншої думки й обґрунтовувати власну. Пам’ятаймо, що лише друж­ні дії врятують Петрика. Тож починаємо! (Учитель проколює куль­ку № 1 і дістає завдання.)

3 Гра «Додай слівце!»

— Перше завдання цікаве, але потребує дисципліни. Кожному загону-рятівнику по черзі пропонується загадка. Поспішати не можна, слово-відгадку не викрикувати, а додавати хором у кінці тексту. Якщо відгадку викрикує рятівник іншого загону, то він по­збавляється права виконати своє завдання і отримати бал.

Загадки

• Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша — солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься… (Україна).

Додаткове запитання для 1-го загону рятівників

Якими словами ще можна назвати Україну? (Батьківщина, Вітчизна)

• Хочеш плавать в океані,

Побувать на глибині,

Десь у джунглях, чи савані,

Чи в космічній вишині.

Бути пильним слідопитом

В хащах вікових —

Всі шляхи тобі відкрито

На сторінках… (книг).

Додаткове запитання для 2-го загону рятівників

Яка книжка вчора на уроці навчання грамоти виявилася меш­канцем казкового будиночка? Як її ще можна назвати іншим сло­вом? (Буквар, підручник)

• У коробці спочивають

Спритні хлопці молодці,

Убрання барвисте мають

І загострені кінці.

На папері слід лишають,

А зовуться… (олівці).

Додаткове запитання для 3-го загону рятівників

Назвіть ще слова, що є назвами предметів шкільного прилад­дя. (Ручка, альбом, зошит, лінійка, пенал, пензель, портфель, що­денник)

Підсумок. Усі загони правильно виконали завдання, зуміли дібра­ти потрібні слова. Зараз ви ростете, вчитеся ще краще висловлюва­ти свої думки, в школі дізнаватиметеся про все нові й нові слова. Усі їх треба вимовляти чітко, виразно, правильно.

А тепер попрацюємо в зошитах. Розгортаємо їх.

4 Ознайомлення з умовним позначенням слів

— Що ви бачите на сторінці зошита? (Горизонтальні лінії)

— Скільки клітинок підкреслює одна лінія? (Три)

— Таким чином ми будемо позначати слова, поки не вивчимо всі літери.

— Візьміть олівці й підпишіть під моїм зразком своє слово-відгадку.

Воно матиме довжину три клітинки. Під час письма сидіть рів­но. Відстань між партою і тулубом — ваша долонька. Коли пишемо олівцем, зошит на парті лежить рівно.

Учні записують одну риску під зразком учителя.

— А тепер я показуватиму різні предмети чи малюнки, стави­тиму запитання, а ви підніматимете руку і відповідатиме. (Учи­тель, вказуючи на предмети, що оточують учнів, або показуючи предметні малюнки, кожного разу запитує: що це? хто це?)

1-й загін: книжка, ручка, учень, малюнки із зображенням ко­тика, велосипеда, ляльки;

2-й загін: годинник, учениця, дошка, малюнки із зображенням м’яча, пташки, вітрильника.

3-й загін: вікно, інший учень, парта, малюнки із зображенням шахів, дівчинки, ракетки тощо.

— Можливо, хтось із вас здогадався, чому до одних назв пред­метів ставимо запитання хто?, а до інших що?

— Хто може одним словом сказати, що я зараз вам показувала? (Предмети)

— А ви що називали? (Слова)

— Так, ви називали слова, якими називаються ці предмети, — назви предметів.

Нас оточує безліч предметів, і кожний із них має свою назву.

За допомогою чого ми називаємо предмети? (За допомогою слів)

— А тепер пригадаємо, які запитання ми ставили до слів, що називають предмети. (Хто? що?)

Завдання кожному загону рятівників: назвіть предмети, які відповіда­ють на питання хто?, а потім — на питання що? Як ми умовно по­значимо їх на дошці? (Учні називають слова — назви предметів (істот/неістот), а вчитель на дошці позначає їх прямою лінією.)

— Запишіть ще по два слова в зошиті. Не забувайте про поставу під час письма.

Висновок. Усі виконали завдання правильно. Кожен загін одержує 1 бал. Учитель заповнює на дошці карту змагань:

5 Фізкультхвилинка

— А тепер відпочинемо. Підведіться, послухайте вірш і повто­ріть рухи за мною:

6Формування загального уявлення про речення

1) Пояснення вчителя

— Починаємо виконувати завдання з другої повітряної кульки.

Досі ми називали тільки окремі слова. Та коли розмовляємо, про щось розповідаємо, то пов’язуємо їх так, щоб сказане нами було для кожного зрозумілим. Наприклад, якщо ми говоримо слово гра­ються, то всі розуміємо, що воно означає, але чи відомо нам, хто саме грається? (Ні) Тож треба назвати того, хто грається: діти гра­ються. Дівчатка й хлопчики граються. Звірятка граються. Це вже не окремі слова, а речення. (Учні повторюють: речення.)

— Речення складаються зі слів. Вони можуть складатися з одно­го, двох, трьох і більше слів. Щоб вийшло речення, маємо назвати когось або щось (людину, тварину, якийсь предмет) і сказати, що ця істота / цей предмет робить. Вийде коротеньке речення з двох слів.

— Отже, зробимо висновок: з чого складається речення? Речен­ня складається зі слів. (Учні повторюють хором, рядами, індивіду­ально.)

2) Робота з Букварем

— Завдання загонам рятівників: відкрийте букварі, розглянь­те малюнки на с. 4–5 Букваря і спробуйте скласти речення з двох і більше слів про розваги дітей улітку. Хлопчикам і дівчаткам до­бирайте імена. За кожне речення загін одержує бал. Речення повто­рювати не можна!

Орієнтовні відповіді учнів

Діти граються. Андрійко запускає змія. Петрик грається м’ячем. Дівчатка стрибають через резинку. У візочку лежить ляль­ка. Миша заховалася в портфелі.

— Тепер я вимовлятиму тільки частину речення, а ви його за­кінчуватимете (кожен загін по черзі).

Яскраво сяє… На траві блищить… Пташки голосно... Кіт заліз на... Голуб сидить на... Високо вгору здійнявся повітряний... Ляль­ка у візочку міцно...

(Кожне речення хтось із учнів повторює повністю або називає лише його частину, а решта його закінчують.)

7 Графічне позначення речень

1) Ознайомлення зі способом умовного позначення речень

— Поки ми ще не навчилися читати й писати, не знаємо всіх букв, будемо записувати речення так: початок його позначатимемо вертикальною рисочкою заввишки в одну клітинку, а решту слів — горизонтальними лініями. У кінці речення ставимо крапку. Після неї можна писати інше речення. Наприклад:

— Якщо речення складається з трьох слів, то креслимо три лі­нії. Відстань між лініями (словами) — одна клітинка. Подивіться, як зображені речення з двох і трьох слів у Букварі (на с. 4).

— Запишіть ці речення у свої зошити.

Заучування фраз: «Речення складається зі слів. Речення служать для вираження думки. У кінці речення ставиться крапка».

2) Фізкультхвилинка

3) Складання речень

— Починаємо виконання третього завдання. Незабаром наш Петрик П’яточкін зможе повернутися на рідну землю.

За завданням учителя учні кожного загону складають речення з трьох і чотирьох слів за фрагментами ілюстрацій на с. 4–5. На­приклад, учитель пропонує скласти речення про хлопчика з м’ячем, про дівчинку, яка тримає резинку тощо. (Хлопчик грається м’ячем. Галинка тримає резинку. Андрійко взяв ракетку.) Речення з трьох слів зображаються кожним загоном на дошці й у зошитах.

Повторення фраз: «Речення складається зі слів. Речення виражає закінчену думку. У кінці речення ставиться крапка».

4) Ознайомлення зі словами, що служать для зв’язку слів у реченні.

— Ми навчилися поєднувати слова між собою, щоб скласти ре­чення. З’ясували, що слова щось означають: називають предмети, людей. Продовжуємо розглядати малюнки Букваря. (Учитель сам креслить на дошці моделі речень, позначаючи службові слова одні­єю клітинкою.)

— Де сидить голуб? (Голуб сидить на дереві.)

— Куди залізла кішка? (Кішка залізла на дах.)

— Де сховалася мишка? (Мишка сховалася в рюкзаку.)

— Де літає м’яч? (М’яч літає над землею.)

— Де спить лялька? (Лялька спить у візочку.)

— Хто тримає резинку? (Юля й Оля тримають резинку.)

— Зверніть увагу, як умовно позначені в схемах слова на, в, над, у, й? Як ви вважаєте, для чого служать ці слова в реченні?

Висновок. Слова на, в, над, у, й нічого не називають, але допомага­ють іншим словам поєднуватися в речення. Отже, вони служать для зв’язку слів у реченні. І таких слів в українській мові багато.

5) Гра «Живі слова»

До дошки виходять по три дитини з кожного загону рятівників. Вони виступають у ролі слів.

Решта дітей отримує завдання скласти речення, в якому стіль­ки слів, скільки дітей біля дошки. За запропонованим малюнком учні складають речення.

Наприклад. Їжак несе яблуко. Мама спекла пиріжки. Тато на­ловив риби. Учні, що знаходяться біля дошки, вибирають для себе слова з отриманого речення. З цими словами необхідно придумати нове речення. Учні, які виконують роль слів, по черзі називають кожний своє речення. (Яблуко несе їжак. Пиріжки спекла мама. Наловив риби тато.)

Учитель підбиває підсумки виконання третього завдання.

8 Лексичні вправи (четверте, останнє завдання)

1) Завдання для кожного загону рятівників: уважно послухайте тлумачення слова. Відгадайте його

• Гра на дошці, поділеній на світлі і темні клітини (поля), між світлими (переважно білими) і темними (чорними) фігурами за встановленими для них правилами пересування. Набір фігур для такої гри. (Шахи)

• Затягнутий сіточкою дерев’яний або металевий обруч овальної форми з держаком або лопаточка з ручкою для тенісу, бадмінто­ну, пінг-понгу. (Ракетка)

• Дво- і триколісна машина, що рухається силою м’язів людини, яка натискує ногами на педалі. (Велосипед)

2) Складіть із кожним словом речення

За кожне виконане завдання загони одержують по 1 балу.

III. Заключна частина

Підсумок уроку

Повідомивши, що сьогодні у класі перемогла дружба (а вчитель завжди має змогу це зробити, додавши бали за вихованість, оригінальність тощо), пе­дагог вертає ляльку на землю, до класу, проколовши останню п’яту кульку.

Пропонує учням розповісти хлопчикові про те, що нового вони дізна­лися на уроці.

— За допомогою чого ми називаємо предмети?

— Чому до одних предметів ми ставимо питання хто?, а до ін­ших — що?

— Як ми умовно позначаємо слова — назви предметів?

— З чого складаються речення?

— Чи можна записувати речення, якщо не вмієш читати і пи­сати?

— Як позначаємо перше слово в реченні?

— Що ми ставимо у кінці речення?

— Для чого служить речення?

— Яку роль у реченні виконують слова, що нічого не означають?

— Як вони позначаються в моделі речення?

Урок 4 (письмо)

Тема. Види ліній. Правила користування зошитом, ручкою, олівцем. Правила сидіння за партою. Обведення по контуру

Мета: ознайомити учнів із видами ліній, вчити орієнтуватися на сторінці зошита; продовжу­вати навчати дітей правильно сидіти під час письма, тримати ручку; закріпити знання правил розташування зошита на парті під час письма та малювання; повторити назви пальчиків; розвивати дрібну моторику; вчити працювати спільно, формувати позитивне ставлення до навчання; виховувати бережливе ставлення до письмового приладдя; любов до школи.

Обладнання: плакат «Сиди правильно під час письма»; пензлик, ватман, фарба; малюнки, на яких зображено предмети пунктирними, ламаними, кривими, прямими лініями, аркуш паперу для письмової вправи «Веселка»; аркуш паперу, на якому накреслено 15 чотирикутників для вправи «Цікаві лінії»; олівець, кольорові олівці, письмове приладдя: кулькова ручка, зошит «Прописи».

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

Повторення правил посадки під час письма

— Як правильно тримати спину під час письма?

— Де стоять ноги?

— Де мають лежать лікті?

— Як перевірити відстань між партою та грудьми?

— Якою повинна бути відстань від зошита до очей? Як це пере­вірити?

— Покажіть, як правильно тримати ручку.

— Перевірте одне одного.

III. Повторення вивченого на попередньому уроці

1 Положення зошита на парті під час письма

— Давайте згадаємо, як правильно покласти зошит.

Правила розташування зошита на парті

1) Сторінка зошита, на якій працюємо, лежить лівим нижнім ку­том проти середини грудей.

2) Похила лінія повинна бути перпендикуляром відносно краю стола.

3) Права рука тримається перпендикулярно до верхнього краю зо­шита.

2 Правила тримання ручки під час письма

Давайте згадаємо, як називаються наші пальчики. (Учні про­мовляють назви пальців.)

— Візьміть ручку в ту руку, якою ви будете писати.

— Скількома пальцями ви тримаєте ручку?

— Як вони називаються?

— Що роблять під час письма інші пальчики?

Вказівний на правій

Вів всіх пальчиків в похід,

Середній братик ніс рюкзак,

Безіменний йшов просто так,

А мізинчик став всім грати,

Запросив всіх танцювати.

Раз-два-три-чотири-п’ять —

Гей, виходьте танцювать.

— А тепер продемонструйте, будь ласка, як правильно тримати ручку в руці. Перевірте себе, свого сусіда по парті.

Положення ручки в руці під час письма

1) Ручка лежить на першій фаланзі середнього пальця і тримаєть­ся двома пальцями: великим і вказівним, на відстані приблизно 1–1,5 см від кульки.

2) Якщо підняти вказівний палець, то ручка лежить на середньо­му пальці і тримається великим.

3) Ручка проходить біля згину третього суглоба вказівного паль­ця, кінець направлений на праве плече.

4) Вказівний і середній палець зігнуті, безіменний і мізинець — напівзігнуті, лежать на папері і служать опорою для кисті.

5) Кисть руки рухається в напрямі рядка зліва направо, а в міру його заповнення повільно і плавно має посуватися праворуч ра­зом з передпліччям.

Вправи з ручкою

Вправа 1. Згинання й розгинання пальців при «письмі» прямих штрихів у повітрі.

Вправа 2. Коливання ручкою, утримуючи її вказівним і великим пальцями; вказівним і середнім та ін.

Вправа 3. Обертання ручки пальцями правої руки.

Вправа 4. Поставити ручку кулькою на парту, тримаючи за про­тилежний кінець, потім «спуститися» пальцями до кульки.

Вправа 5. Піднімати й обертати у повітрі ручку так, щоб кулька опинилася вгорі (при цьому пальці будуть біля кульки).

Вправа 6. Не випускаючи з рук, поставити ручку на парту вже протилежним від кульки кінцем і «спускатися» пальцями від куль­ки вниз (декілька разів).

Вправа 7. Тримаючи ручку великим та середнім пальцями, підні­мати вказівний.

Вправа 8. Колові оберти кистю.

Вправа 9. Покладіть ручку на парту і знову візьміть її.

Посадка за партою під час роботи

1) Сиди рівно, не торкаючись грудьми столу, відстань від грудей до парти має дорівнювати ширині долоні.

2) Не нахиляй низько голову. Відстань від очей до зошита перевір так: постав лікоть правої руки на парту, кінцем середнього пальця доторкнись до вуха.

3) Плечі тримай на однаковій висоті.

4) Став ноги на підлогу. Ліву ногу можна трохи висунути вперед. Лікті обох рук тримай на парті.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку

— Ми вже знаємо, як правильно сидіти за партою, як тримати ручку, класти зошит. А сьогодні на уроці ми навчимося користува­тися цим зошитом, орієнтуватися на його сторінках.

V. Вивчення нового матеріалу

1 Орієнтування на сторінці зошита

— Розгорніть зошит на с. 6. Підведіть праву руку. Покладіть її на зображення хлопчика. Це права частина сторінки.

— Що зображено на правій частині сторінки угорі (портфель), унизу (книга), посередині (літак, пенал)?

— Роздивіться малюнки на с. 7.

— У якій частині сторінки зображено дівчинку (зліва), фарби (справа посередині), зошит (справа угорі), м’яч (справа унизу)?

— Де зображено ляльку? (Справа посередині)

2 Ознайомлення з видами ліній

Казка «Лінія-чарівниця»

Це було дуже давно. Люди ще тільки вчилися бути людьми. І от якось один чоловік у дикому лісі по­бачив невідомого звіра. Він навіть не міг придумати йому назву. Зля­кався чоловік — треба попередити плем’я про загрозу! Прибіг він до гурту і почав руками махати, розка­зувати, кричати, стрибати, ричати. Але ніхто не розумів його. Тут він схопив палку і надряпав на землі щось схоже на того звіра, якого він бачив у лісі.

І нарешті люди зрозуміли його. Схопили найцінніше і сховали­ся в печері.

Страшний звір прийшов на галявину, де чувся людський запах. Покрутився, погарчав — нема нікого. Раптом побачив на землі на­мальовану страшну потвору. Злякався страшний звір так, що на­віть шерсть дибки стала. Загорланив він від страху і втік.

Ось так за допомогою ліній з’явилися перші зображення. Люди відразу зрозуміли, яку важливу роль у житті відіграє зображення. І з давніх часів почали оточувати себе малюнками, надписами, пор­третами, кресленнями — різними зображеннями.

Лінії можуть бути короткими і довгими, товстими та вузькими, вони можуть утворювати чудернацькі візерунки та чудові орнамен­ти, зображення тварин, птахів, різних речей та предметів…

Лінії бувають різні.

(Учитель демонструє пензликом та фарбою на білому ватмані.)

Тож давайте познайомимося з лінією-чарівницею!

Учитель демонструє малюнки, на яких пунктирними, ламаними, кри­вими лініями зображено предмети.

— Як би ви назвали ці лінії? (Відповіді дітей, оголошення назв ліній учителем.)

— А яку назву буде мати лінія, проведена під лінійку? (Пряма)

Учитель демонструє малюнки прямих горизонтальних, вертикальних, діагональних ліній.

3 письмові вправи

— А зараз і ми спробуємо провести лінії.

Вправа 1. «Веселка»

Провести дугоподібні лінії зліва направо та справа наліво, не відриваючи руки.

У веселки над землею

Різнобарвні стрічечки.

Задивилася веселка

У глибоку річечку.

Вправа 2. «Цікаві лінії»

У прямокутниках олівцем без лінійки накреслити лінії:

13) Пружинисті.

Вправа 3. «Чудернацькі перетворення»

За допомогою різних видів ліній намалювати будь-які речі.

Підготовка до роботи в зошиті

— Перед тим, як розпочати працювати на сторінці зошита, не­обхідно розігріти наші пальчики.

Масаж пальчиків

1) Попестимо наші ручки від ліктів до кінчиків пальців із вну­трішньої та зовнішньої сторони (3 рази).

2) Вказівним пальчиком лівої руки «загостримо» олівець — вка­зівний пальчик правої руки з чотирьох сторін.

3) Беремо в руку кожен пальчик по черзі і намагаємося ніби за­крутити його, натискаючи на шкіру з силою.

4) Розминаємо кожну фалангу на всіх пальчиках.

5) Стискаємо долоню в кулак і розминаємо кісточки.

6) Ніби ножицями намагаємося розрізати кожний пальчик, про­кручуючи його назовні.

7) Розминаємо на долоньці горбики біля великого та біля всіх ін­ших пальців.

8) Витягуємо пальчики, поступово спускаючись до їх кінчиків.

9) Намагаємося обережно дотягнути великий палець до руки.

10) Колові оберти долонями. Руки витягнуті перед собою.

5 Робота в зошиті (с. 6)

— Ми готові працювати в зошиті.

Зошити всі розгорнули,

Правильно за парти сіли.

Щоб спини не боліли,

Щоб здорові були діти,

Треба правильно сидіти.

Отже, сядьте всі рівненько

Завдання слухайте гарненько,

Час не гайте ви дарма,

Приготуйтесь до письма.

1) Наведення по пунктирах ліній.

2) Розфарбовування предметів, які Миколка та Наталка візьмуть до школи.

Фізкультхвилинка

Хмара сонечко закрила,

Слізки срібнії зронила.

Ми ті слізки позбираєм,

У травичці пошукаєм.

Пострибаєм, як зайчата.

Політаєм, як пташата.

Потанцюємо ще трішки,

Щоб спочили руки й ніжки.

Всі веселі? От чудово!

А тепер до праці знову.

6 Продовження роботи в зошиті (с. 7)

— Як кладемо зошит під час розфарбовування малюнків?

VI. Підсумок уроку

— Чого ви навчилися сьогодні на уроці?

— Що вам найбільше запам’яталося?

— Що дізнались нового?

Урок 5 (читання)

Тема. Закріплення знань про речення. Робота з дитячою книжкою. Українська народна казка «Ріпка». Слухання і розповідь казки. Коротка і повна відповіді на запитання. Складання речень заданої будови

Мета: формувати вміння скФладати речення і зв’язну розповідь, виділяти слова із речення; слухати казку, давати повні й короткі відповіді на запитання; вчити розрізняти слова із значенням пестливості та згрубілості; розвивати організаційні, загально мовленнєві вміння і навички, мовлення дітей, збагачувати його новими словами; виховувати інтерес до книги.

Обладнання: на окремому столику — ріпка, під якою схована таця з яблуками; зошити у клітинку для графічного зображення звукових схем слів і моделей речень; комплект книжок «Українська народна казка “Ріпка”» на кожну парту (можна використати навчальний комплект «Читаю сам» для 1 класу, рекомендований Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-467 від 10.02.2003), у якому казка «Ріпка» знаходиться в збірці українських народних казок «Пан Коцький»).

Хід уроку

I. Організаційний момент. Повідомлення теми і мети уроку

— Сьогодні на уроці навчання грамоти у нас з’явилася ще одна книжка. Ми обов’язково з нею попрацюємо. Перевіряємо порядок на партах: олівці є, Буквар і зошит для читання лежать на краю парти. Нова книжка — у кожного на столі посередині.

До нас у гості завітає казка, причому її дійовими особами бу­дуть ті, хто уважно слухатиме текст і правильно даватиме повні й короткі відповіді на мої запитання.

II. Вироблення вмінь виокремлювати речення з мовного потоку

— Послухайте, будь ласка, текст і спробуйте визначити, скіль­ки в ньому речень:

Сонце заходить. Гори чорніють. Пташечка тихне. Поле німіє.

Після повторного прослуховування, учні відтворюють ті речення, які вони запам’ятали. Потім записують у зошиті і на дошці їх спільну графіч­ну модель.

— Тепер приготуйте свої долоньки. Плескайте щоразу, як по­чуєте кінець речення.

Настав теплий ранок. Зійшло ясне сонечко. Весело заспівали пташки.

Фізкультхвилинка

III. Робота з дитячою книжкою

1 Коротка підготовка учнів до сприймання змісту казки. Установка на слухання твору

— Це — ріпка (показує на столик). Смачна, міцна. Слухаємо казку. Уявляємо події, співчуваємо героям.

2 Читання казки вголос учителем

Після прослуховування вчитель повідомляє, що це українська народна казка. Її назва «Ріпка». Учні повторюють хором за вчите­лем: «“Ріпка” — українська народна казка».

3 Колективне відтворення прослуханого

1) Робота за ілюстрацією Букваря (с. 6–7).Повні й короткі відповіді на запитання вчителя

— Подивіться, як усі герої казки ланцюжком дружно взялись одне за одного, напружились, щоб вирвати ріпку. Дайте повні й не­повні відповіді на запитання. Наприклад:

— Хто зображений на малюнку? (Герої казки. Дід, баба, онука, песик, кішка й мишка. На малюнку зображені герої казки: дід, баба, онука, песик, кішка й мишка.)

— Що дід вирішив посадити на грядці? (Ріпку. Дід вирішив по­садити на грядці ріпку. Дід посадив ріпку. Посадив дід ріпку.)

— Чим дід грядку скопав?

— Чим дід грядку заскородив?

— Як росла ріпка влітку?

— Коли вирішив дід ріпку вирвати?

— Кого покликав дід собі на допомогу?

— Як звати бабцю?

— Кого покликала на допомогу бабуся?

— Як звати внучку?

— Кого покликала на допомогу внучка?

— Як звати песика?

— А кого покликав песик?

— Як звати кішку?

— Хто допоміг вирвати ріпку із землі?

— Як звати мишку?

2) Гра «Жива картинка»

— Зараз ми біля дошки поставимо німу сценку, спробуємо ожи­вити малюнок Букваря.

Учні-актори за бажанням виходять до дошки, одягають відповідні рек­візити: дідусь — капелюха; бабуся — хустку; онука — намисто; кішка, со­бака, мишка — маски.

Після цього всі герої стають одне за одним у відповідному порядку. Учні їм аплодують. Жива картинка може повторитися з іншими акторами. Буквар поки закривають.

4 Розглядування книжки

Учні розглядають детально книжку (робота в парах). Розрізняють на ній ілюстрації, написи. Ті, хто вміє читати, прочитують назву казки.

Далі книжка розглядається посторінково, на кожній сторінці учні звертають увагу на те, хто зображений на ілюстрації, що там відбувається, який настрій у персонажів казки. Учні за допомогою вчителя колективно, рядами, індивідуально промовляють ті речення, які повторюються в кож­ному епізоді твору.

— Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!

— Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!

— Ходи, Хвіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!

— Ходи, Варварко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!

— Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!

— Тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень!

5 Фізкультхвилинка (імітація рухів героїв казки під коментар учителя)

Пішов дід на город — гуп, гуп. (Учні крокують.)

Узяв ріпку за зелений чуб, тягне руками, вперся ногами, му­чився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень! (Учні ста­ють у рядах один за одним, як герої казки, і нахиляються вперед, назад. Уявляють, що вирвали ріпку, сідають на місця.)

6 Рекомендації до діяльності протягом тижня

Розглядати вдома та підготувати в класному «Куточку читача» виставку «Казки, які я знаю».

IV. Робота за ілюстрацією Букваря

1 Пригадування казок

— Героїв яких українських казок ви впізнали на сторінках підруч­ника? («Пан Коцький», «Вовк і семеро козенят», «Рукавичка», «Ли­сичка, Котик і Півник», «Коза-дереза», «Колосок», «Царівна-жаба»)

2 Гра «Хто — що?»

Діти об’єднуються в дві великі групи (наприклад, хлопчики й дівчатка або варіант 1 і варіант 2). Учитель промовляє слова, учні слухають. Якщо слово відповідає на питання хто?, хором ставить запитання перша група, якщо що? — друга група.

Слова для гри: учень, м’яч, учениця, школярик, помідор, зебра, хо­лодильник, донька, мама, сир, компот, диня, Карлсон, Попелюш­ка, огірок, щавель тощо.

Висновок: до назв живих істот (людей і тварин) ставимо питання хто?, до назв неживих істот — що?

3 Складання речень за поданими на сторінці Букваря моделями

4 Складання речень за змістом казок і запис їх моделей на дошці й у зошитах

Наприклад. Посадив дід ріпку. Пішов дід на город. Узяв ріпку за чуб. Кличе киця мишку. Упала ріпка на діда. Упала онука на песика.

Повторення фраз: «Речення складається зі слів. Речення виражає закінчену думку. У кінці речення ставиться крапка».

V. Практичне ознайомлення учнів зі словами із значенням пестливості та згрубілості

— На попередніх уроках ми називали людей, тварин, предмети одним словом. А сьогодні будемо вчитися один і той самий предмет називати по-різному, залежно від того, як ми до нього ставимося. Це завдання складніше. Наприклад, як ми ще можемо назвати козу з казки «Вовк і семеро козенят»? (Кізонька, кізка, мама-коза) А як по-іншому можна назвати вовка? (Вовчисько, вовчище, вовцюган) А чому не можна було б назвати його вовчиком, вовчиком-братиком? У яких відомих казках його так називають?

— А як ви називаєте найрідніших для вас людей — маму й тата? (Мама, мамуся, матусенька, матінка, мамця, ненька; татко, та­тусь, татунько, татусик, батечко, батенько)

З дібраними словами складіть 2–3 речення.

VI. Підсумок уроку

— Сьогодні на уроці ми вчилися слухати і розповідати казку «Ріпка», давати повні й короткі відповіді на запитання, по-різному називати один і той самий предмет. Працювали з книжкою, що має назву «Ріпка».

— Скажіть, будь ласка, чи підійде до змісту казки заголовок: «У гурті й комар — сила»?

— Чому ви так вважаєте?

— А тепер — сюрприз: хто ще хоче зіграти, як актор, кінець казки?

Учні одягають реквізит. Тягнуть ріпку, а під нею знаходять тацю з яблуками, пригощаються.

Урок 6 (письмо)

Тема. Сітка зошита, робочий рядок. Письмо горизонтальних прямих довгих та коротких ліній

Мета: продовжувати ознайомлення учнів із різними видами ліній; вчити орієнтуватися на сторінці зошита, добирати слова до поданих схем; закріплювати вміння учнів пра­вильно розміщувати на парті зошит під час письма та малювання, рівно сидіти під час письма, правильно тримати ручку, олівець; розвивати дрібну моторику; дати по­няття: «робочий рядок», «верхня, нижня робочі лінії»; вчити працювати самостійно, формувати позитивне ставлення до навчання; виховувати бережливе ставлення до письмового приладдя; любов до школи.

Обладнання: аркуш із зображенням малюнків різними видами ліній (на кожного учня); зошит з письма в косу лінію; два малюнки: зображення букв на площині сторінки та у робочому рядку; плакат «Правильно сиди під час письма»; кольорові олівці; музичний фрагмент до фізкультхвилинки.

Хід уроку

Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

1 Повторення правил про правильну посадку(за плакатом «Правильно сиди під час письма»)

2 Повторення вимог до розміщення зошита на парті, положення ручки в рукахпід час письма

3 Робота за матеріалом уроку читання

— Про що ми говорили на уроці читання?

— Згадайте назви казок, про які йшла мова.

— Які назви казок складаються з одного, з двох, трьох слів?

— У назвах яких казок присутнє число?

— Згадайте назву казки, яка б відповідала поданій схемі:

4 Повторення видів ліній

— Розгорніть зошит на с. 8. Давайте допоможемо пташеняті до­летіти до гнізда, а конику потрапити на квітку. (Обведення по пунк­тиру.)

5 Розглядування малюнків

— А тепер розгляньте малюнки, що лежать у вас на парті. Яки­ми лініями вони зображені?

6 Розфарбовування зображень

— Обведіть по лініях та розфарбуйте зображення.

III. Повідомлення теми і завдань уроку

— Зверніть, будь ласка, увагу на ті малюнки, що залишилися незафарбованими. Якими лініями вони накреслені? (Прямими)

— Прямі лінії можуть бути горизонтальними, вертикальни­ми, похилими.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося з горизонтальними корот­кими та довгими прямими лініями.

IV. Вивчення нового матеріалу

1 Ознайомлення з сіткою робочого зошита

— У зошиті наші лінії живуть у певному місці. Давайте уважно роздивимося сторінку нашого зошита.

Сітка робочого зошита

2 Ознайомлення з робочим рядком

— Я маю два малюнки: на першому — букви різного розміру, написані по всій площині зошита; на другому — всі букви однако­вого розміру, написані у робочому рядку.

— На якому малюнку вам легше прочитати запис? (На другому)

— Як ви вважаєте, чому? (Букви всі одного розміру і написані в одному рядку.)

— З яких же ліній утворився рядок? (Верхньої і нижньої робо­чої лінії)

— Чому вони називаються «робочі»? (Ми будемо працювати саме на них.)

— Наш рядок теж називається «робочим рядком». Здогадалися чому?

— Давайте ще раз покажемо верхню та нижню робочі лінії, ро­бочий рядок.

Практичне завдання. Робота в сітці зошита

Виконання вправ для розвитку окоміру та вільної орієнтації учнів у зошиті (в косу лінію).

1) Постав крапки за зразком на нижній робочій лінії (рис. 5а).

2) Постав крапки за зразком на верхній робочій лінії (рис. 5б).

3) Постав крапки за зразком. Зверни увагу: вони знаходяться на середині робочого рядочка (рис. 5в).

4) Постав крапки за зразком. Зверни увагу: вони знаходяться близько до середини робочого рядка (рис. 5г).

— А зараз ми будемо вчитися писати на верхніх та нижніх ро­бочих лініях, утворюючи короткі та довгі горизонтальні лінії.

Горизонтальними називаються лінії, що проводяться зліва на­право (вчитель демонструє на дошці).

3 Підготовка до роботи в зошиті

— Щоб красиво і правильно написати в зошиті, нам потрібно згадати вимоги до посадки під час письма, правила тримання руч­ки та розміщення зошита.

Зошит свій я розгортаю,

Навкосець його кладу.

Ручку правильно тримаю,—

Все у мене до ладу.

Сяду прямо, не зігнуся,

До роботи я беруся.

4 Вправи з ручкою

5 Письмо горизонтальних ліній у повітрі на рахунок раз

6 Робота у прописах на с. 6 (чотири рядки)

1) Аналіз завдання першого рядка

— Що ви бачите у першому рядку? (Горизонтальні лінії)

— Зверніть увагу на те, що це короткі горизонтальні лінії.

— Згадайте, де можна побачити такі лінії у житті? (Дорожня розмітка)

— Утворіть свою дорожню розмітку на першому рядку вашого зошита.

2) Самостійна робота на другому рядку зошита

3) Аналіз завдання третього рядка

4) Самостійна робота на четвертому рядку

4) Самостійна робота на четвертому рядку

Фізкультхвилинка

Під берези, під дубки

Заховалися грибки.

Поливали їх дощі,

Щоб смачні були борщі.

У червоних шапочках

Мухомори в крапочках.

Хай вони собі стоять,

Ми не будем їх чіпать,

Краще будем танцювать.

Звучить музика, учні виконують довільні рухи.

V. Узагальнення вивченого матеріалу

1 Виконання завдання на останньому рядку зошита

— Зверніть увагу на останній рядок. Які лінії зображено? (Го­ризонтальні, короткі та довгі)

— У якій послідовності вони зображені? (Вони чергуються.)

— Виконайте завдання останнього рідка самостійно

2 Розфарбовування

— Дістаньте малюнок, на якому різними видами ліній зобра­жено предмети. Розфарбуйте ті малюнки, предмети на яких зобра­жені кривими лініями.

3 Вправа на безвідривне письмо (с. 8)

— Жуку необхідно перелетіти через річку. Намалюйте, як ле­тів жучок. Намагайтеся провести лінію, не відриваючи олівця від сторінки.

VI. Підсумок уроку

— З якими лініями ви сьогодні ознайомилися?

— З якими ще лініями ви зустрічалися сьогодні на уроці?

— Що вам найбільш запам’яталося?

— Що сподобалося?

— Які завдання вам здалися важкими?

Урок 7 (читання)

Тема. Розширення уявлень учнів про слово та речення. Ознайомлення зі словами — на­звами дій. Бесіда «Режим дня». Робота з ілюстрацією «На уроці»

Мета: розширити уявлення учнів про слово і речення; формувати поняття про слова — назви дій; розвивати вміння правильно ставити до них граматичні запитання; вчити складати власні висловлювання за опорними малюнками; розвивати аудіативні уміння на рівні речення, удосконалювати дитяче мовлення; виховувати бажання дотримува­тися правильного режиму дня.

Обладнання: зошити у клітинку для графічного зображення моделей речень, предметні малюнки.

Хід уроку

Організаційний момент

II. Вправи на розвиток аудіативних умінь на рівні речень

1 Актуалізація опорних знань учнів

Вступна бесіда

— За допомогою чого ми називаємо предмети?

— Чому до одних предметів ми ставимо питання хто?, а до ін­ших — що?

— Як ми умовно позначаємо слова — назви предметів?

— З чого складаються речення?

— Чи можна записувати речення, якщо не вмієш читати і пи­сати?

— Як позначаємо перше слово в реченні?

— Що ми ставимо в кінці речення?

— Для чого служить речення?

— Яку роль у реченні виконують слова, які нічого не означають?

— Як вони позначаються на моделі речення?

2 Повідомлення теми і мети уроку

— Сьогодні на уроці ми продовжимо дізнаватися нове про слово і речення; будемо вчитися ставити до слів запитання; складати власні висловлювання за опорними малюнками.

3 Вправи на виділення з мовленнєвого висловлювання окремих з них

— Послухайте висловлювання. Скажіть, скільки речень почу­ли. Повторіть останнє.

1) Поблискують черешеньки в листі зелененькім. Черешеньки ваблять очі діточкам маленьким.

2) Жив собі дід Андрушка. А в нього була баба Марушка. А в баби — дочка Мінка. А в дочки — собачка Хвінка.

4 Вправи на розрізнення завершених і незавершених речень

— Скажіть, що з того, що ви почули, є реченням, а що — ні.

Школярі радісно готуються до свята.

Вони зібралися в актовій…

Тарасик запросить на свято свою маму.

Мама пошила йому нову…

Хлопчик подякував…

Нову сорочку він одягне на свято.

5 Складання речень за завданням учителя

Складіть речення про те:

1) що можна побачити в небі;

2) що можна почути на концерті;

3) кого можна зустріти в лісі;

4) за чим спостерігають на стадіоні;

5) хто лікує людей;

6) що рухається по дорозі.

Запис моделей складених речень на дошці та в зошитах (за вибором учителя й учнів).

Фізкультхвилинка

III. Ознайомлення зі словами — назвами дій

1 Добір слів — назв дій за змістом речень

Доберіть влучне слово за змістом речення, яке б відповідало на запитання вчителя.

1) На концерті бадьора пісня (що робить?)… лунає, звучить.

2) Журавель у небі сумно (що робить?)… курличе, прощається.

3) Уранці лагідне сонечко над землею (що робить?)… встає, підні­мається, сходить.

2 Узагальнення ознак виучуваного поняття

Міркування

— Що називали? (Слова)

— На які запитання вони відповідали? (Що робить?)

— Так, ви додавали слова, які називали дії предметів: пісня (що робить?) лунає; журавель (що робить?) курличе; сонечко (що ро­бить?) встає.

— Отже, в українській мові існують слова — назви дій.

IV. Встановлення зв’язків між новими теоретичними

відомостями та попередньо засвоєними знаннями

1 Узагальнення

— Які слова ви вже знаєте? (Слова — назви предметів)

— Про які нові слова дізналися? (Про слова — назви дій)

— На яке запитання відповідають слова — назви дій? (Що ро­бить?)

— А про що розповідають слова — назви дій?

— Слова — назви дій розповідають, що робить предмет.

— Як ви вважаєте, чи багато дій можуть виконувати предмети?

2 Гра «Діячі»

Учні першого ряду придумують слова, що відповідають на пи­тання хто? півник; середнього ряду — слово-дію: півник (що ро­бить?) кукурікає); учні третього ряду пропонують слово — назву неістоти: (що?) сонечко; другий ряд пропонує слово — дію: сонечко (що робить?) сідає і т. ін.

Висновок. Нас оточує багато предметів, які постійно виконують якісь дії, отже, в рідній мові існує багато слів — назв дій.

V. Вправляння у практичному застосуванні набутих знань

1 Гра «Відгадай предмет за дією»

• Світить, сходить, гріє, заховалось, зайшло, зійшло… (сонечко).

• Вчаться, сидять, слухають, відповідають, розповідають… (учні).

• Вчить, розповідає, пояснює, показує, запитує, слухає… (учитель).

• Бігають, купаються, загоряють, пірнають, плавають… (діти).

— А чи можна останні слова-дії сказати про каченят? Яке сло­во зайве? (Загоряють)

2 Робота за Букварем

1) Бесіда «Режим дня»

— Ставши школярами, ви змінили розпорядок дня. Щоб бути здоровим і все встигати робити, потрібно правильно організувати свій день. Розгляньте малюнки в Букварі і скажіть, які дії треба

виконувати, щоб ваш режим дня сприяв зміцненню власного здоров’я. Давайте повні і короткі відповіді на запитання.

— Що робить дівчинка на першому малюнку? (Зарядку. Дівчинка на першому малюнку робить зарядку.)

— Що потім робить Олеся? (Вмивається і снідає. Потім Олеся вмивається і снідає.)

— Куди далі вирушає учениця? (До школи. Далі учениця виру­шає до школи.)

— Що робить Олеся в школі? (Вчиться, сидить за партою, слу­хає вчителя й відповіді однокласників, відповідає, розповідає…)

— Чим займається дівчинка після школи? (Допомагає мамі, грає на свіжому повітрі, розглядає книжки.)

— А як минає ваш день?

2) Складання власних висловлювань за опорними малюнками про свій режим дня

3) Виховний момент про необхідність дотримуватися правильного режиму дня (висновок можуть зробити учні)

4) Фізкультхвилинка

Учень за бажанням показує класу, яку ранкову гімнастику він робить удома.

5) Добирання речень до графічних схем Букваря

6) Робота з ілюстрацією «На уроці»

Під час бесіди учні повторюють уже відомі їм правила поведін­ки на уроці; слова — назви шкільного приладдя, шкільних меблів. Учитель нагадує про необхідність бережливого ставлення до всьо­го, що знаходиться в класі.

7) Робота в парах. Імітація слів — назв дій

Учням пропонується в парах придумати та зобразити певну дію (писати, малювати, замітати, прати, прасувати, мити підлогу, роби­ти зарядку тощо). Пара, що виконала завдання, виходить до дошки.

Клас хором запитує: «Де ви були, що ви бачили?»

Пара дітей відповідає: «Де ми були, ми не скажемо, а от що ро­били, покажемо!» (Імітують дію, учні відгадують.)

VI. Підсумок уроку

— Про які нові слова дізналися? (Про слова — назви дій)

— На яке запитання відповідають слова — назви дій? (Що ро­бить?)

— А про що розповідають слова — назви дій? (Слова — назви дій розповідають, що робить предмет.)

— Чому слід дотримуватися режиму дня? (Щоб бути здоровим і все встигати робити.)

— Хто з наших учнів найкраще виконує правила поведінки на уроці? Чому?

Урок 8 (письмо)

Тема. Робочий рядок, його складові частини. Письмо коротких та довгих похилих ліній. Розвиток зв’язного мовлення. Мовленнєві форми привітання і прощання

Мета: ознайомити учнів з міжрядковою лінією; вчити писати похилу коротку, похилу довгу лінію, знаходити міжрядкову лінію у сітці робочого зошита; закріплювати вміння користуватися зошитом, ручкою, правильно сидіти під час письма; орієнтуватися на сторінці зошита, знаходити робочий рядок і працювати на ньому; повторити правила етикету; розви­вати уяву, спостережливість, кмітливість, інтерес до навчання, дрібну моторику руки, музичний слух; збагачувати словниковий запас учнів; формувати вміння аналізувати навчальний матеріал, працювати за зразком спільно та самостійно; учити дітей бути спостережливими, уважними, виробляти звичку планувати власні дії; формувати пози­тивне ставлення до навчання; виховувати шанобливе ставлення до оточуючих, культуру, бережливе ставлення до письмового приладдя, любов до школи.

Обладнання: прописи, зошит з письма в косу лінію із завданнями; музичний запис дитячої пісні «Усмішка» (муз. В. Шаїнського, сл. М. Пляцковського); плакат «Сиди правильно під час письма»; малюнок або м’яка іграшка Павучок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

1 Бесіда

— Про що ми говорили на уроці читання? (Відповіді дітей.)

2 Відгадування загадок

• Темна, мов осіння ніч,

Незамінна в школі річ. (Дошка)

• Бачити — не бачить,

Чути — не чує,

Мовчки говорить,

Добре мудрує.

Діток навчає

Втоми не має. (Книжка)

• Стоїть вулик придорожній,

Уночі завжди порожній,

Вранці і вдень гуде, оживає,

А вночі відпочиває. (Школа)

3 Відповіді учнів на запитання вчителя (метод «Мікрофон»)

— Як слід поводитись у школі?

— Як необхідно поводитись на уроках, на перерві?

— Як вчинити, якщо тобі необхідно терміново щось запитати у вчителя?

• ⇐ Назад
• 12