Закріплення знань студентів

Перевірка засвоєного лекційного матеріалу студентами через вирішення практичних ситуацій, розв’язання яких залежить від глибини знань з цивільного процесу, уважності студентів, їх можливості творчо працювати з нормативно-правовими актами та вміти їх аналізувати. Від студента вимагатиметься проаналізувати конкретну ситуацію, зайняти певну правову позицію та захистити її під час обговорення (Додаток 1)

Підсумки заняття

Домашнє завдання

Повторити лекційний матеріал.

Самостійно опрацювати порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; провадження у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника.

Письмово вирішити ситуації, подані у Додатку 1.

1. Специфіка захисту прав громадян, не пов’язана з їх порушенням. Додаткові умови їх підвідомчості. Відсутність спору про право цивільне

Окреме провадження — це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Спільні ознаки усіх справ окремого провадження:

1) у порядку окремою провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне

2) мета судового розгляду - встановлення наявності або відсутності факту

3) факт, що вст-ся судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення

4) факт повинен мати безспірний х-ер. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах

5) закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть порушити справу

6) справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника, заінтересованих осіб або організацій (справи порушуються заявою, а тому - немає позовної заяви, немає і позову; немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи)

7) немає окремих інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (співучасті, зустрічного позову, забезпечення позову, мирової угоди, третіх осіб тощо)

У новому ЦПК істотно збільшено кількість категорій справ порівняно з ЦПК 1963 р. Судовий розгляд кожної категорії справ окремого провадження має свої істотні особливості.

У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи:

1) обмеження цивільної дієздатності ф.о., визнання ф.о. недієздатною та поновлення цивільної дієздатності ф.о. (гл.2);

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (гл.3);

3) визнання ф.о. безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (гл.4);

4) усиновлення (гл.5);

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення (гл.6);

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі (гл.7);

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (гл.8);

8) визнання спадщини відумерлою (гл.9);

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку (гл.10);

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (гл.11);

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (гл.12).

У порядку окремого провадження розглядаються також справи:

12) про надання права на шлюб. За заявою особи, яка досягла 14-ти років, за рішенням суду їй м.б. надано право на шлюб, якщо суд встановить, що це відповідає її інтересам (ч.2 ст.23 СК). За рішенням суду м.б. надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним (ч.4 ст.26 СК)

13) про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу 1 місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу (ст.109 СК)

14) про поновлення шлюбу після його розірвання. Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі. На підставі рішення суду про поновлення шлюбу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган РАЦСу видає нове Свідоцтво про шлюб, у якому день реєстрації шлюбу, за вибором подружжя, м.б. визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу (ст.117 СК);

15) про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Така справа м.б. розглянута судом за участю представника особи, засудженої до позбавлення волі (ч.3 ст.234 ЦПК України);

16) про вст-ня режиму окремого проживання за заявою подружжя. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може ухвалити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя (ст.119 СК)

17) про надання права на побачення з дитиною. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи (ст.168 СК)

18) про зміну мети установи. Якщо зд-ня мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який зд-ює держ.реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин. У разі зміни мети установи або зміни структури управління її правління зобов'язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього питання (ст.103 ЦК)

За заг.правилом всі справи окремого провадження розглядаються суддею одноособово. Що стосується справ про обмеження цивільної дієздатності ф.о., визнання ф.о. недієздатною та поновлення цивільної дієздатності ф.о. (1), визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (3), усиновлення (4), надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (9), обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (10), то вони розглядаються судом у складі одного судді і 2-х народних засідателів.

Судові рішення у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню.

Отже, окреме провадження — це один з 3-х видів проваджень у суді першої інстанції, де розглядається визначене судом коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану.

Особливості судового розгляду справ окремого провадження:

§ порівняно з позовним провадженням, розглядаючи справи окремого провадження, ЦПК закріпив активну позицію суду при з'ясуванні обставин справи - може за власною ініціативою витребувати необхідні докази

§ порушуються не інакше як за заявою, яка містить вимогу до суду, а отже, окреме провадження — непозовне і одностороннє, воно не містить ні матеріально-правових вимог, ні адресатів такої вимоги (односторонність форми окремого провадження)

§ не ґрунтується на принципі змагальності

§ обов'язкова участь в ньому заявника та заінтересованих осіб

§ заборона передачі справ окремого провадження на розгляд третейського суду і закриття справи у зв'язку з укладенням мирової угоди

§ якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду й роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах

§ при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави)

§ розмір судового збору у цих категоріях справ, оскільки немає спору про право цивільне, встановлено законодавцем у твердому розмірі (судовий збір – 8,5 грн.; ІТЗ – 30 грн.)

2. Справи про визначення правового стану особи і його правове значення. Про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення його померлим

Підсудність розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності ф.о. чи про визнання ф.о. недієздатною судом визначається місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, за місцезнаходженням цього закладу. Особливість: підсудність цієї категорії справ стосовно громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді ВСУ.

Не виключено звернення до суду і кількох уповноважених заявників.

У заяві про обмеження цив.дієздатності ф.о. має бути зазначено, щодо яких прав варто обмежити дієздатність громадянина:

§ одержувати й самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами

§ укладати угоди (договори дарування, купівлі-продажу, позики тощо)

Громадянин, про обмеження цивільної дієздатності якого подана у суд заява, стає особою, що бере участь у справі. Тому незалежно від стану здоров'я йому слід надсилати копію заяви. Він має право всіма законними способами відстоювати в суді свої інтереси, доручати ведення справи своєму представникові, адвокатові.

Визнання громадянина недієздатним можливо за умови, що воно викликає певні правові наслідки. У тих випадках, коли психічно хвора особа не є небезпечною, визнання її недієздатною є порушенням її прав.

У заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним має бути зазначена мета, для досягнення якої необхідно визнати його таким. Разом із заявою заявник повинен представити суду такі документи:

§ докази, що підтверджують хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними (виписка з історії хвороби, довідка про стан здоров'я, виписка з військового квитка про причину звільнення з армії або відсторонення від проходження військової служби, довідка військового госпіталю про поранення, травму голови, документи й акти, складені працівниками міліції, представниками громадськості, показання свідків, лікарів про дивну поведінку громадянина у побуті, на вулиці, про наявність захворювання тощо).

За наявності достатніх даних про хронічний, стійкий психічний розлад громадянина для визначення його психічного стану судді слід призначити судово-психіатричну експертизу й отримати медичний висновок

§ докази, що підтверджують факти зловживання особою спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами (протоколи засідань громадських організацій, житлово-експлуатаційних організацій, вуличних комітетів, акти й протоколи органів міліції, постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, довідки медичних установ про те, що громадянин лікувався від наркоманії, зловживав спиртними напоями, акти адміністрації про відсторонення від роботи особи, що з'явилася на роботі у стані алкогольного або токсичного сп'яніння тощо)

§ докази про матеріальне становище особи, щодо якої порушена справа про обмеження дієздатності (довідка про заробітну плату, довідка про заробітну плату, довідка про наявність майна, його вартість і значимість для сім'ї)

§ докази про доходи сім'ї та кількість її членів

§ характеристики з місця роботи й проживання

У тому випадку, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого нездатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, але при поданні заяви в суд не може представити офіційні документи про це з лікувальної установи, заява не може бути прийнята судом.

Після порушення справи суддя повинен здійснити у порядку провадження у справі до судового розгляду таке коло процесуальних дій: визначити склад учасників, необхідні докази, призначити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення учасникам процесу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи.

У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, він за ухвалою суду м.б. направлений на експертизу у примусовому порядку. Питання про таке направлення на експертизу розглядається у судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та психіатра. У цій же ухвалі суд зазначає, якій установі доручається проведення експертизи і на який орган у випадку примусового призначення експертизи покладається обов'язок його виконувати. Ухвала на виконання надсилається органам внутрішніх справ.

Справи про обмеження цивільної дієздатності ф.о. чи визнання ф.о. недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається у судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров'я. Неявка громадянина у судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу за його відсутності.

Заявник звільнений від сплати судових витрат і вони відносяться на рахунок держави. Але якщо суд встановить, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавлення дієздатності або обмеження дієздатності психічно здорової особи, суд стягує всі судові витрати із заявника. Новела ЦПКУ - передбачено право на відшкодування заявником моральної шкоди у разі пред'явлення ним недобросовісної вимоги без достатніх підстав.

Громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про це. В тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки (визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину), суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним.

Якщо раніше (до 16.03.2006р.) рішення після набрання ним законної сили надсилалося органові опіки та піклування, а цей орган призначав піклувальника або опікуна, то тепер опікуна (піклувальника) призначає суд, зазначаючи про це в рішенні суду, але кандидатура опікуна (піклувальника) подається органом опіки та піклування.

Оскільки рішення суду безпосередньо стосується опікуна (піклувальника), особа, яка пропонується органом опіки та піклування для виконання цих обов'язків, повинна залучатися судом до участі у справі як зацікавлена особа.

У резолют.ч. рішення суду має бути зазначено про визнання ф.о. недієздатною (обмеження дієздатності), про встановлення над нею опіки (піклування), а також прізвище, ім'я, по батькові опікуна.

Рішення суду в справі набуває законної сили у звичайному порядку, тобто воно м.б. оскаржене до суду апеляційної інстанції. Після набрання ним законної сили воно надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ф.о.

Якщо особа, визнана судом обмежено дієздатною, припинить зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, суд може ухвалити рішення про скасування обмеження дієздатності. Із заявою до суду за місцем проживання особи можуть звернутися ті особи, які вправі порушити справу про визнання особи обмежено дієздатною (члени сім'ї, орган опіки та піклування, наркологічний або психіатричний заклад), а також сама особа або її піклувальник. Для цього суду мають бути надані такі документи:

§ копія рішення суду про визнання особи недієздатною або копія рішення суду про обмеження дієздатності особи

§ документи, що свідчать про видужання або значне поліпшення здоров'я особи, визнаної недієздатною, а саме, висновок судово-психіатричної експертизи, яка призначалася ухвалою суду (судді)

§ докази, що підтверджують припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами (медичні висновки, довідка про стан здоров'я, виписка з історії хвороби, довідка наркологічного диспансеру або лікаря-нарколога, характеристики з місця проживання, роботи тощо)

Громадянин, визнаний судом недієздатним або обмежено дієздатним, м.б. поновлений у дієздатності у разі його видужання або значного поліпшення здоров'я. Рішення суду про це постановляється на підставі висновку судово-психіатричної експертизи. Ініціаторами цих справ м.б. лише опікун (піклувальник) або орган опіки та піклування. Інші особи не мають права звертатися з такими заявами, а тому у разі їх надходження суд повинен відмовляти у відкритті провадження.

Скасування рішення суду про визнання особи недієздатною або обмеження дієздатності відбувається шляхом ухвалення нового судового рішення. Фактично, йдеться не стільки про скасування попереднього судового рішення, скільки про відновлення дієздатності фізичної особи. У резолютивній частині рішення зазначається про поновлення дієздатності фізичної особи та скасування попереднього рішення суду.

Надання повної цивільної дієздатності (емансипація) проводиться за рішенням органу опіки чи піклування за заявою заінтересованої особи та письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. У разі відсутності такої згоди надання повної цивільної дієздатності проводиться за рішенням суду в порядку окремого провадження.

Підсудність цієї категорії справ визначається місцем проживання заявника (неповнолітньої особи). Особливість: підсудність цієї категорії справ стосовно неповнолітнього-громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді ВСУ.

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором (копія трудового договору) або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану (виписка з реєстру актових записів цивільного стану). У ЦПК не передбачено можливості звернення до суду про надання повної цивільної дієздатності особі, яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. Це положення суперечить ч.3 ст.35 ЦК, яка встановлює, що повна цивільна дієздатність м.б. надана ф.о., яка досягла 16-ти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Повна дієздатність зберігається і після припинення неповнолітньою особою трудових відносин або вилучення запису про матір або батька дитини з актового запису цивільного стану.

Справи суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов'язковою.

Моментом надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності є момент набрання рішенням суду законної сили. Після набрання законної сили рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності надсилається органу опіки та піклування. Це рішення є підставою для зняття піклування органами опіки і піклування. Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, поширюється на усі цивільні права і обов'язки.

Оскільки у законодавстві не вказано осіб, які мають право подати заяву про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, таку заяву може подати будь-яка зацікавлена фізична чи юридична особа (у тому числі органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у порядку ст.46 ЦПК).

За загальним правилом заява подається до місцевого суду за місцем проживання заявника. Передбачена також альтернативна підсудність — за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Розгляд справ цієї категорії провадиться судом у складі 1 судді і 2 народних засідателів. Учасниками процесу є заявник, інші заінтересовані особи, свідки та інші особи, яких суд визнає за необхідне допитати.

У заяві про визнання ф.о. безвісно відсутньою або оголошення її померлою, крім загальних реквізитів, має бути зазначено:

§ мета встановлення безвісної відсутності ф.о.чи оголошення її померлою (розірвання шлюбу, спадкування тощо)

§ дані, що обґрунтовують певний юридичний стан ф.о. (відсутність у місці проживання, час відсутності, передбачуване місце перебування, останнє відоме місце перебування тощо)

§ строк, протягом якого про ф.о. немає відомостей у місці її постійного проживання; дату настання небезпечних обставин (нещасного випадку), що загрожували смертю ф.о.; дату закінчення воєнних дій, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями

Суд у порядку підготовки справи до судового розгляду:

§ визначає коло осіб, які можуть повідомити дані про відсутню ф.о., надсилає запити відповідним організаціям за останнім місцем проживання та місцем роботи відсутнього

§ через органи опіки та піклування вживає заходів щодо встановлення опіки над майном відсутньої особи

Збирання даних здійснюється у формі запитів. Закон не передбачає можливості оголошення розшуку особи у даних справах.

Підготовка справи до судового розгляду, як і в інших випадках, завершується постановленням ухвали про призначення справи до судового розгляду з викликом і повідомленням учасників процесу.

У провадженні про оголошення особи померлою встановлюється презумпція її смерті, причому часом смерті такої особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про це або конкретна дата її вірогідної смерті, яку встановить суд.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення ф.о. померлою копія рішення надсилається до РАЦСу - для реєстрації смерті ф.о. та у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини - для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Якщо ф.о., яка була визнана безвісно відсутньою, (оголошена померлою) з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, (оголошення померлою) за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання ф.о. безвісно відсутньою (оголошення померлою).

Це один із деяких випадків, коли суд, який ухвалив рішення, має право скасувати своє рішення, або один суд першої інстанції (суд за місцем перебування відсутньої особи) може скасувати рішення іншого суду першої інстанції (суд, який ухвалив рішення).

Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.

Питання про повернення майна вирішуються у позовному провадженні.

3. Справи про усиновлення дітей

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.

Стаття 211 СК встановлює осіб, які м.б. усиновлювачами, отже, і заявниками у справі:

§ дієздатна особа не молодша 21 року

§ особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 15 років (якщо усиновлюється повнолітня особа, різниця у віці не м.б. меншою 18 р). Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не м.б. більшою ніж 45 років

§ подружжя. Усиновлювачами не м.б. особи однієї статі

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення. За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує КМУ.

Додаток 1

Ситуація 1

Тимохша звернулася в суд із заявою про визнання її сина недієздатним. У заяві вона зазначила, що у нього душевне захворювання, яке, зокрема, стало причиною вчинення ним злочину, але він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, а до нього були застосовані заходи медичного характеру - примусове лікування. Суд розглянув заяву з участю заявниці, прокурора, який вбачав необхідність визнати сина Тимохіної - недієздатним, і лікаря психіатричної лікарні, який пред'явив суду довідку про те, що син Тимохіної перебуває в лікарні і страждає душевних захворюванням. На підставі ухвали місцевого суду, згідно якої Бондаренко був звільнений від кримінальної відповідальності і направлений на примусове лікування, суд постановив рішення про задоволення заяви Тимохіної. Чи були допущені по справі помилки? Вкажіть склад осіб, які повинні брати участь у розгляді цієї справи?