Результати пошуку Семена Макарова

Наступним етапом пошуку була поїздка до Кам’янки, до голови сільради Ткачук Віри Олександрівни (с.Кам´янка, вул.Набережна, 70). Віра Олександрівна пообіцяла нам допомогу і записала ім’я солдата, могилу якого ми шукали. Через два дні від неї пролунав дзвінок і вона сказала, що згідно з даними Софіївського війскомату, Макарова Семена Петровича було перепоховано у могилу номер 7 – це братська могила біля Будинку культури села Олексіївка, там, де поховані і воїни, що загинули у боях за Олексіївку. Разом з Макаровим було перепоховано ще декілька бійців, що померли від ран, але їх імен немає на меморіальній плиті .

6 серпня 2010 року, разом з родичами Макарова , оператором та журналісткою обласного телеканалу «Запоріжжя» вирушили до Олексіївки Софіївського району Дніпропетровської області. Під час зустрічі з головою сільради Ткачук В.О. було отримано картку Макарова С.П., з відомостями про місце поховання та списки бійців, що загинули за Олексіївку або померли від ран у шпиталі в Олексіївці. Загальна кількість бійців – 55, а прізвищ на меморіальній плиті було лише 31. Під час поїздки до Олексіївки відбулася зустріч з Ніною Радіоновною Мацак (Монастирною), 1929 року народження.(Додаток ) Вона розповіла, що під час перебування шпиталю № 184 у Князє – Іванівці ій було 15 років і вона була залучена до робіт у шпиталі: допомагала прати, виварювати білизну та бинти, виконувала доручення медичних працівників. ЇЇ спогади: « В той час було дуже мало жителів у селі, тому що хати були зайняті німцями і місцеві жителі були вимушені ховатися у балках. Там вони робили різні схованки, рили невеличкі тунелі, ховалися у скирдах. Дуже боялися потрапити до рук окупантів. У шпиталі медичну допомогу отримували усі. Найтяжче поранені залишалися у шпиталі, а легкопоранені намагалися відразу після отримання допомоги наздоганяти свої частини, своїх товаришів. Коли розпочалися бої за село, фашистський снайпер примостився на невеличкій висотці і обстрілював все навкруги, багато він положив наших солдатів…Але потім його все ж таки знищили. У день звільнення села від фашистів радянські війська увійшли в село понад вечір. Це викликало велику радість у тих, хто був у селі, всі кричали : «Наші, наші!». Після звільнення села було дуже багато загиблих, старі люди збирали їх бричкою для того, щоб поховати».

Вивчено і проведено аналітичну роботу зі списками, отриманими у сільській раді від Ткачук В.О. З’ясувалося, що на меморіальній плиті не було наступних прізвищ солдат, похованих у могилі № 7:

Лейтенант Кліпп М.М. Молодші лейтенанти Красносельський О.І. Мазюков Т.З. Старшина Сисоєв В.М. Сержанти Стадник І.І. Ушаков В.С. Мол.сержант Артюхов С.Є. Рядові Афонін Ф.О. Бердов І.А. Іванов М.І. Канюшенко О.З. Лукшин Б.А. Майлян А.Г. Мерченко М.І. Мотречко П.К. Макаров С.П. Муха Єфим.А. Неклєв В.С. Нельмін А.І. Сватенко Г.І. Сморчков І.В. Скринін І. К. Степовий Г. Е. Ярошенко П.С.

ВИСНОВКИ

Пошуки завершилися. Останнім моментом було встановлення меморіальної дошки з іменами усіх загиблих солдат у присутності онучок та родичів Макарова С.П. силами учнів нашої школи.(Додаток 19). Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що велику допомогу у пошуковій роботі надають ресурси Інтернет, позитивним моментом є те, що ще живі свідки далекої війни, але досягти успіху можна тільки комбінуючи усі методи та форми пошукової роботи та проводячи глибокий аналіз усіх знахідок та матеріалів. Характерним для цього етапу пошуку було те, що дані ОБД «Меморіал» та списків з меморіальних дошок дуже відрізнялися. Величезний ресурс – пошукові сайти (на www.pomnite-nas.ru, www.srpo.ru , www.ipc.aptat.ru, ), ОБД «Меморіал» та книги пам’яті надають нам багато інформації, яку потрібно перевірити на місцях. Зрозуміло, що у боях за наш край було покладено багато зусиль, була велика кількість жертв, вивчаючи списки бійців, ми знаходимо українські, російські, татарські, кавказькі прізвища, тобто справа звільнення Батьківщини від фашистів була спільною для радянського народу. Але в період масових перепоховань бійців втрачено багато даних, відбулося багато помилок, які привели до того, що відновити пам'ять про загиблих важко. Тоді, поки були ще живі свідки цих поховань, свідки боїв, інформація ЦАМО, ОБД «Меморіал» була закрита. Зараз доступ є, але через помилки не завжди можливо встановити істину. Існує припущення, що меморіальні поховання мають часто символічне значення. Але, справа нащадків – пам’ятати про страшну війну, щоб ніколи не було такого горя на землі. І пам’ятати, що війна закінчується тоді, коли з почестями похований останній її солдат.