Завдання 2. Структурно-функціональні ознаки пристосування рослин до нестачі води. Ярусна мінливість ксероморфних ознак (закон Заленського).
Для підтримання рівноваги між надходженням і витрачанням води в рослинах сформувалася складна та ефективна система морфологоструктурних та анатомо-фізіологічних пристосувань. Вони властиві представникам різних екологічних груп рослин, проте найрізноманітніші вони у ксерофітів. В.Р. Заленський виявив закономірне наростання структурно-функціональних ознак ксероморфності в листках кожного наступного ярусу рослин – від нижнього до верхнього, що і визначає градацію підвищення посухостійкості їх і цьому напрямку. За його даними, вище розташовані листки відрізняються від нижче розташованих більшою кількістю продихів на одиницю поверхні і меншими розмірами їх, більш густою сіткою водоносних структур, краще розвиненою палісадною паренхімою, підвищеною концентрацією клітинного соку, меншою товщиною листків тощо.
Визначення кількості продихів на одиницю поверхні листків різних ярусів є відносно доступним методом, що демонструє реальність ярусної мінливості ксероморфних ознак.
Мета роботи. Встановити залежність між кількістю продихів на одиниці поверхні листків і розташуванням їх по висоті пагонів. Переконатися, що наростання ксероморфних ознак корелює з ускладненням водозабезпечення листків вищих ярусів і автоматично забезпечує більш інтенсивну транспірацію їх.
Матеріали, реактиви, обладнання. Мікроскопи, добре розвинуті гілки різних рослин, предметні та накривні скельця, скляні палички, стакани з водою, лінійки.
Хід роботи.Для демонстрування закону Заленського на лабораторних заняттях можна обмежитися вивченням однієї анатомічної ознаки ксероморфності – кількості продихів на одиницю поверхні. При цьому для обчислення продихів на кожному листку вибирають ділянку листка, яка розташована посередині між основою і верхівкою його та між центральною жилкою та краєм листової пластинки.
Перед початком досліду в зошиті малюють 10-15 довільного розміру кіл, які будуть виражати поля зору мікроскопа.
Після цього з нижнього боку листка відривають шматочок епідерми, розміщують її у воді на предметному склі, накривають накривним скельцем і розглядають препарат при великому збільшенні мікроскопа. Схематично відмічають на одному з викреслених кіл всі продихи, які видно в полі зору. підраховують кількість їх і записують під цим колом. Такі дослідження проводять з кожним ярусом листків.
Набуті власні дані а також результати досліджень , одержані іншими студентами, заносять до таблиці.
| Об'єкт дослідження | Ярус листків на пагонах | ||||
Всі ці цифри складають, суму їх ділять на кількість кілець і обчислюють середню кількість продихів у полі зору мікроскопа для першого ярусу. Аналогічно проводять розрахунки для інших ярусів.
Формулюють висновок про структурно-функціональні ознаки пристосування рослин до нестачі води
Контрольні запитання
1. Чому, вивчаючи закон Заленського, на листках кожного ярусу слід проводити визначення завжди в тих самих місцях листка?
2. Чим можна пояснити формування ознак ксероморфної будови у вище розташованих листків порівняно з нижче розташованими?
3. Перелічити ознаки ксероморфізму.
Література
1. Артамонов В.И Занимательная физиология растений. - М.: Агропромиздат, 1991. - 336 с.
2. Бейдман И.Н. Методика изучения фенологии растений и растительных сообществ. – Новосибирск: Наука, 1974. – 156 с.
3. Бєловашина Н.М.,Дубровіна А.В. Навчально-польова практика та лабораторні роботи з фізіології рослин – К.:«Радянська школа», 1960 – 98 с.
4. Биологический эксперимент в школе: Кн. для учителя / А.в. Бинас, Р.Д. Маш, А.н. Никишов и др. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
5. Вайнар Р. Движения у растений / Пер. с нем. А.Н. Сладкова.- Ь.: Знание, 1987. – 176 с.
6. Васильева Е.М., Горбунова Т.В., Кашина Л.И. Эксперимент по физиологии растений в средней школе. – М.: Просвещение, 1978. – 112 с.
7. Векірчик К.Н. Фізіологія рослин: Практикум. – К.: Вища школа, 1984. – 240 с.
8. Викторов Д.П. Малий практикум по физиологии растений. – М.: Высшая школа, 1983. – 136 с.
9. Горышина Т.К. Экология растений. – М.: Высшая школа, 1979. – 368 с.
10. Летние практические задания по физиологии растений / В.В. Аникеев, Г.А. Обухова, Ф.Д. Сказкин и др. – Л.-М.: Госуд.уч.пед. изд-во, 1951. – 246 с.
11. Летние практические задания по физиологии растений. (Полевая практика.) //Под ред. М.С. Миллер. Пособие для студентов пед. вузов. – М.: Просвещение, 1973. – 208 с.
12. Лукаш О.В. Польова практика з фізіології та екології рослин (екскурсії, фенологічні спостереження, польові та демонстраційні досліди). – Київ: Фітосоціоцентр, 2001. - 128 с.
13. Методика работы с учащимися на школьном учебно-опытном участке / Н.М. Верзхилин, П.А,. Завитаев, В.М. Корсунская и др. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. – 688 с.
14. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 503 с.
15. Определитель висших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И Котов, Ю.Н. прокудин и др. – Киев: Наук. Думка, 1987. – 548 с.
16. Полевой В.В. Физиология растений. – М.: Высшая школа, 1989. – 464 с.
17. Пономарева Н.И. Экология растений с основами биоценологии. – М.: Просвещение, 1978. – 208 с.
18. Слободян С.М. Фізіологія рослин з основами мікробіології. Конспект лабораторного практикуму з контрольними питаннями для самостійної роботи студентів. – Кіровоград, РВЦ КДПУ. – 1998 – 27 с.
19. Слободян С.М. Показники фотосинтетичної активності рослин. Методичні вказівки для студентів, магістрантів, аспірантів. – Кіровоград, РВЦ КДПУ. – 2001. – 15 с.
20. Фізіологія рослин. Практикум //О.В.Брайон, В.Г.Чикаленко, П.С.Славний та ін.; К.:Вища школа,1995. – 191 с.
21. Шабельская Э.Ф., Санько А.Н. индивидуальные задания по физиологии растений на полевой практике. – минск: Вышейшая школа, 1982. – 128 с.