Поняття та підстави виникнення колізій. Види колізій
"Колізія"з латинської означає сутичку.Проблеми, пов'язані з вирішенням колізій, давно досліджувались не лише у загальнотеоретичному аспекті, а й щодо міжнародного приватного права. Якщо в інших галузях права питання колізії законів мають другорядне, підпорядковане значення, то тут саме"колізійна проблема"та її усунення складають основний зміст цієї правової галузі.
Для вирішення колізійної проблеми, яка виникає у міжнародному приватному праві, застосовують так звані "колізійні норми". Саме тому метод, з допомогою якого через застосування колізійної норми врегульовуються колізії, отримав назву колізійного методу.
"Колізійний метод"виник як похідний від колізії статутів, що діяли на певних територіях, – типової проблеми міжнародного приватного права щодо вибору права, яке підлягає застосуванню до тих чи інших правовідносин. Потреба у застосуванні колізійного методу може виникати як у випадку не ідентичності законодавства різних правових систем з одного і того ж питання, так і у випадку їх абсолютної схожості. Застосування цього методу саме в цій галузі права відбувається частіше, ніж в інших. Він сприяє усуненню прогалин, які утворюються у міжнародному приватному праві через використання виключно матеріально-правових норм.
В деяких правових системах колізійне право вважається значною частиною міжнародного приватного права чи повністю ототожнюється з ним. Водночас навряд чи правильно вважати, що колізійний метод є специфічним і притаманним саме цій галузі права, оскільки колізії можуть виникати й поза її сферою, їх вирішення хоча і залежить від застосування колізійних норм, проте вони не матимуть міжнародного приватне - правового характеру.
Для міжнародного приватного права значення мають не будь-які колізії, а тільки такі, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії). Внутрішні (міжобласні) колізії, наприклад, такі, що виникають в одній правовій системі між різними її правовими джерелами чи галузями, не входять до сфери міжнародного приватного права. Вони регулюються правовими джерелами тієї держави, де й виникли. Іноді важко кваліфікувати колізію як міжнародну чи внутрішню, як, наприклад, колізію між правом Англії та Гонконгу.
Водночас, як показала правозастосовна практика, у деяких правових системах застосування того чи іншого колізійного правила до різних видів колізій не має значення. Так, американські юристи використовують одні принципи для вирішення як міжнародних, так і міжобласних (міжштатних) колізій, хоча правові системи американських штатів не вважаються одна стосовно одної гетерогенними. Такий підхід частково обумовлений тим, що колізійне право США почало розвиватися саме з огляду на необхідність вирішення внутрішніх колізій між законами штатів. Ситуація залишається такою й досі. Правники США стверджують, що в системі американського права колізійні проблеми розглядаються, насамперед, як міжнародні. Такий погляд покладено в основу одного з неофіційних джерел колізійного права США – Другого зводу колізійного права (1971).
Колізійний метод є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, як:
Ø загальний субсидіарний початок, що дозволяє заповнити прогалини, які утворяться при уніфікації матеріально-правових норм;
Ø основа для врегулювання відносин, що виникають в окремих сферах співробітництва, та з урахуванням конкретних умов його реалізації;
Ø коли застосування однакових матеріально-правових настанов за тими чи іншими причинами утруднене.
Колізійний метод зазвичай застосовують для пояснення ходу міркувань суду чи іншої особі, які мають вирішувати питання про застосування права до правовідносин з "іноземним елементом", образно кажучи про колізію законів та необхідність вибору між ними. Власне, існування різних правових систем, між нормами правових джерел яких необхідно зробити вибір, породжує потребу в застосуванні цього методу. Тобто, для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобто звернутися до певної колізійної норми, яка зазначає, який закон підлягає застосуванню в тому чи іншому випадку.
Вирішення колізійної проблеми здійснюється різними способами. Наприклад, через застосування уніфікованих матеріально-правових норм міжнародних договорів чи звичаїв; "переборення" колізії, тобто тимчасовим її вирішенням стосовно конкретних випадків. Останнє є наслідком правозастосовної діяльності та може виявлятися в офіційному чи неофіційному тлумаченні права.
Практика правотворчості та правозастосування свідчить і про те, що за певних умов один вид колізій може переходити в інший. Наприклад, міжобласні (міжреспубліканські) колізії можуть набувати статусу міжнародних. У цьому випадку доводиться вирішувати питання, яким колізійним нормам слід надати перевагу за такої зміни.
В іноземній правовій доктрині висловлювалась думка про те, що немає необхідності розмежовувати види колізій (І.К. Кан-Фройд, Л. Раапе, М. Вольф та ін.). Навряд чи така позиція є правильною, оскільки поділ колізій на міжнародні, міжгалузеві та інші часто потребує різного правового вирішення.
В останні роки все частіше дебатується проблема міжнародних інтерперсональних (міжперсональних) колізій – їх виникнення викликане різним правовим статусом громадян однієї країни на її ж території. Такі колізії найчастіше виявляються у сфері особистих правовідносин, скажімо, з питань відшкодування моральних збитків за завдану шкоду, спадкування, сімейних відносин тощо насамперед у державах, де поряд із територіальним правом діє право персональне, де нації та етнічні групи сповідують різні релігії (Ліван, держави Північної Африки, Нігерія, Індонезія, Індія та ін.). Мабуть, ці колізії близькі до міжнародних, оскільки персональне право має такі ж властивості, як і право територіальне, крім особливості щодо його дії на певне коло осіб. При цьому можуть використовуватися уніфіковані колізійні норми, що містяться в договорах про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах, а також в інших угодах.
Попри зазначені та інші спірні питання, які стосуються колізійного методу, все ж його наявність і потребу вчені під сумнів не беруть.