Максимізація фінансової рентабельності підприємства

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Максимізація фінансової рентабельності підприємства

Розглядаючи резерви максимізації фінансової рентабельності слід звернути увагу на те, що прибуток залежить як від доходів підприємства, так і від його витрат. Збільшення рентабельності можна досягти двома способами: зменшити витрати на виробництво або збільшити дохід від реалізації. Тому, перед кожною фірмою постає питання правильно сформувати свою цінову стратегію й обрати оптимальний обсяг виробництва.

Підстави максимізації рентабельності такі самі, що й мотиви максимізації корисності споживача. Максимізація фінансової рентабельності є вирішальною умовою успішної конкурентності підприємства, його життєздатності і закріплення на ринку.

Треба удосконалювати постійно засоби виробництва, тобто впроваджувати нову техніку, удосконалювати технології, впроваджувати прогресивні матеріали тощо. І тим самим дозволить значно знизити собівартість продукції і підвищить рентабельність [21, с. 115].

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту рентабельності. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства [31, с. 253].

Механізоване виробництво потребує значно менше робітників і це в свою чергу зменшить витрати на оплату праці. Також за рахунок нового обладнання можна збільшити випуск продукції, що в свою чергу призведе до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Але після цього підприємству доведеться шукати нові ринки збуту продукції – і в Україні, і за кордоном. Тобто потрібно виділити деякі кошти на рекламу, це обов’язково принесе результати [41, с. 137].

Оскільки одним із джерел максимізації фінансової рентабельності є прибуток, то для підприємства доцільно розрахувати точку беззбитковості.Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію. На основі беззбиткового обсягу реалізації визначається рівень безпеки господарської діяльності підприємства.

Розглянемо розрахунок показників діяльності підприємства за звітом про фінансові результати, які характеризують рівень економічної безпеки господарської діяльності ППБФ «Золотий ключ» в табл. 3.1, 3.2.

Таблиця 3.1

Аналіз і оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності ППБФ «Золотий ключ» в 2014 р., тис. грн

Розглянувши дані табл. 3.1. можна зробити висновок що чистий дохід від реалізації продукції ППБФ «Золотий ключ» у 2013 р. становить – 3556 тис.грн. Інші операційні доходи – 99 тис. грн., Інші фінансові доходи та інші доходи = 0. Чистий дохід підприємства становить 3655тис. грн. Щодо витрат підприємства, то собівартість реалізованої придукції підприємства за 2014 р. складає – 3446тис. грн. Адміністративні витрати- 42 тис. грн., Витрати на збут – 0 тис. грн., Інші операційні витрати – 95 тис. грн., фінансові витрати – 0. Разом валові витрати підприємства становлять –3583тис. грн. Отже, чистий прибуток ППБФ «Золотий ключ» складає – 59 тис.грн.

Таблиця 3.2

Розрахункові показники точки беззбитковості ППБФ «Золотий ключ»

в 2013 році

Із розрахованих вище показників видно, що чистий дохід, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства знаходится на рівні 40,776 тис. грн, змінні витрати, що забезпечують беззбиткову діяльність складають 40,358 тис. грн. Рівень економічної безпеки діяльності підприємства у 2014 році склав 98,9%, що є дуже високим показником і свідчить про те, що підприємству не загрожує банкрутсво.

Резервом росту рентабельності промислових підприємств є підвищення якості продукції, що виробляється, і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов'язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.

У таблиці 3.3 розрахуємо вплив ефективності здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності на рентабельність загальних фінансових ресурсів ППБФ «Золотий ключ».

Чотирьохфакторний мультиплікативний показник рентабельності загальних фінансових ресурсів можна виразити формулою:

(3.1),

де Рзфр − рентабельність загальних фінансових ресурсів,

ЧП − чистий прибуток,

ЧД − чистий доход,

СОЗ − середньорічна вартість основних засобів,

ВК − власний капітал,

ЗФР − загальні фінансові ресурси підприємства.

Таблиця 3.3

Вплив ефективності здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності на рентабельність загальних фінансових ресурсів ППБФ «Золотий ключ» у 2013-2014 рр. Відхилення рентабельності загальних фінансових ресурсів на 1,95 п.п. у порівнянні з результатами 2013 р. зумовлене нижчою рентабельністю продажів, кращою фондовіддачею, нижчою часткою необоротних активів у власних засобах (на 0,03п.) та вищою автономією (на 0,04). Кількісну оцінку впливу зазначених факторів на рівень рентабельності фінансових ресурсів можна здійснити методом підстановок:

Рзфр (Рп) = 1,73− (5х 1,67х 0,92 х 0,75) = -4,03;

Рзфр (Фв) = 1,73− (1,5 х 1,09 х 0,92 х 0,75) = 0,6;

Рзфр (Кн/в) = 1,73 − (1,5 х 1,67 х 0,95 х 0,75) = -0,05;

Рзфр (Кав) = 1,73 − (1,5х 1,67 х 0,92 х 0,71) = 0,09.

Відхилення значень кожного фактора вплинуло на рентабельність фінансових ресурсів наступним чином: нижча на 3,5 % рентабельність продажу зумовила зниження рентабельності капіталу на 4,03 п. п.; краща на 0,58 грн. фондовіддача підвищила рентабельність на 0,6 п. п.; нижчий на 0,03 одиниць коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного капіталу сприяв зниженню рентабельності на 0,05 п. п.; високий коефіцієнт автономії покращив рентабельність на 0,09 п. п. Загальне відхилення рентабельності становить:

∆Рзфр = (-4,03) +0,6 + (-0,05) + 0,09 = -1,95 п. п.

Отримані результати свідчать, що для підвищення рентабельності авансованого капіталу необхідно активізувати операційну діяльність та істотно покращувати фінансовий стан.

Підвищення фінансової рентабельності може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понад урочний час, забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами, надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат. Враховуючи специфіку роботи слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства, організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці [42, с. 126].

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат. Необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.

Потребують вдосконалення й нормативи. Технічно обґрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої – на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.

Одним з резервів збільшення фінансової рентабельності підприємства є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.

Резервом збільшення фінансової рентабельності суб’єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрішньо змінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління [33, с. 101].

Також важливу роль в підвищенні рентабельності відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу.

Для збільшення фінансвої рентабельності промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит. [31, с. 54].

Отже, для підвищення фінансової рентабельності потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо.

12
• 3
• Далее ⇒