Цінності заповідної природи

Створюючи заповідні території, найчастіше автори наукових обґрунтувань апелюють до досить вузького набору цінностей: наукової, господарської, рідше — естетичної. Саме на них наголошують природоохоронні закони. Однак, багато-які природні утворення мають цілий ряд інших цінностей, наголошення на які сприятиме їх заповіданню. Такі об'єкти як курган на острові Хортиця, Сосна Гоголя в с. Прохорівка на Черкащині, Володимирова криниця на Київщині по-праву можна назвати природно-історичними святинями, оскільки вони мають культурну, релігійну, патріотичну цінності. Детальніше ці питання розкриті в книгах В. Борейка та ін. "Охрана местных природно-исторических святынь" (1998), та В. Борейка "Святилища дикой природы" (1998).

Виховна, патріотична цінність. Заповідні об'єкти прив'язують націю до культури, релігії, історії, традицій. Краса природи виховує патріотизм. Англійський філософ Дж. Рескін писав: "Пейзаж є улюблений лик матері-вітчизни... І чим прекраснішою буде та картина, тим більше будеш любити ту батьківщину, котра є її прообразом". На потужний виховний вплив прекрасного природного ландшафту наголошував відомий російський педагог К.Д. Ушинський. Любов до батьківщини та любов до природи — взаємопов'язані речі.

Музейна цінність. "Свободная природа во всех своих нетронутых человеком участках есть великий синтетический музей, необходимый для нашего дальнейшего просвещения и умственного развития, — музей, который в случае разрушения, не может быть воссоздан руками человека", — писав класик заповідної справи А. П. Семенов-Тян-Шанський. Найповнішою мірою музейна цінність виражена в таких категоріях заповідних об'єктів як пам'ятка природи та природний заповідник.

Наукова цінність. Заповідна територія — польова лабораторія для фундаментальних та прикладних наукових досліджень. Саме на заповідних територіях доцільно проводити науковий моніторинг природних процесів з метою визначення закономірностей функціонування екосистем.

Музейна та наукова цінності тісно пов'язані з еталонною цінністю.

Пам'ятки природи, заказники, заповідні урочища є еталоном того чи іншого природного утворення. Вперше на еталонну цінність заповідних об'єктів в 1895 р. вказав В.В. Докучаєв. Порівнюючи природні еталони з територією, що підлягає господарському використанню, можна спостерігати та передбачати різні явища, важливі як для теоретичних наук, так і для господарської практики.

Освітня цінність. Крупні заповідні території такі, як заповідники, національні парки в своєму штаті мають цілі підрозділи, що відповідають за виконання освітніх функцій. Часто вони мають музеї природи, приміщення для читання лекцій, використовуються як бази для польових практик студентами ВУЗів.

Пам'ятки природи, пам'ятки садово-паркового мистецтва з успіхом правлять за "зелені класи" для розташованих поблизу шкіл. Тут проводять уроки з окремих розділів біології, організовують фенологічні спостереження, позакласну виховну роботу.

Діяч заповідної справи США Е. Мілс писав ще у 1924 p.: "Заповідники запобігають порушенням законів краще, ніж поліція, лікують з більшим успіхом, ніж лікарі, дають більше ідей, ніж доповіді на моральну тему, дають кращу освіту, ніж школи".

Історико-культурна цінність. Людство за свою багатовікову історію залишило сліди майже на всій поверхні планети. Деколи природа знову відвойовувала у людини території, котрі тепер несуть сліди культури різних часів і народів. Сліди стародавніх захоронень, городищ, валів мають неабияку історико-культурну цінність. Вік та якість збереження культурних елементів підвищують цінність природної території, на якій вони знаходяться Збереження цих елементів — важливий мотив для заповідання території.

Особливий прошарок культурних цінностей є топоніміка об'єктів, що знаходяться на заповідній території, легенди, народні перекази, що з ними пов'язані

Лікувально-оздоровча цінність. Лікувальний ефект від спілкування з дикою природою не викликає сумнівів. Рекреаційна цінність природи використовується людиною для спорту, туризму. Цей клас цінностей найчастіше відносять до утилітарних. Однак, можна поглянути на відпочинок серед при роди і з іншої точки зору. В заповідні місця линуть в пошуках самотності, спокою. Недаремно язичники-марійці вважали, що "не через молитву та церкву оздоровлюється й очищується людина, а безпосередньо через природу: через рослини, рідше — тварин... Людина, яка проходить повз дерева, струмки, очищується. Здатність очищати мають дерева та текуча вода" (Налімов, 1992).

Релігійна цінність. Цю цінність в заповідних об'єктах людина помітила раніше за інші. "Священні" природні об'єкти супроводжують людство постійно, і в наш час вони є у багатьох народів. Так, сучасні марійці, що мешкають в Нижегородській області Росії, поклоняються священним гаям (Морохін, 1992). Священні природні об'єкти — джерела, велетенські дерева, що мають для місцевого населення релігійну цінність, збереглись і в нашій країні. Оголошення їх пам'ятками природи схвально сприймається місцевими громадами. Такі заповідні об'єкти суворо охороняються.

Природоохоронна цінність. Заповідні території, охороняючи непорушені екологічні системи, забезпечують екологічну рівновагу і на прилеглих територіях.

Естетична цінність. Краса дикої природи постійно змінюється, це — динамічна краса. Немає жодної галузі культури, яка б не здобувала натхнення та форми з дикої природи. Краса дикої природи, що зберігається в заповідних територіях має велетенський вплив на матеріальний та духовний розвиток людства. Вона впливає та буде впливати в майбутньому на релігію, філософію, мистецтво, науку, спорт. Краса, що зберігається в заповідних об'єктах з часом стане безцінним еталоном, мірою та критерієм прекрасного.

Етична цінність. Дика природа має ідеальну цінність, що випливає з понять гуманізму, добра, краси. Дика природа має право на існування. Це — моральна категорія. Вона існує незалежно від нас, нашої свідомості, як закони математики.

Людина відповідальна за збереження дикої природи. У зв'язку з цим заповідні території мають цінність етичну, як захистки дикої природи, яку людина охороняє не тому, що вона корисна, чи ні, а тому, що вона як і кожний живий вид має властиві їй моральні права. Етична цінність заповідної природи полягає в тому, що вона забезпечує духовне начало охорони природи, виправдовує охорону природи як самоціль.

Цінність спадку. Природа, така яка вона є дісталась нам у спадок. Ми зобов'язані її зберегти і передати нашим спадкоємцям. В даному разі під спадком можна розуміти і такі природні об'єкти, які не мають жодної користі для людини, жодної історичної, естетичної, інших утилітарних чи духовних цінностей.

Неусвідомлені цінності. Багато що в цьому світі перебуває поза межами людського досвіду. Природа, що зберігається в заповідних територіях має ще багато неусвідомлених людиною цінностей. Це не означає, що людина повинна у всіх них розібратись. Ці цінності в наш час не можуть бути виявлені через неповноту та поверхневість сучасних знань.

Додаток 2

Перелік

Об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення,

що створюються згідно рішення одинадцятої сесії

Житомирської обласної ради ХХІІІ скликання

від 29.11.2001 р.

Коротка характеристика

1. Заказник "Ветьва". Територія являє собою типовий комплекс суходільних соснових та березових лісів бореального типу, що чергуються з сильно заболоченими мезотрофннми та оліготрофними лісовими, переважно сосново-чагарииково-сфагновими болотами. Зростають рідкісні види занесені до Червоної книги України — журавлина дрібноплодна, осока тонкокореневищна, шейхцерія болотна, ситник бульбистий, пальчатокорінник м’ясочервоний. Місце оселення сірих журавлів та чорного лелеки.

2. Заказник "Корч". Територія являє собою мозаїчний комплекс суходільних лісів, типових для півночі Центрального Полісся, що чергуються з численними болотами різного трофного рівня. Болота цієї території живлять витоки р. Свиги - притоки Прип'яті.

Зустрічаються рідкісні угрупування соснових лісів рододендроново-чорнично-зеленомошних, а також сосново-дубових лісів трясучковидноосокових, занесених до Зеленої книги України. Зростають види рослин, занесені до Червоної книги України - любка дволиста, гніздівка звичайна, лілія лісова, кочурка чемерникова.

3. Заказник "Діброва". Територія заказника являє собою пласку зандрову рівнину з незначними відносними висотами. Наявні рідкісні ценози соснових лісів рододендроново-чорничних та дубово-соснових лісів рододендроново-трясучковидноосокових.

Зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, — лілія лісова, булатка довголиста, коручка темночервона,лікоподієлла заплавна.

Територію заказника населяють рідкісні види тварин — борсук, заєць-біляк, малий підорлик, пугач, змієїд, лелека чорний. Лунь болотний, мідянка.

4. Заказник "Вереси". Територія заказника являє собою переважно лісові мезотрофні болотні комплекси сосняків пухівково-сфагнових, журавлиново-сфагнових та багново-сфагнових, розділених ділянками суходільних соснових та березових лісів зеленомошних, бруснично-зеленомошних,чорнично-зеленомошних.

Зростають види рослин, занесені до Червоної книги України, — журавлина дрібноплодна, шейхцерія болотна, лілія лісова, любка зеленоквіткова, коручка чемерникова, пальчатокорінник травневий. Рідкісні види тварин - змієїд, заєць-біляк, лунь польовий.

5. Заказник "Прадуниха". Територія заказника являє собою сильно заболочену зандрову рівнину з невеликими висотами.

Зустрічаються види,занесені до Червоної книги України, — коручка чемерникова, любка зеленоквіткова, журавлина дрібноплдна, лілія лісова. Зустрічаються рідкісні тварини — борсук, журавель сірий, заєць-біляк, сичик-горобець, рись, лунь болотний, лелека чорний, змієїд, мідянка, махаон.

6. Заказник "Густі острови". Територія являє собою плоску зандрову рівнину, яка характеризується сильною заболоченістю.

Тут представлені види рослин, занесені до Червоної книги України, — гудайєра повзуча, журавлина дрібноплідна, осока тонкокореневищна, гніздівка справжня. Водяться рідкісні види тварин — лелека чорний, стрічкарка блакитна, райдужниця велика, борсук, заєць-біляк, сорокопуд сірий, малий підорлик, лунь болотний, великий кроншнеп, жук-олень.

7. Заказник "Лиса гора". Надзвичайно мозаїчний комплекс суходільних лісів різного зволоження та трофності,який чергується з ділянками евтрофних чорновільхових боліт, мезотрофних соснових лісових боліт пухівково-сфагнових та оліготрофних комплексів — пригнічених соснових лісів дрібножуравлиново-буросфагнових.

Зустрічаються види, занесені до Червоної книги України, — лілія лісова, любка зеленоквіткова, любка дволиста, коручка чемерникова, плавун колючий, баранець звичайний, пальчатокорінник м’ясочервоний. Водяться рідкісні тварини - борсук, тетерук, глухар, лелека чорний, жук-олень, райдужниця велика, стрічкарка блакитна.

8. Заказник "Берльоне". Територія являє собою плоску зандрову рівнину з невеликими відносними висотами та вкрай високим рівнем ґрунтових вод. Переважають націй території сильно обводнені вільхові ліси у сирих суборах та сугрудках.

Зустрічаються види, занесені до Червоної книги України, — плавун колючий, любка дволиста, пальчатокорінник Фукса, пальчатокорінник травневий, лілія лісова. Відмічені значні популяції видів тварин, занесених до Червоної книги України, — борсука, тетерука, глухаря, журавля сірого, лелеки чорного, малого під орлика, зайця-біляка, кутори малої.

9. Заказник "Мусієвка". У дубово-грабовому лісі 130-річного віку знаходиться унікальний чапельник з великим поселенням чаплі сірої, понад 80 гнізд.

10. Заказник "Власенки". У дубово-грабовому змішаному лісі знаходиться колонія чаплі сірої та чаплі рудої з 120 гнізд. Колонія є найбільшою в Житомирській області.

11. Заказник "Давиди". Заказник представлений вільховими лісами, де масово зростають малина, ведмежина, кропива дводомнії., герань робертова, розрив-трава звичайна; сосновими лісами — горлиця, плавун бульбовидний; березовими лісами білоус, щучка дерниста, верес, колган.

Болотна та прибережна рослинність представлена заростями осок, очерету, рогозу; водна рослинність — сальвінією плавучою, занесеною до Червоної книги України.

Значний інтерес також представляє рослинність виходів гранітів. Серед ссавців в заказнику відмічені бобер, кабан, козуля, заєць сірий; земноводних — жаба озерна, жаба трав'яна, рахківка та кумка.

12. Заказник "Собачий зуб". Рідкісні угруповання грабово-дубових лісів (дуби черешчаті віком 350 р.) ліщиноволосисто- та трясучковидноосокових у Центральному Поліссі та Україні в цілому, занесені до Зеленої книги України. Зростає рідкісний альпійський вид — еритроній собачий зуб, що занесений до Червоної книги України.

Зустрічаються рідкісні види тварин, занесені до Червоної книги України, — видра, норка, сірий журавель.

Перелік

Об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення,

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 56