Роль і основні методи прогнозування економіки
В сучасній економіці прогнозування отримало широке розповсюдження на всіх рівнях (від місцевого до глобального) і в усіх сферах (економічній, соціальній, політичній, військово-технічній, культурній, демографічній і т.д.).
Прогноз – це науково обґрунтоване судження про майбутній стан об’єктів або розвиток процесів у майбутньому. Процес формування прогнозів включає наступні етапи.
1. Формування інформаційної бази для розробки прогнозів.
2. Аналіз об’єкту прогнозування.
3. Аналіз зовнішнього середовища і його можливих впливів на об’єкт прогнозування.
4. Визначення вірогідної траєкторії розвитку об’єкта.
5. Прийняття управлінських рішень або підготовка управлінських рішень.
6. Оцінка якості прогнозу.
Існує класифікація прогнозів за наступними критеріями:
1. За критеріями контрольованості:
- контрольовані прогнози, тобто прогнози процесів, що контролюються інституціями;
- неконтрольовані прогнози.
2. За критерієм масштабу:
- мікропрогнози (прогнози розвитку окремих економічних суб’єктів);
- галузеві прогнози;
- макропрогнози (розвитку національної економіки);
- мегапрогнози (розвитку глобальної економіки).
3. За критерієм строків прогнозування:
- оперативний (на строк до одного місяця);
- короткостроковий (до одного року);
- середньостроковий (до п’яти років);
- довгостроковий (до 15-ти років).
4. За критерієм об’єктів прогнозу:
- прогнози зміни запасів природних ресурсів;
- прогнози руху трудових ресурсів;
- прогнози динаміки інвестицій;
- прогнози науково-технічного розвитку;
- прогнози соціального розвитку;
- прогнози динаміки зайнятості;
- прогнози динаміки доходів.
5. За критерієм кількості об’єктів прогнозування:
- одиничний прогноз;
- множинний прогноз.
6. За критерієм часового інтервалу прогнозування:
- точний прогноз;
- інтервальний прогноз.
7. За функціональними ознаками:
- пошуковий прогноз – базується на існуючих тенденціях і закономірностях;
- нормативний – базується на нормативах.
8. За критерієм варіантів прогнозування:
- песимістичний;
- оптимістичний;
- середній (стриманий).
Державний прогноз економічного і соціального розвитку національної економіки – це система кількісних показників і якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки, соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг, зовнішньоекономічної діяльності.
Інформаційною базою прогнозування є:
- нагромаджений досвід і знання;
- фактологічні та статистичні дані;
- економіко-математичні моделі.
Розрізняють наступні способи прогнозування:
- експертний;
- спосіб екстраполяції;
- спосіб моделювання.
Загалом прогнозування виконує наступні функції:
а) науковий аналіз соціально-економічних, науково-технічних та техніко-технологічних процесів, що відбуваються в рамках національної економіки. Ця функція реалізується в три етапи :
- ретроспекція – це вивчення минулого стану об’єкту;
- діагноз – визначення сучасного стану об’єкту;
- проспекція – визначення майбутнього стану об’єкту. Обов’язковим елементом виконання аналітичної функції є верифікація, тобто оцінка достовірності прогнозу;
б) оцінка об’єкта прогнозування на основі обраних альтернатив, тобто розробляються кілька варіантів прогнозів майбутнього стану об’єкта, які аналізуються і порівнюються за певними критеріями;
в) підготовка управлінських рішень (по суті це підготовка рекомендацій для прийняття рішень);
г) оцінка можливих наслідків прийнятих рішень.
Процес прогнозування здійснюється виходячи з таких принципів:
- принцип наукової обґрунтованості;
- принцип системності, передбачає розгляд об’єкта прогнозування як системи, що є сукупністю великої кількості елементів та взаємозв’яків між ними;
- принцип адекватності – означає, що прогнози і прогнозна інформація повинні відображати реальні процеси в економіці;
- принцип альтернативності або багатоваріантності;
- принцип цілеспрямованості, тобто прогноз має відповідати певним цілям;
- принцип ефективності, забезпечується в тому випадку, коли за мінімальної кількості вхідних даних досягається максимальна кількість вихідних даних.
Процесам і методам прогнозування національної економіки присвячена наукова дисципліна економічна прогностика. Ключовим блоком цієї науки є вивчення та застосування методів прогнозування.
Методи прогнозування – це сукупність способів, заходів, дій, за допомогою яких можна на підставі вивчення існуючого та минулого стану об’єкта з врахуванням існуючих чи потенційних факторів впливу на нього переконливо передбачити його майбутній стан.
Методи прогнозування:
1-група. Інтуїтивні (експертні) методи прогнозування. Вони здебільшого використовуються для визначення зміни стану об’єкта у майбутньому, а також іноді для визначення заходів по досягненню такої цілі.
2-група. Формалізовані методи. Вони використовуються переважно для визначення ресурсного забезпечення, необхідного для досягнення цілі.
До інтуїтивних методів відносяться:
1) метод експертної оцінки, розрізняють:
- індивідуальний;
- колективний.
Індивідуальний метод експертної оцінки здійснюється за допомогою індивідуального опитування у вигляді інтерв’ю, анкетування або складення експертами сценарію розвитку.
Серед методів колективної експертної оцінки найбільш поширеними є:
а) метод комісій – це обговорення ситуації групою експертів і складання прогнозу на основі цього обговорення;
б) матричний метод – опитування групи експертів і спеціальна обробка отриманої інформації, на основі якої складається матриця. У стовпчиках матриці зазначаються експерти, у рядках – питання. На перетині стовпчика і рядка відображається думка експерта з конкретного питання;
в) мозкова атака – це активне творче обговорення ситуації висококваліфікованими фахівцями і вироблення прогнозу на основі цього обговорення.
Основні етапи колективної експертної оцінки:
- формування групи учасників;
- складання проблемної записки (описання ситуації і бажаного прогнозу);
- генерація ідей;
- систематизація ідей;
- деструкція (критичний аналіз ідей);
- складання прогнозу у вигляді списку ідей про майбутній розвиток об’єкта, які не були відкинуті в ході деструкції;
г) метод «Дельфі» – це систематичне опитування експертів з приводу розвитку об’єкта прогнозування та узагальнення даних. Характерними рисами методу «Дельфі» є :
- анонімність (експерти або незнайомі, або не знають, що одночасно приймають участь в одному і тому ж опитуванні);
- постійне використання напрацьованих результатів;
- статистичний характер висновків, тобто, висновки базуються на думці більшості.
Саме завдяки цим характерним рисам метод «Дельфі» є ефективним.
До формалізованих методів прогнозування відносяться:
- методи прогнозної екстраполяції;
- метод економіко-математичного моделювання.
Метод екстраполяції – один з головних у прогнозуванні економіки. Він передбачає, що на основі статистичних даних, зібраних за певний період, формується уявлення про тенденції і закономірності. Базовим положенням цього методу є положення про те, що зазначені тенденції і закономірності збережуться і в майбутньому. Найпростішим з методів екстраполяції є метод найменших квадратів, який дає можливість оцінити ймовірні відхилення від прогнозованого результату. Більш складними методами екстраполяції є метод регресивного аналізу і метод кореляційного аналізу.
Економіко-математичне моделювання передбачає формування моделей, тобто, спрощення реальної ситуації, за якого її можна описати певною кількістю рівнянь. Розрізняють:
- факторні економічно-математичні моделі, вони визначають залежність рівня і динаміки розвитку об’єкта прогнозування від рівня і динаміки впливу окремих факторів;
- структурні економіко-математичні моделі – це моделі, які описують взаємозв’язки між окремими елементами, що формують єдине ціле або агрегат. Прикладом може бути міжгалузевий баланс виробництва;
- комбіновані економіко-математичні моделі – досліджують як структурні так і факторні впливи.
Моделі можуть бути спрямовані на :
- мінімізацію (витрат);
- максимізацію (прибутків).
Моделі можуть бути:
- однофакторними;
- багатофакторними.
В залежності від фактору часу розрізняють моделі:
- статичні;
- динамічні.
Застосування різних методів прогнозування в комплексі з використанням сучасних інформаційних технологій забезпечує високий рівень надійності прогнозів