Філософія науки як особлива філософська дисципліна.
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет
Інженерно-технологічний факультет
Кафедра філософії, соціології та історії
меТодичні вказівки з самостійної роботи з курсу
«ФІЛОСОФІЯ НАУКИ»,
«Філософія науки та інноваційного розвитку»
Для магістрів всіх спеціальностей
Дніпропетровськ − 2016
Методичні рекомендації з курсу «Філософія науки», «Філософія науки та інноваційного розвитку» – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, 2016. – 69 с.
Укладач:кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії, соціології та історії Берестень Ю.В.
Розглянуто, обговорено та рекомендовано до видання кафедрою філософії, соціології та історії, Протокол №5 від18 .01.2016 р.
Розглянуто, обговорено та рекомендовано до видання НМР інженерно-технологічного факультету ДДАЕУ, Протокол №6 від 10.3.2016 р.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Методичні рекомендації з навчального курсу «Філософія науки», «Філософія науки та інноваційного розвитку», створено на базі академічних досягнень, традиційних інтелектуальних здобутків вітчизняної та світової філософської думки, яка комплексно вивчає проблеми науково-пізнавальної діяльності людини, формує домінантну парадигму сучасного наукового стилю мислення. Дані вказівки враховують сталий попит серед студентського загалу на оволодівання специфікою емпіричного та теоретичного пізнання, методологією наукової євристики при дослідженні актуальних аспектів проблемного поля науки. Мета дисципліни полягає в тому щоби підготувати студентів щодо комлпексного розуміння актуальних питань філософії науки, чіткого усвідомлення різних видів пізнавальної діяльності людини, практичного розуміння сталого зв’язку між філософським знанням та наукою.
Методичні вказівки складено у відповідності до навчальної програми з курсу «Філософія науки», «Філософія науки та інноваційного розвитку» для магістрів всіх напрямків підготовки.
Даний курс орієнтовано на формування у магістрів основ філософського та наукового світобачення, яке відображає сучасні тенденції розвитку науково знання. Зміст курсу розкривається на конкретному історико-філософському й науковому матеріалі включно з викладом особливостей становлення й розвитку головних шкіл, напрямів філософії науки. Разом з тим, загальний наголос зроблено на академічному викладі дисципліни в контексті вивчення актуальних проблем наукового пізнання, на намаганні аналітично осмислити парадигмальні основи та тенденції науково-дослідних программ, особливостей їх проблемного поля, їх когнітивних характеристик як різновиду пізнавальної діяльності людини. Комплексний аналіз загальнофілософських теоретичних засад розвитку наукового знання дозволяє запобігти однобічному трактуванню теоретичних наукових проблем та їх окремих аспектів з точки зору певної філософської традиції, сформувати у студентів критичне ставлення до інтеллектуальних здобутків. Магістральним завданням курсу є формування магістрів певного методологічного ідеалу науково-пізнавальної діяльності, вивчення його базисних теоретичних основ у відповідності до практичних завдань сучасної науки. Нормативний курс «Філософія науки», «Філософія науки та інноваційного розвитку» має суттєве значення для підготовки науково-дослідницьких кадрів, оскільки надає студентам предметне розуміння кореспонденції дослідницьких завдань з метою дослідження, визначає специфіку особливостей аналізу об’єкту та предмету наукового пізнання.
Курс «Філософія науки», «Філософія науки та інноваційного розвитку» викладається в системі соціогуманітарної підготовки працівника АПК, сприяє гуманітаризації технічної освіти, формуванню критичного стилю наукового мислення. Безпосередньою метою викладання є формування у студентів базових знань з дисципліни; виховання розуміння багатоаспектності та поліваріантності філософського та наукового пізнання світу; вміння орієнтуватись в різних системах сучасного наукового знання, їх категоріальному апараті; сприяє вихованню у студентської молоді загальнолюдських моральних та цінностей та норм. В результаті практичного оволодіння фактографічними матеріалом з дисципліни студент повинен знати:
1. Особливості та специфіку філософсько-наукового мислення як необхідної базової умови для організації евристичної наукової діяльності, проведення самостійних наукових досліджень.
2. Основний комплекс загально-наукових методів пізнання з метою розумного проведення емпіричних та теоретичних досліджень у відповідності до обраної тематики.
3. Закономірності формування, функціонування та розвитку філософського знання щодо аналізу науково-пізнавальної діяльності, наукового критичного мислення та його структурних компонентів, функцій у контексті організації наукової діяльності.
4. Пізнати «Філософія науки», “Філософію науки та інноваційного розвитку” як комплексну науку про загальні закономірності науково-пізнавальної діяльності людини, її принципи та закономірності розвитку, методологію.
5. Усвідомити сутність сучасних процесів та етапів розвитку науково-пізнавальної діяльності, що відбуваються у суспільстві, їх особливості й вплив на формування цілісної світоглядної системи сучасного науковця.
6. Мати уявлення про своєрідність філософії науки, її місце у загальній культурі людства, адекватно орієнтуватись у науково-філософських картинах світу;
7. Розуміти роль сучасної науки й техніки у розвитку цивілізації, мати уявлення про пов’язані з ними сучасні соціальні та етичні проблеми, мати здатність критично визначати цінність наукової раціональності, її історичні типи, знати структуру, форми та методи наукового пізнання, їх історичну еволюцію; загальні поняття і конкретні визначення засадничих категорій філософії науки та інноваційного розвитку.
8. Знати специфіку сучасних інновацій, їх місце та роль в розвитку модерної науки та техніки.
Уміти:
- Керуватись методологічними принципами вивчення філософії науки з метою організації власного наукового дослідження; формувати власну думку стосовно розмаїття філософсько-наукових систем, їх базисних світоглядних основ.
- Предметом дисципліни “Філософія науки” є комплекс знань з пізнавально-наукової діяльності людини, яка спрямована на пізнання об’єктивно існуючого світу, визначення його закономірностей розвитку, загальних принципів та основ. До комплексу дисциплін, що забезпечують методичну та методологічну основу зазначеного курсу входять наступні дисципліни: спеціальні методи наукового дослідження в ветеринарній медицині, історії ветеринарної медицини, основи аграрної науки.
Види самостійної роботи
В загальному контексті організації самостійної роботи магістри повинні опанувати навичками набуття необхідних знань з дисципліни «Філософія науки», «Філософія науки та інноваційного розвитку» шляхом системного опанування фактографічного матеріалу з конспекту лекцій, підручника, головного корпусу додаткової загальнофілософської літератури.
Самостійна робота ставить за мету навчити магістрів здобути навички самостійної наукової роботи, опунувати відповідною методологією наукового пізнання, засвоїти критерії науковості, необхідні для написання самостійного та оригінального наукового дослідження з обранної проблематики.
Одночасно магістри повинні вміти складати плани наукових досліджень, відповідні теоретичні схеми та таблиці, де вміщено емпіричні та теоретичні результати власної наукової роботи. Одним із пріоритетних напрямків самостійної роботи є формування вмінь магістрів з роботи зі словниками, першоджерелами філософсько-наукових праць, засобами масової інформації, різноманітними інформаційними ресурсами, що містять дані з обраної тематики наукового дослідження. Паралельно студенти повинні опанувати необхідною сумою методологічних навичок з написання творчих робіт, розгорнутих наукових есе, статей, організувати ефективну й змістовну евристичну підготовку для виступів на семінарських заняттях, доповідей на науково-практичних та науково-дослідних конференціях. Магістральним завданням самостійної роботи магістрів є підготовка для складання тестових завдань з дисципліни, участь в ділових іграх та практикумах, круглих столах, де розглядається широке коло проблемних питань науковго пізнання, вміти аргументовано викладати власну позицію, що базується на докладному розумінні філософських проблем наукового пізнання.
Комплексний характер завдань з самостійної роботи для магівстрів зумовлює різноманіття використання різних форм її проведення та організації. До них відносяться: вивчення питань та проблем, що виносять викладачем на самостійне опрацювання на лекціях та семінарських заняттях, робота з першоджерелами з відповідної тематики, підготовка наукових доповідань на семінарських заняттях, написання рефератів, реферативних повідомлень, різноманітних проектів наукових досліджень.
Основною формою контролю та оцінювання самостійної роботи студентів є проведення контрольних заходів. Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних і семінарських занять, має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються на підставі рішення кафдери. Підсумковий контроль проводиться з метою опрацювання результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль. Контроль самостійної роботи студента здійснюється в залежності від виду самостійної роботи і передбачає такі форми:
1. тестування;
2. самостійні роботи;
3. контрольні роботи;
4. контрольні питання після кожної лекції або семінарського заняття;
5. співбесіда;
Тема 1.
Філософія науки як особлива філософська дисципліна.
План заняття:
1. Поняття, предмет та об’єкт філософії науки.
2. Історичні етапи розвитку філософії науки.
3. Історичні типи взаємозв’язку філософії та науки. Проблема співвідношення філософії та науки.
4. Специфіка проблем філософії науки. Функції філософії науки.
Додаткові питання для самостійної роботи:
1. Суверенність філософського знання.
2. Проблеми та засоби пізнання філософії науки.
3. Структура сучасного знання філософії науки
Теми доповідей для самостійної роботи:
1. Місце філософії науки серед філософський дисциплін.
2. Особливості філософського та наукового світогляду.
Питання для самоконтролю:
1. В чому полягає суверенність філософського знання?
2. Наведіть засоби пізнання філософії науки?
3. Перерахуйте функції філософії науки.
4. Охарактеризуйте коло проблем, які досліджує філософія науки.
Першоджерела:
1. Аристотель. О софізмах // Сочинения в четырех томах. – Т.1. – М. : Мысль,1976. – 550 с.
2. Бэкон Ф. Новый Органон // Бэкон Ф. Сочинения в двух томах. – Т.2. – М. Мысль,1972. – С. 7 – 222.
3. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии / Полани М. – М. : Прогресс, 1985. – 344 с.
4. Уайтхед А. Избранные работы по философии / Уайтхед А. – М. : Прогресс, 1990. – 718 с.
Основна література:
1. Антипов Г. А. История и философия науки. Философия социально-гуманитарных наук. – Новосибирск : СибАГС, 2007. – 287 с.
2. Будко В. В. Философия науки. Учебное пособие / Будко В. В. – Харьков : Консум, 2005. – 268 с.
3. Горохов В. Г., Розин В. М. Введение в философию техники. – М. : ИНФРА-М., 1998. – 224 с.
4. Горюнов В. П., Гавришин В. К. Философия науки и техники: Конспект лекций. – СПб., 2002. – 192 с.
5. Жоль К. К. Методы научного познания и логика (для юристов). Учебное пособие / Жоль К. К. – К. : Атіка, 2001. – 288 с.
6. Ивин А. А. Философия науки / Ивин А. А. – М. : Едиториал УРСС, 2007. – 264 с.
7. Ильин В. В. Философия науки / Ильин В. В. – М. : МГУ, 2003. – 360 с. 255
8. История и философия науки: Учебное пособие для аспирантов (ред. А. С. Мамзин). – СПб. : Питер, 2008. – 304 с.
9. Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. Учеб. пособие / Канке В. А. – М. : Логос, 2000. – 320 с.
10. Кохановский В. П. Философия и методология науки / Кохановский В. П. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1999. – 405 с.
11. Кохановский В. П., Пржиленский В. И., Сергодеева Е. А. Философия науки. – М. – Ростов-на-Дону : МарТ, 2005. – 496 с.
12. Лешкевич Т. Г. Философия науки, традиции и новации: Учебное пособие для вузов / Лешкевич Т. Г. – М. : ПРИОР, 2001. – 428 с.
13. Микешина Л. А. Философия науки / Микешина Л. А. – М. : Прогресс-Традиция, 2005. – 544 с.
14. Митчем К. Что такое философия техники? / Митчем К. – М. : Аспект Пресс, 1995. – 149 с.
15. Научно-технический прогресс. Словарь. – М. : Политиздат, 1987. – 366 с.
16. Никифоров А. Л. Философия науки: история и методология. – М. : Дом интеллектуальной книги, 1998. – 280 с.
17. Основы философии науки (ред. С. А. Лебедев). – М. : Академический проспект, 2005. — 544 с.
18. Пікашова Т. Д., Шашкова Л. О. Нариси з історії науки і техніки. – К., 1999. – 410 с.
19. Ратніков В. С., Макаров З. Ю. Історія та філософія науки. Хрестоматія. – Вінниця : Нова книга, 2009. – 416 с.
20. Ратніков В. С. Основи філософії науки / Ратніков В. С. – Вінниця : Універсум-Вінниця, 1999. – 50 с.
21. Самардак М. М. Філософія науки: напрями, теми, концепції / Самардак М. М. – К. : ПАРАПАН, 2011. – 204 с.
22. Современная западная философия. Словарь. – М. : Политиздат, 1991. – 414 с.
23. Стёпин В. С., Горохов В. Г., Розов М. А. Философия науки и техники. Учебное пособие. – М. : Гардарика, 1996. – 400 с.
24. Степин В. С., Елсуков А.Н. Методы научного познания. – Минск : Вышэйшая школа, 1974. – 152 с
25. Томпсон М. Философия науки / Томпсон М. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2003. – 304 с.
26. Ушаков Е. В. Введение в философию и методологию науки / Ушаков Е. В. – М. : Экзамен, 2005. – 528 с.
27. Философия и методология науки (ред. В. И. Купцов). – М. : Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
28. Философия науки : Учебное пособие (ред. А. И. Липкин). – М. : Эксмо, 2007. – 608 с.
29. Штанько В. И. Философия и методология науки. Учебное пособие / Штанько В. И. – Харьков : ХНУРЭ, 2002. – 292 с.
30. Цехмистро И. З. Холистическая философия науки. Учебное пособие / Цехмистро И. З. – Сумы : Университетская книга, 2002. – 364 с.
31. Хакинг Я. Представление и вмешательство. Введение в философию естественных наук / Хакинг Я. – М. : Логос, 1998. – 296 с.
32. Черникова И. В. Философия и история науки / Черникова И. В. – Томск: Водолей, 2001. – 280 с.
33. Философия и методология науки: Учебное пособие для аспирантов (ред. А. И. Зеленков). – Минск : АСАР, 2007. – 384 с.
34. Энциклопедия эпистемологии и философии науки. – М. : Канон, 2009. – 1248 с
Додаткова література:
1. Баженов Л. Б. Строение и функции естественнонаучной теории / Бажанов Л. Б. – М. : Наука, 1978. – 231 с.
2. Бернал Дж. Наука в истории общества / Бернал Дж. – М., 1956. – 735 с.
3. В поисках теории развития науки. Очерки западноевропейских и американских концепций ХХ века (ред. С. Р. Микулинский, В. С. Черняк). – М. : Наука, 1981. – 296 с.
4. Грязнов Б. С. Логика, рациональность, творчество / Грязнов Б. С. – М. : Наука, 1982. – 256 с.
5. Диалектика познания: Компоненты, аспекты, уровни (ред. М. С. Козлова). – Л. : ЛГУ 1983. – 168 с.
6. Дышлевый П. С., Канак Ф. М. Материалистическая философия и развитие естествознания. Исторический очерк. – К. : Вища школа, 1977. – 231 с.
7. Ильин В. В. Теория познания. Эпистемология / Ильин В. В. – М. : МГУ, 1994. – 136 с.
8. Ильин В. В., Калинников Т. А. Природа науки. – М. : Вышая школа, 1985.– 230 с.
9. Історія філософії: теорія та методологія : Збірник наукових праць / КНУТШ; Відп. за видання В.А. Бугров. – Київ : Київський університет, 2006. – 162с.
10. История западноевропейской философии: Учебное пособие / Ред. Н.В.Мотрошилова. – М.: ИФ РАН, 1998. – 204с.
11. История методологии социального познания. Конец XIX–XX века / Отв. ред. В.Б.Власова. – М.: ИФ РАН, 2001. – 247с.
12. Касавин И. Т. Теория познания в плену анархии / Касавин И. Т. – М. : Политиздат, 1987. – 191 с.
13. Кедров Б. М. Проблемы логики и методологии науки. Избранные труды. – М. : Наука, 1990. – 352 с.
14. Лекторский В. А. Эпистемология классическая и неклассическая / Лекторский В. А. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 256 с. 256.
15. Лекторский В. А. Субъект, объект, познание / Лекторский В. А. – М. : Наука, 1980. – 357 с.
16. Науковий світогляд на зламі століть (ред. В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко). – К. : ПАРАПАН, 2006. – 288 с.
17. Научная картина мира. Логико-методологический аспект (ред. П. С. Дышлевый, В. С. Лукьянец). – К. : Наукова думка, 1983. – 270 с.
18. Панин А. В. Диалектический материализм и постпозитивизм / Панин А. В. – М. : МГУ, 1981. – 240 с.
19. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М. : Прогресс, 1986. – 432 с.
20. Порус В. Н. Рациональность. Наука. Культура / Порус В. Н. – М. : УРАО, 2002. – 352 с.
21. Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. Монографія. Наукове видання / Рижко В. А. – К. : ”Наукова думка” 1995. – 212 с.
22. Харвей Д. Научное объяснение в географии. Общая методология науки и методология географии / Харвей Д. – М. : Мир, 1974, главы 2, 4, 6, 7, 9, 12 – 14. – 504 с.
23. Хюбнер К. Критика научного разума / Хюбнер К. – М. : ИФ РАН, 1994. – 326 с.
24. Світоглядні імплікації науки (ред. В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко). – К. : ПАРАПАН, 2004. – 408 с.
25. Традиционное и революционное в истории науки (ред. П. П. Гайденко). – М. : Наука, 1991. – 264 с.
26. Философия, естествознание, социальное развитие (ред. Ю. В. Сачков). – М. : Наука,1989. – 248 с.
27. Фолта Я., Новы Л. История естествознания в датах: Хронологический обзор. – М. : Прогресс, 1987. – 495 с. 257.
28. Ценностные аспекты развития науки (ред. Н. С. Злобин, В. Ж. Келле ). – М. : Наука, 1990. – 294 с.
29. Уёмов А.И. Истина и пути её познания/ А.И. Уёмов. - М.: Политиздат, 1975. – 88с.
30. Уёмов А.И. Системные аспекты философского знания / А.И. Уёмов. - Одесса: Негоциант, 2000. – 159с.
Тема 2.