Творчість у діяльності практичного психолога

Створений психологом чудовий сценарій психокорекції чи розвивального заняття не може транслюватися і працювати. Він не буде ефективним - незалежно від якостей особистості ведучого і специфіки групи чи окремого клієнта. Якби створений якимсь фахівцем сценарій один раз, апробований на ряді груп чи клієнтів потім би був «запущений в серійне виробництво», використовувався б «під копірку», не зважаючи на умови, забезпечував би кожного разу високий рівень ефективності - то все! Можна закривати всі дослідницькі психологічні інститути та університети. Були б розв'язані всі глобальні методологічні, методичні, практичні проблеми психології та педагогіки. Ось вона, чарівна паличка, універсальний інструмент виправлення та розвитку гармонійної особистості. Бери і користуйся!

Немає чарівних сценаріїв, немає універсальних інструментів, немає чудодійних рецептів, придатних на всі випадки життя. Ми всі справді різні: і студенти, і психологи, і ведучі, і учасники груп. Навіть конкретний клієнт сьогодні не такий, як вчора. А крім того, виховує не метод, а особистість. Тому і вчать в університетах не тиражуванню кимось створених планів і сценаріїв занять, а загальним принципам їх створення, методологічним основам і методичним прийомам.

Ніхто не зумів поки створити алгоритм виховання душі. Напевно, тому що для кожної душі він свій, адже душа у кожного розвивається за своїми законами. Значить, психологія - не наука? Наука, звичайно, оскільки здатна вивчати загальні закономірності, механізми і прояви психіки. Але там, де психологія стикається з живою конкретною душею, - там вона з науки перетворюється на мистецтво. А для мистецтва основне правило - це пріоритет виключень.

Художник, що створив твір мистецтва, за всього бажання не зможе передати учням алгоритм створення істинно талановитого твору. Він, безумовно, зможе відновити механічний ланцюжок кроків-дій, що призвів до створення його власного шедевру, зможе навіть пояснити учням і заставити їх вивчити цей ланцюжок напам'ять. Але значення у цьому не буде ніякого, тому що цей ланцюжок не складає суті творчості, а фіксує лише зовнішні моменти, та і то лише ті, що згадалися автору. Утім, повторивши цей ланцюжок, його послідовники отримають у найкращому випадку точно такий же самий твір. Тільки на світ з'явиться не новий шедевр, а копія. А в цьому випадку про справжнє мистецтво не йдеться.

Чи означає це, що у мистецтві немає алгоритмів? Зрозуміло, не означає. Вирішуючи будь-яку специфічну проблему – у межах своєї глобальної надзадачі художник, як і вчений, користується певними засобами, прийомами, відомими алгоритмами. Часто створення твору мистецтва чи наукове відкриття – це результат нової комбінації відомих алгоритмів, що множить на несподівані зміни у структурі якогось алгоритму.

Так само відбувається і в практичній психології. Звідси зрозуміла специфіка роботи практичного психолога: він повинен володіти значною кількістю різноманітних алгоритмів (методів, прийомів) і вміти комбінувати ці алгоритми у найрізноманітніших варіантах залежно від обставин його діяльності (запиту замовника, особливостей клієнтів, характеру і глибини психологічних проблем, останніх політичних новин, врешті-решт напряму професійної моди). Діяльність практичного психолога схожа на діяльність творця. Творчість – це просто його професійний обов'язок. Психолог повинен бути готовий у будь-який момент забути звичний алгоритм та імпровізувати, модифікуючи вправи та винаходячи нові.

Такий рівень професіоналізму досягається тільки на основі досвіду і здатності до творчості. Щоб віртуозно «комбінувати» прийомами і вправами, треба дуже глибоко розуміти їх значення, пережити їх, тобто у кожному з них пройти через мить переживання. Тоді кожна психологічна техніка буде не сухим алгоритмом, схемою дій, покроковим планом, а впорядкованим складом досвіду, причому не тільки для клієнта, але і для психолога. Проживаючи та переживаючи прийом або вправу разом з клієнтом, психолог кожного разу набуває нового досвіду. Це не парадокс: психологічні техніки і вправи мають дивну властивість, що відрізняє їх від інших «способів структуризації часу», як сказав би Е. Берн, повторення яких не приносить нічого, окрім нудьги. Їх зміст у будь-який момент готовий блиснути новою, не баченою раніше дорогоцінною гранню, обернутися несподіваною стороною. Психолог може десятки разів використовувати одну і ту ж вправу у різних групах або з різними клієнтами, навіть майже не модернізуючи його, і знаходити в ньому все нові моменти - ці прекрасні перлини для прикраси особистості.

Невичерпність змісту психологічних технік і вправ якраз і є майданчиком для запуску творчого ланцюжка в діяльність практичного психолога. Тоді виникає інсайт, і творчо застосований прийом дає зовсім не той результат, що планувався раніше, але ще значущіший ефект. І психолог відчуває крила за плечима, бачить результативність своєї роботи та усвідомлює, що може зробити у своєму щоденнику новий запис під скромною рубрикою «методичні знахідки».

Але для цього потрібно добре засвоїти вже створені алгоритми, усвідомити хоча б частину прихованих у них значень і смислів, відпрацювати їх, побачити на практиці, як вони діють саме у ваших руках. І тоді - творіть! Користуйтеся отриманим інструментом для досягнення ваших цілей, пам'ятаючи про головний принцип: не нашкодь!

Психолог працює у межах певної філософської парадигми. Будь-який практик, хоче він цього або не хоче, - здійснює свою діяльність під крилом методології. Стверджувати про незалежність практичної роботи від наявних філософських і методологічних концепцій означає, що, по-перше, такий практик або неосвічений (що дозволяє поставити під сумнів ефективність його діяльності); по-друге, він просто не усвідомлює основоположних принципів своєї професійної активності (що провокує запитання про його власний рівень професійної самосвідомості); по-третє, він зумів виробити власну світоглядну та філософську систему, що викликає справжне захоплення. На жаль, третій варіант, мабуть, малоймовірний.

Практичний психолог повинен все-таки усвідомлювати, чия концепція служить йому основою - Фройда, Роджерса або М’ясищева, Перлза. Недооцінювати значення чітко сформульованих положень, що лежать в основі практичної психологічної роботи, - велика помилка. Розмитість фундаменту фактично гарантує нестійкість і руйнування збудованої будівлі.

Для будь-якої людини, що звернулася за допомогою до психолога, основним завданням є активне знаходження суб'єктивної істини, важливої для вирішення його проблем. Зустріч з психологом - це один з незвичайних способів перевірки особистісного досвіду чи одержання нового. Щоб набути досвіду, як правило, недостатньо пасивно сприймати інформацію. Найважливіші істини, піднесені готовими, що не торкнуться життєвих установок і цінностей, не зможуть змінити особистісних переконань і поглядів. Істину, особливо, істину про себе самого, – потрібно здобути та пережити. Повинні, по-перше, відбуватися події, а по-друге, учасником цих подій повинен стати сам клієнт. У дії людина переживає і пізнає щось суб'єктивно нове.