Найпоширеніші шкідники і хвороби суниці та заходи захисту
Сунична стеблова нематода (Ditylenchus dipsaci). Дорослі особини – тоненькі прозорі черв’ячки завдовжки 1-2 мм. Життєвий цикл і розмноження шкідника відбуваються в тканинах стебел і черешків листків суниць, що призводить до руйнування останніх. Пошкоджені рослини відстають у рості, листки – недорозвинені, скручені, спостерігається потовщення черешків, спотворення квітів і ягід. Упродовж року розвивається 4-5 поколінь.
Заходи захисту передбачають використання для закладання суничних плантацій здорового садивного матеріалу, знищення рослинних решток і відмерлих листків суниці, вирощування суниці на одному місці не більше ніж чотирьох років. Стримує розвиток нематоди сівба чорнобривців навколо посадки суниць або рядками.
Слимаки(сітчастий – Deroceras reticulatum, смугастий – Arion fasciatus).
Поширення і шкідливість відбуваються переважно на забур’янених, перезволожених ділянках, на яких слимаки живляться молодими рослинами та ягодами.
Високий рівень агротехніки, знищення бур’янів, створення умов рівномірного зволоження запобігають їх масовому розмноженню. Сівба петрушки навколо посадки суниць або рядками відлякує шкідників.
Кліщі (садовий – Schizotetranychus pruni, звичайний – Tetranychus urticae (особливості біології див. у розділі 4.11), суничний – Tarsonemus fragariae).
Самка суничного кліща завдовжки 0,25 мм, видовжена, біла або жовтувато-коричнева. Самець – 0,15 мм, овальний. Яйце – 0,11 мм, еліптичне, біле. Зимують самки в складках листків, тріщинах основи стебла.
Період пошкодження – квітень - вересень. Ознаки пошкодження – дріб-ні, спотворені, гофровані, ламкі листки з коричневим відтінком.
Заходи захисту передбачають закладання плантацій здоровим садивним матеріалом, високий рівень агротехніки, вирощування суниці на одному місці не більше ніж чотири роки, обробку маточників і розсадників інсектоакарицидами.
Довгоносики (малиново-суничний – Anthonomus rubi, сірий кореневий – Sciaphilus asperatus).
Малиново-суничний довгоносик – жук завдовжки 2-3 мм, овальний, чорно-коричневий, у сірих волосках. Личинка завдовжки 3 мм, біла, зігнута, безнога, голова коричнева. Зимують жуки під рослинними рештками і в поверхневих шарах ґрунту. Навесні жуки живляться на листках і виїдають вміст бутонів суниці і малини. Самки відкладають яйця в бутони.
Сірий кореневий довгоносик – жук завдовжки 5-6 мм, коричнево-сірий, тіло вкрите пласкими сірими лусочками. Личинка мала, біла, зігнута, безнога. Зимують жуки і личинки в ґрунті та жуки під опалим листям. Жуки пошко-джують листя суниці, личинки вигризають виразки у коренях.
Заходи захисту передбачають дотримання просторової ізоляції плантацій суниці від малини, згрібання та спалювання засохлого листя і рослинних решток, перекопування ґрунту, за умов масового розмноження шкідників – застосування інсектицидів у період висування суцвіть - бутонізації.
Пильщики(гребінчастовусий – Cladius pectinicornis, суничний чорно-плямистий – Allantus cinctus).
Імаго 7-10 мм завдовжки, чорне, блискуче, з двома парами жовтувато-прозорих крил. Личинка (несправжня гусениця) – до 15 мм, блакитно-зелена з буро-жовтою головою.
Зимують личинки в коконі у ґрунті. Шкодять личинки, грубо об’їдаючи листя. Період пошкодження – червень – серпень.
Заходи захисту передбачають перекопування і розпушування ґрунту навесні і восени, за умов масового розмноження шкідників – застосування інсектицидів перед цвітінням.
Борошниста роса. Збудник – гриб Sphaerotheca macularis.
Хвороба проявляється впродовж вегетації у вигляді скручування листків догори у формі човника, а також у вигляді сірувато-білого нальоту з нижнього боку листків, на бутонах, квітках, ягодах. Втрати врожаю можуть сягати 40%.
Джерела інфекції – уражені рослини і рослинні рештки.
Захисні заходи передбачають високий рівень агротехніки, використання здорового садивного матеріалу стійких сортів, недопущення загущеності і забур’яненості, видалення і спалення опалих листків, просторову ізоляцію нових площ від старих, застосування фунгіцидів.
Сіра гниль. Збудник – Botrytis cinerea.
Уражує всі надземні органи. Найчастіше хвороба проявляється на ягодах у період їх достигання у вигляді бурих розм’яклих плям, вкритих сірим нальотом. Спричинює муміфікацію ягід. На листках, плодоніжках, бутонах – буруваті розпливчасті плями із сірим нальотом. Втрати врожаю понад 50%.
Джерело інфекції – уражені рослинні рештки.
Захисні заходи передбачають високий рівень агротехніки, використання здорового садивного матеріалу, недопущення загущеності і забур’яненості, видалення опалих листків, застосування фунгіцидів.