Стерилізація шовного матеріалу

В хірургії застосовують різні за своїми фізичними властивостями, хімічною структурою і джерелами походження шовні матеріали: шовкові, бавовняні нитки; синтетичні нитки, що не розсмоктуються (капрон, лавсан, тефлон та ін.); синтетичні нитки, що розсмоктуються, з гліколевої кислоти і оксицелюлози (дексон, окцелон, поліпропілен); металеві з нержавіючої сталі, танталу (скрепки, провід), а також біологічні нитки, що розсмоктуються (кет­гут). У зв'язку з їх різними фізико-хімічними властивостями способи стери­лізації шовних матеріалів не можуть бути однаковими. Деякі види їх (шовк, бавовняні нитки, лавсан та ін.) стерилізують в автоклаві під тиском в 1 атм


протягом 20-30 хв. Шовк частіше стерилізують за методом Кохера. Суть його полягає в наступному: після миття і висушування мотки ниток з шов­ку поміщають в банку з притертим корком на 24 год в ефір для знежирю­вання, а потім на такий самий термін - в 70° спирт. Шовк після цього вкладають у каструлю, заливають 0,5 % розчином дихлориду ртуті (сулеми) і кип'ятять протягом 10 хв. Потім перекладають у стерильну банку з при­тертим корком, наповнену 96° спиртом, в якій і зберігають. Стерильність шовку перевіряють бактеріологічним методом. Перед використанням шовк кип'ятять 2 хв у 0,5 % розчині дихлориду ртуті.

Однак у хірургічній роботі слід надавати перевагу шовку, який просте­рилізований в заводських умовах і зберігається в скляних запаяних ампу­лах. На сьогодні він майже повністю замінений синтетичними шовними ма­теріалами.

Стерилізацію синтетичних ниток, як тих, що не розсмоктуються, так і тих, що розсмоктуються, проводять кип'ятінням у воді протягом 20-30 хв, або в розчині сулеми 1:1000 протягом 1-5 хв. Потім стерилізують і зберігають їх в 96° спирті в скляних банках з щільно притертими корками. Металевий шов­ний матеріал (скобки з нержавіючої сталі, скрепки із танталу, кліпси, провід) також стерилізують кип'ятінням у 2 % розчині гідрокарбонату натрію.

Стерилізація біологічного шовного матеріалу, що розсмоктується, (кетгуту) складна і потребує особливої ретельності через небезпеку заб­руднення його анаеробною мікрофлорою. Вона здійснюється хімічним мето­дом. Попередньо кетгут поміщають на 24 год в ефір для знежирення, потім стерилізують за методикою Клаудіуса, Губарєва, або Сітковського.

За методом Клаудіуса кетгут у мотках поміщають у водний розчин Люголя (1 г кристалічного йоду, 2 г калію йодиду і 97 г води) на 9 діб, після чого перевіряють на стерильність бактеріологічним методом. Якщо матері­ал виявиться стерильним, розчин з банки зливають і кетгут заливають 96° спиртом, в якому він і зберігається. Якщо ж кетгут виявиться нестерильним, його знову заливають водним розчином Люголя на 9 діб, після чого пере­віряють на стерильність.

На сьогодні широкого розповсюдження набула модифікація стерилізації кетгуту за А.П. Губаревим, який пропонує використовувати спиртовий роз­чин Люголя. При цьому тривалість стерилізації скорочується до 7 діб.

Спосіб Сітковського дозволяє підготувати кетгут швидше, однак мате­ріал при цьому сильно псується, стає грубим, ламким. У банку з притертим корком насипають кристалічний йод (40 г на 1 банку ємкістю 3 л і 60 г - на 5 л). Змотаний в кільця кетгут підвішують у банці на висоті 6-7 см від її дна. Банку закривають притертим корком і заливають парафіном. Періодично банку потрібно струшувати для кращого розподілу парів йоду між кетгу­том. Через 3-4 доби кетгут перевіряють на стерильність (посів) і при відсут­ності мікрофлори його переносять у суху стерильну банку, де і зберігають герметично закритим.


Перед стерилізацією сухим методом кетгут доцільно опустити на 1-2 хв у 2 % розчин йодиду калію. Після такої обробки він краще реагує на пари йоду.

Враховуючи складність стерилізації, слід користуватись кетгутом, виго­товленим у заводських умовах.