Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл

Методика визначення резус-фактора за стандартними сироват­ками. Беруть дві серії стандартних антирезусних сироваток, що виготовля­ють з крові, відмиті стандартні резус-позитивні і резус-негативні еритроцити, чашку Петрі, водяну баню, піпетки, предметне скло або скляні палички. На чашку Петрі наносять послідовно три великі краплі сироватки анти-резус

однієї серії і паралельно три краплі си­роватки другої серії (рис. 67).

Потім у перший ряд сироваток вно­сять по невеликій краплі досліджуваної крові (співвідношення 1:10 або 1:8). У другий вертикальний (середній) ряд - по такій самій краплі стандартних резус-позитивних еритроцитів (контроль актив­ності) і в третій ряд - резус-негативні стандартні еритроцити (контроль специ­фічності). Окремою скляною паличкою або кутами предметного скла ретельно перемішують кожну окремо краплю, чаш­ку закривають кришкою і ставлять на водяну баню при температурі 40-42 °С. Через 10 хв отримують результат. Якщо в краплях обох серій антирезусних си­роваток з еритроцитами досліджуваної крові відбулася реакція аглютинації, то кров резус-позитивна, немає аглютинації - кров резус-негативна.

У невідкладних ситуаціях користуються експрес-методом за допомогою сироватки анти-резус IV (АВ) групи крові, розведеної 20-30 % розчином альбуміну або 30-33 % розчином поліглюкіну. На чашку Петрі наносять краплю стандартної сироватки IV (АВ) групи, яка містить антирезусні анти­тіла, і поряд краплю резус-негативної сироватки IV (АВ) групи, яка не містить антитіл. До цих крапель додають у 2-3 рази менший об'єм досліджуваної крові, перемішують скляними паличками або почергово кутами предметного скла, погойдують чашкою 3-4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного розчину хлориду натрію. Результати читають через 5 хв. При наявності аглютинації досліджуваних еритроцитів з сироваткою, яка містить антире­зусні тіла і відсутньої реакції з контрольною резус-негативною сироваткою кров резус-позитивна. При відсутності реакції аглютинації в обох сироват­ках кров - резус-негативна. Згідно існюючих положень останнім часом йі-фактор визначають переважно за допомогою моноклональних антитіл.

Визначення резус-фактора за допомогою моноклональних антитіл. Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід проводити в два етапи: спочатку кров хворого досліджують за допо-



могою реагенту моноклональних антитіл анти-Шіо(0), якщо отримують не­гативну реакцію з цим реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним стандартним реагентом анти-йіо(ОС) і стан­дартною сироваткою Кпо"' (ОСЕ). Моноклональні антитіла використову­ють у реакціях прямої аглютинації на площині, у пробірках, у мікроп-латі. Визначення антигену О, С, Е можна проводити в крові, взятій у кон­сервант; у крові, взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.

/. Реакція аглютинації на площині. На пластину або предметне скло наносять велику краплю (0,1 мл) реагенту, поряд наносять маленьку краплю (0,01-0,03 мл) досліджуваної крові і змішують їх. Реакція аглютинації почи­нає відбуватися через 10-15 с. Чітку аглютинацію видно через 30-60 с. Ре­зультат реакції варто враховувати через 5 хв після змішування реагенту з кров'ю. Наявність аглютинації свідчить про те, шо досліджевана кров є ре-зус-позитивною.

2. Реакція аглютинації в пробірках. Для цього відмивають еритроци­
ти з досліджуваної крові і готують з них 5 % суспензію у фізіологічному
розчині. На дно пробірки вносять по 1 краплі реагенту (близько 0,1 мл) і
додають 1 краплю 5 % суспензії еритроцитів. Вміст пробірки ретельно пере­
мішують струшуванням і інкубують (витримують) 30 хв при кімнатній тем­
пературі. Після цього пробірку центрифугують при 1500-2000 об/хв протя­
гом 1 хв. Обережно потрушуючи пробірку, оцінюють її вміст. При негатив­
ному результаті реакції осад еритроцитів легко розбивається і утворює
гомогенну непрозору суспензію. При позитивному результаті осад не роз­
бивається, а залишається у вигляді одного або декількох великих згустків
(аглютинатів) на фоні прозорої рідини.

3. Реакція аглютинації в мікроплаті. В лунку мікроплати вносять 1
краплю (0,05 мл) реагенту і змішують з краплею 5 % суспензії еритроцитів,

відмитих у фізіологічному розчині. Залишають на 45-60 хв для інкубації при кімнатній температурі. Результат реакції оцінюють за рисунком осаду, який утворився на дні лунки. При негативному результаті осад рівномірний, гомо­генний, при позитивному він розташовується нерівномірно, краї його нерівні.

Основними причинами помилок при визначенні резус-фактора можуть бути: знижена активність антирезусних сироваток, реагенту моноклональ­них антитіл, порушення пропорції досліджуваної крові і сироватки, не­відповідність температурного режиму, зменшення експозиції (менше 10 хв), відсутність контрольних і специфічних проб.

Слід зазначити, що окремі люди з резус-негативною кров'ю є носіями деяких специфічних йі-антигенів. В зв'язку із цим, при переливанні крові слід проводити пробу на резус-сумісність.

Не допускається переносити в карту стаціонарного хворого відомості з паспорта або інших документів про групи крові і резус-належність, тому що у них можуть бути внесені недостовірні дані.