Робота 3.1. Визначення константи електролітичної комірки.

Мета роботи:визначити константу комірки для вимірювання електропровідності розчинів електролітів.

Електролітична комірка (посудина для вимірювання електропровідності) – це скляна ємність, в яку зазвичай впаяно два платинованих платинових електроди. Оскільки для певної комірки невідомі площа електродів та відстань між ними, то спочатку потрібно визначити її константу – відношення відстані між електродами до їх площі:

. (3.11)

Для цього комірку заповнюють розчином електроліту з відомою питомою електропровідністю (зазвичай 0,02 М розчин KCl, табл. 3.1) в такій кількості, щоб були покриті електроди, розміщують її у термостаті, який налаштовано на певну температуру, витримують протягом 8 – 10 хв. і вимірюють опір.

Таблиця 3.1. Питома електропровідність 0,02 М розчину KCl за різних температур

t, о С
,См/см 2,40 2,45 2,50 2,55 2,61 2,66 2,71 2,77

 

Згідно з рівняннями (3.2) і (3.11) константа комірки визначається за формулою:

. (3.12)

Звіт

1. Температура досліду: о С.

2. Питома електропровідність стандартного розчину КСl: См/см.

3. Опір стандартного розчину КСl: Ом.

4. Обчислення константи комірки за рівнянням (3.12): см -1.

Робота 3.2. Дослідження електропровідності розчинів сильних та слабких електролітів.

Мета роботи:визначити питому, молярну електропровідності розчинів електролітів, ступінь дисоціації слабкого електроліту та коефіцієнт електропровідності сильного електроліту.

В електролітичну комірку наливають розчин сильного електроліту (за вказівкою викладача) і після термостатування за стандартної температури вимірюють його опір. Після цього посудину для вимірювання електропровідності промивають дистильованою водою і наливають в неї піпеткою 10 см3 розчину слабкого 1–1-валентного електроліту (за вказівкою викладача), термостатують і вимірюють опір.

Питому електропровідність розчинів обчислюють за формулою:

. (3.13)

Молярну електропровідність електроліту розраховують за формулою (3.4), граничну молярну електропровідність визначають за довідниковими даними на основі рівняння (3.7). Для сильних електролітів обчислюють коефіцієнт електропровідності (за 3.9), для слабких – ступінь дисоціації (за 3.8). Виміряні та розраховані величини зводять у табл. 3.2.

Звіт

1. Температура досліду: о С.

2. Таблиця 3.2. Результати експерименту та обчислень

№ Електроліт с, моль/дм3 R, Ом , См/см , См×см2/моль , См×см2/моль або
             

Обчислення для сильного електроліту:

Обчислення для слабкого електроліту:

3. Висновок.