Розділ ІІ. Методи нарахування амортизації

Розділ 2 . Документальне оформлення руху основних засобів

Оцінка основних засобів

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.
Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають за первинною вартістю під якою розуміють фактичну собівартість спорудження, виготовлення або придбання об'єктів основних засобів, включаючи витрати на доставку й установку на місці використання з урахуванням страхових платежів під час перевезення, державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість, яку об'єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію.
Згідно з Положенням (стандартом) 7 до первинної вартості придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати:

суми, сплачені згідно з договором постачальнику;

суми, сплачені стороннім організаціям за виконані роботи за договорами будівельного підряду;

реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;

сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;

винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які було придбано об'єкт основних засобів;

витрати по страхуванню ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;

адміністративні та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів і приведенням їх до робочого стану.

У випадку, якщо об'єкт основних засобів придбано в результаті бартерного обміну (або обміну з частковою доплатою грошовими коштами), його оцінка залежить від того, відбувся обмін подібними чи неподібними активами.

Подібними вважаються об'єкти основних засобів, які виконують однакову функцію і мають однакову вартість.

Первинна вартість основних засобів, придбаних в результаті обміну на подібній об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Проте якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його

справедливу вартість, то такий об'єкт приймається на облік за його справедливою вартістю з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

При придбанні основних засобів у порядку обміну на неподібний об'єкт переданий об'єкт основних засобів приймається на облік за його справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму доплати, яка була передана (одержана) під час обміну.

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних засобів, а також отриманих у результаті об'єднання підприємств є їх справедлива вартість на дату отримання.

При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, через яку може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операцій між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами.
Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у разі:

реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переозброєння;

переоцінки балансової вартості основних засобів;

часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Первинна вартість основних засобів, за вирахуванням суми зносу, нарахованої за час експлуатації їх, називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.
Під відновною вартістю основних засобів розуміють вартість відтворення їх (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах при сучасному рівні цін, норм і розцінок. Інформація про відновну вартість основних засобів має велике значення для планування подальших капітальних інвестицій.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією). При цьому строк корисного використання визначається як очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує отримати від їх використання.

гідно пункту 29 П(С)БО 7 амортизація нараховується щомісяця.

Також потрібно відмітити думку деяких економістів , які відзначають, що на сучасному етапі економічного розвитку амортизація повинна виконувати не "двуединую функцию - отразить реальные затраты средств труда на производство продукции и возместить авансированные вложения в основные фонды" [3, с. 10], а як пише Шудра "амортизация должна рассматриваться не как функция простого возмещения стоимости изношенных основних фондов, в как основа их интенсивного расширенного воспроизводства, т.е. замены на качественно новой технической основе" [4, с. 27], тобто сприяти оновленню засобів праці. Сучасна теорія амортизації повинна розглядати набагато більшу кількість функцій. До них можна віднести інвестиційну, відтворювальну, стимулюючу, інноваційну, науково-технічну, калькуляційну, податкову.

Інвестиційна функція амортизації передбачає акумулювання в амортизаційному фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення. Інвестування може бути як на просте відтворення так і на розширене.

Відтворювальна функція регулює відповідність нарахованої амортизації рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрачання засобами праці в процесі виробництва своєї вартості і має за ціль забезпечення подальшого процесу виробництва. Відтворювальна функція амортизації повинна враховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшує розрив між фактично перенесеною вартістю на заново створену продукцію та моральним зносом.

Стимулююча функція амортизації проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів. Ця функція базується на тому, що амортизаційний фонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке має своє цільове призначення — відтворення основних засобів. Крім цього, на величину нарахованої амортизації зменшується розмір отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню. Стимулююча функція знаходить свій прояв у застосуванні прискорених методів амортизації та наданні державою різного роду податкових пільг. Це дає змогу підприємствам акумулювати в своєму розпорядженні більше грошових ресурсів, що покращує їх фінансове становище та посилити виробничо-технічний потенціал.

Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком науково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функції вимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні роки суттєво зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.

Науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку та прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційний механізм та раціональна амортизаційна політика забезпечують відтворення основних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяє подальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих підприємств, так і держави в цілому.

Калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництво та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієї продукції.

Податкова функція амортизації реалізовує взаємовідносини підприємств та державної влади з питань розподілу прибутку.

Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

Розділ ІІ. Методи нарахування амортизації

П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:

метод прямолінійного списання;

метод зменшення залишкової вартості;

метод прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний метод;

виробничий метод;

метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу.

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.

Розглянемо особливості використання кожного з методів

2.1. Прямолінійний метод

Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації

;

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

При застосуванні цього методу:

річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;

сума зносу накопичується рівномірно;

залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

За ПБО-7 це метод, „за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

-залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;

-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

де -річна норма амортизації (в частинах);

-термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

-ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн..

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю „замортизований” на протязі року.

Відзначимо, що у відповідності до П(З)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Приклад 5

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів й введений в експлуатацію 01.12.XX р. Первісна вартість такого об'єкта 30000 грн. Строк корисного використання - 4 роки. Ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів - 3000 грн.

Норма амортизації складе:

1 - (3000 : 30000)1/4 = 1 - 0,5623 = 0,4377.

Застосувавши цю норму, одержимо розрахунок амортизаційних

відрахувань у розрізі років:

Таблиця 4

Рік	Розрахунок	Сума амортизаційних відрахувань	Накопичена амортизація	Залишкова (первісна) вартість
	—	—	—	30000 грн.
	30000 грн.* 0,4377	13131 грн.	13131 грн.	16869 грн.
	16869 грн. * 0,4377	7383 грн.	20514 грн.	9486 грн.
	9486 грн. * 0,4377	4152 грн.	24666 грн.	5334 грн.
	5334 грн. * 0,4377	2334 грн.	27000 грн.	3000 грн.

Наведений приклад на практиці зустрічається досить рідко: наприкінці строку експлуатації, а саме наприкінці четвертого року, величина залишкової вартості дорівнює ліквідаційній вартості, що була визначена підприємством.

Приклад 6

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів, що введений в експлуатацію у квітні. Первісна вартість об'єкта - 20000 грн. Строк корисного використання - 5 років. Передбачається, що ліквідаційна вартість об'єкта 500 грн.

Норма амортизації складе:

Об'єкт основних засобів введений в експлуатацію у квітні, нарахування амортизації починається з наступного місяця, після введення в експлуатацію - з травня. Сума амортизаційних відрахувань за 8 місяців першого року експлуатації складе:

Розрахунок амортизаційних відрахувань наведений у табл. 5.

Таблиця 5

Рік	Залишкова (первісна) вартість	Норма амортизації	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації

		0,52	6933,33	6933,33
	13066,67	0,52	6794,67	13728,00
	6272,00	0,52	3261,44	16989,44
	3010,56	0,52	1565,49	18554,93
	1445,07	0,52	751,44	19306,37
	693,63	0,52	120,23(0,52:12*4)	19426,60

Залишкова вартість об'єкта основних засобів наприкінці п’ятого року експлуатації дорівнює 20000-19426,60=573,40 (грн.), (693,63 - 120,23) = 573,40 (грн.).

При застосуванні даного методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. В даному прикладі місячна сума амортизації за перший рік складе:

6933,33:8 = 866,67 (грн.);

за другий рік: 6794,67:12 = = 566,22 (грн.) і т.д.,

за останній 120,23:4 = 30,06 (грн.).

2.3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової „наявності” ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Приклад 7

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта - 30000 грн. Строк корисного використання - 6 років. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 1200 грн.Норма амортизації складе 0,33 (2:6 років), або 33 % річних. Розрахунок амортизації представлений у табл. 6.

Таблиця 6

Рік	Залишкова (первісна) вартість	Норма амортизації	Сума амортизаційних відрахувань	Сума .накопиченої амортизації
	30000,00	0,33333
	20000,00	0,33333	6666,60	16666,6
	13333,40	0,33333	4444,42	21111,02
	8888,98	0,33333	2962,96	24073,98
	5926,02	0,33333	1975,32	26049,3
	3950,70	0,33333	1316,89	27366,19

При застосуванні цього методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

2.4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

де — кумулятивний коефіцієнт;

— первісна вартість;

— ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

— сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Приклад 8

Підприємство придбало об'єкт основних засобів первісною вартістю 25000 грн. Строк корисного використання 6 років, ліквідаційна вартість об'єкта - 1500 грн.

Розрахуємо річну суму амортизації кумулятивним методом.

Так як очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів 6 років, то сума чисел дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 = 21.

Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

у перший рік експлуатації - 6/21;

у другий рік експлуатації - 5/21;

у третій рік експлуатації - 4/21;

у четвертий рік експлуатації - 3/21;

у п'ятий рік експлуатації - 2/21;

у шостий рік експлуатації - 1/21.

Виходячи з того, що амортизуюча вартість дорівнює 25000-500=23500(грн.), розрахуємо суму амортизації, табл. 7.

Таблиця 7

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

у перші роки, коли інтенсивність використання об’єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості ;

у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

2.5. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

де — норма амортизації, частка;

— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на прикладах.

Зверніть увагу, що на відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації.

Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Характеристика методу. В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того або іншого необоротного активу.

2.6. Методи, передбачені податковим законодавством

Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають в наступному:

принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання;

передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовається груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;

установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - "амортизація основних фондів" мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань.

Об’єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов'язані з:

а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння;

б) самостійним виготовленням основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

г) капітальним поліпшенням землі, не пов'язаним з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Ст. 8 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості відповідних груп обліку основних фондів і нарахування амортизації, не містить інформації, з якого моменту необхідно амортизувати понесені підприємством витрати на придбання основних фондів.

Згідно ж п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 й 4 - з кварталу, що є наступним за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Не підлягають амортизації витрати на:

придбання й відгодівля продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодових насаджень;

придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

Зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені.

Також не підлягають амортизації:

— витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

— витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» для цілей оподатковування варто розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (капітальні активи, що підлягають під визначення груп 1).

Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток, підрозділяються на чотири групи залежно від цільового призначення й функцій, що виконують. Виходячи з такого розподілу, визначений порядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожній групі.

Для цілей амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток основні фонди підприємства діляться на чотири групи:

1 група - будинку, спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні устрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові оптичні, електронні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування;

група — будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 й 4.

група — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними кошти зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до положень Закону про податок на прибуток базою для нарахування амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів (для групи 1 — окремого об'єкта) на початок звітного кварталу (далі — розрахунковий квартал). При цьому сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять у такий звітний період.

Розрахунок балансової вартості груп основних фондів, підприємство здійснює самостійно на підставі формули, визначеної в п. п. 8.3. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу для нарахування амортизації розраховується по формулі:

де а - розрахунковий квартал;

а - 1 — попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

— балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

— балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернзацій й інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

— сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Для балансової вартості об'єктів основних фондів групи 1 п. п. 8.3. 7 ст. 8 Закону про податок на прибуток установлена гранична величина, при досягненні якої нарахування амортизації припиняється.

Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3 й 4, то на відміну від основних фондів групи 1 він ведеться по сукупній балансовій вартості відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Межа для нарахування амортизації для основних фондів груп 2, 3 й 4 установлений п. п. 8.3. 8 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, відповідно до даного пункту амортизація основних фондів груп 2, 3 й 4 проводиться до дП(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:

метод прямолінійного списання;

метод зменшення залишкової вартості;

метод прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний метод;

виробничий метод;

метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

Розглянемо особливості використання кожного з методів

2.1. Прямолінійний метод

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

Річна сума амортизації визначається так

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації

;

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Метод зменшення залишкової вартості

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

-залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;

-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

де -річна норма амортизації (в частинах);

-термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

-ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн..

2.3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

2.4. Кумулятивний метод

де — кумулятивний коефіцієнт;

— первісна вартість;

— ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

— сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

2.5. Виробничий метод

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

де — норма амортизації, частка;

— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

2.6. Методи, передбачені податковим законодавством

передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

Не підлягають амортизації витрати на:

придбання й відгодівля продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодових насаджень;

зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

Також не підлягають амортизації:

— витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

група — будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 й 4.

де а - розрахунковий квартал;

а - 1 — попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

— балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

осягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

1.3. Характеристика фінансово-господарської діяльності ТОВ «Богородчанський молокозавод»

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи було обрано Товариство з Обмеженою Відповідальністю , скорочена назва якого: ТОВ «Богородчанський молокозавод».

Товариство розташовано за такою адресою: Богородчанський район, с Старі Богородчани, вул. Світанкова 21.

ТОВ засноване відповідно до Статуту підприємства (Додаток А) громадянами України.

Метою діяльності Товариства є отриманя прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Основним предметом діяльності є: Виробництво молочних продуктів, заготівля, переробка та виготовлення молочної продукції та її реалізація

Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші мате-ріальні цінності.

ТОВ імпортує продукцію, товари (послуги) для продажу в Україні та для влас-ної статутної діяльності, обладнання та інше майно для потреб трудового колективу Товариства.

Учасниками (Учасником ) Товариства є громадяни України – фізичні особи.

За рахунок внесків Учасників утворюється Статутний капітал Товариства в розмірі 69900,00 грн. Товариство має право збільшувати або зменшувати розмір Статутного фонду.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів господарської діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам статистики.

чисельність працюючих на підприємстві – 79 чоловік.

Найбільшу питому вагу в діяльності підприємства займає торгівля молочними продуктами.

За даними фінансової звітності – балансу (Додаток Б) та звіту про фінансові результати (Додаток В) визначимо систему показників ефективності господарської діяльності ТОВ за період 2009 – 2010 рр., які наведені в таблиці 1.4.

Основні фінансово-економічні показники господарської діяльності