Особливості української бізнес-культури
Ціла низка проведених в Україні та за її межами досліджень показала, що для результативності бізнесу першочергове значення має бездоганне, з погляду етики і культури, проведення ділових контактів, взаємин. Особливо багато на цьому гублять українські підприємці, менеджери.
Багато дослідників вважають, що український стиль ділового спілкування значно відрізняється від західного, для якого характерні наполегливість, агресивність. Відмітна риса українського підходу в тому, що ми звертаємо увагу в основному на загальні цілі, а не на те, як їх можна досягти. У той самий час питання, як досягти конкретної мети, - ключові для іноземних учасників переговорів. Це нерідко затягує вироблення спільних домовленостей, гальмує процес ділових контактів.
Українські бізнесмени воліють діяти обережно, особливо не ризикувати. Якщо є вибір між більш-менш ризикованим варіантом рішення, як правило, обирається останній. Острах ризику веде за собою і обмеження ініціативи.
На думку західних колег, українські бізнесмени представляють компроміс як зближення позицій на основі взаємних поступок. Звідси спроби шукати рішення в межах цих позицій.
Як правило, українська тактика ведення переговорів характерна і тим, що на початку переговорів ми прагнемо зайняти позицію завищення вимог. Після тривалих дискусій відбувається зближення позицій сторін. Поступки нашими бізнесменами робляться досить неохоче. Якщо, скажімо, двоє німецьких підприємців обговорюють ділову пропозицію, вони прагнуть об'єднатися, щоб збільшити розмір пирога, і тоді кожний одержить більше. В українських менеджерів підхід інший: розмір пирога відомий, і головне – відрізати собі шматок побільше. Зазвичай це свідчить про некомпетентність, відсутність культури переговорів.
Особливістю поведінки українських учасників переговорів є також несподівана зміна підходів відносно партнера: то дружні стосунки, то офіційність, що виключає особисті симпатії. Іноді в ході переговорів наші співвітчизники поводяться просто непорядно, відмовляючись від уже досягнутого.
Існують, як відомо, загальні правила поведінки підприємця, які передбачають: відповідальність перед суспільством, чесність і дотримання законів, вірність слову, забезпечення високої якості своєї продукції та послуг, дотримання норм безпеки продукції і праці, чесність і правдивість реклами, справедливе відношення до працівників, дотримання всіх фінансових і виробничих зобов'язань перед партнерами, захист навколишнього середовища, участь у добродійності та соціально-економічному розвитку країни, регіону, де розташована фірма, відмова від підкупу і хабарів, доступ громадськості та держави до інформації про реальні справи фірми.
Ці правила контрастують із характерними рисами значної частини сучасних українських підприємців, до яких відноситься безвідповідальність, ненадійність у бізнесі, обман, егоїзм, неповага до закону. Правда, дотримання етичних норм і правил цивілізованих ринкових відносин в Україні ускладнюється економічною нестабільністю, юридичною невизначеністю, зростанням злочинності, особливо таких її форм, як корупція і рекет, агресивною податковою політикою влади. Постає проблема повернення до традицій купецтва: схильність до чесного ведення справи, комерційна компетентність, демократична орієнтація, розумний ризик, надійність у справах, контактність, діловитість. Девізом підприємців раніше було: «Прибуток вище за все, але честь вище за прибуток».
Ведення бізнесу в Україні значно відрізняється від ведення бізнесу в інших країнах, особливо, таких як США, Німеччина, Великобританія та інші західноєвропейські країни. Розглянемо те, як іноземні емігранти озиваються про бізнес-культуру в Україні, і чим вона відрізняється від культури інших країн. Україна не краща країна для інвестицій у виробництво та підґрунтя особистого бізнесу, але вона має й інші чесноти – наприклад, це відмінне місце для корисних і цікавих знайомств і відпочинку.
Українське почуття особистої відповідальності
Головна відмінність між українським і західним мисленням у тому, що люди заходу під час ведення бізнесу прагнуть взяти на себе якнайбільше особистої відповідальності і розраховують у більшій мірі на власні сили, а от з українцями справа зовсім інша. В Україні вся відповідальність перекладається на групу. У веденні бізнесу в Україні ви звикніть до такого поняття, як «зовнішні сили». Вони завжди будуть ставати у вас на шляху, і втримувати ваших партнерів від виконання своїх обов'язків, будуть змушувати чекати. Винуватцем цієї проблеми є державні органи, які створюють постійні бюрократичні дроти, вимагають додаткових документів і не потрібної формальності.
Пунктуальність і надійність в Україні
Іноземці повинні звикнути, що запізнення на зустріч є нормою для українців. Спізнитися на п'ять-десять хвилин або прибути за п'ятнадцять хвилин до закінчення зустрічі або зборів вважається нормальним. Ця риса може дуже загострити відносини між українськими та іноземними партнерами по бізнесу. Іноземці зазвичай на протязі довгого часу пристосовуються до відсутності пунктуальності їхнього українського партнера. В Україні зустрічі часто переносяться або скасовуються зовсім. Найкраще переконатися в тому, відбудеться зустріч, чи ні, хоча і в цьому випадку це буде зайвим приводом для перенесення зборів (зустрічі).
Чи важливі особисті зв'язки в Україні?
Для того, щоб управляти своїми справами в суспільстві, що завжди перебуває в стані сум'яття через неповну і нелогічну систему регулювання, українці покладаються на силу особистих контактів. Особливо цінуються ділові контакти в органах влади, тому що відносини між бізнесом і державою носять антагоністичний характер. Українці воліють домовлятися про зустрічі та обговорювати ділові питання особисто, у той час як на заході частіше використовуються телефонні і відео-конференції. Можливо, це і краще, тому що під час особистого контакту легше судити про наміри партнера та надійність рішення всякого роду проблем. Українці приділяють більше уваги емоційним аспектам комунікації, чого не скажеш про їхніх західних колег.
А як щодо лідерів?
Стиль керівництва в українських організаціях має багато відмінностей з іноземним стилем Заходу. Уже говорилося про те, що українці в більшості випадків не беруть на себе особисту відповідальність, чого не скажеш про їхніх іноземних колег, яких готовлять до керівної ролі, починаючи з дитячого садку. Після одержання лідируючих посад, багато українців стають досить авторитарними стосовно своїх колег. Серед західних керівників переважає стиль демократичного та рівноправного керівництва. В Україні керівники концентрують всі свої повноваження з прийняття рішень у своїх власних руках і жадають від своїх співробітників бездоганного підпорядкування. Багато роботодавців вдаються до виснажливих та агресивних методів опитування для того, щоб відсіяти потенційно слабких працівників, яким неприйнятний тиск із боку начальства.
Дискримінація під час працевлаштування в Україні
У більшості наявних вакансій в Україні вказувати стать, вік та інші особисті дані є правилом. Під час складання резюме ця й інша особиста інформація, така як родинний стан, є обов'язковою. У нинішній економічній ситуації в Україні багатьом людям практично неможливо знайти роботу після 45. Дискримінація під час працевлаштування молодих заміжніх жінок є звичайним явищем. Чи планує молода жінка завести дітей у найближчому майбутньому–вважається нормальним питанням на співбесіді. На Заході, це питання є зрозумілим з погляду роботодавця, але абсолютно неприйнятним з погляду етичного змісту і сучасних уявлень про права людини.
Західні бізнес-леді обурюються, коли бачать, що їхні бізнес партнери ставляться до них як до «жінки» з усіма типовими жестами «мачо» або з певною поблажливістю, замість того щоб ставитися як до рівного в їхній справі. Якщо ваші ділові партнери використовують це з метою маніпуляції, ви маєте повне право маніпулювати ними у свою чергу, прикидаючись безневинною «ягничкою».
За винятком тих організацій, керівники яких є твердими тиранами, відношення між українцями на роботі, як правило, трохи більш теплі й емоційно відкриті, ніж у західних країнах, де відстань і формальність є нормою. Святкування днів народження та інших особистих дозвільних подій часто відбуваються в колективі за банкетним столом. В українському колективі, як правило, набагато простіше встановити емоційні зв'язки та знайти моральну підтримку, що є великим плюсом.
Висновки
Дані опитувань свідчать, що в усьому світі зростає інтерес до етичних проблем. У країнах з розвиненими ринковими відносинами є загальноприйнятим, що питання ділової етики, соціальної відповідальності турбують підприємця так само, як і ефективність виробництва.
В усьому світі завдяки економічним і соціальним змінам великого значення набувають моральні й етичні норми життя суспільства: право на людську гідність, право на гідні умови праці, право на здорове навколишнє середовище, достаток духовних благ, свободу особистості, соціальний зв'язок між людьми, справедливість, зведення до мінімуму конфліктів усередині суспільства, активна участь всіх громадян у суспільному житті, право кожного громадянина на участь у прийнятті рішень, можливість одержання освіти та ін.
Для реалізації цих цінностей необхідний високий рівень розвитку продуктивних сил, культури. Якщо сфера матеріального виробництва недостатньо розвинена, то реалізація ряду ідеалів менш приваблива, ніж виробництво додаткової кількості матеріальних благ. Без відновлення моральних основ суспільства неможливо створити платформу для перебудови економіки.
У період переходу від тоталітарної системи до формування демократичних інститутів і ринкової економіки важливо проаналізувати співвідношення економіки і етики, моральних та економічних цінностей.
Мораль – форма суспільної свідомості, суспільний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки людини. Розрізняють корпоративну, підприємницьку та інші види етики.
Етика – система норм морального поведінки людей, їхніх обов'язків по відношенню один до одного і суспільства в цілому.
Етичні норми поведінки фірми у взаєминах з державою, покупцями, постачальниками, працівниками вивчає корпоративна етика. Багато фірм Заходу мають власні етичні кодекси. При цьому вони виходять із того, що високі етичні стандарти забезпечують стабільний прибуток.
Одним з основних моментів корпоративної культури є ділове спілкування, його етичні норми.
Етика ділового спілкування охоплює широке коло питань, що відносяться до цілей і засобів ведення бізнесу. Цей підхід є більш цивілізованим і, зрештою, більш ефективним, тому що підприємство – компонент суспільства, і, затверджуючи етичні норми спілкування у себе, воно в той же самий час сприяє їхньому поширенню і у соціумі, соціальному середовищі, що оточує. А чим більш благополучнішою стає етична атмосфера в суспільстві, тим більш сприятливі умови створюються для бізнесу. Разом з тим неетична поведінка та спілкування рано чи пізно обернеться, якщо і не прямими економічними збитками, то, у будь-якому разі, соціальними та моральними витратами як для підприємства, так і для соціального середовища.
Іншими словами, бізнес – це професійна економічна діяльність, побудована на ініціативі та постійних інноваціях, спрямована на збільшення капіталу, одержання прибутку, що використовується на розширене відтворення і якісне вдосконалення підприємства, своєї справи, задоволення власних і суспільних потреб. Мета бізнесу в Україні сьогодні – не тільки одержання прибутку і зростання господарських оборотів, але і здатність вижити в умовах перманентної кризи.
Етика бізнесу – ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку відповідно до діючого законодавства, установлених правил та традицій.
Та обставина, що результати підприємницької діяльності в умовах ринку визначаються, насамперед, якістю роботи бізнесмена з людським матеріалом, що перебуває в його розпорядженні, визначає особливу значимість психологічних факторів. Психологія бізнесу стає фундаментом, на якому будується нині будинок ділового успіху.
Психологія бізнесу – сфера науки, що займається психологічними проблемами і специфічними особливостями управління. Об'єктами вивчення тут виступають взаємини людей між собою, у колективі.
Контрольні запитання
 |
1. Дайте визначення поняттю «ділове спілкування».
2. За якими правилами ведеться ділове спілкування?
3. Чим зумовлена специфіка ділового спілкування?
4. Етичні норми – важливий регулятор ділового спілкування.
5. Яке золоте правило етики спілкування?
6. Назвіть типи ділового спілкування.
7. Визначте поняття «ділова бесіда».
8. Обґрунтуйте етапи ділової бесіди.
9. Якому фактору важливо приділити увагу під час підготовки до ділових переговорів?
10. Які цілі переслідують учасники ділових переговорів?
11. Проаналізуйте основні правила бізнес-контактів.
12. Назвіть принципи ведення ділових переговорів.
13. Що включає в себе оцінка результатів переговорів?
14. Які основні вимоги до ділового етикету?
15. Що є причинами виникнення конфлікту?
16. Що являють собою етичні норми у підприємництві?
17. Назвіть основні правила сучасного ділового етикету.
18. У чому особливості української бізнес-культури?
Рекомендована література
І. Основна література
1. Агеев А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры: учеб. пособие / А.И. Агеев. – М.: «Наука», 1991. – с. 106.
2. Бусыгин А.В. Предпринимательство: учебник / А.В. Бусыгин. – М.: «Дело», 2001. – 640 с.
3. Бланк И.А. Торгово-посредническое предпринимательство: экономические основы биржевой торговли и брокерской деятельности / И.А. Бланк. – К.: «АС», 1992. – 230 с.
4. Бизнес отношения: [Электронный Ресурс]. – Режим доступа: http://www.mybusinessplan.ru/biznes-otnosheniya-kultura-biznes-otnoshenii.html.
5. Власова В.М. Основы предпринимательской деятельности: учеб. пособие / В.М. Власова. – М.: «Финансы и статистика», 2000. – 498 с.
6. Висящев В.А. Организация предпринимательства: учеб. пособие / В.А. Висящев; [3-е изд., перераб. и доп.]. – Донецк: ООО «НОРД компьютер», 2000. – 312 с.
7. Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательства: учеб. пособие / В.П. Грузинов. – М.: «СОФНТ», 2000. – 496 с.
8. Горфинкель В.Я. Предпринимательство: учеб. пособие / В.Я. Горфинкель. – М.: «ЮНИТИ», 2001 – 325 с.
9. Горшкова В.Н. Предпринимательство и бизнес: учебник / В.Н. Горшкова. – М.: «ИНФРА», 2009.
10. Гербер М.Е. Предпринимательство: Миф или Реальность: [Электронный Ресурс] / М.Е. Гербер. – Режим доступа: http://www.Internet-Business.ru.
11. Донець Л.І. Основи підприємництва: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: рекомендовано М-вом освіти і науки України / Л.І. Донець, Н.Г. Романенко. – К. : «Центр навчальної літератури», 2006. – 320 с.
12. Де Гиус А. Живая компания / Ари де Гиус. – СПб.: «Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге», 2005. – 286 с.
13. Данилов Л.И. Предпринимательство и бизнес: учеб. пособие / А.И. Данилов. – М.: «ЮНИТИ», 2000.
14. Економіка підприємства: навч. посіб. / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.
15. Захарчин Г.М. Основи підприємництва: навч. посіб. / Г.М. Захарчин. – К.: «Знання», 2008. – 437 с.
16. Киселев А.П. Теория и практика современного бизнеса или как создать фирму и работать на себя / А.П. Киселев. – К.: «ЛИБРА», 1995. – 248 с.
17. Кучер С.Л. Корпоративная этика бизнеса / С.Л. Кучер, Ю.Д. Костин // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки: Наук. журнал. – Хмельницький: ХНУ, 2005. - №5, т. 2., ч. – С. 132-138.
18. Каленч Дж. Величайшая возможность в истории человечества: [Электронный Ресурс] / Дж. Каленч – Режим доступа: http://linkz.ru/ebook/velvosm.zip.
19. ЛабурцеваО.І.Сутність підприємництвата тенденції його розвитку в легкій промисловості України / О.І.Лабурцева // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – С. 14-24.
20. Лапуста М.Г. Предпринимательство: учебник / М.Г. Лапуста, А.Г. Поршнев, Ю.Л. Старостин Л.Г. Скамай. – М.: ИНФРА, 2002. – 446 с.
21. Муравьев А.И. Предпринимательство: учебник для вузов / А.И. Муравьев, А.М. Игнатьев, А.Б. Крутин. – Спб.: «Лань», 2001. – 696 с.
22. Основы предпринимательского дела. Благородный бизнес: учебник / под ред. Ю.М. Осипова. – М.: Ассоциация «Гуманитарное знание», 1992 – 432 с.
23. ПокропивнийС.Ф., Підприємництво: стратегія, організація, ефективність:навч. посіб. / С.Ф. Покропивний,В.М.Колот. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.
24. Пелих А.С. Основы предпринимательства:учеб. пособие / А.С. Пелих. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2006. –257с.
25. Пелих А.С. Бизнес-план или как организовать собственный бизнес / А.С. Пелих. – М.: «Ось-89», 2000. – 96 с.
26. Порядинский В.Н. Предпринимательство в торговле или как вести торговое дело : Законы, комментарии, рекомендации / В.Н. Порядинский, М.Д. Белик, А.И. Барановский, Р.И. Андрющенко. – К. : «Укринформ», 1993. - 168 с.
27. Петрович Й.М. Створення і функціонування суб’єктів підприємництва: навч. посіб. / Й.М. Петрович, Ю.Б. Банах, Л.Я. Слобода. – Львів: «Магнолія», 2007. – 254с.
28. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: навч. посіб. / Ю.І. Палеха. – К: «Кондор», 2008. – 350с.
29. Райзенберг В.А. Основы бизнеса: учеб. пособие / В.А. Райзенберг. – М.: «ЗНАНИЕ».
30. Романенко Н.Г. Основы предпринимательства: методические рекомендации по проведению семинарских занятий и для самостоятельной работы студентов специальности 7.05.01.07 / Н.Г. Романенко, О.Ю. Гусева. – Донецк: ДонГУЭТ, 2003 . – 24 с.
31. Романенко Н.Г. Основи підприємництва: тести для самост. роботи студ. / Н.Г. Романенко. – Донецьк: ДонГУЭТ, 2004. – 34с.
32. Романенко Н.Г. Основы предпринимательства: опор. конспект лекций [для студ. всех форм обучения] / Н.Г. Романенко, О.Ю. Гусева. – Донецк : ДонГУЭТ, 2003. – 67 с.
33. Рамперсад Х. Общее управление качеством: личностные и организационные изменения / Х. Рамперсад. – М.: «Олимп-Бизнес», 2005. – 256 с.
34. Селезнев В.В. Предпринимательская деятельность: учеб. пособие / В.В. Селезньов. – Х.: «Фактор», 2008 – 752 с.
35. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: навч. посіб./ В.В. Селезньов. – К. : «АСК», 2006. – 688 с.
36. Садєков А.А. Підприємництво і сталий розвиток: монографія / А.А. Садєков. – Донецьк : ДонДУЕТ, 2002. – 450 с.
37. Спивак В.А. Корпоративная культура: учебник / В.А. Спивак. – СПб: «Питер», 2001. – 352 с.
38. Ушакова Н.Н. Методологические основы обоснования стратегии развития торгового предприятия / Н.Н. Ушакова, Л.О. Лигоненко // Экономика предприятия. – 1999.
39. Цигилип І.І. Основи підприємництва: навч. посіб./ І.І. Цигилип. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2007. – 224с.
40. Шейнин Е.П. Самоменеджмент предпринимателя: навч. посіб. / Е.П. Шейнин. – К.: «Знання», 2009 – 237 с.
41. Шлійко П.Р. Підприємництво: навч. посіб. / П.Р. Шлійко. – К.: «Цент навчальної літератури», 2009. – 224 с.
ІІ. Додаткова література
42. Господарський кодекс України.
43. Про власність: Закон України.
44. Про захист прав споживачів: Закон України.
45. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України.
46. Про господарські товариства: Закон України.
47. Про обмеження монополізму та недопущення несумлінної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України.
48. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України.
49. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України.