Мережа транскордонних природно-заповідних територій України
Національна екологічна мережа включає елементи міжнародного, загальнодержавного і місцевого значення, які визначаються за науковими, правовими, технічними, організаційними та фінансово-економічними критеріями. На міжнародному рівні вона забезпечує поєднання своїх елементів з екологічними мережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екологічної мережі, шляхом створення спільних транскордонних територій у межах природних регіонів та природних коридорів, узгодження проектів землеустрою на прикордонних ділянках. Моделлю втілення ідей на національному рівні, безперечно, є Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки". Основною метою Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій.
Відповідно до законів України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" та "Про екологічну мережу України" до складу територій національної екомережі включаються такі категорії земель:
► території та об'єкти природно-заповідного фонду міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення;
► землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;
►землі лісового фонду, полезахисні лісові смуги й інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;
►території з особливо цінними в екологічному відношенні природними комплексами, на яких зростають рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, рідкісні види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України, та відповідних міжнародних "червоних переліків", ділянки степової рослинності, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо;
►землі рекреаційного та оздоровчого призначення з їх природними ресурсами, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;
►частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;
► радіоактивно забруднені землі, які не використовуються, але підлягають охороні за окремим спеціальним статусом.
З метою формування в Україні складової частини Всеєвропейської екологічної мережі та підтримання життєзабезпечуючих функцій довкілля, створення необхідних умов для реструктуризації та зниження антропогенного впливу на нього до екологічно допустимого рівня необхідно забезпечити:
► збільшення площі природно-заповідного фонду шляхом створення нових, у тому числі і транскордонних, та розширення існуючих територій та об'єктів, які б відповідали умовам збереження особливо цінних природних комплексів;
► збереження природних ландшафтів на ділянках, що мають історико-культурну цінність;
► включення до програм екологічного оздоровлення басейнів річок Сіверського Донця, Південного Бугу, Західного Бугу, Дністра, Дунаю заходів щодо створення й упорядження водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об'єктів, запровадження особливого режиму використання земель на ділянках витоку річок;
► екологічно доцільне збільшення площі лісів і на їх основі формування єдиної територіальної системи шляхом встановлення спеціального режиму збереження та використання лісових територій, створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг;
► консервація деградованих і забруднених земель з наступною їх натуралізацією, залуження і заболочення земель;
► збереження природних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв'язку, оборони.
Дельта Дунаю — найбільша річкова дельта у Європі після дельти Волги. Площа 4152 км², з яких 3446 км² в Румунії, разом з лагуною Разим площа становить 5165 км², при цьому вона постійно змінюється: через наносні відкладення збільшується на 40 м/рік. Основна частина дельти лежить у Румунії: вона знаходиться під національною охороною з 1938 року, а у 1991 році була визнана ЮНЕСКО в якості Всесвітнього природного спадку.Кілійське гирло протікає в Одеській області України; на ній — Дунайський біосферний заповідник.
Дельта Дунаю болотиста, прорізана щільною сіткою рукавів та озер. Вершина дельти знаходиться біля мисуІзмаїльський Чатап за 80 км від гирла, де основне русло Дунаю спочатку розпадається на Кілійське та Тульчинське. Через 17 км нижче за течією Тульчинське гирло розділяється на Георгієвське гирло та Сулінське гирло, які впадають у Чорне море окремо.
Сучасна дельта Дунаю почала формуватися 6000 р. тому в затоці Чорного моря, коли його рівень наблизився до сьогоденного стану. Піщаний бар'єр заблокував Дунайську затоку і річка почала створення дельти. Після заповнення затоки відкладеннями у 3 500 р. до Р. Х., дельта розпочала поширюватись декількома послідовними гирлами [1]: Георгієвське I (3,500-1,600 до Р. Х.), Сулінське (1,600-0 до Р. Х.), Георгієвське II (0 від Р. Х. —. сьогодення) та Кілійське (1600 від Р. Х. — сьогодення).
Килійське гирло в межах території України створює так звану Кілійську дельту, котра є найшвидшою частиною дельти Дунаю. Більша частина дельти Дунаю покрита заплавами — це другий за площею масив подібного ландшафту у Європі.
Загрозу унікальній природі дельти можуть становити українські та румунські судноплавні канали (Канал Дунай-Чорне море (Україна) і Канал Дунай-Чорне море (Румунія)) при недотриманні положень міжнародних конвенцій в тому числі Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо), недостатній взаємодії з міжнародними природоохоронними організаціями, без моніторингу і оцінки впливу на довкілля.
Міжнародний біосферний резерват «Східні Карпати» — природоохоронна територія, розташована в Східних Карпатах. Складається з трьох національних парків і трьох ландшафтних (природних) парків у трьох країнах:
Бещадський національний парк (Bieszczadzki Park Narodowy) і два ландшафтних парки, які оточують його — Ландшафтний парк «Цісна-Ветліна» (Ciśniańsko-Wetliński Park Krajobrazowy) і Ландшафтний парк «Долина Сяну» (Park Krajobrazowy Doliny Sanu) в Польщі