Основні елементи ґрунтозахисного землеробства
ГРУНТОЗАХИСНА СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА - система землеробства, основним завданням якої є захист грунту від водної та вітрової ерозії; комплекс науково обгрунтованих opг.-госп., агротех., лісомеліоративних, гідротех. та ін. заходів, спрямованих на боротьбу з ерозією грунту.
Основні принципи:
- Спеціалізація господарства та структуру посівних площ слід установлювати з урахуванням ступеня еродованості посівних площ
- Межі господарста, полів, ділянок слід розміщувати у поперек схилів
- Ділянки з дуже еродованими грунтами слід відводити під постійне залуження та заліснення
- Фіто меліоративні заходи проводяться за допомогою рослинності (багаторічні трави, культури суцільного способу сівби), освоєння ґрунтозахисних сівозмін, визначення оптимальних норм висіву, створення буферних смуг, післяукісні і післяжнивні посіви
90. В основі сівозміни лежить науково обґрунтована структура посівних площ, під якою розуміють співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських культур і чистих парів, виражене у відсотках до загальної площі сівозміни. Вона розробляється відповідно до спеціалізації господарства. Сільськогосподарські культури і заходи щодо їх вирощування неоднаково впливають на фізичні, хімічні й біологічні властивості ґрунту не тільки в період їх вирощування, а й у наступні роки. Саме тому при розміщенні культур у сівозміні слід дотримуватися певного порядку їх чергування, який ґрунтується на неоднаковому відношенні різних сільськогосподарських рослин до родючості ґрунту, тобто необхідно кожну культуру забезпечити добрим попередником. Попередником називається культура або пар, які займали дане поле в попередньому році.
89. Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель — повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.
86. Основна мета передпосівного обробітку — створити посівний шар грунту із сприятливими умовами для проростання насіння, подальшого росту і розвитку культурних рослин. Ця система обробітку повинна вирішувати такі завдання: забезпечення оптимальної будови орного шару для найкращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів грунту, активізаціїї мікробіологічної діяльності та утворення доступних поживних для рослин; знищення бурянів, захист грунту від водної і вітрової ерозії, загортання в грунт добрив, пестицидів, заходів хімічної меліорації, створення умов для якісної сівби, догляду за посівами і збиранням врожаю. Забезпечує розпушування верхнього посівного шару і створення твердого вирівняного і вологого посівного ложа, щоб насіння розміщувалося на ньому і було прикрите розпушеним шаром грунту для кращого доступу до нього вологи, тепла і повітря.
83 .Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються па такі групи:1) дуже чутливі , урожайність яких у повторних посівах або при частому поверненні на попереднє місце у сівозміні різко знижується (цукрові буряки. Льон-довгунець, соняшник);2) середньо чутливі, врожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при науково обґрунтованій агротехніці їх можна вирощувати 2 роки підряд (озимі зернові, овес, ячмінь):3) малочутливі, здатні забезпечувати досить високу врожайність впродовж кількох років при повторному вирощуванні (бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис). Зниження врожайності при повторному вирощуванні культур помітили давно, але наукове обґрунтування цього з'явилось лише на основі розвитку природничих наук.
84. Виходячи з того, що у сівозміні порівняно з монокультурою краще використовується протягом весняно-осіннього періоду машинно-тракторний парк, значно зменшується напруження з виконання окремих польових робіт, збільшується можливість їх виконання в оптимальні строки. Останнє сприяє зменшенню втрат врожаю при зберіганні, а зниження затрат на вирощування врожаю в сівозміні за рахунок відносно-меншого витрачання добрив і засобів захисту рослин робить його економічно вигідним. Ось чому організаційно-економічне значення сівозмін слід вважати не менш важливим за агротехнічне.
81.Чергування культур на полі - це цілий комплекс факторів, які слід насамперед враховувати при науковому обґрунтуванні сівозмін. Дослідження встановили, що забур’яненість посівів певного виду культур за їх беззмінного вирощування завжди вище, ніж у сівозміні. Необхідність вирощування культур у сівозміні впливає також на те, що за тривалого вирощування на полі одновидових рослин у ґрунті накопичується багато збудників хвороб і шкідників. Навіть повторні посіви є причиною поширення шкідливих організмів, збудники яких тривалий час зберігають свою життєздатність у ґрунті та рослинних ростках попередників. Сюди відносять також ще й те, що за беззмінного вирощування окремих видів рослин в ґрунті накопичуються токсини і шкідливі організми, які зумовлюють ґрунтовтому.
82. Необхідність чергування культур у сівозміні впливає на те, що різні культури використовують поживні речовини в неоднаковому співвідношенні. Наприклад, якщо серед інших культур більше фосфору споживають зернові колосові, то часте вирощування їх на полі спричинить дефіцит цього елементу в ґрунті, що не спостерігатиметься в сівозміні, де зернові колосові чергуються з коренеплідними, бульбо плідними чи бобовими культурами. Окремі культури, такі, як гречка, люпин, підкислюють ґрунт, переводячи слабо родючі сполуки фосфору на доступні, тим самим збагачуючи цим елементом ґрунт. Азотне живлення рослин поліпшується при введенні у сівозміну бобових культур, що здатні фіксувати азот повітря за допомогою бульбочкових бактерій. Культури слід чергувати і через те, що вони мають різну за довжиною кореневу систему, що забезпечує рівномірне використання поживних речовин всього профілю кореневмісного шару.
80.Шарування на одному полі проводять протягом 2-4х днів після появи сходів при швидкості агрегату, що рухається човниковим способом 3-4км/год. Ширина захисної зони рядка не менше 13-14см. Шарування повинно забезпечити повне знищення бурянів без виносу на поверхню вологого шару грунту.