Коли близьким варто бути особливо уважними?
Підлітковий суїцид може бути як спланованим, продуманим, так і спонтанним, афектних. Часто йому передують такі прояви:
1. Дитина замкнутий, у нього немає друзів і він не відвертий з батьками.
2. У дитини раптом з'являється апатія і байдужість до всього.
3. Дитина схильна до іпохондрії, придумує собі «страшні» хвороби.
4. Дитина малює в уяві картини і питає про те, що буде, коли він помре.
5. Дитина раптом починає роздавати друзям і знайомим дорогі для нього речі.
Всі ці ознаки є тривожними симптомами. Часто це свідчить про те, що підліток вже все вирішив і тепер планує і вибирає час.
Профілактика суїциду серед підлітків – першорядне завдання батьків. Важливо стежити за душевним станом і поведінкою дитини, відзначати виникаючі зміни. Для того, щоб уникнути трагедії, важливо з народження формувати довірчі відносини в родині. Не відмахується від дитячих проблем, навіть якщо вони здаються вам дрібницею – у дитини на цей рахунок інша думка. Навчіть дитину висловлювати свої почуття, а не замикатися, для цього важливий особистий приклад – демонструйте, що відчуваєте ви самі.Пам'ятайте, що підліток не повинен боятися ділитися з вами своїми проблемами і переживаннями. Теплі, довірчі відносини і беззастережне прийняття здатні запобігти проблемі суїциду серед підлітків.
А самим підліткам хочеться сказати: щоби там не сталося, у вас завжди є люди, які вас дуже люблять. Можливо, це не ваша кохана людина, можливо, це батьки, друзі… Памятайте про них завжди! І любіть життя!!!
Адже, «Життя — прекрасне», однак тільки лічені рази в житті починаємо задумуватись про істинне його значення. Жахливо й сумно, та тільки в моменти, коли ми ледь не втрачаємо життя, ми таки розуміємо, чого можемо позбутись. Тож давайте пам’ятати про красу життя щодня, насолоджуватись нею, дякувати за це та навчати цього інших!
«Якщо ти кохаєш – ти живеш»….
От іноді замислююся про життя... зокрема про кохання, про справжню кохання... Начебто воно так близько, але в той же час так далеко... Без кохання ми не живемо, ми фактично мертві, існуємо фізично, але не духовно. Змістом нашого життя наповнює саме кохання... Навіть якщо кохання відвідає не взаємне, однаково треба радуватися, що ти відчуваєш, тобто ти здатний на це прекрасне почуття. Кохання - це коли ти готовий дарувати все саме прекрасне, не вимагаючи нічого на заміну; ти радуєшся за цю людину, коли бачиш її щасливою. Кохання не терпить користі, зла, жадібності, ненависті. Кохання - це ніжне, сильне, світле почуття, на яке здатна кожна людина.
Кохання - це прекрасно! Кохання і є все життя. Якщо ти вмієш кохати хоч якось, ти повноцінна людина. А ті, хто не вміє й не хоче кохати - черстві, далекі й нецікаві. Кохайте, як тільки можете, всім серцем. Кохання розфарбує ваше життя в яскраві тони. Не раз воно рятувало, рятує й буде рятувати! Його не буває багато, і до різних людей. Це проста розвага. А кохання - це хоч і невічне, але тривале, саме головне, важливе для кожної людини почуття. Даруєте своє кохання іншим. Закохуйтесь й будьте коханими!
«Ненавиджу …»
Ненавиджу тебе і все, що зв’язане з тобою,
Ненавиджу за те, що нагородив долею тяжкою,
Ненавиджу твої очі, запах, сміх,
Ненавиджу за те, що повернутися не зміг,
Ненавиджу твої слова, вони порожні зовсім,
Чекаю той день зустрічі, який буде невдовзі.
Ненавиджу душу твою, якої давно немає там,
Ненавиджу любов і вірші які придумала сама,
Ненавиджу, як говорив ти «люблю» до мене,
Ненавиджу свої спогади і серце спалене,
Ненавиджу любов – ці ненадійні, гнилі почуття,
Хочу подякувати тобі за зіпсоване життя.
Ненавиджу я все твоє, що зараз у мене є,
Ненавиджу одне ціле, що ти поділив надвоє,
Ненавиджу ці одноманітні сни про тебе вночі,
Ненавиджу погоду за вікном, адже там дощі,
Ненавиджу часи, де я лежу і по тобі скучаю,
Сильно ненавиджу тебе і водночас міцно
PS. М. Б.
Розділ IV. Якщо любиш – пробачиш все…
Кохати значить прощати…
«Ми продовжували ходити на дискотеку. Це були зимові канікули…
Моїй сестричці було день народження і ми вечером пішли на дискотеку. Ми танцювали, веселилися… Він теж там був… І через деякий час підійшов до мене. Ми поговорили. Він хотів помиритися, але я трішки вагалася у своєму рішенні… Але, моя радість від його обіймів, поцілунків… змусила мене забути про мою недовіру до нього. І ми помирилися. Їхали додому разом. Спочатку машина завезла його і його друзів, і вже потім нас. І знаєте, коли він виходив поцілував мене… І після його поцілунку в мене просто покотилися сльози… І знаєте чому?! Я просто подумала, що може цього вже завтра не буде… Можливо він мене обдурив знову… Звичайно, я була дуже щаслива… Але все таки плакала…
На другий день сестра святкувала день народження вдома. І він їв подзвонив.. привітав її, і запитав про мене.. Але це нічого не змінило… Він не писав і не дзвонив мені… Звичайно,я багато разів хотіла сама подзвонити, але не наважилась.. І тут через кілька днів він знову подзвонив сестрі і попросив мій номер телефону… І подзвонив мені.. Ми розмовляли досить довго… І все… Це був знову обман… Він знову не телефонував, не писав…
У суботу ми пішли на дискотеку. І знаєте він підходить цілує, обнімає мене… так якби і нічого не сталося… Я не знала що робити.. Відкинути його не зможу, або і робити вигляд що не сержуся теж не потрібно… Але, я кохаю його… І я знову була з ним, хоча знала, що завтра цього можливо не буде…
На наступний день він виклав фото іншої дівчини… Як мені тоді було боляче.. Я просто не хотіла ніским спілкуватися і взагалі нічого робити… Подруги радили подзвонити йому і все вже вияснити до кінця… На другий день я йому подзвонила… Це був самий жахливий день у моєму житті. Його слова просто мене хотіли вбити. І знаєте, що це були за слова?! «Давай залишимося друзями» - він так це спокійно сказав… Знаєте, коли кохаєш людину більше всього, а вона тобі таке говорить, після такого просто не хочеться жити… Я проплакала цілу ніч… А ранком я все вирішила для себе: «починаю жити без нього… я сильна, я зможу…». Від тоді я його просто ненавиджу. Я подумала, що кохання потихеньку пройде, адже він, та людина, яка мені завдала найбільше болю…
Але… ні! Кохання не проходило… Коли довгий час не бачиш кохану людину, тобі здається що ти до неї нічого не відчуваєш… і тут варто лише її побачити…очі, усмішку…ти знову втрачаєш голову.»
Кохати значить прощати, розуміти, підтримувати. Кожній людині на землі призначено знайти своє кохання і відчути його. Немає нічого кращого ніж кохати й бути коханим. Якщо кохаєш, важко розвернутися й піти, коли тобі щось не подобатися в поведінці коханого, адже потім однаково тягне назад, усе забувається. Але найстрашніше - це коли ви розсталися з дурної причини, нехай на короткий час. Ви бачите цю людину, здороваєтеся з нею. Ви залишилися друзями й намагаєтеся показати, що він вам уже байдужний. Знаходите нову компанію, нового хлопця (як вам здається на той момент), на жаль серце не лежить до нього, але Ви однаково з ним, щоб не показувати своєму коханому,як вам боляче. Зненацька Вам пропонують зустрічатися, але тут з'являється він, веде тебе й просить простити його й почати все спочатку. Ви напевно хотіли б, але боїтеся знову помилитися. Ви вирішуєте й погоджуєтеся все повернути - вибираєте його. Проходить місяць і ви довідаєтеся, що за те час поки Ви були у сварці він встиг зрадити. Вам боляче, дуже боляче довідатися таке, Ви не хочете вже нічого через свій біль. Але проходить день, і отут напевно, в роль вступає воно - кохання. Ви розумієте й навіть знаєте, що він не хотів так зробити, він кається. І Ви прощаєте, тому що знаєте, що вам буде дуже погано. Як би Ви на нього не злиилися, Ви його кохаєте. Умійте прощати своїх коханих, як би це не було важко.
Кохайте й будьте кохані.
Однобічне кохання…..
«Щ о важливіше? Коли кохаєш ти, чи коли тебе кохають?
А що для птаха важливе: ліве крило чи праве?»
Цим пояснюється те, що найважливіше – взаємність!!!
Адже є дуже багато щасливчиків, які вважають, що їхнє кохання взаємне, і вони віддають один одному стільки ж позитивної енергії, скільки отримують у відповідь. Але буває кохання і однобічне...
Когось вдовольняє ситуація, коли його люблять, обожнюють, а він у відповідь лише приймає таке ставлення до себе і насолоджується цим. А буває, що людина сама закохана до нестями у партнера, який і не уявляє що таке „дарувати такі ж самі почуття у відповідь”.
У будь-якому випадку, кожен живе так, як вважає за потрібне, і кожен отримує певну насолоду від існуючої любові, а саме: хтось дає, хтось отримує. Можливо, той, хто дарує такі прекрасні почуття, зовсім і не потребує відповідних у свою адресу? Можливо, його задовольняє сам процес кохання? Цілком можливо, що та людина, яка приймає як дане любов до себе і не віддає стільки ж, і щаслива від подібної ситуації. Але рано чи пізно і у першому, і у другому типі стосунків з’являються сумніви щодо правильності і взагалі потреби у існуванні „однобічного” кохання. Спочатку виникають сумніви, а потім і прямі запитання. Чи варто витрачати своє життя на людину, яка не цінує твоїх почуттів? Що краще - відмовитись зараз від партнера, який ніколи тебе не покохає і шукати іншого, чи страждати, сподіваючись, що через роки вас оцінять? А ось які запитання задають собі партнери із „протилежного табору”, ті, які не кохають, а лише приймають. Чи варто прирікати себе на життя без кохання? Що зробити, якщо до свого партнера не відчуваєш нічого, крім вдячності: залишитись чи шукати бурхливі почуття?
До психологів звертаються вже потім, коли хтось один не витримує і знаходить інший об’єкт для захоплення. Або через роки спільного життя зустрічає людину, з якою нарешті дізнається про невідоме до цього часу почуття. Та складність полягає у тому, що роки, прожиті у сім’ї, несуть за собою певну відповідальність щодо партнера, щодо дітей.
Який вихід із ситуації? Як їй запобігти вже зараз?
Річ у тім, що будь-яка людина створена для того, щоб жити у любові. У наш час переважно негативного сприйняття світу особливо важливо відчувати себе затишно і комфортно поряд з близькою людиною. Не тільки маленька дитина потребує любові, але і кожна людина у всіх вікових періодах.
Недаремно перед одруженням чи створенням спільного сімейного вогнища існує період, коли двоє людей зустрічаються. Саме цей час потрібен для того, щоб краще пізнати один одного, щоб зрозуміти, чи це саме та людина, яка потрібна вам. Я б радила не нехтувати цим часом і не прискорювати події.
Молодим людям дуже часто здається, що вже після другого побачення можна починати спільне життя та робити „пропозицію руки і серця”. Не поспішайте, придивіться до свого партнера. На жаль, зараз частими стають ситуації, коли причини шлюбу у двох партнерів зовсім різні: хтось розраховує на пристрасть, хтось на безбідне існування, хтось таким чином будує кар’єру і ін. Лише провівши разом якомога більше часу, ви можете дізнатись, чи справді не помилились у виборі. Якщо ви все ж потрапили у ситуацію „одностороннього” кохання і страждаєте від цього, вам треба серйозно вже розбиратися у своєму внутрішньому світі.
Будьте чесними самі з собою і щиро дайте відповіді на наступні запитання. Хто ви із цієї пари: той, хто дарує любов, чи той, хто отримує? Чому ви опинилися саме у цій ролі? Що ви зробили для того, щоб склалася така ситуація? Хто був ініціатором такого повороту подій? Яке сімейне життя було у ваших батьків? У батьків партнера? Чи не подібні чимось ваші історії з історіями батьків? Чий приклад ви наслідуєте зараз? Чи хочете ви щось змінити? І останнє, чому ви погоджуєтесь на те, щоб не отримувати кохання (чи не дарувати його)? Лише відверто „поговоривши” із самим собою, розібравшись зі своїм минулим, ви зрозумієте чиїм життям ви живете. Якщо у вас все ідентичне з життям родичів, то ви просто ідете по знайомій стежці, не наважуючись повернути туди, куди справді вам хочеться. Не повторюйте помилок інших, зазирніть у свою душу і вирішіть, що потрібно саме вам.
Не ображайтесь на свого партнера. Він не винен в тому, що не вміє кохати або не вміє приймати любов. У ваших силах навчити його цьому, використовуючи терпіння і гарне ставлення.
Не забувайте і про те, що для кожного кохання – це своєрідне почуття. Хтось бачить його у ніжних словах і романтичних вчинках, а хтось вважає, що воно по-справжньому проявляється у повсякденній турботі один до одного. Не робіть поспішних висновків і обговоріть це питання з партнером. Можливо, ви відкриєте для себе багато чого нового і навчитесь любити по-іншому.
У вашому житті рано чи пізно все одно станеться саме те, чого ви хочете. Пам’ятайте про це і намагайтеся зробити правильний вибір. Кохання вам!
Відчуй смак кохання……
Я тільки почала відчувати, відчувати так, як ніколи раніше... Але я вже встигла зробити деякі висновки, і вони мені дуже подобаються...
Кожна людина відчуває це почуття по- своєму. Одна спільна ознака кохання: відчувати його душею, серцем…
Кохання - не слова й не почуття. У Нього є й те й інше, але це тільки частина Кохання, а не саме Кохання.
Кохання воно як багаття, багаття яке треба підтримувати, і це праця двох. І якщо про нього забути, або не знати як підтримувати, рано або пізно кохання пройде.
Кохання- це праця, це набір дій, які люди роблять, щодня, стосовно тих кого люблять, для того, щоб зробити їм приємне.
Кохання- це рішення, яке людина приймає один раз і на завжди. Рішення бути завжди поруч, підтримувати, піклуватися, захищати й допомагати, поза залежністю з тим що може відбутися із цією людиною на протязі життя (старість, інвалідність і так далі).
Кохання - це те що змушує серця битися в такт. Це - веселка під час дощу, легкий дмух вітерцю, коли надворі сорокаградусна спека. Це - літній дощик, сонячні промені, перший сніг. Все це - кохання.
Іноді так хочеться стати вітром і зробити так щоб кохана людина дихала тобою, твоїми бажаннями, думками, словами.
Кохання зароджується в серцях двох людей ще перше ніж вони з'являться на світ.
Кохання - це те, що примушує жити!!!