Антиметаболіти гормонів стероїдної природи.
Серед цих антиметаболітів виділяють природні та синтетичні аналоги, які можуть виступати в ролі антигормонів чи їх антагоністів. Зокрема відомо, що важливе значення для організму мають природні ендогенні антииметаболіти гормонів стероїдної природи, які продукуються отеціалізованими клітинами залоз внутрішньої секреції. Дія цих антиметаболітів базується на міжгормональних взаємних відносинах. Це стосується, в першу чергу, взаємних відносин між тропними факторами аденогіпофізу та периферійними ендокринними залозами, які продукують гормони стероїдної природи (кора надниркових залоз, статеві залози). Ці взаємні відносини базуються на позитивних і негативних зворотніх зв'язках (плюс/мінус взаємодії). За цих умов пригнічення виділення тропних факторів під впливом кортикостероїдів чи андрогенів і естрогенів, тобто їх антигормонів, є фізіологічно доцільним.
Міжгормональні взаємні відносини між окремими гормонами стероїдної природи можуть базуватися і на конкурентній взаємодії за специфічні циторецептори. Відомо, зокрема, що андрогени блокують естрогенні рецептори, а естрогени - андрогенні.
Значні кількість цих сполук використовується в медицині для лікування різних захворювань. Особливо цінними в цьому відношенні є синтетичні аналоги стероїдних гормонів (кортикостероїдів, естрогенів, андрогенів), які застосовують для усунення негативної дії тривалого їх застосування. У частини синтетичних аналогів статевих гормонів послаблений андрогенний чи естрогенний і посилені інші ефекти, зокрема анаболічні чи катаболічні.
Одним із синтетичних аналогів гормонів кори надниркових залоз, зокрема кортизолу, є 9-фторкортизол, який містить в С-9 положенні поліциклічної сполуки атом фтору, що заміщує один атом водню:
Ця сполука попереджує розвиток атрофії зобної залози і фолікулів селезінки, а також розвиток патологічних явищ, що розвиваються при тривалій дії кортизолу. Антиметаболіт використовується як лікарський препарат для запобігання шкідливому впливу на організм стероїдних гормонів (кортикостероїдів).
Подібні ефекти виявляє також інший аналог гормону -дексаметазон, який містить додатковий подвійний зв'язок між С-1 і С-2 атомами в циклі А похідного прегнану.
Встановлено, що включення фтору до складу молекули кортикостероїдів сприяє значному підвищенню біологічної активності та усуненню побічних явищ, які спостерігаються при застосуванні їх з лікувальною і профілактичною метою. На сьогодні отримано велику кількість синтетичних аналогів фторпохідних кортикостероїдів та їх метильованих і ацетильованих аналогів, які широко застосовують у медичній практиці при лікуванні поліартритів, нейродерматитів, екземи.
Зокрема, дексаметазон і преднізолон застосовують як антиалергійні та антизапальні засоби, сіналар - для лікування псоріазу, лококортен – для лікування запалень та дерматитів.
Методом хімічного синтезу отримано також велику кількість синтетичних аналогів андрогенів і естрогенів, які є структурними аналогами природніх гормонів, але позбавлені багатьох негативних ефектів цих сполук, тому їх широко застосовують при лікуванні різних метаболічних розладів. Це, в першу чергу, такі сполуки як 17-а-метил-естрадіол, естрадіол-17-р-циклопентилпропіонат, метилтестостерон, 11-дегідропрогестерон.
Важливими є також антигормональні взаємні відносини, які реалізуються на основі позитивних і негативних зворотніх зв'язків та внаслідок іншмх механізмів. Зокрема, відомо, що для реалізації анаболічних ефектів андрогенів необхідна наявність соматотропіну. За цих умов вказані гормони виявляють синергічну дію.
Синтетичні аналоги жіночих статевих гормонів, синестрол і стільбестрол, виступають в ролі антагоністів гонадотропних гормонів, оскільки гальмують їх синтез і секрецію. Для цих сполук не характерні біологічні ефекти естрогенів, вони не є структурними аналогами гормонів.
Ряд інших структурних аналогів естрогенів можуть конкурувати з ними за специфічні циторецептори, тобто, виявляють типові антигормональні ефекти. Зокрема, тамоксифен є конкурентним
інгібітором естрадіолу.
Синеттичні анаболічні стероїди - аналоги андрогенів пригнічують їх андрогенні функції, хоч їм властива анаболічна дія. На секрецію андрогенів можуть впливати також лікарські препарати. Зокрема, під впливом антивиразкового гістамінового блокатора пригнічується синтез та інкреція андрогенів, що може стати причиною розвитку імпотенції.