Агрохімічне обслуговування

Концепція розвитку агрохімічного обслуговування ґрун­тується на зацікавленості держави у підвищенні продуктивності землеробства і тваринництва, задоволенні потреб населення в продуктах споживання, а промисловості в сировині, створенні розгалуженої мережі підприємств, вільному виборі виконавців, які надійно і ефективно використовують землю і засоби хімізації. Контроль за наслідками їх екологічної та економічної діяльності здійснюється державою.

Агрохімічне обслуговування передбачає виконання робіт по­в'язаних з застосуванням засобів хімізації, створення матеріаль­но-технічної бази (склади, машини і механізми), добуванням і виробництвом місцевих добрив, впровадження в практику досяг­нень науки і передового досвіду з питань збереження і підвищен­ням родючості земель.

Науково-обґрунтована система ведення господарства спря­мована на створення оптимальних умов вирощування культур, підвищення родючості ґрунту. Підвищення потенціальних можли­востей землі неможливе без значних затрат праці. Продук­тивність землі залежить від технологічних (добрива та інші засо­би хімізації), технічних і організаційних засобів виробництва,

До агрохімічного обслуговування належить комплекс заходів і послуг, які забезпечують сільськогосподарських товаровироб­ників добривами, пестицидами, меліорантами, технікою і техно­логіями для їх застосування. До агрохімічних робіт відносять на­укові, розвідувальні, проектні, лабораторні роботи, застосування добрив, пестицидів, меліорантів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції рослинництва.

23.1.10. Формування «Сільгоспхімія»

Рівень застосування місцевих і мінеральних добрив, виробниц­тво товарної продукції визначає виробничу діяльність формувань «Сільгоспхімія». Агрохімічне обслуговування товаровиробника здійснюють районні формування «Сільгоспхімія». Виробничою базою їх є склади для зберігання мінеральних добрив і пести­цидів, машини і механізми для транспортування, навантаження і розвантаження добрив, підготовки до внесення, змішування і внесення. Підрозділи «Сільгоспхімія» задовольняють потребу товаровиробника сільськогосподарської продукції у засобах хімізації. їх виробнича база дає змогу добувати торф і сапропель, виробляти та вносити гній і компости, вапнякові матеріали, гіпс, пестициди.

Діяльність комерційних структур неможлива без об'єднання і координації з підприємствами виробниками засобів хімізації. Базовою виробничою основою об'єднань «Сільгоспхімія» є ра­йонні формування. Завданням сервісного обслуговування гос­подарств на рівні району є: 1) вивчення попиту на засоби хімі­зації, машини і механізми для їх підготовки до винесення і внесення, їх рекламування; 2) організація задоволення попиту господарств на засоби хімізації і техніки у встановлені строки; 3) надання виробничих послуг з використання засобів хімізації у визначених обсягах і строках; 4) надання виробничих послуг технічного обслуговування техніки і навчання обслуговуючого персоналу; 5)організація сервісного обслуговування.

Обслуговування передбачає завезення засобів хімізації то­варовиробнику, зберігання і їх внесення, забезпечення його машинами і агрегатами, їх обслуговування. Сфера сервісного обслуговування значно розширюється за рахунок робіт з добу­вання і заготівлі сапропелю, торфу, виробництва органічних добрив, розробки вапняків і гіпсовмісних матеріалів, застосуван­ня біологічно активних речовин.

Агрохімічне обслуговування господарств району здійснюють районні формування «Сільгоспхімія». До їхньої виробничої бази належать склади для зберігання добрив, пестицидів, консер­вантів, кормових добавок, комплекс машин для підготовки та внесення добрив і пестицидів, транспортні засоби, майстерні.

Забезпечення господарств рекомендаціями, добривами, пе­стицидами, їх застосування здійснюється також різними фірма­ми, товариствами та організаціями. Проте вони, як правило, не виконують основних завдань і функцій державної агрохімічної служби.

Основні функції державних підприємств агрохімічного сервісу полягають у здійсненні аналітичного контролю за агрохімічним, екологічним і фізико-хімічним станом ґрунтів, їх родючістю, про­веденні ґрунтового моніторингу сільськогосподарських угідь, паспортизації земель, визначенні складу кормів і засобів хімізації, складанні рекомендацій використання сільськогоспо­дарських угідь і засобів хімізації, визначенні потреби у засобах хімізації, проведенні арбітражних аналізів державного контролю за застосуванням засобів хімізації.

Державні обласні проектно-технологічні центри охорони ро­дючості ґрунтів на основі результатів агрохімічних досліджень земель і розробок науково-дослідних і проектних установ вида­ють рекомендації застосування засобів хімізації, здійснюють державний контроль за їх ефективним використанням.

Результатами роботи державних обласних проектно-техно­логічних центрів охорони родючості ґрунтів і якості продукції і на­уково-дослідних установ є наукове забезпечення сервісного об­слуговування виробника сільськогосподарської продукції та сировини. Організації агрохімічного обслуговування («Укрсільгосп-хімія», «Агрохімцентр», пункти хімізації господарств, обласні і районні формування «Сільгоспхімія», посередники) здійснюють забезпечення господарств засобами хімізації, виконують робо­ти, пов'язані з їх використанням.

Пункти хімізації

Пункт хімізації господарства створюється для агрохімічного за­безпечення і обслуговування, підвищення родючості ґрунтів, за­стосування добрив і пестицидів з урахуванням охорони довкілля. Пункти хімізації господарств мають склади для зберігання твердих і рідких добрив, пестицидів, місткості для виготовлення розчинів, машини і механізми для змішування, транспортування і внесен­ня добрив, ваги, накриття для техніки, агрохімічну лабораторію, побутові приміщення. На пунктах хімізації застосовують переваж­но прямоточну технологію внесення добрив, пестицидів. У них повинні бути створені умови для використання великогабаритної техніки для транспортування, розвантаження, навантаження, просіювання і змішування добрив, протруювання насіння. В умо­вах конкретного господарства достатня кількість тракторів, машин і механізмів дає змогу у кращі агротехнічні строки застосовувати добрива, пестициди при основному удобренні, припосівному, підживленні, що сприяє вирощуванню культур за новими техно­логіями з мінімальними затратами засобів хімізації. Машини і механізми для розтаровування, подрібнення і змішування добрив дозволяють для кожної культури виготовляти змішані добрива із заданими співвідношеннями і вмістом поживних речовин. Вузол для приготування розчинів дає змогу використовувати міне­ральні добрива, які через погані фізичні властивості не можна внести розкидачами добрив.

Пункт хімізації господарства виконує весь обсяг робіт, по­в'язаних з використанням добрив, пестицидів, виробництвом органічних добрив, агрохімічним дослідженням ґрунтів, оброб­кою посівного матеріалу, оцінкою якості продукції, аналізом ефек­тивності застосування засобів хімізації, впровадження нових тех­нологій вирощування культур. Досвід роботи пунктів хімізації господарств свідчить про те, що їх створення сприяє підвищен­ню оплати одиниці добрива продукцією та продуктивності праці, економічному й екологічному обґрунтуванню застосування пес­тицидів, отриманню біологічно повноцінної продукції, освоєнню сучасних технологій.

Дотримання технології зберігання і застосування засобів хімізації сприяє високій продуктивності праці, дотриманню ви­мог своєчасного застосування добрив і пестицидів, підвищенню родючості ґрунтів, збереженню довкілля. Агрохімічні лабораторії при пунктах хімізації мають виконувати прості аналізи, проводи­ти рослинну і ґрунтову діагностику. Разом з державними облас­ними проектно-технологічними центрами охорони родючості ґрунтів і якості продукції ПХ приймають участь у проведенні аг­рохімічних досліджень земель господарства, встановлюють нор­ми добрив і пестицидів для конкретного поля і культури з ураху­ванням погодних умов, стану росту і розвитку рослин та інших факторів. Вони здійснюють контроль за дотриманням технології використання засобів хімізації, проводять вивчення ефективності елементів технології вирощування культур, вивчають можливість застосовування у конкретних умовах досягнень науки і передо­вого досвіду, дають агрохімічну, екологічну й економічну оцінку ефективності застосування засобів хімізації, нових сортів і гібридів, агротехнічних прийомів обробітку ґрунту і вирощування культур, заходів збереження і підвищення родючості ґрунтів, до­помагають фермерським та іншим господарствам проводити роботи із сертифікації сільськогосподарської продукції.

Агрохімічні лабораторії ПХ визначають якість сільськогоспо­дарської продукції, кормів у період їх заготівлі та підготовки до використання, потребу господарства у добривах, пестицидах та інших засобах хімізації. Використовуючи дані агрохімічних дос­ліджень, встановлюють інтенсивність кругообігу елементів жив­лення в землеробстві, напрямки й інтенсивність деградаційних процесів, наслідки негативних явищ локального і глобального заб­руднення важкими металами, токсичними речовинами, радіонук­лідами, розробляють нові елементи технологій збереження і підвищення родючості ґрунтів, створюють нові типи агроланд-шафтів за рахунок використання засобів хімізації, досягнень на­уки і практики, які здатні підвищити продуктивність сільськогос­подарського виробництва з метою забезпечення населення якісною продукцією, а промисловість сировиною.

Пункт хімізації є значною мірою місцем забруднення довкіл­ля. Забруднення відбувається за рахунок звітрювання добрив і пестицидів, втрат у процесі їх транспортування, змішування, обробки насіння, змиву пилу і просочування в нижні горизонти ґрунту.

В місцях роботи із засобами хімізації мають бути створені умо­ви для безпечної праці, які відповідають чинному законодавству про працю, а також інструкціям і правилам техніки безпеки, сані­тарним правилам зберігання, транспортування і застосування добрив та пестицидів. Необґрунтоване застосування засобів хімізації призводить до забруднення ними ґрунтів, води, про­дуктів сільськогосподарського виробництва. Рівень забруднення ґрунтів залежить від складу, кількості і технології застосування добрив та пестицидів, надходження їх з рослинними рештками, поверхневими стоками. Нагромадження залишкових кількостей засобів хімізації у ґрунті і шляхи їх міграції залежать від багатьох факторів (властивостей добрив, пестицидів і ґрунту), а також від агротехнічних заходів.