Аналіз беззбитковості продукції інвестиційної діяльності
Аналіз беззбитковості – визначення обсягу операцій (виробництва або продажів), починаючи з якого надходження перевищують витрати. Аналіз беззбитковості служить для порівняння використання запланованої потужності з обсягом виробництва, нижче якого фірма мас збитки.
Точку беззбитковості можна визначити в показниках фізичних одиниць виробленої продукції або рівня використання виробничої потужності, при якій надходження від продажів та витрати виробництва рівні. Надходження від продажів у точці беззбитковості є вартістю беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції в цій точці є беззбитковою продажною ціною.Перед тим як вирахувати значення беззбитковості необхідно перевірити наявність таких умов та допущень:
♦ витрати виробництва та маркетингу є функцією обсягу виробництва або продажів;
♦ обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів;
♦ постійні експлуатаційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;
♦ перемінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва, і, таким чином, повні витрати виробництва також змінюються пропорційно до його обсягу;
♦ продажні ціни на продукт або продуктовий комплекс для усіх рівнів випуску не змінюється з часом, тому загальна вартість продажів є лінійною функцією від продажних цін та кількості проданої продукції;
♦ розмір беззбитковості визначається для одного продукту, а у випадку різної номенклатури її структура, тобто відношення між виробленою кількістю, повинні залишатися постійними.
Аналізуючи беззбитковість продукції даного підприємства, можна виявити, що ТОВ «Весса» є беззбитковим. Але, наявність дебіторської заборгованості створює певні труднощі, тому, що компанія буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати і т.п.
Тому ТОВ «Весса» повинно активно знижувати дебіторську заборгованість, що позитивно вплине на розвиток підприємства.
Данні, що приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, звідки взялися засоби, спрямовані на формування майна підприємства.
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які засоби воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені.
ВИСНОВОК
Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій як прямих так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і в одночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не набто розвиненої.
Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу пережкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склався негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо резутат- Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.[7, 141]
На сьогоднішній день іноземні інвестори які всеж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьваний.
Дотого ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка незалежна від уряду країни-господаря. У зв`зку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюлюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн.
Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних),- постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульваних таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.
Надалі на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям зворотньої сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» зі змінами на 16.01.03р. // rada.gov.ua.
2. Бень Т. До визначення економічної ефективності інвестицій. // «Економіка України» - 2007. - № 4. - С. 12 – 19.
3. Гриньова В.М. Інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник. / В М. Гриньова, В.О. Коюда, Т. І. Лепейко, О.П. Коюда, Ю.М. Великий. — 2-ге вид., допрац і доп. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 664 с.
4. Гриньова В.М. Тлумачний словник економічних термінів: Навчальний посібник / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. — Х.: Гриф, 2001. – 184с.
5. Гумен І. Складові банківських рейтингів. // Вісник НБУ. - 2005. - №1. - С. 57-60.
6. Жиляева Н. Золотое правило инвестирования. // Экономика и жизнь. – 2006. - № 3. – С. 7.
7. Інвестиційний менеджмент / За заг. ред. В.М. Гриньової — Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. — 368 с.
8. Інвестування: Навчальний посібник / Під ред. проф. Гриньової В.М. – Х.: ВД «Інжек», 2003. – 320 с.
9. Инвестиционное проектирование: практическое руководство по экономическому обоснованию инвестиционных проектов /Под ред. С. И. Шумилина. – М.: АО «Финанстат-информ», 1995. – 240 с.
10. Каманеве О., Новоселов М., Рабина А. Банки стали авангардом свободных цен. // Коммерсант. – 2005. - № 7. – С. 14.
11. Кіреев О., Жабська І. Система КБ України: підсумки року. // Вісник НБУ. - 2008. - №3 - С. 21-23.
12. Кобевник В.Ф. Охрана труда. Учебник. – К.: Высш. шк., 1990. – 288с.
13. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 144 с.
14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2005. – 512 с.
15. Кононекко О. Налоги и бухгалтерский учет. Учебник. — Х.: Фактор, 2000. — 96 с.
16. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 376 с.
17. Маркова О.М., Сахаров Л. С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции. Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 348 с.
18. Методические рекомендации по определению економической эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. М., « Экономика», 1988.
19. Методические рекомендации по эффективности инвестиционных проектов (Вторая редакция). Министерство экономики РФ, Министерство финансов РФ; ГК РФ по строительству, архитектуре и жилищной политике. – М.: «Экономика», 2000. – 360 с.
20. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.
21. Райзберг Б.А. Рыночная экономика. // Деловая жизнь. – 2007. - №2 – С. 5-93.
22. Рожков А.П. Пожарная безопасность на производстве: Учебное пособие – К.: «Охрана труда», 1997. – 220 с.
23. Титаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 160 с.
24. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – 2-е изд., перераб. И.доп. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 669 с.
25. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / За ред. Г.Г. Кірейцева. — К.: ЦУЛ, 2002. — 496 с.
26. Финансы предприятнй: Учебник / Под ред. М.В. Романовского. — СПб.: Изд лом «Бизнес-пресса», 2000. — 528 с.
27. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. – М.: ИНФРА – М. – 1997. – 1024 с.
28. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. Підручник. – К.: Ґенеза, 1997. – 384 с.
29. Шелудько Н. До визначення фінансової стійкості комерційного банку. // Вісник НБУ. – 2007. - №3. - С. 40-44.
30. www.kmu.gov.ua
31. www.ukrstat.gov.ua
32. www.mfa.gov.ua
33. Економіка підприємства / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.
34. В.Г. Федоренко „Інвестознавство” Київ – 2003 рік.
35. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій. - К.: КНЕУ, 2000. - 160с.