ВИБІР І ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ
Вогнегасники використовуюсь для гасіння загорянь і пожеж у початковій стадії їх виникнення. Піна, порошок, пісок, нанесені на поверхню твердих матеріалів чи рідин, ізолюють зону горіння від надходження летких займистих речовин, що веде до припинення горіння. Газові вогнегасники знижуюсь концентрацію кисню в зоні горіння, а брометил (флегматизатор) перешкоджає реакції горіння. Тверда (снігоподібна) вуглекислота охолоджує горіння і знижує концентрацію кисню в зоні горіння.
Нині пінні вогнегасники замінюються газовими і порошковими. Із газових рекомендуються до застосування вуглекислотні вогнегасники, а аерозольні і вуглекислотно - брометилові зняті з виробництва. Застосування аерозольних вогнегасників обмежено використанням у них фреонів, відомих шкідливим впливом на навколишнє середовище, зокрема озоновий шар. При гасінні загорянь вуглекислотно - брометиловими вогнегасниками утворюються отруйні речовини (фосген), тому їх використання при недотриманні вимог безпеки є небезпечним для життя користувача. Проте їх ще використовують на деяких виробничих об'єктах.
Таблиця 5.5
Технічна характеристика газових вогнегасників
| Показник | Вид і модель вогнегасника | |||||||
| Вуглекислотний | Аерозольний | Вуглекислотно-брометиловий | ||||||
| ВВ-2 | ВВ-5 | ВВ-8 | ВА-8 | ВА-3 | ВАХ | ВВБ-3 | ВВБ-7 | |
| Місткість балона, л Довжина струменя, м Тривалість дії, с Робочий тиск при 20°С,МПа Маса заряду, кг Діапазон робочих температур;°С •'•' | 1,5 1,45 | 3,55 | 3,5 5,6 | 1.2 1.2 | 1,2 3,8 | 0,8 0,545 | 0,86 3,5 | 4,5 0,86 |
| Робоча температура, °С | Від -40 до +50 | Від -40 до +50 | Від -60 до +55 |
Таблиця 5.6
Технічна характеристика порошкових вогнегасників
| Показник | Модель вогнегасника | |||||||
| ВП-10 | ВП-1 «Супутник» | ВП-1 «Момент» | ВП-1 «Турист» | ВП-2 | ВП-2Б | ВП-8Б | ВП-5 | |
| Місткість балона, л Довжина струменя, м Тривалість дії, с Робочий тиск, МПа Маса заряду, кг | - | 1,2 - - 1,5 | 1,0 0,3 0,9 | 1,6 0,25-0,4 1,3 | 2,7 - | 2,5 - 1,8 | - | - |
| Робоча температура,°С | Від -50 до +50 |
а б в г
Рис.5.1.Основні типи вогнегасників: а – повітряно - пінний ВПП-10; б - вуглекислотний ВВ-5; в - порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент»; г - порошковий вогнегасник ВП-10.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорянь рідин, що легко спалахують (нафтопродукти тощо), матеріалів, які тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали), лужних і лужноземельних металів, електроустановок напругою до 380В, транспортних засобів, а також пожеж на об'єктах із великими матеріальними цінностями (лабораторії, музеї, картинні галереї тощо). Застосовуючи ці вогнегасники, слід уникати потрапляння порошку в органи дихання, під час зарядження використовувати протипиловий респіратор. Порошковий заряд із вогнегасника ВП-1 «Супутник» викидається способом зсипання при перекиданні корпуса, з інших вогнегасників - під дією надлишкового тиску, який створює стиснений газ (азот або повітря). У вогнегасниках ВП-1 «Момент», ВП-2, ВП-8Б, ВП-10, ВП-100 робочий газ зберігається в допоміжному балоні. У вогнегаснику ВП-1 «Турист» тиск у корпусі постійний. Вогнегасник ВП-1 «Супутник» - для гасіння загорянь транспортних засобів, зокрема двигунів, що працюють на дизельному паливі.
Потребу у вогнегасниках розраховують окремо для кожного поверху та приміщення. Окремі виробничі приміщення, що мають площі менші, ніж передбачено нормами, забезпечують інвентарем повністю за найменшим показником. Якщо в одному приміщенні є кілька різних щодо безпеки виробництв, не відгороджених вогнестійкими стінами, то все це приміщення забезпечують пожежним інвентарем для виробництва, що характеризується найбільшою пожежною небезпекою. На кожному поверсі будинку, який будується, має бути не менше двох вогнегасників.
Первинними засобами гасіння загорянь і пожеж, крім вогнегасників, є кошма, пісок (кошма - це грубошерсте чи азбестове полотнище розміром 1x1м., яке підвішують у згорнутому вигляді на стіні у помітному і доступному місці; застосовують для гасіння загорянь на невеликій площі горіння). Вибір типу та необхідна кількість вогнегасників визначається відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153.
Таблиця 5.7
Класифікація приміщень за вибуховою і пожежною небезпекою відповідно до ОНТП 24-86
| Категорія приміщення | Характеристика речовин і матеріалів, що зберігаються (є в обігу) в приміщенні | Назва виробництва |
| А Вибухо-пожежо-небезпечна | Горючі гази, легкозаймисті рідини з темпе-ратурою спалаху ТСП не >28°С у такій кількості, що можуть утворити вибухо-небезпечні парогазоповітряні суміші, під час запалювання яких розвивається розра-хунковий надлишковий тиск вибуху в при-міщенні, що перевищує 5 кПа; речовини і матеріали, здатні вибухати, горіти при взаємодії з водою,киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунко-вий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа вибуху. | Пункти і насосні станції промивання і дегазації цистерн з-під легкозаймистих рідин (бензину, бензолу, сирої нафти тощо); склади для небезпечних вантажів, крім вантажів ОР і ВР; малярні цехи і комори в яких застосовують нітрофарби, лаки і розчинники з легкозаймистих речовин з температурою спалаху парів ТСП 28°С і нижче; станції, що виробляють ацетилен. |
| Б Вибухо-пожежо-небезпечна | Горючий пил або волокна; легкозаймисті рідини з ТСП >28°С; займисті рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні чи пароповітряні суміші, під час запалювання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. | Цехи малярних робіт з лаками, фарбами із ТСП парів 20-61°С; склади лаків і фарб, дизельного палива; насосні, зливні естакади з перекачуван-ням і зливанням дизельного палива; цехи теп-ловозних депо і заводів; ділянки з виготовлення і ремонту деталей із пластичних мас і скло-пласттика; відділення і дільниці лиття, обти-рання вузлів і деталей із застосуванням бен-зину,газу; промивально-пропарювальні станції цистерн; тари з під мазуту із ТСП парів 28-61 °С; аміакові холодильні установки. |
| В Пожежо-небезпечна | Займисті, важкозаймисті рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (зокрема пил і волокна); речовини і матеріали, здатні під час взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним тільки горіти за умови, що приміщення, в яких вони зберігаються або які використовуються, не належать до категорій Д і Б. | Мастильне господарство заводів; масляне господарство тягових підстанцій; асфальтові заводи; склади і комори масляних фарб; маляр-ні цехи, в яких застосовують фарби і розчинни-ки з ТСП >61°С; шпалопросочувальні, шпалоре-монтні заводи; склади лісоматеріалів, шпал; деревообробні цехи, автомобільні гаражі; дільниці розбирання дизелів і вузлів; дільниці випробування масляних насосів і дизелів. |
| Г | Незаймисті речовини, матеріали в розжа-реному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистої теплоти, іскор і полум'я; займисті гази, рідини і тверді речовини, що їх спалюють (утилізують) як паливо. | Цехи випалювання на цегляних, цементних і вапняно - випалювапьних заводах; зварювальні дільниці різних цехів. |
| Д | Незаймисті речовини і матеріали в холод-ному стані, приміщення, в яких є горючі речовини в системах змащування, охолод-ження і гідроприводу устаткування (в одиниці устаткування не >60 кг за умови тиску не >0,2мПа, кабельні електропровод-ки, окремі меблі на місцях. | Механічні цехи холодної обробки металів: повітряно - продувні і компресорні станції повітря та інших незаймистих газів; депо електрокарів та електровозні. |
Категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони за правилами улаштування електроустановок, в тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, повинні бути позначені на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщення та назовні. Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ПУЕ [45, 49], приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.
Вибухонебезпечна зона - це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші. Пожежонебезпечна зона - це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.
Клас В-І - зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.
Клас В-Іа - зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.
Клас В-Іб - ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але - горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах; при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5% загального об'єму приміщення (зони); горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами. Згідно [49], якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5% вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або пари ЛЗР.
Клас В-Іг - зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.
Клас В-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.
Клас В-ІІа - зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.
Клас П-І - зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.
Клас П-ІІ - зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.
Клас П-ІІа - зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.
Клас П-ІІІ - зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.
Простішим видом зв'язку повідомлення про пожежу є телефонний зв'язок з виходом на центральний приймальний пункт міської пожежної охорони. Системи сповіщення забезпечують повідомлення про пожежу, місце її виникнення і пуск в дію установок автоматичного пожежегасіння. Автоматичні пожежні сповіщувачі за принципом дії поділяються на п'ять груп: теплові, димові, світлові, ультразвукові і комбіновані, установки: «ТІРАС» або для охорони приміщень - фотоелектричний пристрій «ФЕУП» (за рахунок створення невидимого інфрачервоного променя в заданому напрямку і подання сигналу у разі послаблення променя за рахунок задимлення або рухомого об'єкта).
Зідно теми ДП(ДР) визначити засоби і потребу в пожежному обладнанні, сповіщувачах й первинних засобах пожежогасіння для робочого місця основних приміщень (виробничих, складських, службових, громадських), різних механізмів і споруд залежно від категорії їх пожежовибуховості, площі і призначення і заповнити табл. 5.8.
Таблиця 5.8
Засоби запобігання пожежі
| Модель вогнегасника | Галузь застосування | Спосіб припинення горіння | Спосіб подачі вогнегасної речовини | Вимоги безпеки при гасінні вогнегасником | Умови зберігання, огляду | Рекомендуємий сповіщувач |
Зробити висновок.
5.3 ЕВАКУАЦІЯ У ВИПАДКУ ПОЖЕЖІ
Місткість приміщень повинна відповідати розрахунковій кількості людей, виходячи з площі на одну особу: для конференц-залів не менше 0,7 м2, для кафе, буфетів не менше 1,4 м2 на одне посадкове місце. Місця масового перебування людей рекомендується розміщати в нижніх поверхах будинків. Необхідна кількість евакуаційних виходів у приміщенні, розрахованому на 50 і більше людей виходів повинно бути не менше двох, у справному стані з світловими покажчиками. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з приміщень. Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки). При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки й інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність згідно з ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения» та відповідати групам поширення полум'я РП1, РП2 згідно з ДСТУ Б В.2.7-70-98 «Будівельні матеріали. Метод випробування на розповсюдження полум'я».
У ДП(ДР) виконати план евакуації з приміщення під час пожежі з позначенням:
електрообладнання, електричних щитків 
, пожежного крану 
, вогнегаснику 
, сповіщувачів 
, телефону 
та шляхів евакуації 
.
На випадок виникнення пожежі згідно з СНиП ІІ-09.02-85 запроектувати один вихід, мінімальну ширину шляхів евакуації 1м, висоту проходу на шляхах евакуації не меншу за 2 м. На шляхах евакуації повинні бути відсутні робочі та складські приміщення, відкрито розташовані кабелі, повітроводи.
Евакуаційними виходами вважаються ті, які ведуть із приміщень:
- першого поверху безпосередньо назовні або у вестибюль, коридор чи сходову клітку;
- будь-якого поверху, крім першого, в коридор, на сходову клітку, якщо вона має вихід безпосередньо назовні, або через вестибюль, який відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;
- в сусідні приміщення на тому ж поверсі, які забезпечені виходами, зазначеними вище.
Не відносяться до евакуаційних шляхів ліфти та інші механічні пристрої транспортування людей.
Таблиця 5.9
Час, необхідний для евакуації людей, з різних видів приміщень
| Категорія виробництва за вибухопожежо-небезпекою | Час (Т), необхідний для евакуації, хв., при об'ємі (V) приміщення, тис.м3 | ||||
| До 15 | 30 | 40 | 50 | 60 і більше | |
| А, Б | 0,50 | 0,75 | 1,00 | 1,5 | 1,75 |
| В | 1,25 | 2,0 | 2,0 | 2,5 | 3,0 |
| Г, Д | Не обмежується |
Б). Цивільний захист
[ І(15, 34), ІІ(31, 73-79) ]
На території України знаходиться понад 7 тисяч потенційно небезпечних об'єктів (ПНО). Визначення причин виникнення можливих аварій, катастроф, дії чинників ураження, стихійних лих на людей, тварин, рослин, сільськогосподарську продукцію, воду, а також знання методів і способів запобігання виникненню надзвичайної ситуації (НС) та ліквідації наслідків може значно зменшити ураження людей та мінімізувати збитки. Згідно з вимогами Конституції та законів України з питань цивільного захисту (ЦЗ), в Україні створена «Єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації» (ЄДС НС), яка передбачає створення необхідних сил, засобів, та резервів, що спрямовуються на підвищення стійкості роботи об'єктів будь-якої форми власності при виникненні НС. В умовах НС виникає загроза життю людей. Конкретні заходи з захисту співробітників на об'єкті можуть бути різними залежно від стану, умов та характеру виробництва та з урахуванням попередньої оцінки фактичного стану у зоні лиха.
У ІІІ підрозділі ДП(ДР) розробити питання ЦЗ, що сприятимуть навчанню та підготовці їх до самостійного практичного виконання заходів з ЦЗ на підприємствах у якості майбутнього керівника відповідного рівня. Під час переддипломної практики вивчити систему цивільного захисту на підприємстві і, спираючись на вимоги законодавчих актів, виконати розділ. Графічна частина не обов'язкова для кожного ДП(ДР), але бажана. Наприклад, на проекті генерального плану підприємства або ділянки, цеху наносять додатково місця розташування протирадіаційних укриттів та їх характеристику щодо місткості людей та захисних властивостей цих споруд, шляхи евакуації, місця розташування пунктів медичної допомоги, засобів пожежогасіння, місця отримання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) і засобів медичного захисту (ЗМЗ) та необхідної інформації щодо зон зараження, зон руйнувань чи пожеж з визначенням основних параметрів руйнівної сили в осередку ураження та визначенням найбільш доцільних заходів захисту людей.
У підрозділі ІІІ треба розробити:
1. питання організації ЦЗ виробничого персоналу на об¢єктах господарської діяльності (в залежності від місця розташування підприємства) незалежно від форми власності ;
2. заходи по забезпеченню захисту технологічного (найбільш цінного та унікального) обладнання і устаткування, окремих складних пристроїв, систем виробництва і технологічних процесів;
3. планування інженерно-технічних заходів цивільного захисту (ІТЗ ЦЗ), спрямованих на підвищення надійності і стійкості роботи енергетичних систем та інших елементів підприємства, які забезпечують стійку, безперебійну його роботу;
4. евакуаційні заходи з території, де виникає загроза здоров'ю та життю;
5. Заходи або алгоритм надання первинної медичної допомоги.
У ДП (ДР) рекомендується:
1. Навести приклад можливої НС для підприємства (згідно теми ДП(ДР)).
2. Проаналізувати його в залежності від характеру походження і масштабів поширення.
3. Назвати й охарактеризувати уражуючі фактори.
4. Охарактеризувати вогнище ураження і зону зараження (якщо мали чи можуть мати місце).
5. Описати необхідні дії формувань ЦЗ при ліквідації наслідків НС.
6. Установити причинно-наслідковий зв'язок між первинними причинами й наслідками даної НС.
5.4 ЗАХИСТ ВІД УРАЖЕНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров’я персоналу (категорія А) несприятливих змін. Межа дози (МД) - таке найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік у критичної групи осіб, при якому рівномірне опромінення протягом 70 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін. Категорія Б - невелика за кількістю група осіб, однорідна за умовами життя, віку, статі чи іншими факторами, яка зазнає найбільшої радіаційної дії серед даного контингенту людей. Як основні дозові межі для осіб категорії А встановлюється ГДД за календарний рік, для осіб категорії Б - межа дози за календарний рік. Опромінення населення (категорія В) не нормується, воно зумовлене лише природним фоном, медичними процедурами, технологічними факторами: радіоактивністю будівельних матеріалів, хімічних добрив, продуктами згоряння органічного палива. Різні органи і тканини тіла людини мають різну чутливість до радіації.
Три групи критичних органів (найбільш вразливих) за рівнем зменшення радіочутливості:
I група - все тіло і червоний кістковий мозок;
II група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи, які не увійшли до І і III груп;
IIІ група - шкіряний покрив, кісткова тканина, кісті, передпліччя, голінки та стопи.
Таблиця 5.10
Основні дозові межі для різних груп критичних органів, мЗв/рік
| Група критичних органів | Гранично допустима доза для категорії А | Межа дози для категорії Б |
| І II III | 50 150 300 | 5 15 30 |
Таблиця 5.11
Тимчасові допустимі рівні радіоактивного забруднення різних об'єктів
| № п/п | Об'єкти забруднення | Потужність експозиційної дози γ-випромінювання, мР/год |
| Шкіряні покриви, білизна, рушники, постільна білизна, одяг, засоби індивідуального захисту | 0,1 | |
| Поверхні приміщень, внутрішні поверхні транспортних засобів | 0,2 | |
| Зовнішні поверхні транспортних засобів | 0,3 |
Таблиця 5.12
Еквівалентні дози опромінення від природних та техногенних джерел
| Джерело випромінювання | Ефективна еквівалентна доза (опромінення всього тіла) |
| Кольоровий телевізор на відстані 2 м (перегляд протягом 3 годин) | 3 – 6 мкбер |
| Радіоактивні викиди в районі АЕС (один рік опромінення) | 0,2 – 0,5 мбер |
| Літак зі швидкістю не більше швидкості звуку (1 година польоту) | 0,4 – 0,7 мбер |
| Літак зі швидкістю більше швидкості звуку (1 година польоту на висоті 18–20 км) | 1 – 3 мбер |
| Прийом радонової ванни | 1 – 100 мбер |
| Флюорографія | 10 – 50 мбер |
| Рентгенографія грудної клітини | 10 – 100 мбер |
| Рентгенографія в стоматології | 3 – 300 мбер |
| Рентгеноскопія грудної клітини | 200 – 400 мбер |
| Рентгенівська томографія | 50 – 10000 мбер |
| Рентгенодіагностика при раковому захворюванні легенів | до 5000 мбер |
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)
ЗІЗ призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних хімічних і бактеріальних речовин.
Протигази за своєю захисною дією діляться на фільтруючі, ізолюючі й шлангові. У фільтруючих протигазах повітря з навколишнього середовища надходить у фільтр для очищення, а потім - у легені людини. Існують:
- загальновійськові (РШ-4; ПМГ; ПБФ);
- цивільні (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);
- дитячі: ДП-6 (для старшого віку); ПДФ-Д (1,5...7 років); ПДФ-Ш (7...17 років); ПДФ-7 (1,5...14 років); (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);
- камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД (до 1,5 року);
- додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. Застосовуються для захисту від ОР і СДЯР;
- промислові (для захисту від сильнодіючих ядовитих речовин - СДЯР).
Промислові протигази можуть використовуватися з різними коробками (фільтрами), розрахованими на відповідні СДЯР. Залежно від типу СДЯР на коробці нанесене маркування (А; Б; Г; Е; КД; З; М; БКФ).
Ізолюючі протигази двох типів: на стисненому повітрі (КІП-7; КІП-8; РКК-1) і з використанням регенеративних патронів (ІП-4; ІП-5; ІП-46). У регенеративних патронах відбувається поглинання вуглекислого газу й виділення кисню.
До найпростіших засобів відносяться ватно-марлеві пов'язки (ВМП) і протипилові полотняні маски (ПТМ-1), які можуть виготовлятися промисловістю й самостійно громадянами
Таблиця 5.13
Можливі втрати робітників, службовців та населення від СДЯР,%
| Умови перебування людей | Без протигазів | Забезпеченість протигазами, % | ||||||||
| 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | ||
| Відкрито | 90-100 | |||||||||
| У найпростіших укриттях |
Примітка: Структура втрат людей у вогнищі ураження: легкого ступеня - 25%; середнього і важкого - 40%; зі смертельними наслідками - 35%.
5.5 РОЗРАХУНОК ЕВАКУАЦІЇ ЛЮДЕЙ ІЗ ПРИМІЩЕНЬ ТА БУДІВЕЛЬ
Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. Кількість евакуаційних виходів з будівель, з кожного поверху та приміщень необхідно приймати згідно з вимогами нормативних стандартів, однак не менше двох. Існують винятки, коли допускається один евакуаційних вихід або використання як другого виходу інших пристосувань для евакуації, зокрема зовнішньої пожежної металевої драбини. Мінімальна ширина шляхів евакуації не менша за 1м, дверей – не менше 0,8м (стор.67-68 даних методичних вказівок). Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно із СНіП 2.09.02–85 залежно від ступеня вогнестійкості будівлі та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б, а також через виробничі приміщення в будівлях IIIб, IV, IVa, V ступенів вогнестійкості. На видних місцях будівлі та приміщень (як правило, в коридорах та проходах, біля виходів з приміщень) вивішуються плани евакуації.
Мінімальна відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначають за формулою
(5.7)
де Р – периметр приміщення, м.
Розрахунковий час евакуації людей tРОЗ визначають як суму часу руху людського потоку на окремих відрізках шляху tі за формулою:
tРОЗ =t1+ t2+..+ tі , хв (5.8)
Час руху людського потоку на першому відрізку шляху визначається за формулою:
,хв, (5.9)
де l1 – довжина першого відрізка, м; v1 – швидкість руху людського потоку на першому відрізку, м/с.
Щільність потоку на цьому відрізку шляху D1 визначається за формулою
, м2/м2, (5.10)
де N1 – число осіб на першому відрізку; f – середня площа горизонтальної проекції дорослої людини: у літньому одязі – 0,1 м2, а у зимовому одязі -0,125 м2; підлітка - 0,07 м2; 
– ширина першого відрізка, м.
Інтенсивність руху людського потоку не залежить від ширини евакуаційного шляху і є функцією щільності і визначається за формулою:
q = D·v, (м/хв або осіб/хв). (5.11)
Пропускна здатність потоку визначається за формулою:
Q = D·v· 
(м2/хв) (5.12)
Швидкість руху людського потоку v1 після першого відрізку шляху приймають залежно від інтенсивності руху потоку (табл.5.19). Інтенсивність руху потоку на кожному відрізку
, (5.13)
де 
, 
- ширина розглянутого і-го та безпосередньо перед ним (і-1) відрізках шляху, м;
, 
- значення інтенсивності руху потоку на розглянутому і-му та безпосередньо перед ним (і-1) відрізках шляху, м/хв.
Якщо 
менше або дорівнює 
, то час руху на відрізку шляху визначається за формулою:
(5.14)
При цьому значення 
(м/хв ) слід приймати рівним: для горизонтальних шляхів - 16,5; для дверних отворів - 19,6; для сходів вниз - 16; а для сходів вгору - 11.
Якщо значення 
> 
, то ширину 
, конкретного відрізка шляху слід збільшити так, щоб було навпаки, тобто витримувалась умова 
< . Коли неможливо виконувати цю умову, інтенсивність та швидкість руху потоку на відрізку шляху і визначають за таблицею 5.19 при значенні D = 0,9.
Інтенсивність руху при злитті на початку відрізка двох і більше людських потоків:
, (м/хв.) (5.15)
де: - інтенсивність руху людського потоку при злитті на початку відрізка і, м/хв.; 
- ширина відрізка шляху до злиття, м; 
- ширина розглянутого і-го відрізка шляху, м.
Двері на шляхах евакуації відкриваються назовні із приміщення, дверні отвори - без порогів. Всі будинки висотою 10 - 20 м обладнуються вертикальними зовнішніми металевими сходами (драбинами) шириною 0,6 м. При висоті будинків більше 20 м влаштовують похилі пожежні сходи шириною 0,7 м з нахилом та з проміжними площадками, що знаходяться зазвичай біля вікна не менш як через 8 м по висоті. Необхідні данні для розрахунку в таблицях 5.14 – 5.19.
  |
Рис. 5.2. Схема плану дільниць з шляхами евакуації
Таблиця 5.14
Максимальна допустима відстань від найвіддаленішого робочого місця
до евакуаційного виходу з приміщення
| Об'єм приміщення, тис.м3 | Категорія приміщення | Ступінь вогнестійкості будівлі | Відстань, м, при щільності людського потоку в загальному проході, осіб на 1 м2 | ||
| до 1 | більше 1 до 3 | більше 3 до 5 | |||
| до 15 | А, Б | 1, II, Ша | |||
| В | І, II, III, Ша, Шб, IV, V | 100 70 50 | |||
| А, Б | І, II, Ша | ||||
| В | І, II, III, Ша, Шб, IV | 145 100 | |||
| А, Б | І, II, Ша | ||||
| В | І, II, III, Ша, Шб, IV | ||||
| А, Б | І, II, Ша | ||||
| В | І, II, Ша, Ша | ||||
| 60 і більше | А, Б | І, II, Ша | |||
| В | І, II, III, Ша | ||||
| 80 і більше | В | І, II, III, Ша | |||
| Незалежно від об'єму | Г,Д | І, II, Ша, Шб, IV, V | Не обмежується 160 | Не обмежується | Не обмежується |
Примітка.Щільність людського потоку визначають як відношення кількості людей, що евакуюються по загальному проходу, до площі цього проходу (коридору).
Таблиця 5.15
Максимальна допустима відстань від дверей найвіддаленішого приміщення до найближчого виходу назовні або на сходову клітку
| Розмі-щення виходу | Катего-рія примі-щення | Ступінь вогнестійкості | Відстань по коридору, м, до виходу назовні або на сходову клітку при кількості людського потоку в коридорі, осіб на 1 м2 | |||
| до 2 | більше 2 до 3 | більше 3 до 4 | більше 4 до 5 | |||
| Між двома виходами назовні або сходовими клітками | А, Б | І, II, Ша | ||||
| В | І, II, III, Ша, ІІІб, IV V | |||||
| Г,Д | І, II, III, Ша, ІІІб. IV V | 180 125 | 140 100 | |||
| У тупиковий коридор | Незалежно від категорії | І, II, III, Ша, ІІІб, IV, V |
Примітка.Щільність людського потоку визначають як відношення кількості людей, що евакуюються по загальному проходу, до площі цього проходу (коридору).
Таблиця 5.16
Кількість людей на 1 м ширини виходу (дверей)
| Об'єм приміщення, тис. м3 | Категорія приміщення | Ступінь вогнестійкості будівлі | Кількість людей на 1 м евакуаційного виходу (дверей), осіб |
| До 15 | А, Б | І, II, ІІІа | |
| В | І, II, IIІ, ІІІа, ІІІб, IV, V | ||
| А, Б | І, II, ІІІа, | ||
| В | І, II, Ш, ІІІа, ІІІб, IV | ||
| А, Б | І, II, ІІІа, | ||
| В | І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV | ||
| А, Б | І, II, Ша | ||
| В | І, II, III, Ша, ІІІб | ||
| 60 і більше | А, Б | І, II, ІІІа | |
| В | І, II, III, ІІІа, ІІІб IV | ||
| 80 і більше | В | І, II, III, ІІІа | |
| Незалежно від об'єкта | Г,Д | І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, V |
Таблиця 5.17
Кількість людей на 1 м ширини евакуаційного виходу (дверей) з коридору
| Категорія приміщення | Ступінь вогнестійкості будівлі | Кількість людей на 1 м ширини евакуаційного виходу (дверей) з коридору, осіб |
| А. Б | І, II, ІІІа | |
| В | І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, V | |
| Г,Д | І, II, III, ІІІа, ІІІб, IV, V |
Таблиця 5.18
Необхідний час евакуації, хв, із виробничих будівель І, II і ІІІ ступенів вогнестійкості
| Категорія приміщення (будівлі) | Об'єм приміщення, тис. м3 | ||||
| до 15 | 30 | 40 | 50 | 60 і більше | |
| А, Б, | 0,5 | 0,75 | 1,5 | 1,75 | |
| В | 1,25 | 2,5 | |||
| Г,Д | Не обмежується |
Таблиця 5.19
Значення швидкості v та інтенсивності q руху людського потоку залежна від його щільності D
| Щільність потоку, м2/м2 | Горизонтальний шлях | Дверний отвір | Сходи вниз | Сходи вгору | |||
| Швидкість, м/хв. | Інтенсивність, м /хв. | Інтенсивність, м /хв. | Швид-кість м/хв. | Інтенсив-ність, м/хв. | Швид-кість, м/хв. | Інтенсив-ність, м/хв. | |
| 0,01 0,05 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 і більше | 14,1 16,5 16,2 16,1 15,2 13,5 | 8,7 13,4 16,5 18,4 19,6 18,5 17,3 8,5 | 9,5 13,6 15,6 15,5 14,4 12,6 10,4 7,2 | 0,6 5,3 9,6 10,4 10,8 10,5 10,4 9,9 |
Евакуація проводиться шляхом вивезення, виведення людей із небезпечних зон по заздалегідь розробленим маршрутам. Чисельність піших колон коливається від 500 до 1000 осіб зі швидкістю руху колон 4 - 5 км/год. і дистанцією між колонами - до 500 м. Через кожні 1 - 1,5 год. руху - невеликі привали тривалістю 10 - 15 хв., а на початку другої половини добового переходу влаштовують великий привал на 1 - 2 год., як правило, за межами зони можливих руйнувань.
Евакуа́ція (лат. evacuatio, від evacuare - спорожняти) -населення планується на випадок:
- аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території;
- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
- загрози катастрофічного затоплення місцевості;
- лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.