ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ. 1. Предмет і завдання судової психіатрії.
1. Предмет і завдання судової психіатрії.
2. Роль судової психіатрії в профілактиці правопорушень. Наказ МОЗ і МВС України № 346/877 від 19.12.2000 р. "Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади".
3. Роль судової психіатрії у викритті спроб ухилення від кримінальної відповідальності.
4. Взаємозвʼязок судово-психіатричних і судово-медичних досліджень при розслідуванні злочинів проти особи.
5. Значення особливостей поведінки правопорушників після затримання для судово-психіатричної оцінки стану в період вчинення злочину.
6. Ознаки, притаманні можливій психічній ненормальності правопорушника, які відображено в обстановці місця події.
7. Антисоціальна адаптація психічнохворих як причина небезпечних дій і заходи з її профілактики.
8. Основні положення інструкції "Про порядок невідкладної госпіталізації психічнохворих".
9. Основні положення інструкції "Про призначення судово-психіатричної експертизи".
10. Судово-психіатрична експертиза, порядок її призначення. Права, обовʼязки та відповідальність експертів-психіатрів.
11. Особливості проведення судово-психіатричної експертизи. Інструкція "Про проведення судово-психіатричної експертизи", затверджена наказом МОЗ України №397 від 8.10.2001 р.
12. Матеріали, необхідні для проведення судово-психіатричної експертизи.
13. Оцінка висновків експертизи слідчими органами і судом.
14. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза.
15. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза.
16. Судово-психіатрична експертиза в кабінеті слідчого і в суді.
17. Заочна та посмертна судово-психіатрична експертиза.
18. Акт судово-психіатричної експертизи.
19. Підстави для призначення судово-психіатричної експертизи в кримінальному процесі.
20. Формула неосудності.
21. Медичний критерій неосудності.
22. Юридичний критерій неосудності.
23. Основні питання, які вирішуються при проведенні судово-психіатричної експертизи обвинувачених.
24. Судово-психіатрична оцінка психічних захворювань, які виникли після вчинення злочину.
25. Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих. Обмови та самообмови.
26. Судово-психіатрична експертиза засуджених. Рішення, які приймаються при виявленні хронічних і тимчасових розладів їх психічної діяльності.
27. Правоздатність і дієздатність психічнохворих. Здійснення опіки над недієздатними.
28. Медичний та юридичний критерії недієздатності.
29. Обмеження дієздатності для громадян, які зловживають спиртними напоями і наркотичними речовинами. Комплексні заходи боротьби з алкоголізмом та наркоманією.
30. Підстави для призначення судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі.
31. Основні положення інструкції "Про порядок застосування примусових та інших заходів медичного характеру стосовно осіб з психічними розладами, які вчинили суспільно небезпечні дії".
32. Примусові та інші заходи медичного характеру, їх завдання, критерії застосування до психічнохворих.
33. Призначення, проведення та відміна примусового лікування психічнохворим, які вчинили суспільно небезпечні дії.
34. Примусове лікування осіб, які страждають на хронічний алкоголізм і наркоманію.
35. Неправильна поведінка психічнохворих і підхід до них.
36. Короткі відомості про будову нервової системи і вищої нервової діяльності.
37. Основні причини, перебіг і наслідки психічних захворювань.
38. Розлади сприйняття, їх судово-психіатричне значення.
39. Розлади мислення, їх судово-психіатричне значення.
40. Маревні ідеї, їх судово-психіатричне значення.
41. Розлади памʼяті, їх судово-психіатричне значення.
42. Недоумство, його види.
43. Розлади емоцій, їх судово-психіатричне значення.
44. Розлади вольової діяльності, їх судово-психіатричне значення.
45. Розлади потягів (інстинктів), їх судово-психіатричне значення.
46. Розлади свідомості, їх судово-психіатричне значення.
47. Особливості поведінки і вчинення суспільно небезпечних дій при сутінкових станах свідомості.
48. Основні ознаки шизофренії.
49. Клінічні і судово-психіатричні особливості різних форм шизофренії, їх експертна оцінка.
50. Основні клінічні прояви епілепсії, їх судово-психіатрична оцінка.
51. Судомний і безсудомний епілептичні напади, їх судово-психіатрична оцінка.
52. Маніакально-депресивний психоз, особливості протиправної поведінки при ньому і експертна оцінка.
53. Травматичні ураження головного мозку, їх судово-психіатрична оцінка.
54. Енцефаліти, їх судово-психіатрична оцінка.
55. Сифілітичні захворювання центральної нервової системи, особливості суспільно небезпечних дій і експертна оцінка.
56. Особливості психічних порушень при судинних захворюваннях головного мозку, їх судово-психіатрична оцінка.
57. Психічні розлади внаслідок соматичних захворювань, їх судово-психіатрична оцінка.
58. Основні ознаки психозів пізнього віку, їх психіатрична оцінка.
59. Просте алкогольне спʼяніння, його судово-психіатрична оцінка.
60. Патологічне спʼяніння, його судово-психіатрична оцінка.
61. Основні ознаки хронічного алкоголізму, його стадії, судово-психіатрична оцінка.
62. Алкогольні психози, їх судово-психіатрична оцінка.
63. Наркоманія, її судово-психіатрична оцінка.
64. Ступені природженого недоумства (олігофреній), особливості протиправної поведінки при ньому і експертна оцінка.
65. Реактивні психози, їх судово-психіатрична оцінка.
66. Неврози, їх форми і судово-психіатрична оцінка.
67. Психопатії, їх форми і судово-психіатрична оцінка.
68. Патологічний афект, його судово-психіатрична оцінка.
69. Симуляція психічних захворювань, форми, способи, методи розпізнання, судово-психіатрична оцінка.
70. Судово-психіатрична оцінка неповнолітніх, її особливості.
71. Предмет та завдання судової медицини.
72. Взаємозвʼязок науки судової медицини і криміналістики.
73. Судово-медична експертиза, її процесуальні основи. Права, обовʼязки та відповідальність судово-медичних експертів.
74. Види та обʼєкти судово-медичної експертизи. Випадки обовʼязкового направлення трупа на судово-медичне дослідження.
75. Судово-медична документація, її структура та порядок складання. Вимоги, що предʼявляються до судово-медичної документації.
76. Організація та структура судово-медичної служби в країні. Відділи обласних бюро судово-медичної експертизи.
77. Порядок огляду трупів та речових доказів з біологічними обʼєктами. Роль слідчого та експерта в огляді трупа на місці його виявлення.
78. Дії працівника міліції при виявленні трупа та потерпілого без ознак життя.
79. Особливості дослідження трупів невідомих осіб. Дії працівника карного розшуку при судово-медичному дослідженні таких трупів. Порівняльні матеріали, які повинен зібрати слідчий для встановлення особи непізнаного трупа.
80. Клінічна та біологічна смерть, їх діагностика (ймовірні та абсолютні ознаки смерті). Дії працівника міліції при огляді потерпілого без ознак життя.
81. Судово-медична класифікація смерті, категорія, вид і рід смерті. Роль експерта у визначенні роду насильницької смерті.
82. Трупні плями, їх судово-медичне значення. Методика визначення слідчим давнини смерті за трупними плямами.
83. Трупне заклякання і охолодження трупа, їх судово-медичне значення.
84. Трупне висихання та гниття трупа, їх судово-медичне значення.
85. Види природної консервації трупів, умови їх утворення та судово-медичне значення.
86. Встановлення давнини смерті при зовнішньому і внутрішньому дослідженнях трупів. Визначення давнини поховання трупів за кістковими останками.
87. Визначення поняття "травма", "травматизм". Класифікація пошкоджень залежно від діючого фактора, характеру та ступеня тяжкості.
88. Питання, що вирішуються при судово-медичній експертизі механічних ушкоджень.
89. Садна і синяки, їх судово-медичне значення.
90. Забиті рани, їх морфологічна характеристика, відмінність від різаних, судово-медичне значення.
91. Перелом плоских і трубчатих кісток від дії тупих предметів. Визначення послідовності ушкоджень за тріщинами кісток.
92. Особливості зовнішніх і внутрішніх ушкоджень при падінні з висоти і на площину.
93. Особливості автомобільної травми при зіткненні рухомого автомобіля з людиною (удар автомобілем, наїзд).
94. Ознаки автомобільної травми при переїзді тіла людини колесом автомобіля.
95. Особливості автомобільних травм при випадінні з рухомого автомобіля і в кабіні автомобіля.
96. Залізнична травма, її види, особливості ушкоджень. Визначення роду насильної смерті при переїзді залізничним вагоном.
97. Характеристика різаних і рубаних ран. Можливості встановлення механізму дії та ідентифікації ріжучих та рублячи предметів.
98. Характеристика колотих і колото-різаних ран. Особливості цих ран залежно від форми колючого і колючо-ріжучого предмета.
99. Особливості ран від дії гострих предметів, заподіяних власною або сторонньою рукою (при самогубствах і вбивствах).
100. Основні причини смерті від механічної травми.
101. Вогнепальні ушкодження, класифікація вогнепальної зброї. Механізм пострілу, додаткові фактори пострілу. Пояси дії кулі залежно від кінетичної енергії кулі.
102. Ознаки вхідного та вихідного кульових отворів при пострілі на неблизькій дистанції.
103. Ознаки вхідного та вихідного кульових отворів при пострілі на близькій дистанції.
104. Ознаки вхідного та вихідного кульових отворів при пострілі впритул.
105. Встановлення напрямку вогнепального ранового каналу за ушкодженнями кісток та внутрішніх органів. Встановлення послідовності нанесення вогнепальних ран.
106. Характеристика ушкоджень від пострілів із мисливської зброї. Визначення віддалі пострілу при дробових пораненнях.
107. Питання, які вирішуються при судово-медичній експертизі вогнепальних ушкоджень. Особливості огляду місця події і значення слідчого експерименту для розвʼязання питань, що постають при розслідуванні справ з приводу експертизи вогнепальних ушкоджень.
108. Механічна асфіксія, її види, стадії прижиттєвого перебігу, Явища, що спостерігаються у осіб, які перенесли асфіксичний стан.
109. Загальноасфіксичні ознаки смерті при зовнішньому та внутрішньому дослідженнях трупа.
110. Видові ознаки смерті при повішенні. Вимірювання, які повинен повести слідчий на місці події при повішенні. Визначення роду насильної смерті при повішенні.
111. Видові ознаки смерті при задушенні петлею.
112. Видові ознаки смерті при задушенні руками. Визначення взаємо положення потерпілого відносно нападаючого.
113. Видові ознаки смерті при закритті отворів носа і рота руками та мʼякими предметами.
114. Видові ознаки смерті від стиснення грудей і живота та при попаданні сторонніх предметів в дихальні шляхи.
115. Судово-медична діагностика смерті від утоплення (ознаки перебування трупа у воді та ознаки утоплення). Забір води із водоймища слідчим для встановлення місця утоплення.
116. Загальна та місцева дії високої температури на організм. Термічні опіки від дії полумʼя, пару, розжарених газів, гарячих рідин, розпечених предметів. Визначення дії ушкоджую чого фактора, площі та ступеня опіків.
117. Смерть від дії високої температури, ознаки прижиттєвого попадання людини у вогонь. Кримінальне спалення трупа.
118. Загальна та місцева дія низької температури на організм. Умови, що сприяють настанню смерті від дії низької температури.
119. Смерть від переохолодження організму та її ознаки на трупі.
120. Механізм дії електричного струму на організм людини. Умови, що впливають на наслідки електротравм. Особливості огляду місця події. Ознаки ураження електричним струмом, блискавкою.
121. Питання, які вирішуються при експертизі трупів новонароджених. Визначення новонародженості, доношеності, зрілості, живонародженості, життєздатності.
122. Встановлення новонародженості, живонародженості дитини.
123. Встановлення зрілості, доношеності, життєздатності та тривалості життя новонародженої дитини. Причини смерті новонароджених дітей. Дітовбивство.
124. Поняття "отрута", отруєння". Умови дії отрут. Класифікація отрут і отруєнь.
125. Судово-медичні джерела діагностики отруєнь: обставини справи, результати розтину трупа, додаткові лабораторні дослідження. Правила вилучення органів і тканин для додаткових лабораторних досліджень.
126. Характеристика і судово-медична діагностика отруєнь корозійними отрутами ( кислотами та лугами).
127. Характеристика і судово-медична діагностика отруєнь деструктивними отрутами (солями важких металів – ртуть, мишʼяк, фосфор, мідь, свинець).
128. Характеристика і судово-медична діагностика отруєнь кровʼяними отрутами (окисом вуглецю, метгемоглобіноутворюючими отрутами). Попередня діагностика отруєння цими отрутами на місці виявлення трупа.
129. Судово-медична діагностика алкогольного спʼяніння та смерті від отруєння етиловим спиртом.
130. Загальні принципи виявлення, вилучення, пакування та направлення на дослідження речових доказів біологічного походження (кров, сперма, слина, волосся).
131. Виявлення слідів крові на місці події та їх значення у встановленні обставин події. Питання, які вирішуються при експертизі крові.
132. Дослідження волосся, плям крові, сперми та інших біологічних виділень.
133. Підстави, організація, особливості проведення і документація судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб.
134. Юридична класифікація тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості. Ознаки середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
135. Ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Особливі способи нанесення тілесних ушкоджень: катування, мордування та мучення.
136. Тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
137. Тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили втрату якого-небудь органа чи втрату органом його функцій.
138. Судово-медична експертиза штучних хвороб та самоушкодження. Значення медичних документів, слідчих матеріалів, речових доказів, результатів слідчих експериментів при встановленні умов, при яких було заподіяно травму.
139. Судово-медична експертиза статевих станів (статевої зрілості, статевої репродуктивності, статевої недоторканості).
140. Судово-медична експертиза при статевих злочинах (зґвалтування, розпусних дій тощо).
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (ч. 1)
Навчальна дисципліна "Кримінальне право" – спеціальна юридична дисципліна, яка передбаче на навчальним планом для обовʼязкового вивчення, що вивчає законодавство, практику й науку про злочин і покарання в системі юридичних дисциплін та належить до фундаментальних і профілюючих. Вона передбачає вивчення комплексу кримінально-правових інститутів та теоретичних положень та значного масиву як національних, так і міжнародно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України.
Кримінальне право України – одна з найважливіших і базових дисциплін, яка викладається в Національній академії внутрішніх справ. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи в правоохоронних органах чи при зайнятті юридичною практикою. Спираючись на раніше отриманні знання про основні правові інститути, категорії та поняття кримінального права, студенти повинні не тільки розуміти, але й аналізувати проблемні питання з курсу "Кримінальне право України. Загальна частина", а також пропонувати свої обґрунтовані пропозиції в кримінальне законодавство. Допомогою в цій роботі повинні стати матеріали науково-практичних конференції, виступи практичних працівників правоохоронних органів, розробки і наукові праці вчених академії, а також праці інших провідних дослідників як вітчизняних, так і закордонних.
Кримінальне право структурно поділяється на дві тісно взаємоповʼязані частини – Загальну та Особливу. До Загальної частини входять норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Особлива частина складається з сукупності норм, в яких містяться основні ознаки конкретних діянь, що визнаються злочином, та встановлені певні види й міра покарань за їх вчинення.
Викладання навчальної дисципліни "Кримінальне право України (Загальна частина)" передбачає досягнення наступної мети: засвоєння студентами законодавчого визначення основних понять кримінального права; ознайомлення з найважливішими інститутами та положеннями Загальної частини Кримінального Кодексу України; набуття навичок самостійного комплексного аналізу складу злочину, а також вміння визначення конкретних елементів відповідних складів злочинів; відпрацювання навичок та умінь правильного застосування отриманих теоретичних та методичних знань під час вирішення конкретних ситуаційних задач; формування студентам науково обґрунтованих знань про закон про кримінальну відповідальність та кримінальну відповідальність загалом, а також про тенденції розвитку законодавства України і інших держав, ролі права в реалізації соціально-економічних перетворень в суспільстві, про заходи кримінально-правової боротьби зі злочинністю.
Досягнення названих цілей забезпечується вирішенням наступних навчально-наукових завдань:
- систематизоване освоєння і закріплення у студентів теоретичних знань про історію, принципи, категорії й положення науки кримінального права;
- навчання студентів правильному орієнтуванню в діючому кримінальному законодавстві, набуття вміння застосовувати норми кримінального права при кваліфікації злочинів;
- вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до закону про кримінальну відповідальність як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань;
- під час вивчення курсу повинні розкриватися звʼязки кримінального права України з іншими галузями права і юридичними навчальними дисциплінами.
Місце навчальної дисципліни у навчальному процесі визначається за специфікою досліджуваних проблем і практичної спрямованості, яка нерозривно пов′язана з юридичною наукою. Відрізняючись від деяких інших галузей права за основною, притаманною йому функцією, а також за характером урегульованих ним відносин, кримінальне право тісно повʼязане із суміжними галузями права, найбільшою мірою з конституційним правом, адміністративним правом, кримінально-процесуальним правом, кримінально-виконавчим правом, міжнародним правом.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
знати:
- обʼєкт, предмет і метод кримінального права, його понятійно-категоріальний апарат;
- основні положення про систему кримінального права та закон про кримінальну відповідальність;
- сутність злочину та їх класифікацію;
- зміст інститутів співучасті та множини злочинів;
- поняття, мету та систему покарань;
- сутність та значення інститутів призначення та звільнення від відбування покарання;
- зміст інституту судимості та примусових заходів медичного характеру.
уміти:
- визначати дію закону про кримінальну відповідальність в просторі та часі;
- визначати злочин та його види;
- визначати склад злочину;
- визначати стадії вчинення злочину;
- визначати співучасть у злочині;
- визначати множину злочинів;
- визначати обставини, що виключають злочинність діяння;
- визначати підстави звільнення від кримінальної відповідальності;
- визначати відмінність покарання від інших заходів державного примусу.