Гінекологічні аспекти захворювань молочної залози.

Морфофункціональною одиницею молочної (МЗ) залози є|з'являється| альвеола. Альвеоли вистлані одним шаром залозистих клітин|клітин| (лактоцитів|). В основанії|основі| альвеоли розташован|схильні|і міоепітеліальні клітк|клітини|и, які мають здатність|здібністю| скорочуватись і викидати через проток|протік|у секрет, що скупчився в них, і тим самим регулювати об'є|обсяг|м альвеол. МЗ дорослої жінки складаються з 15-20 часток|долею|, кожна з яких є складною альвеолярною залозкою |із|з |подовжньою|м'язевою протоко|протоком|ю, що відкриваєтьс|відчиняє|я на вершині соска. Долі складаються з 20-40 часточок, кожна часточка – |із|з 10-100 альвеол.

Регуляція зростання|зросту| і розвитку молочної залози відбувається|походить| під складним гормональним контролем. Основна роль належить естрогенам, прогестерону, пролактіну. У І фазі пубертатного періоду до менархе| на розвиток МЖ впливає естроген, в ІІ – естроген і прогестерон. Естроген відповідальний за |зріст|рост та розвиток прото|протоків|ків і сполучної тканини, прогестерон – за |зріст|рост і розвиток залозистої тканини, збільшення кількості альвеол, зростанн|зріст|я часточок.

У репродуктивному періоді, що стосується фаз менструального циклу: у фолікулярній фазі під дією естрогену відбувається|походить| проліферація кліток|клітин| в термінальних відділах протоків|протоків|. У лютеїновій| фазі за рахунок дії прогестерону забезпечується часточково-альвеолярний розвиток і клітинн|кліткове|е диференціювання. Таким чином, І пі|пік-фактор|к проліферації епітелію МЖ |настає|відбувається під час фоллікулінової| фази під впливом ФСГ, ЛГ і підвищеного рівня естрогену, а ІІ п|пік-фактор|ік – в середині лютеїнової| фази при максимальній концентрації прогестерону.

Дуже важливо відзначити, що прогестерон стимулює рост, але не стимулює клітинну проліферацію молочної залози.

Основна роль пролактіну – це стимуляція секреції молока лактоцитами|; під впливом пролактіну збільшується число рецепторів естрогену в молочній залозі. У регуляції розвитку МЖ бере участь СТГ, схожий по фізіологічній дії |із|з пролактіном. Доведена опосередкована дія інсуліну, кортизолу, гормонів щитовидної залози та катехоламінів на функцію МЖ.

Під час вагітності інтенсивний рост і розвиток залоз відбувається під впливом зростаючої кількості гормонів плаценти: естрогену, прогестерону і лактогену, а також пролактіну гіпофізу. Після пологів відбувається виключення впливу фетоплацентарного комплексу в основному за рахунок зменьшення рівня прогестерону, підвищується утворення і виділення пролактіну і його секреторна активність.

Після припинення лактації в молочній залозі відбуваються інволютивні процеси.

Т.ч. під гормональний вплив підпадають паренхіма, на яку поза вагітністю безпосередньо діють естроген, прогестерон, пролактін і СТГ; під час вагітності – естроген плацентарний, прогестерон, лактоген і пролактін.

Хоча етіологія та патогенез дісгормональних захворювань молочної залози (ДЗМЗ) до теперішнього часу остаточно не з'ясовані, на сьогодні неспростовним|незаперечним| є|з'являється| факт гормональної обумовленості цієї патології. За даними досліджень більшості учених, вирішальна|ухвальна| роль відводиться|відводить| прогестерондефіцитними| стана|достаткам|м, а саме відносній або абсолютній гіперестрогенії, яка виникає в результат|унаслідок|і порушення функції яєчників або |достаток|стану рецепторів стероїдних гормонів в тканині МЖ.

Крім того, останніми роками з'являється|появляється| все більше даних про значення простогландинов| у виникненні ДЗМЖ. Рівень ПрЕ2 |біля|у хворих мастопатією| в 7-8 разів перевищує рівень у здорових жінок. Під впливом надлишку простогладинів| змінюється просвіт су|посудин|дин проникливість судинної стінки, порушується гемодинаміка та водно-сольові співвідношення в тканині МЖ, а унаслі|внаслідок|док гіпоксії відмічається підвищення ІФР-1, стимулюючого проліферативні| процеси.

За визначенням Л.Н. Сидоренко (1991) групу дисгормональних доброякісних захворювань МЖ, які характеризуються гіперплазією тканин, прийнято позначати|значити| терміном «мастопатія|».

За визначенням ВОЗ (1984) мастопатия – це фіброзно-кістозна хвороба, що характеризується порушенням співвідношень епітеліального і сполучнотканинного компонентів, широким спектром пролиферативных і регресивних змін в тканинах МЖ.

Існує велике число класифікацій ДЗМЖ.

Найбільш проста і зручна в клінічній практиці наступна класифікація (Міністерства охорони здоров'я РРФСР 1985).

КЛАСИФІКАЦІЯ МАСТОПАТІЙ.

ДИФУЗНА ФОРМА

Дифузна мастопатия

1) з перевагою кістозного компоненту

2) з перевагою фіброзного компоненту

3) змішана форма

4) склерозуючий аденоз (перевага залозистого компоненту)

ВУЗЛОВА ФОРМА.

Основними клінічними проявами|виявами| мастопатії| |з'являються|є:

1. масталгія;

2. мастодинія.

Ці симптоми мають циклічний характер,| залежать від фази менструального циклу і обумовлені тими анатомічними змінами, які відбуваютьс|походять|я в тканині МЖ: набряк, кістоутворення|, стискання| нервових закінчень і так далі.

Враховуючи, що частота РМЖ різко зростає після 35 років, то у молодих жінок (до 35) з наявністю об'ємних утворень МЖ доцільне застосування видозміненого «потрійного тесту», а саме:

- клінічне обстеження МЖ;

- УЗД;

- тонкогольчата аспіраційна біопсія з|із| цитологічним| дослідженням аспірату.

Консервативній терапії підлягають хворі з|із| деякими формами дифузної мастопатії| (|із|з перевагою залозистого, фіброзного компонентів, змішані форми). При мастопатії||із| з перевагою кістозного компоненту, піс|потім|ля проведення біопсії, пункції і переконливих доказів відсутності проліферативних| змін в епітеліальних структурах можна проводити консервативне лікування |та|але тіл|лише|ьки під спостереженням онкол|онкології|ога.

Сучасна терапія ДЗМЖ передбачає багатокомпонентне, етапне лікування і визначається виходячи з віку, ступеня вираженості, особливості клінічної симптоматики, форми ДЗМЖ, гормонального гомеостазу пацієнтки, а також залежить від наявних чинників ризику розвитку раку молочної залози і супутніх захворювань.

В обов'язковому порядку повинні проводитися курси комплексної патогенетичної терапії, що направлені на стабілізацію гормонального і імунного гомеостазу, функції ЖКТ, стану ЦНС, і так далі.

У консервативній терапії мастопатий використовуються:

- гестагени;

- андрогени;

- антіестрогени;

- антіпролактинові препарати;

- мікродози препаратів йоду;

- вітаміни А, Е, В1, В2;

- харчовий режим.

Найбільш патогенетично|патогенетичний| обгрунтованим в лікування пацієнток з|із| ДЗМЖ є|з'являється| застосування|вживання| гестагенів|. Поступаюч|надходити|и в кров’яне русло, прогестагени| надаю|роблять|ть біологічну дію прямим шлях|колією|ом зв'язуючись|із| з рецепторами до прогестерону.

Опосередкований вплив гестагенів| полягає в гальмуванні циклічної секреції гонадотропінів|, що |призводить|веде до зменьшення вироботки естрогену яєчниками, тобто опосередковано забезпечується антіестрогенний ефект.

Терапія андрогенами відвіку|здавна| застосовується для лікування мастопатій|, прот|однак|е в даний ча|нині|с не |з'являється|є терапією вибору, в зв’язку з таким побічним ефектом, як вірилізація. Інод|інколи|і жінкам післ|потім|я 45 років призначають метилтестостерон|, тестобромлецид|, даназол|.

В даний час|нині| широко використовуються антіестрогенні препарати: тамоксифен, фаристон|, нольвадекс|. Механізм дії їх оснований на конкурентному зв'язан|зв'язуванні|ні з рецепторами естрадіолу в клітинах тканини МЖ, що патогенетич|патогенетичний|но обгрунтовано, враховуючи значення естрогену в генезі пухлинного |зросту|росту і найбільш показано при кістозних формах гіперплазій молочної залози.

План і організаційна сторона навчального заняття з дисципліни

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• 6
• Далее ⇒