Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти

Освіта є складним феноменом і процесом, який охоп­лює послідовні етапи і такі взаємопов'язані змістові на­прями, як загальна, політехнічна, професійна освіта.

Загальна освіта.Завдання її — забезпечити здобуття учнями основних знань, формування мислительних умінь і навичок. Загальна освіта — сукупність знань основ наук про природу, су­спільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.

У середній школі загальна освіта охоплює такі рівні, як початкова, основна, повна освіта.

Початковаосвіта. Вона забезпечує загальний розви­ток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загально­людської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблен­ня перших трудових навичок.

Основна середня освіта.Цей рівень передбачає доско­нале оволодіння українською та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття наступ­них рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до тру­дової діяльності або набуття кваліфікації через різні фор­ми професійної підготовки, формування високих грома­дянських якостей і світоглядних позицій.

Повна середня освіта.Забезпечує цей рівень освіти поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, фор­мування цілісних уявлень про природу, людину, суспільс­тво, громадянської позиції особистості, можливість здо­буття освіти вищого рівня.

Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах: середня загальноосвітня школа; спеціалізована школа (школа-інтернат); гімназія; ліцей; колегіум; загальноосвітня школа-інтернат; спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат): загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребу­
ють корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) для дітей, які потребують тривалого лікування; школа соціальної реабілітації:(створюється окремо для хлопців і дівчат); вечірня (змінна) школа.

До інших навчальних закладів системи загальної се­редньої освіти належать: позашкільний навчально-виховний заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навчальний заклад; вищий навчальний заклад І—II рівнів акредита­ції.

Політехнічна освіта.Цей напрям освіти є невід'ємним елементом навчання в загальноосвітніх навчально-вихов­них закладах. Політехнічна освіта— сукупність знань про головні галузі й нау­кові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.

Здійснюється вона насамперед у процесі вивчення предметів політехнічного циклу (математики, фізики, хі­мії, біології, географії), а також інших предметів (історії, основ держави і права, літератури, трудового навчання). Вагоме значення мають практикуми, факультативи з ма­шинознавства, автосправи, електротехніки тощо.

Застосовуючи політехнічні знання на практиці, учні набувають практичних, загальнотрудових умінь та нави­чок, зокрема таких: користування простими знаряддями праці та інструментами, аналіз і часткове складання тех­нічної документації, виконання нескладних операцій з ручної та механізованої обробки металу, дерева, ремонт нескладної апаратури та ін.

Професійна освіта.Одним із завдань навчання є підго­товка юної особистості до професійного вибору на основі певних знань і навичок. У зв'язку з цим загальна і політех­нічна освіта є основою профорієнтації та професійної освіти. Професійна освіта— сукупність знань, практичних умінь і нави­чок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової ді­яльності.

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчен­ня наукових основ і технології обраного виду праці, форму­вання спеціальних практичних умінь і навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхід­них фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

Професійну освіту частково здійснюють загальноосвіт­ні навчальні заклади в процесі профорієнтації, на факуль­тативних заняттях, у різноманітних гуртках. Але в основ­ному професійну освіту молодь здобуває у професійно-тех­нічних училищах і вищих навчальних закладах різних типів і профілів.

У професійно-технічних училищах можна не лише здо­бути спеціальність, а й отримати середню освіту.

Особливе місце в підготовці висококваліфікованих кадрів належить вищим навчальним закладам. Вищу про­фесійну освіту можна здобути у вищих навчальних закла­дах III—IV рівнів акредитації (класичні, технічні та педа­гогічні університети, академії й інститути); у державних вищих навчальних закладах І—II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі); вищих навчальних закладах, заснованих на інших формах власності. Система вищої ос­віти здатна забезпечити місцями у вищих навчальних за­кладах 35% випускників загальноосвітніх закладів. У ви­щих закладах освіти навчаються і здобувають професію з 71 напряму понад 1,5 млн. студентів: до 620 тис. у закла­дах І—II рівнів акредитації та понад 920 тис. — у закладах III—IV рівнів акредитації.

Поєднання загальної, політехнічної та професійної ос­віти свідчить про органічний зв'язок між науковими дис­циплінами, між наукою і виробництвом.

Реалізація змісту освіти повинна допомогти випускнику загальноосвітньої школи визначити своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі.

Навчальні програми

Зміст навчального предмета, передбаченого навчаль­ним планом, визначається його навчальною програмою.

Навчальна програма — документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Система викладу змісту навчального матеріалу у нав­чальній програмі з предмета може бути: а) лінійною — безперервна послідовність матеріалу від простого до складного відповідно до принципів послідов­ності, систематичності і доступності; б) спіральною — неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми; в) концентричною — повторне вивчення певних розділів, тем для глибшого проникнення в сутність явищ і процесів; г) змішаною — комбінація різних систем викладу зміс­ту навчального матеріалу.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного про­гресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати нав­чальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і друго­рядного матеріалу, реалізовувати міжпредметні зв'язки та ідею взаємозв'язку науки, практики і виробництва, фор­мувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

До навчальних програм додають пояснювальні запис­ки, що розкривають основні завдання викладання предме­та, особливості організації й методів навчальної діяльно­сті, форми зв'язку класної та позакласної роботи, зміст практичних і лабораторних занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета.

Відповідно до навчальних програм створюють підруч­ники і навчальні посібники.