Нормальна мікрофлора людини.

Організм дорослої людини заселений величезною кількістю різноманітних видів мікроорганізмів. Вони містяться на поверхні тіла і в тих порожнинах, які мають природний зв’язок з навколишнім середовищем.

Мікрофлору тіла здорової людини можна умовно розділити на три групи:

· випадкові мікроорганізми (транзиторні), що нездатні до тривалого існування в організмі людини і швидко гинуть;

· постійно існуючі в організмі, корисні для людини (здатні розщеплювати і засвоювати поживні речовини, синтезувати вітаміни, виступати як антагоністи патогенних мікробів, напр. біфідобактерії);

· постійно існуючі, але принципово небезпечні для людини, так звані умовно-патогенні мікроорганізми (проявляють свої хвороботворні властивості при зниженні резистентності організму, зміні складу нормальної мікрофлори та інших умов).

У звичайних умовах людина перебуває у стані динамічної рівноваги зі своєю нормальною мірофлорою. Симбіотичні відношення між ними склалися і закріпилися у процесі тривалого еволюційного розвитку, тому для мікрофлори кожної ділянці тіла людини характерна відносна сталість. Зміни фізіологічного стану людини призводять до змін якісного складу мікрофлори всіх ділянок тіла.

Мікрофлора організму дорослої людини формується під впливом навколишнього середовища залежно від харчування та інших діючих на організм факторів.

Мікрофлора шкіри людини включає постійну мікрофлору поверхні (сарцини, стафілококи, дифтероїди, деякі види стрептококів, грибів) і глибоких шарів — волосяних мішечків, просвіту сальних і потових залоз (епідермальні стафілококи). Крім аутомікрофлори, на шкірі можуть бути виявлені транзиторні мікроорганізми, що швидко зникають під впливом бактерицидних та стерилізуючих властивостей шкіри. Велика здатність до самоочищення притаманна чисто вимитій шкірі.

У дихальні шляхи разом із повітрям потрапляють пилові частинки і мікроорганізми, більша кількість яких затримується в носоглотці. Тут найчастіше виявляються анаеробні бактероїди, стафілококи, стрептококи, пневмококи, нейсерії.

Мікрофлора шлунково-кишкового тракту найбільш рясна і різноманітна за видовим складом. У порожнині рота виявляються понад 100 видів мікроорганізмів, що зумовлено найбільш сприятливими умовами існування: достатнім рівнем вологості, лужною реакцією середовища, наявністю залишків їжі, постійною температурою. Серед них переважаюють стрептококи, лактобактерії, клебсієли, коринебактерії, спірили і спірохети, найпростіші, гриби. Найбільш багата і різноманітна мікрофлора товстої кишки: у 1 г фекалій міститься до 250 млрд мікроорганізмів. Основні представники: неспорові грампозитивні (біфідобактерії, лактобактерії, пептококи, коринебактерії) і грамнегативні палички, серед яких основне місце займають бактероїди. Значна роль у мікрофлорі кишечнику належить кишковій паличці. Вона має виражені антагоністичні властивості проти патогенних представників сімейства Enterobacteriaceae, стафілококов і грибів роду Candida. До представників нормальної мікрофлори кишківника належать: ентерококи, дріжджоподібні гриби, спорові анаероби, спірохети, найпростіші, віруси, включаючи фаги.

Аналіз мікрофлори людини (виробничого персоналу) проводять методом змиву зі шкіри рук або методом прямого відбитку. Зазвичай контролюють чистоту рук і виробничого одягу. При використанні щільних поживних середовищ можна визначити не лише кількісний але і якісний склад мікрофлори людини.

Контроль чистоти рук і одягу.Чистоту рук перевіряють перед початком виробничого процесу в робітників, що мають безпосередній контакт із продукцією або чистим устаткуванням. Контроль виконують без попередження.

Закріплений на дерев'яному стрижні стерильний тампон змочують стерильною водою (або фізіологічним розчином) і протирають ним долоні, тильну поверхню рук, під нігтями й між пальцями обох рук. Тампон занурюють у ту ж пробірку, у який робили змочування, добре збовтують відбирають 1 см3 і підготовляють розбавлення (1:10 і1:100). Для визначення загальної кількості мікроорганізмів в 1 см3змиву виконують посів розбавлень на мясопептоний агар з наступним термостатуванням при 37 °С впродовж 48 год. Залишок змиву разом з тампоном висівають у пробірки з 5 см3 середовища Кесслера і вирощують 24 год при температурі 37 °С. Далі визначають наявність кишкових паличок за методом бродильних проб.

Можна застосувати й такий метод: у складені долонями разом кисті рук наливають 100 см3 стерильної води так, щоб вода добре промила пальці. Стерильним тампоном протирають долоні й нігті. Воду збирають у стерильну склянку й туди ж кидають тампон. Змивну воду перемішують і виконують аналогічні висіви. Чистоту рук оцінюють за кількістю мікроорганізмів в 1 см3 змиву в разі відсутності кишкових паличок:

Кількість мікроорганізмів Оцінка чистоти

в 1 см3 змиву з рук

1000 Відмінно

1000 – 5000 Добре

5000 – 10 000 Задовільно

Понад 10 000 Погано

 

Для взяття змивів з спецодягу протирають тампоном чотири площі по 25 см³ з нижньої частини кожного рукава і передньої частини поверхні спецодягу. Халати, куртки, фартухи, рукавички із тканини періодично досліджують на присутність кишкових паличок посівом 1 см3 змивної води в середовище Кесслера. Кишкові палички на чистому спецодязі відсутні.

Завдання на виконання

1. Провести аналіз мікрофлори повітря седиментаційним методом на МПА та сусло-агар.

2. Визначити загальну кількість число мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів (МАФАМ) та індекс бактерій групи кишкової палички (БГКП) у пробах води.

3. Провести аналіз мікрофлори людини методом прямого відбитку на МПА (шкіра рук, поверхня зубів, поверхня волосся).

Опрацювання результатів

На наступному лабораторному занятті закінчити роботу з:

1. Аналізу мікрофлори повітря седиментаційним методом. Для цього необхідно провести підрахунок колоній, що виросли на МПА та сусло-агарі, а потім виконати обчислення мікробного числа у м3 досліджованого повітря за формулою Омелянського наведеною в п. 2. Проводити підрахунок слід наступним чином: в чашках з МПА спочатку рахують загальну кількість колоній на поверхні поживного середовища (для визначення загального мікробного числа (ЗМЧ), потім рахують кількість колоній, що мають пігментацію; в чашках з та сусло-агаром окремо рахують кільсть грибних та дріжджових колоній. Результати оформлюють у вигляді таблиці (табл.12.).

2. Визначення мікробіологічних показників різних видів води: на чашках з МПА підрахувати кількість МАФАМ, на чашках з середовищем Ендо перевірити наявність характерних для БГКП колоній. Результати представити у вигляді таблиці (табл.13.). Провести порівняння отриманих результатів з нормативними значеннями.

3. Визначення якісного складу мікрофлори різних ділянок тіла людини. Промікроскопіювати препарати з колоній, які мають відмінні культуральні ознаки. Зробити висновок щодо відмінностей якісного складу мікрофлори.

Записати висновки по кожному з проведених аналізів у робочий зошит.

 

 

Таблиця 12.

Приміщення ЗМЧ, КУО/м3 Кількість пігментоутворювальних, КУО/м3 Кількість грибів, КУО/м3 Кількість дріжджів, КУО/м3 Примітка
           

 

Таблиця 13.

Проба води МАФАМ, КУО/см3 Наявність БГКП у 100 см3 Примітка
       

 

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте джерела мікробної контамінації сировини консервного виробництва.

2. Дайте характеристику мікрофлори ґрунту.

3. Які методи мікробіологічного аналізу мікрофлори ґрунту існують?

4. Дайте характеристику мікрофлори природних та стічних вод.

5. Які методи використовуються для мікробіологічного аналізу мікрофлори природних та стічних вод?

6. Охарактеризуйте техніку відбору проб для проведення мікробіологічного аналізу мікрофлори природних та стічних вод.

7. Яким мікробіологічним показникам якості повинна відповідати питна вода?

8. Що таке санітарно-мікробіологічний стан об'єктів навколишнього середовища?

9. Як потрапляють патогенні мікроорганізми в навколишнє середовище?

10. Чи розмножуються патогенні мікроорганізми на предметах навколишнього середовища?

11. Як довго зберігають життєздатність патогенні мікроорганізми на предметах навколишнього середовища?

12. У яких місцях дрібного інвентарю мікроорганізми довше зберігають життєздатність?

13. Що таке шаблон, і навіщо він потрібний?

14. Які особливості мікобіологічного контролю обладнання, посуду, інвентарю, чистоти виробничих приміщень?

15. Яким чином проводять мікробіологічний контроль чистоти рук персоналу та одягу?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 7