Братство: Але коли ми кажемо про націю, ми ж передбачаємо певну ідеологію?
Дорже: Звичайно. Є різні рівні ідеології. Найнижчий рівень ідеології, то є ідеологія соціальної справедливості. Це найнижчий, базовий рівень. Потім йде рівень національного розвитку. З рівня окремої людини, забезпеченої фізично і соціально, переходимо на рівень де людина повинна чимось жертвувати для того, щоб йшов підйом загальний, тобто це вже національна ідея. Але національна ідея також повинна бути підпираючою для якоїсь космічної ідеї. Тобто, на багато сторіч вперед. Нація сама по собі - то є ресурс. Так як і соціальна справедливість – це є ресурс. Ми починаємо з окремої людини і в результаті все одно приходимо до окремої людини, до розвитку. До речі, якраз ідея аристократизму передбачає особистий розвиток. Підсвідомо людина з дитинства починала всотувати ідею, що вона повинна розвиватися. Щоб не бути, як охлос, як бидло. Якщо ти, наприклад, не знаєш дві мови, не граєш на фортепіано, ти не можеш вважатися аристократом - так вважали ще на початку ХХ сторіччя. Духовний аристократизм - це еволюція. Так само, як кшатрій в тій же самій Індії: якщо крім військового мистецтва, він не знав якихось там вправ йоги, регулювання свідомості і т.д. – не міг вважатися кшатрієм.
Рівні ідеології не повинні конфліктувати. Соціальна справедливість, соціальна ідея потрібна для того щоб була сильна нація, котра може приймати виклики конкурентного середовища. А в нас же навіть цього нема, в нас у людей нема розуміння, що є конкурентне середовище, що у світової боротьбі держав всі одне одного їдять. А це усвідомлення повинно бути. Не просто війна заради війни, а тому, що людина повинна підніматися з багна і не давати себе туди втоптувати.
Братство: А якщо не реалізується принцип соціальної справедливості, подальші рівні можливі?
Дорже: Ні, не можливі. Просто не можливі. Це і буддизм говорить і сучасні розробки всі говорять.
Братство: Як Ви думаєте, що може бути першочерговим завданням духовного Ордену, Братства, ще якихось подібних організацій: просвітницька діяльність, або створення додаткових структур, наприклад партій, чи ще щось?
Дорже: Це залежить від того, як бачить себе Орден. У тих самих католиків багато орденів, котрі працюють по різних напрямках. Є ті, хто займається тільки спогляданням, тобто тільки медитацією – бенедиктинці, вони все життя закриті в монастирі, навіть не виходять з нього. Вони тримають традицію , розвивають роботу зі свідомістю. Був там орден єзуїтів, зараз «Опус Деі». У нього своя специфіка, місіонерська. Місіонерський орден в агресивних умовах. Є певні благочинні ордени, створені для того, щоб якось внести ту саму соціальну справедливість в соціум . Це по напрямках.
Братство: Ви зазначили необхідність соціальної справедливості. В основі історичної козаччини стояв, по суті, принцип соціальної справедливості.
Дорже: Так.
Братство: Через те і таке відношення було до «влади імущих», тому що аристократія зазвичай руйнує соціальну справедливість?
Дорже: Так і є. Але вона, аристократія, підтримує державну самостійність. А коли втрачається державна самостійність тоді втрачаються будь-які можливості для соціальної справедливості. Крім того, треба розрізняти два поняття: "аристократія" та "влада імущіх". Зараз ми маємо саме "владу імущіх", але чи назвете ви тих владоможців, що не можуть навіть двох слов зв'язати - "аристократами"?
Братство: Тобто, по суті, цивілізаційним завданням є знайти баланс між існуванням аристократії і соціальною справедливістю?
Дорже: Так.
Братство: Для козака існують певні життєві принципи. Наприклад, козак не може бути наймитом, батраком. Тобто свобода особистості починається, зокрема, з економічної самостійності. Ваша думка?
Дорже: Розумієте, економічна самостійність в умовах сучасності, це дуже складна річ. Той самий фермер, який не залежить від держави чи компаній, які дають кредити, буде стертий якимись агрофірмами. Зараз зовсім інша ситуація. Не можна дивитися назад. Треба дивитися на те, що є зараз, і вибирати те, що може стати тою самою цементуючою ідеєю. На мій погляд такою цементуючою ідеєю може стати ідея самозахисту, тобто захисту від паразитизму влади і захисту від зовнішньої агресії.