ОСНОВНИЙ ЗМІСТ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
У вступі висвітлене важливе значення логічного мислення учнів в умовах особистісно орієнтованого навчання; класифікація різних видів мислення; важливість саме творчого мислення людини.
У першому розділі – «Теоретичні питання розвитку та формування логічного мислення» – розглянуто логіка, як наука про мислення; охарактеризовано логічне мислення як психічного процесу; особливості та специфіку мислення школярів юнацького віку; наведено основні форми логічного мислення.
Логіка – наука про мислення. Назва її походить від грецького слова logos – «думка», «слово», «закон». Термін «логіка» вживається також для позначення закономірностей об’єктивного світу, для позначення строгості, послідовності, закономірності процесу мислення («логіка мислення», «логіка міркування») [74].
Основні форми абстрактного мислення – поняття, судження і умовивід.
Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мисленням у поняттях, які є різними за своїм змістом.
У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються.
Умовивід – це поєднання декількох суджень , з яких необхідно витікає нове судження (висновок).
Мислення – це пізнавальний психічний процес узагальненого та опосередкованого відображення індивідом явищ та предметів реальної дійсності в їх суттєвих відношеннях та зв’язках.
Рис. 1. Класифікація видів мислення.
На думку М. Тофтула, логічне мислення – це такий вид мислення, основними якостями якого вважаються чітка визначеність, послідовність, несуперечність та доказовість [25].
Рис. 2. Взаємозв’язок логічного мислення та розумових операцій.
Розвиток мислення у старшокласників характеризується ще й
подальшим збагаченням добре «відпрацьованих» та міцно закріплених умінь,
а також навичок мислити, методів та прийомів інтелектуальної роботи, що
дає змогу набувати знання, при цьому їх формування залежить також від
методів навчання. Процес здобування знань ускладнюється несформованістю умінь розумової діяльності. Важливою умовою успіху навчальної діяльності школярів стає наявність сформованих умінь інтелектуальної роботи, а також реалізації їх прагнення до самоосвіти, оскільки вона значно сприяє зміцненню позитивного відношення до навчальної діяльності, підвищенню інтересу до інтелектуальної роботи взагалі.
Другий розділ – «Нестандартна задача як основний фактор розвитку логічного мислення» – присвячений поняттю задачі, вправи, запитання; класифікації задач; формуванню та розвитку логічного мислення старшокласників засобом нестандартних задач; роль однієї задачі розв’язаної різними способами у формуванні логічного мислення учнів.
Задача — проблемна ситуація з чітко визначеною метою, яку необхідно досягти; в більш вузькому сенсі задачею називають також цю саму мету, що дана в рамках проблемної ситуації, тобто те, що необхідно виконати.
Поряд із поняттям «задача» застосовується й термін «вправа». У науковій літературі існують різні тлумачення поняття «вправа». Зокрема його трактують як засіб своєрідного тренування, вироблення відповідних навичок. Ототожнення термінів «вправа» і «задача» викликає сумніви у доцільності застосування різних термінів з метою позначення одного поняття. Разом із тим, очевидно, що поняття «задача» ширше за значенням від поняття «вправа»
Запитання – це висловлювання, що фіксує невідомі елементи, які необхідно з’ясувати
У зв’язку з розширенням цілей навчання та ролі задач в їх реалізації в шкільний курс математики почали «проникати» задачі, що не відповідають традиційній типології. Їх функції в навчанні демонструються наступною класифікацією:
а) задача з дидактичними функціями;
б) задача з пізнавальними функціями;
в) задача з розвиваючими функціями (К. І. Нешков і А. Д. Семушин) [63].
Дана класифікація дозволяє обґрунтовано здійснювати відбір задач, хоча на практиці досить важко відокремити їх типи
Крім того, виділяють стандартні й нестандартні, теоретичні і практичні, усні та письмові задачі тощо. Зауважимо, що певні класифікації відносні і не задовольняють логічним вимогам, що висуваються до класифікації об’єктів.
Нестандартна задача - це завдання, для якої немає в курсі математики загального підходу й алгоритму її розв’язання. Одна і та ж задача може бути нестандартною для одних учнів і стандартною для других, якщо учні володіють прийомами розв’язання такої задачі.
Нестандартні логічні задачі – прекрасний інструмент для такого розвитку. Найбільший ефект при розв’язанні та розумінні задач може бути досягнутий при використанні різних форм роботи над задачею, таких як:
1. Робота над розв’язаною задачею.
2. Рішення задач різними способами.
3. Правильно організований спосіб аналізу задачі - з питання чи від даних до питання.
4. Уявлення ситуації, описаної в задачі (візуалізація).
5. Самостійне складання задач учнями.
6. Рішення задач з відсутніми чи зайвими даними.
7. Зміна питання задачі.
8. Складання різних висловлень за даними задачі і пояснення, що позначає те чи інше вираження.
9. Пояснення готового рішення задачі.
10. Використання прийому порівняння задач і їхніх розв’язань.
11. Запис двох рішень на дошці - одного вірного й іншого невірних.
12. Зміна умови задачі так, щоб задача зважувалася іншою дією.
13. Яке питання і яка дія зайві в розв’язанні задачі (чи, навпаки, відновити пропущене питання і дія в задачі).
15. Складання аналогічної задачі зі зміненими даними.
16. Рішення обернених задач [3].
Рис 3.Схема пошуку розв’язання нестандартної задачі.