СЮЖЕТНО – РОЛЬОВА (ІМІТАЦІЙНА) ГРА
Сюжетно-рольова( імітаційна) гра – це форма виховного заходу, що передбачає розігрування ситуацій по ролям і надання учасникам можливості діяти „ наче насправді”.
Мета сюжетно-рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, отримання конкретних навичок поведінки в певній ситуації , розвиток уяви та навичок критичного та креативного мислення.
Види сюжетно-рольових ігор: імітаційні (передбачають відтворення будь-яких явищ навколишньої дійсності ) та симуляції ( створюють ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, які існують у реальному житті.
Переваги сюжетно-рольової гри як виховного заходу:
- може застосовуватись у всіх вікових групах ;
- декілька сюжетів можуть об’єднуватись в невелику навчальну виставу ( „День у школі”, „ Зустріч гостей” і т.п.);
- педагог може виступати: як інструктор ( ознайомлення з правилами гри, консультації під час проведення), суддя-рефері ( коректування й поради з розподілу ролей), тренер ( підказки учням для прискорення перебігу гри), головуючий, ведучий ( організатор обговорення).
Тривалість сюжетно-рольової гри від 45 хвилин – до декількох годин.
Структура сюжетно-рольової гри як форми виховної роботи:
1. Вступне слово ведучого про напрямок діяльності чи проблему, що буде вирішуватись під час сюжетно-рольової гри, про порядок дій учасників.
2. Підготовка до проведення гри ( виклад сценарію, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми).
3. Проведення гри.
4. Обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду.
Умови ефективності:
- наявність імпровізації дає можливість учням виявити творчі здібності, рівень вихованості та самостійності;
- достатність інформації для учасників, щоб вони переконливо грали свої ролі й одночасно вчились;
- створення атмосфери довіри;
- різноманітність сценаріїв гри: розповідь, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її зміст через ролі „своїх” персонажів; інсценізація, під час якої герої діють частково спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюючи основну ідею інсценізації.
СВЯТО
Свято – це форма синтетична виховної роботи, що узагальнює набутий досвід дітей.
Мета – залучає вихованців до творчої колективної діяльності, розвиває творче мислення, творчі здібності, художні інтереси, естетичні смаки.
Види свят: тематичні, календарні.
Форми :
- побудовані на літературній основі (театралізовані, поетичні тощо);
- побудовані на музичній основі (з музично-хореографічних кольорів);
- жанрові (карнавал, циркове шоу, оперета, тощо).
Переваги свята як форми проведення:
- дозволяє залучити велику кількість учасників;
- цікавий спосіб проведення дозвілля;
- включає різноманітні фрагменти інших форм виховної роботи як прийомами роботи/
Структура проведення свята:
1. Вступ (емоційний настрій, атмосфера свята, що досягається яскравою і цікавою назвою, гарним художнім та музичним оформленням приміщення, де проводиться свято, зручним розміщенням глядачів.
2. Зав’язка (вихід ведучих з представленням програми, що буде відбуватись і як саме, можливе підсилення емоційного ефекту музичним чи літературним твором);
3. Розвиток дії (складові елементи свята – концертні номери, конкурси, ігри, інформаційні повідомлення тощо);
4. Кульмінація (найвищий емоційний підйом у святі);
5. Фінал (підведення підсумків);
6. Післядія (при необхідності).
Тривалість свята – 60- 120 хвилин (залежно від віку дітей).
Умови ефективності:
- оригінальний сюжет сценарію свята;
- яскрава назва;
- наявність костюмів, декорацій, подарунків;
- зміна форм, прийомів діяльності кожні 5 хвилин, щоб утримати увагу глядачів;
- залучення до дій глядачів (ігри з залом, запитання тощо);
- наявність у сюжеті протидії;
- тривала і якісна підготовка;
- відсутність пауз при проведенні (паузи заповнюють музикою, роботою з глядачами).
СПОРТИВНЕ ЗМАГАННЯ
Спортивне змагання – це форма виховної роботи направлена на активізацію рухової діяльності дітей.
Мета – розвиток фізичних якостей, популяризація занять фізкультурою і спортом, пропаганда здорового способу життя.
Види спортивних змагань:
- змагання (з видів спорту);
- класифікаційні, некласифікаційні змагання (спортивні конкурси, змагання з рухливих ігор, ігор – естафет, змішані змагання “Веселі старти”)
Переваги:
- дозволяють зняти емоційну напругу;
- реалізують інтереси дітей в руховій сфері;
- вчать колективним діям.
Структура проведення:
І. Вступна частина (роз’яснення умов проведення, вимог техніки безпеки, представлення учасників і суддівської колегії – журі).
ІІ. Проведення ігор – естафет (до 5-9 в залежності від віку дітей)
ІІІ. Підведення підсумків (нагородження активних учасників і переможців).
Тривалість: 45-60 хвилин (залежно від віку дітей).
Умови ефективності:
- заздалегідь познайомити учнів з положенням про спортивне змагання;
- при виборі ігор – естафет враховувати фізичну підготовку учнів;
- правильно розподіляти інтенсивність навантаження в ході проведення;
- дотримуватись правил проведення естафет та техніки безпеки в ході змагання;
- проводити тільки на пристосованих майданчиках з м’яким ґрунтом для руху;
- наявність оформлення змагань (емблеми команд, спортивна форма, плакати підтримки, табло результатів, нагороди переможцям, протоколи журі);
- система оцінки починається з 2-бальної системи;
- в програму змагань можливо включати рухливі ігри та естафети (прості і комбіновані);
- нагородження розпочинається з останнього призового місця;
- недопустимість конфліктної конкуренції, змагання мають девіз “В спорті – суперники, друзі – в житті”;
- змагання різновікових команд проводиться з використанням гандикапу чи фори.
ТЕМАТИЧНИЙ ВЕЧІР
Тематичний вечір – ця форма виховної роботи представляє комплексне художньо-публіцистичне дійство з усних виступів, зорових та музичних образів, поєднаних однією темою.
Мета – узагальнення та поглиблення знань учнів з обраної теми, сприяння розширенню їх світогляду, формування глядацької культури.
Види вечорів: урочисті ( пов’язані з важливими в житті країни, колективу), предметні ( літературні, математичні ), вечори-звіти (про роботу творчого колективу), розважальні ( гумору, відпочинку).
Переваги тематичного вечора як виховного заходу:
- програма вечора включає в себе різноманітні елементи: тематичне повідомлення, виступи художньої самодіяльності, показ фрагментів відеофільмів, вікторини, ігри тощо;
- підготовка до вечора здійснюється творчою групою з числа учнів та вчителів,
Тривалість тематичного вечора 1,5 – 2 години, використовується переважно для учнів старшого шкільного віку.
Структура тематичного вечора як форми виховної роботи:
1. Інформування учнів про вечір ( підготовка тексту об’яви, запрошень, спеціальних передач шкільного радіо, розміщення інформації в стінгазеті ).
2. Розробка сценарію вечора:
а) Вступ – пролог ( коротке тематичне повідомлення, яскраве слово ведучого, рядки вірша, пісні, фрагмент відеозапису) .
б) Основна частина - розважальні елементи.
в) Підсумок – фінал ( відзначення активних учасників підготовки вечора, фінальна пісня).
3. Збір матеріалів для сценарію, оформлення приміщення, репетиції
4.Проведення вечора.
5.Аналіз проведення вечора ( випуск стінгазети, фото звіту, анкетування учасників та глядачів ) .
Умови ефективності :
- вплив вечорів буде вищим, якщо вони будуть проводитись регулярно ( раз на місяць);
- вибір ведучого, який добре володіє темою, кмітливий, дотепний;
- наявність продуманого сценарію, що забезпечує єдність емоційного настрою учнів;
ТОК – ШОУ
Ток-шоу– це форма виховної роботи, що представляє дискусію з як найбільшою кількістю учасників.
Мета – включити молодь в ситуацію морального вибору на основі внутрішнього діалогу з самим собою, коли слід зіставити власні ціннісні установки з судженнями однокласників, з загальноприйнятими моральними вимогами.
Види ток-шоу: ...................................
Переваги ток-шоу як виховного заходу:
- різноманітність тем для обговорення;
- різноманітність прийомів представлення тем для обговорення ( „історія маски”, демонстрація відео сюжету, читання ситуації з книги, газети, журналу, інсценізація ситуації );
- не обов’язковість вироблення єдиної точки зору на вирішення проблеми.
Тривалість ток-шоу - одна чи дві години.
Структура ток-шоу як форми виховної роботи:
1. Вступне слово ведучого, що розкриває актуальність обраної проблеми, значимості її вирішення.
2. Ознайомлення присутніх з виробленими правилами участі в обговоренні.
3. Презентація аудиторії основних дискусійних питань.
4. Представлення різних точок зору.
5. Звернення до аудиторії з уточнюючими, конкретизуючими питаннями, з метою внесення ясності в позиції опонентів.
6. Аналіз мотивів поведінки „героїв” ситуації, пошук оптимальних, морально обґрунтованих рішень конфліктних чи проблемних ситуацій.
7. Заключне слово ведучого.
Умови ефективності:
- наявність у вихованців реальної потреби у вирішенні конкретної моральної проблеми;
- створення довірчої, доброзичливої атмосфери в процесі обговорення;
- співпраця педагогів та учнів при плануванні, підготовці, проведенні ток-шоу, аналізі його результатів;
- відповідність проблеми, що розглядається, віку та розвитку учнів, їх життєвому досвіду.
Приблизні теми ток-шоу „ Культура мови та культура людини”, „ Діти та гроші”, „ Батьки та діти”, „Мода, смак та мораль”.
Тренінгові заняття
Тренінгові заняття ( тренінг)- це форма виховної роботи ,яка практичним чином через ігрові вправи формує у школярів досвід у різних ситуаціях( попередження шкідливих звичок, формування навичок спілкування, правила поведінки тощо ).
Мета тренінгу –
- Види тренінгових занять: разові та системні.
Переваги тренінгу як виховного заходу:
- невелика група учасників ( до 15 осіб), що дозволяє залучити до діяльності кожного;
- наявність основних правил в письмовому чи усному вигляді, що виражають норми групової поведінки;
- різноманітність вправ;
- відвертість висловлювань;
Тривалість заняття 60-90 хвилин, до занять залучають підлітків та старшокласників.
Структура тренінгового заняття як форми виховної роботи:
1. Вступна частина ( привітання тренера, уточнення самопочуття кожного учасника, пропозиція тренером теми заняття).
2. Вправа для емоційної розминки, яка створює внутрішню свободу учасників( гра).
3. Основна частина ( вправи пасивного характеру чергуються з рухливими іграми, які закінчуються обов’язково самозвітом про свої відчуття та думки (рефлексія). Інколи основна частина може складатися з двох частин, розділених перервою на обід. У такому разі два заняття можна об’єднати в одне.
4. Підведення підсумків заняття ( висловлювання учасників по черзі про свої відчуття, враження щодо виконаної роботи, побажання тренеру та групі.
5. Прощання – своєрідна ритуальна дія і може мати різні форми проведення.
Умови ефективності :
- Уважно слухайте учасників.
- Реагуйте і відповідайте та те, що сказано, а не на те, як це сказано.
- Дайте учасникам можливість повністю висловитись перед тим, як реагуватимете на ситуацію.
- Зберігайте впевненість у собі, будьте спокійні і відкриті для будь-якої інформації.
- Ставте відкриті питання (такі, на які не можна відповісти просто “так” чи “ні”); відповіді на такі питання дадуть вам змогу отримати цінну інформацію.
- Завжди будьте готові надати допомогу.
- Дякуйте учасникам за те, що вони поділилися своєю думкою з групою.
- Повторюйте те, що було сказано, коли записуєте на аркуші або на дошці.
- Використовуйте альтернативні кольори, коли пишете на аркушах паперу.
- Визначайте, що людина має право на особисту думку.
ТУРНІР
Турнір – це форма виховної роботи, що представляє творче змагання команд-учасниць, в якому вони по черзі „атакують” - задають питання суперникам та „обороняються” – колективно дають відповіді.
Мета турніру – розширення та закріплення знань учнів з різних галузей наук, розвиток логічного мислення.
Види турнірів: одно профільні ( знавців історії, знавців поезії ), комплексні ( ерудитів, лицарів ).
Переваги турніру як виховного заходу:
- залучає у ході підготовки турніру до самостійної роботи з довідковою літературою;
- вибір теми турніру дає можливість розширити знання великої аудиторії учнів;
- дає можливість провести серію змагань, до виявлення команди-фіналіста.
Тривалість турнірів – 1- 1,5 години в залежності від віку дітей.
Структура турніру як форми виховної роботи:
1. Представлення та привітання команд-учасниць.
2. Представлення журі та правил проведення турніру.
3. Представлення домашніх завдань командами.
4. Турнірні завдання, які команди виконують по черзі ( 2-6). Це можуть бути питання, задачі, ситуації.
5. Підведення підсумків, нагородження команд-учасниць.
Умови ефективності:
- до складу команди найчастіше входить 5 учнів, вони придумують назву, девіз, емблему;
- турнір готує оргкомітет, який визначає домашнє завдання для команд, турнірні завдання, обирає ведучих, склад журі, сповіщає про турнір, готує обладнання та оформлення;ї
- оголошення та коментування журі проміжних результатів турніру;
- залучення до змагання вболівальників команд;
- відсутність пауз та чіткий хронометраж часу, жвавий темп проведення;
- наявність призів для переможців та активних учасників.
ТУРИСТИЧНИЙ ПОХІД
Туристичний похід – це форма виховної роботи, що представляє піший перехід групи учнів по визначеному маршруту.
Мета – згуртування колективу, загартування та поповнення знань про історію, природу рідного краю при допомозі спостережень, краєзнавчої та історико-етнографічної роботи.
Види туристичних походів: одноденний та багатоденний; види маршрутів походів: лінійний (початок і кінець знаходяться в різних точках ), радіальний ( ), кільцевий ( початок і кінець знаходяться в одній точці).
Переваги туристичного походу як виховного заходу:
- комплексно проводиться краєзнавча та спортивно-оздоровча робота;
- закріплюються практичні навички поведінки в природі та основи техніки виживання;
- вчить долати труднощі, встановлювати доброзичливі відносини в колективі;
- кількість учасників походу не більше 15 осіб на одного дорослого.
Тривалість туристичного походу від одного до декількох днів.
Структура туристичного походу як форми виховної роботи:
1. Підготовка до походу ( вивчення району подорожі, складання маршруту, складання кошторису походу, підбір спорядження, складання плану проведення походу).
2. Підбір і підготовка учасників ( фізична, туристична, розподіл доручень у поході ).
3. Проведення походу.
4. Підведення підсумків ( фото звіт, виставка зібраного в поході матеріалу, спецвипуск стінгазети, відеофільм, туристичний „вогник” ).
Умови ефективності:
- дотримання норм пересування ( для 4-5 класів не більше 10-12 км за добу, для 6-8 класів – 15-18, для 9-11 класів – 20-25, а привали мають бути через кожні 3-5 км шляху);
- медичний огляд учасників походу та дозвіл лікаря і батьків;
- відповідна форма одягу та зручне взуття;
- наявність туристичного спорядження ( наметів, рюкзаків, сокири, відер);
- темп пересування має бути доступний всім учасникам, замикаючими йдуть найсильніші учасники, щоб у разі потреби допоїти слабшим;
- вибір місця для привалу, яке має бути мальовничим, сухим, відповідати вимогам безпеки;
- включення в програму походу ігор, конкурсів, змагань підвищує інтерес, емоційний настрій, сприяє відпочинку.
УСНИЙ ЖУРНАЛ
Це пізнавальна справа – огляд, яка містить серію коротких виступів (сторінок) на різні теми навколишнього та внутрішнього колективного життя та дає можливість залучити дітей до різних галузей знань.
Мета: дати нові знання, поглибити та узагальнити знання, набуті раніше.
Усний журнал може проводитись традиційно (тобто – постійно, або змінюватись в залежності від задач виховної роботи або інтересів дітей.).
Переваги усного журналу як форми виховної роботи:
- можливість використання в класі, в школі;
- залучення дітей до підготовки (можлива підготовка змісту сторінок по мікрогрупам);
- можливість співпраці, взаємодопомоги;
- розвиток загальнолюдських якостей;
- розвиток пізнавальних процесів.
Види усних журналів:
1. Комплексний (кожна сторінка на різні теми).
2. Тематичний (кожна сторінка – окремі питання однієї теми).
Структура усного журналу як виховного заходу:
1. Вступна частина (повідомлення назви журналу, формування зацікавленості дітей предметом розмови, обґрунтування важливості теми).
2. Основна частина (розкриття теми за окремими питаннями – сторінками).
3. Підсумкова частина (в комплексному журналі – після кожної сторінки підсумок, в тематичному – в кінці).
Тривалість усного журналу: 35-40 хв. (залежно від віку дітей).
Умови ефективності:
- чітке визначення назви журналу та тематики сторінок;
- використання різних видів роботи на кожній сторінці (вірші, малюнки, конкурси, ігри, пісні…);
- для оголошення назви – емблему – обкладинку (малюнок) або музичні фрагменти;
- чітко продумана система підсумкових запитань та відповідей.
ФЕСТИВАЛЬ
Фестиваль – це форма виховної роботи, що представляє показ, огляд мистецтва, періодичні культурні святкування – музичні, ігрові, вокальні, театральні.
Мета – виховувати почуття прекрасного, розвивати естетичні смаки, розширювати знання про мистецтво.
Види фестивалів: одно жанровий ( пісенний, театральний ), комплексний ( дитячий, молоді і студентів ).
Переваги фестивалю як виховного заходу:
- поєднання різноманітних форм і прийомів роботи з учнями в естетичному вихованні;
- залучення широких мас до організації і проведення фестивалю (оргкомітет, який складає програму, учасники, глядачі );
- стимулювання зацікавленості творчою діяльністю через змагання чи конкурси.
Тривалість фестивалю від одного до декількох (2-3) днів.
Структура фестивалю як форми виховної роботи:
1. Урочисте відкриття фестивалю.
2. Творчі конкурси.
3. Виставки, концерти, виступи запрошених гостей, ігрові програми.
4. Урочисте закриття, підведення підсумків, нагородження переможців.
Умови ефективності:
- традиційність проведення ( раз на рік );
- тривала та чітка робота оргкомітету по розробці програми і плану проведення;
- підготовка рекламної кампанії та залучення учасників, при потребі формування складу журі;
- оформлення приміщень та місць проведення;
- висвітлення ходу та результатів через шкільну пресу, фото та відео звіти.