Науково-популярне мислення
Той, хто читав П. Фрідмана, Б. Нідлза, К. Друрі та інших зарубіжних авторів, помічав, що в них дуже проста і красива мова викладу матеріалів, який значно допомагає зрозуміти ідеї авторів. Початківець-учений також хоче бути таким же зрозумілим і почутим, тому він досить часто у наукових роботах використовує популярний стиль викладу матеріалів. Проте стиль підручників П. Фрідмана, Б. Нідлза, К. Друрі зовсім не є популярним.
У науковій роботі популярний стиль неприйнятний. Причини цього:
1. За популярного стилю викладу наукових фактів часто змішується побутове і наукове розуміння слів. Наприклад, фраза "господарські засоби" має різне значення у популярній літературі і у науковій статті "Розвиток теорії бухгалтерського обліку".
2. Наукові статті, як це не дивно, пишуться для інших вчених. А для широкого загалу пишуться окремі популярні видання. Більшість учених звикли читати текст, навантажений стандартними науковими оборотами, які в тексті сприймаються як своєрідні зачіпки, що полегшують структурування тексту і допомагають його сприймати. Наприклад, знайти висновки автора в популярній літературі дуже складно, тоді як у науковому тексті досить заглянути в кінець параграфа – і знайдете вирази типу "Таким чином ...", "Ґрунтуючись на аналізі...", "Узагальнюючи дані дослідників ...", "На нашу думку ...".
3. Текст наукової статті доводиться часто переробляти. Якби він був написаний у популярному стилі, то автор витратив би багато часу на пошук і внесення виправлень, оскільки щоразу доводилося б заново вибудовувати логіку своїх міркувань від початку і до кінця. Стандартні наукові обороти структурують науковий текст, роблять його модульним. Кожен такий модуль починається і закінчується стандартним оборотом, і щоб внести виправлення, не потрібно переписувати весь текст, – достатньо лише виправити модуль.
Нерозуміння ролі статистики в науковому дослідженні
Аналіз окремих господарських операцій за певний проміжок часу – досить популярний метод написання наукової статті у галузі обліково- аналітичного забезпечення діяльності підприємств, до яких належать бухгалтерський облік, економічний та стратегічний аналіз, контроль тощо.
На перший погляд, прості аналітичні розрахунки деколи виявляються одними з найбільш показових і потрібних у науковій статті. Але використання лише розрахунків значно знижує значущість результатів наукового дослідження.
За допомогою економіко-математичних методів можна розширити висновки більшості наукових досліджень, у тому числі:
– з'ясувати взаємозв'язок змінних (кореляційний аналіз);
– передбачити поведінку однієї змінної на основі інших (регресійний аналіз);
– передбачити динаміку змінних у часі (аналіз тимчасових рядів); перевірити ступінь впливу однієї змінної на інші (дисперсійний аналіз);
– знайти приховані (латентні) показники (факторний аналіз);
– створити нову класифікацію (кластерний аналіз);
– перевірити правильність існуючої класифікації (дискримінантний аналіз).
Нехтування економіко-математичними методами може привести до необґрунтованих або дуже слабких наукових висновків.
Показна самостійність
Показна самостійність в науковій роботі буває двох видів. Перший вид називається "параноидальна самостійність". На неї страждають люди, які володіють надцінною ідеєю-теорією і намагаються її довести за будь яких обставин і наслідків. Для цього їм не потрібні інші вчені, чиясь допомога і підтримка, бо вони припускають, що результат цієї роботи піднесе їх (і тільки їх) на найвищий п'єдестал науки. Часто теорії цих "учених" охоплюють закономірності всієї природи, людства, світу, галактики, всесвіту і т.д. їхні праці – це переважно авторський текст з мінімальною кількістю посилань на інших дослідників.
Описана картина деколи виявляється на більш простому рівні через відмежування від наукового співтовариства, небажання аналізувати наукові праці інших учених. Звичайно, така тактика у більшості випадків не приносить успіхів, особливо молодим ученим. Наука – це плід творіння всього наукового співтовариства, що складається з багатьох учених. Співпраця цих учених полягає як у підтримці, так і у спростуванні один одного. Проте обидва варіанти передбачають попередній аналіз наукових праць один одного.
Другий вид показної самостійності – "розумово критична самостійність". Вона притаманна людям яскравим, оригінальним, кре- ативним, але, на жаль, відстороненим від своїх перших провідників у світ науки – наукових керівників. До того ж більшість таких людей дуже образливі і чутливі до критики. Науковий керівник – має досвід і пройшов ті кроки, які щойно проходить початківець – учений. Відмежування від керівника загрожує збільшенням кількості помилок та уповільненням написання наукової роботи.
Без сумніву, бувають і погані наукові керівники, від яких можна відмовитися, але у таких випадках здебільшого знаходять неформального керівника, який виявляється набагато контактнішим.