МНЕМОТЕХНІКА ЯК СПОСІБ ОПТИМІЗАЦІІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Розвиток інтелекту - це стихійний, підпорядкований своїм особливим законам, процес визрівання операційних структур (схем), що поступово виростають із предметно-життєвого досвіду дитини .
Засновником глибокої і впливової теорії розвитку інтелекту став швейцарський психолог Жан Піаже (1896-1980). Згідно з його теорією, в розвитку інтелекту людини можна виокремити чотири головні періоди: спочатку дитяча думка міститься в наочних діях (до 2-х років), потім ці дії інтеріоризуються (переходять із зовнішніх у внутрішні), стають перед операціями (діями) розуму (від 2 до 7 років), на третій стадії (від 7 до 11 років) виникають конкретні операції, на четвертій (від 11 до 15 років) - формальні операції, коли думка дитини здатна логічно будувати обгрунтовані гіпотези, з яких роблять дедуктивні (наприклад, від загального до індивідуального) висновки. Жан Піаже дійшов висновку, що когнітивний розвиток є результатом послідовних стадій розвитку особистості. Розвиток інтелекту дитини відбувається в постійних пошуках рівноваги між тим, що дитина знає, і тим, що прагне зрозуміти. Всі діти проходять ці стадії в однаковій послідовності під впливом таких чинників, як дозрівання нервової системи, накопичення досвіду, розвиток мовлення і виховання. Когнітивний розвиток дитини може блокуватися на певному етапі, якщо один із перелічених чинників недостатньо представлений .
На думку американського психолога Л. Терстоуна (1887-1955), існує набір незалежних здібностей, які визначають успішність інтелектуальної діяльності. З 12 здібностей, що їх він виокремив, в експериментальних дослідженнях найчастіше підтверджуються сім, зокрема:
• словесне розуміння;
• мовна швидкість;
• числовий фактор;
• просторовий фактор;
• асоціативна пам'ять;
• швидкість сприймання;
• індуктивний фактор .
Методики мнемотехніки, завдяки пошуку аналогій та образному мисленню, розвитку асоціативної пам'яті та формування навичок швидкості сприймання інформації, дають змогу на всіх стадіях розвитку інтелекту знайти рівновагу між набутими та новими знаннями, оптимізувати свою інтелектуальну діяльність.
Логічно існує низка чинників, які впливають на інтелектуальну діяльність учня, а саме: психологічні, фізіологічні, медико - гігієнічні, соціально - поведінкові та педагогічні.
Пропонуємо авторську модель цих чинників:
1) психологічні: пам'ять, увага, уява, сприймання, вроджений інтелект, набутий інтелект, працездатність, особливості характеру, модальність, емоційний стан, тривожність, стрес;
2) фізіологічні: психофізіологія різних сенсорних систем (насамперед тих, що сприймають інформацію під час навчання), особливості темпераменту, біоритми;
3) медико - гігієнічні: загальний стан здоров'я, наявність захворювань, препарати, що впливають на розумову діяльність, режим праці та відпочинку, дотримання відповідних для вікових категорій стандартів до обладнання та навчальних матеріалів, показники мікроклімату, стан освітленості, ефективність вентиляції, фізична активність, харчування;
4) соціально-поведінкові: наявність навичок ефективного спілкування, особливості міжособистісних взаємин, стиль сімейного виховання, тип сім'ї, матеріально-побутові умови;
5) педагогічні: мотивація навчання, спосіб подачі інформації, складність інформації, взаємини педагог-учень, створення ситуації успіху, застосування ефективних інноваційних технологій, у т. ч. мнемотехніки.
Використання технології мнемотехніки, враховуючи особливості характеру та модальність, а також природних ресурсів уяви та образного мислення, зниження тривожності та напруження у стресових ситуаціях, формування навичок ефективного засвоєння інформації, дають змогу поліпшення розумових здібностей особистості, оптимізації її інтелектуальної діяльності та підвищує працездатність учнів в умовах сучасної освіти. Це доведено результатами багаторічної експериментальної роботи в навчальних закладах, де використовували технологію мнемотехніки .