Еволюційна концепція Тейяра де Шардена
Серед християнських вчених найбільш вдале трактування еволюційної теорії запропонував Пьер Тейяр де Шарден (1881–1995). Видний християнський вчений, палеонтолог, палеоантрополог, біолог, археолог, фізіолог вищої нервової діяльності, одночасно член Ордена єзуїтів, довгий час, що перебував в опалі, Пьер Тейяр спробував на рівні сучасної йому науки з'єднати наукове розуміння походження людини з біблійними виставами.
Перший серед вчених християнин Тейяр де Шарден вважав, що людина продукт тривалої еволюції світу. У своїй книзі «Феномен людини» намагається перетворити релігію відповідно до сучасної науки. На його думку, еволюція проходить етапи: дожиття, життя, думка, наджиття. Духовний початок властивий усьому сущому, навіть атому. Воно джерело еволюції.
Пориваючи із традиційними релігійними схемами, Тейяр широкими мазками створює загальну картину еволюції Всесвіту, виділяючи на кожному етапі її розвитку «критичні крапки». При цьому історія людства з'являється як вищий етап еволюції космосу. Хоча Пьер Тейяр де Шарден не відмовляється від ідеї створення миру Богом, однак це в нього виглядає інакше, ніж в Біблії. Світ Тейяра виникає не з матерії, а з так званої «тканини універсума» – одухотвореної матерії.
Кожна елементарна частка, згідно із цією філософією, має «матеріальну» зовнішню сторону і внутрішню «духовну» сторону, яка і направляє еволюцію космосу до певної мети. Даний процес регулюється й направляється з єдиного центру – «пункту Омеги», так званого «духовного Полюсу Світу». Цим полюсом стає, в остаточному підсумку, Бог. Як бачимо, Тейяр дав новий варіант теологічного і телеологічного тлумачення еволюції.
Найбільш повна відповідь на дане питання студент може знайти в джерелах [1; 6; 7].
Бог у Тейяра позбавлений антропоморфних, людиноподібних рис, якими наділений біблійний Бог, і виступає у вигляді енергії, яка не творить світ з нічого, а допомагає йому творити згідно із законами природи, не порушуючи принципу природньої причинності. Цей Бог розчинений у природі, натуралізований. Але ця точка зору не прийнятна для офіційної доктрини. Розчиняючи Бога в природі і одухотворяючи її, тим самим можна прийти до думки про можливість її самостійного розвитку. Щоб якось вийти із цього протиріччя, Тейяр де Шарден розмістив «пункт Омега» одночасно всередині світу і поза його та став трактувати його як «природно-надприродного Христа еволюції», як надлюдину. Але така вистава, з одного боку, містифікує наукову концепцію еволюції, а з іншого, далеко від християнської вистави про Бога.
Тейяр де Шарден розглядає людину і як природну істоту, і як носія «містичної радіальної енергії». Людина у його філософії, як духовна мисляча істота, прагне об'єднатися з людьми, а потім з Ісусом Христом. Прилучення людини до Ісуса Христу робить її особистістю. Сучасні християнські філософи під впливом еволюційної теорії і вже наявних її інтерпретацій (у тому числі і тейярівського варіанту) змушені в наш час інакше інтерпретувати питання походження людини, ніж у минулі часи.
Навчання Тейяра де Шардена мало поширення особливо в середовищі інтелігенції та стало найбільш впливовим релігійним напрямком в 70–80-ті роки ХХ століття.
Додаткову літературу студент може знайти в джерелах [6; 7; 8].
Література
1. Канке, В. А. Философия / В. А. Канке. – М. : Логос, 2000. – 200 с.
2. История философии в кратком изложении. – М. : Мысль, 1994. – 510 с.
3. Скирбекк, Г. История философии / Г. Скирбекк, Н. Гилье. – М., 2001.
4. Философия : курс лекций. – М. : Центр, 1999.
5. Спиркин, А. Г. Философия : учебник / А. Г. Спиркин. – М., 1999.
6. Мень, П. О Тейяре де Шардене / П. Мень // Вопросы философии. – 1990. – № 12.
7. Тейяр де Шарден. Божественная среда / Тейяр де Шарден. – М. : Политиздат, 1992. – 306 с.
8. Тейяр де Шарден. Феномен человека / Тейяр де Шарден. – М. : Политиздат, 1993. – 414 с.