Робота на Чорнобильській АЕС
26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС, що супроводжувалася викидом великої кількості радіоактивних сполук у навколишнє середовище. Коли потрібно було провести моніторинг стану зруйнованого реактора четвертого енергоблоку АЕС, засипаного до того часу спеціальною сполукою, було розроблено багатоярусний вимірювач, який являв собою сталеву трубу довжиною 18 м і діаметром 100 мм з поміщеними всередину датчиками. Цей пристрій, як і операція з його встановлення, отримало назву «Голка». Вертоліт КА-27Е повинен був зависнути над кратером реактора, а потім труба, подібно до гігантської голки, повинна стрімко полетіти донизу і встромитися у черево реактора. При цьому вона повинна була зайти у глиб на 10 метрів, а частина, що залишилася стирчати над поверхнею. Трос від труби слід було скинути біля третього блоку, там його мали підібрати та підключити до вимірювальної апаратури. Для проведення операції було задіяно вертоліт Ка-27Е (борт № 910), що прибув з феодосійської філії ОКБ «Камов»
Через високий рівень радіоактивного випромінювання завдання було дуже небезпечним. Після декількох тренувань операцію здійснили 19 червня 1986 року. Машину пілотував льотчик-випробувач Микола Мельник, до екіпажу також входили штурман-випробувач В. М. Ткаченко, провідний інженер Ю. Н. Кувиков, бортоператор О. А. Азаров. Як згадував один з керівників операції П. М. Надзенюк, події розвивалися таким чином:
«Ми вилетіли в район АЕС трьома гелікоптерами. Машина, яку вів льотчик Мельник М. М., несла фал з „Голкою“. У наше завдання входило коректування положення його гелікоптера під час заключної фази операції. До реактора ми вели гелікоптери зі швидкістю 50 км/год. О 8 годині 40 хвилин опинилися у розрахунковій зоні. Мельник виконав зависання над обраною під час тренувань першою точкою і тут же почав зниження. Проте „Голка“ не ввійшла, бо не змогла пробити кірку, застиглу над реактором. друга спроба теж була безуспішною. Щасливим виявився третій візит: на наших очах „Голка“ увійшла на дві третини своєї довжини. Потім було відключено пристрій, яким фал кріпився до гелікоптера, і 200-метровий кабель впав на землю».
Екіпаж М. Мельника на «Ка-27» встановив у районі 4-го енергоблоку ще ряд датчиків, у тому числі і в жерло вентиляційної труби. Всього М. Мельником виконано у Чорнобилі 46 польотів загальною тривалістю 52 години. Льотчиком отримана доза опромінення 160 бер або 1,6 зіверт.
6 жовтня 1987 року за мужність, героїзм та самовідданість, проявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській атомної електростанції присвоєно звання Героя Радянського Союзу та нагороджено орденом Леніна.
1990 року було відзначений премією Міжнародної вертолітного асоціації «Слава досконалості» (Salute to Excellence) у номінації «Премія імені Ігоря Сікорського за гуманітарні послуги».
4.2 Леонід Петрович Телятніков (рос. Леонид Петрович Телятников; 25 січня 1951, Введенка — 2 грудня 2004) — офіцер-пожежник, Герой Радянського Союзу, під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС начальник воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому Української РСР, майор внутрішньої служби.
Народився 25 січня 1951 року в селищі Введенка Боровського району Костанайської області Казахстану в сім'ї службовця. Росіянин. Член КПРС з 1978 року. Закінчив середню школу.
В органах внутрішніх справ СРСР з 1968 року. У 1971 році закінчив Свердловське пожежно-технічне училище МВС СРСР, а в 1978 році — Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР.
В ніч на 26 квітня 1986 року, коли сталася пожежа на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, через 7 хвилин після сигналу аварії перші пожежні розрахунки, приписані до ЧАЕС, приступили до її ліквідації. Їх безпосередній начальник майор внутрішньої служби Телятніков Л. П., прибувши до аварійного енергоблоку, незважаючи на реальну загрозу радіоактивного опромінення, нарівні з підлеглими був у перших лавах вогнеборців.
Після лікування продовжив службу у внутрішніх військах МВС СРСР, а після розвалу Радянського Союзу служив у внутрішніх військах України. З 1998 року очолював Добровільне пожежне товариство Києва, був засновником київського дитячого руху «Юний пожежник».
Помер 2 грудня 2004 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі
Нагороди, пам'ять
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1986 року за мужність, героїзм і самовіддані дії, проявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, майору внутрішньої служби Телятнікову Леоніду Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11549).
26 квітня 1996 року за особисту мужність і відвагу, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність»
Нагороджений медалями.
У Києві на будівлі Головного управління МНС України, де з 1986 по 1993 рік працював Герой (вулиця Межигірська, 8) 26 квітня 2006 року встановлена меморіальна дошка .
4.3 Кібено́к Ві́ктор Микола́йович (1963 — 1986, місто Прип'ять Київської області) — один з перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року. Свого часу (1984) закінчив Черкаське вище пожежно-технічне училище.
Народився 17 лютого 1963 року в селищі Іванівка Ново-Сірогозького району Херсонської області.
Увічнення пам'яті
На честь Кібенка названа одна з вулиць в місті Черкаси.
26 квітня 1987 року у смт. Іванків на Київщині за рішенням Київської обласної ради встановлений пам’ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку. Погруддя виготовлене із бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю.Д. Підгородецький, скульптор П. Ф. Кальницький.
23 квітня 2010 року на малій батьківщині В. Кібенка — у селищі Іванівка (Херсонська область) за ініціативи районної ради спілки «Чорнобиль», райвідділу МНС та селищної ради встановлена меморіальна дошка з написом «На цьому місці у будинку проживав учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції Герой Радянського Союзу Кібенок Віктор Миколайович».
Нагороди
Герой Радянського Союзу (1986, посмертно).
26 квітня 1996 року за виняткову особисту мужність і самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — зіркою «За мужність» (посмертно).
4.4 Ігнатенко Василь Іванович (13 березня 1961 — 13 травня 1986) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відд. 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять. Герой України.
Народився 13 березня 1961 в міському селищі Брагін в Білорусії.
Старший сержант внутрішньої служби, майстер спорту СРСР , працював пожежником на Чорнобильській АЕС. Брав безпосередню участь у гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 .
Помер 13 травня 1986. Похований на Митинському кладовищі в Москві.
Пам'ять
25 серпня 2007 року в м. Брагін (Білорусь) встановлено і освячено пам'ятну дошку на честь героя Чорнобиля — Ігнатенко В. І.
монумент на центральній площі Брагіна
експозиція в Брагінському історичному музеї (вересень 2008)
Нагороди
21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)
8 травня 1996 року за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність» (посмертно)
Нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно)
4.5 Володимир Павлович Правик (13 червня 1962, Чорнобиль — 11 травня 1986, Москва) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, під час аварії на ЧАЕС начальник караулу 2-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні Чорнобильської АЕС, лейтенант внутрішньої служби.
Народився 13 червня 1962 року в місті Чорнобиль Київської області України в сім'ї службовця. Українець. Освіта середня.
В органах внутрішніх справ СРСР з 1979 року. У 1982 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР.
Під час гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС В. П. Правик отримав високу дозу опромінення. З підірваним здоров'ям він був відправлений на лікування до Москви. Помер у 6-й клінічній лікарні 11 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському кладовищі (ділянка 162).
Нагороди, пам'ять
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1986 року за мужність, героїзм і самовіддані дії, проявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, лейтенанту внутрішньої служби Володимиру Павловичу Правику посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.
26 квітня 1996 за виняткове особисту мужність і самовідданість, високий професіоналізм, проявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджено відзнакою Президента України — зіркою «За мужність».
Зарахований навічно в списки особового складу воєнізованої пожежної частини УВС Київського облвиконкому.
Пам'ятник Герою встановлено в місті Ірпінь Київської області. Ім'я Героя увічнене на мармуровій плиті меморіалу «Героям-Чорнобильцям», зведеного в сквері на бульварі Верховної Ради Києва. Людству вже вiдомi прiзвища всiх героїв-пожежникiв, якi першими стали до бою з непокiрним реактором. Серед них i прiзвище Володимира Правика.Цей мужній чоловік першим тримав удар цього лиха. Кiлька рокiв тому вийшла книга "Я писатиму тобi щодня" - це 800 листiв, якi Володя вiдiслав своїй Надiї за 4 роки i 4 мiсяцi їхнього кохання. Ось один iз них: "Живу я добре. Поселили нас у клiнiцi для огляду. Тут усi, хто був тодi там. Так що менi весело, адже весь караул тут при менi. Ходимо, гуляємо, милуємося вечiрньою Москвою. Одне погано, що милуватися приходиться через вiкно. I це триватиме, мабуть, мiсяцiв пiвтора-два. На жаль, тут такi закони: доки все не обстежать, не випишуть. Надiйко, живи у батькiв у Городищi. Я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща пiдшукає менi роботу, щоб я мiг перевестися. Надiйко, ти читаєш мого листа i плачеш. Не треба, витри слiзки, все обiйшлося добре, ми ще проживемо до ста лiт, i донечка наша ненаглядна тебе переросте разiв у три ".
Скiльки треба мужностi, людяностi, любовi, щоб так спокiйно висловити своє останнє слово прощання. А в цей час виходить Указ Президiї Верховної ради СРСР про присудження В.П.Правику за мужнiсть, героїзм i самовiдданiсть, виявленi пiд час лiквiдацiї аварiї на Чорнобильськiй АЕС, звання Героя радянського Союзу. Посмертно.
6.Щоб засвідчити людську шану всім учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи та увіковічити їх подвиг, в нашій державі створений Національний музей "Чорнобиль", написано багато книг, музичних, літературних і художніх творів, в населених пунктах споруджено сотні пам’яток, на честь ліквідаторів названі десятки вулиць. В підтвердження зазначу, що на Чернігівщині до 27-х роковин Чорнобильської катастрофи відбудуться урочисті відкриття пам’ятників у Корюківці, Новгород-Сіверському, Семенівці та пам’ятного знаку у Ладані на Прилуччині. В Чернігові на Алеї Героїв пройде Мітинг-реквієм пам’яті загиблих та померлих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в обласному історичному музеї відкриється виставка «Чорнобиль: минуле і сьогодення», а в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Короленка експонуватимуться книжкові виставки: «Пропусти Чорнобиль крізь серце», «Відлуння Чорнобиля: радіація і ми», «Чорнобильська трагедія і екологічні проблеми сьогодення». Крім цього, заплановано проведення багатьох інших заходів.