Словник психологічних термінів. Деіндивідуалізація— знеособлення людини (наприклад, під впливом натовпу).


 


Деіндивідуалізація— знеособлення людини (наприклад, під впливом натовпу).

Демократичний лідер— лідер, який, приймаючи рішення, обов'язко­во радиться з групою.

Депресія(від лат. depressio — пригнічення, придушення) — почуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил.

Дивергентне мислення— мислення, в результаті якого ведеться пошук кількох розв'язків та відповідей; може відступати від законів логіки.

Дискурсивне мислення— вид мислення, який характеризується послідовністю зв'язаних логічних міркувань, у якому кожна наступна думка зумовлена попередньою.

Диспластик(від гр. dys — погано, plastos — сформований) — консти­туційний тип людини, для якого характерна неправильна і дис­пропорційна будова тіла.

Диспозиція(від лат. dispositio — розташування, розміщення) — 1) психологічні чинники, які суб'єктивно визначають поведінку людини; 2) наперед визначений план поведінки, спосіб дій лю­дини; 3) здатність, нахил, установка людини.

Дистантні відчуття— відчуття, які виникають унаслідок дії подраз­ника на рецептори з певної відстані.

Дистрес— повна дезорганізація діяльності, втрата самоконтролю.

Диференційна чутливість— здатність людини розрізняти ледь помітні відмінності між подразниками.

Диференційний поріг (поріг розрізнення)— мінімальна різниця між двома подразниками однієї модальності, яка викликає ледве помітну відмінність відчуттів.

Дифузна група (конгломерат)— малозгуртована група, яка існує короткий час, має випадковий склад членів і функціонує на підставі однакової діяльності.

Діалогічне мовлення(від гр. dialogos — розмова, бесіда) — безпосе­реднє мовленнєве спілкування двох або більше осіб.

Дія— відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної мети.

Діяльність— внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, яку регулює усвідомлена мета.

Довготривала пам'ять— пам'ять, яка характеризується необмеженим часом зберігання інформації і необмеженим обсягом.


Довготривале спілкування— регулярне спілкування стосовно стра­тегічних завдань.

Довільна пам'ять (навмисна)— вид пам'яті, коли людина ставить пе­ред собою мету щось запам'ятати, застосовує для цього спеціальні засоби і прикладає вольові зусилля.

Довільна увага (вторинна, активна)— вид уваги, коли людина ставить перед собою мету бути уважною і прикладає для цього вольові зусилля.

Довільна уява— вид уяви, коли людина ставить перед собою мету щось уявити і прикладає для цього вольові зусилля.

Довільне сприймання (навмисне)— вид сприймання, коли людина ставить перед собою мету щось сприйняти і прикладає для цього вольові зусилля.

Довільні дії— дії, які спрямовані на досягнення усвідомленої мети і виходять з усвідомлених мотивів.

Доповнення— прийом створення образів уяви, коли образ одного, об'єкта береться за основу, до якої приєднуються елементи, взяті з образів інших об'єктів.

Дріб Вебера (закон Вебера, константа Вебера)— відношення між приростом подразника, який ледь помітно відрізняється від його початкової величини, і цією початковою величиною.

Дружба— складне моральне почуття, яке виражається у сталому по­зитивному індивідуально-вибірковому ставленні до іншої лю­дини, заснованому на взаємній прихильності, повній довірі, спільності інтересів, постійній готовності у будь-який момент прийти на допомогу один одному.

__________ Е__________

Его(від лат. ego — я) — структурний компонент особистості, який відповідає за прийняття рішень.

Егоїзм(від лат. ego — я) — ціннісна орієнтація людини, яка характе­ризується переважанням особистих інтересів над інтересами інших людей чи спільноти.

Егоцентризм(від лат. ego — я, centrum — центр круга) — нездатність людини зрозуміти погляд, відмінний від власного.

Егоцентричне мовлення(від лат. ego — я, centrum — центр круга) — монологічне ні до кого не звернуте мовлення вголос.


Словник психологічних термінів