Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

Термін та його ознаки. Термінологія як система.

Термін (від лат. terminus – межа, кінець) – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. Основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, в якій має термінологічне значення. За межами терміносистеми термін може мати інше значення, напр: ножиці цін – „розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає.

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Більшість термінів – однозначні, бо це зумовлено їх призначенням.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

5. Нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення.

6. Відсутність синонімів – розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування.

Інтернаціональний характер.

8. Стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним).

Здатність утворювати похідні терміни.

Виділяють такі типи термінів:

1) прості: непохідні (терміни, які на синхронному зрізі не мають моти­ваційних слів, напр.: дуга, жила, лад) і похідні (терміни, в яких можемо виділити мотиваційні основи і словотворчі афікси, напр.: запобіжник, проти­вага, затакт);

2) складні (терміни, в яких можна виділити дві основи, напр.: паротво­рення, теплострум, тискомір);

3) складені (терміни-словосполучення, напр.: стала похибка, прискорен­ня руху, рідкий стан тіла);

4) терміни-символи ( , +) і терміни-напівсимволи (-промені, -про­міння, -еманація).

Терміни поділяють на загальнонаукові (аксіома, ідея, гіпотеза, форму­ла) і вузькоспеціальні, вживані в якійсь одній галузі науки (доданок, множник, ділене, від’ємник).

Термінологія – 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (або термінознавство). 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають термінам системного характеру:

1) логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки, то відповідні терміни мають теж бути системно пов’язаними);

2) мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів – синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).

 

Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

Термінознавство – це наука про терміни.

Термінознавство охоплює такі напрями роботи:

1. Лексикографічний – створення термінологічних словників, серед яких словники-довідники, словники-тезауруси (одномовний тлумачний або тематичний словник, який прагне максимально охопити лексику даної мови), перекладні словники, частотні словники, словники рекомендованих термінів, словники сполучуваності, словники нових термінів.

2. Уніфікація і стандартизація термінів. Уніфікація – це впорядку­вання термінологій різних галузей науки, техніки, економічного та культур­ного життя. Стандартизація – це вироблення терміна-еталона, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним вимогам до терміна і використо­вувався б у межах певної терміносистеми та на міжгалузевому рівні. Стан­дартизацію термінів здійснює Держстандарт. У світі існує чимало терміно­логічних організацій, що займаються стандартизацією термінів на міжнарод­ному рівні.

3. Створення картотек і баз даних. У зв’язку з розвитком науки наші знання про навколишній світ розширюються, поглиблюються і вдосконалюються. Словники не встигають за розвитком науки, не розкри­вають закономірностей функціонування термінів. Така ситуація вимагає перебудови систем реєстрації і донесення до спеціаліста даних про терміносистеми. Цьому сприяє створення банків термінів – автоматизованих або на основі ручних картотек.

Перший такий банк було створено завдяки плідній співпраці терміно­логів різних країн світу в Німеччині, він містив 2 млн. термінів дев’ятьма мовами.

В Україні над автоматизованим фондом мови працюють науковці-термінологи. Автоматизований банк термінів повинен мати солідне лінгвістичне забезпечення – ґрунтуватися передусім на наукових текстах, оскільки саме в них відображаються процеси розвитку слова.

4. Переклад і редагування термінів. Однією з найскладніших проблем є переклад термінів з однієї мови на іншу. Переклад може бути буквальним (дуже точним), за допомогою синонімів, за допомогою тлумачення, за допомо­гою транслітерації (передають словозвучання засобами іншої графічної системи). Перекладаючи термін, необхідно користуватися однією назвою в усьому тексті. Щоби належно підібрати перекладений відповідник, слід враховувати вмотивованість терміна і точність передавання позначуваного поняття. Невдалі назви можуть стати причиною спотворення наукової концепції. Тому важливим є редагування наукових текстів.

5. Організаційний напрям. Це видання спеціальних термінознавчих журналів («Науково-технічна термінологія», «Термін і слово», «Термін і текст»), проведення термінологічних конференцій державного та міжнародного рівнів, робота постійних семінарів.