Поняття, аспекти та вимоги законності.

В юридичній літературі розрізняють чотири аспекти поняття “законність”.

 

1. Законність, як принцип здійснення владних повноважень державою. Зміст, в даному випадку, складають:

a) Законодавче закріплення державно-владних повноважень;

b) Прийняття владних рішень в рамках компетенції органів;

c) Прийняття владних рішень на основі закону;

d) Дотримання в процесі реалізації владних повноважень прав і свобод людини.

 

2. Законність, як принцип поведінки фізичних осіб у сфері права. Її зміст складають:

a) Реальна можливість реалізації конституційно закріплених прав;

b) Покладання конституційно закріплених обов’язків;

c) Можливість звернення за державним захистом своїх інтересів;

d) Реальність та ефективність нормативно закріплених засобів відповідальності.

 

3. Законність, як принцип побудови системи нормативних актів. Характеризується як:

a) Відповідність законів та підзаконних актів Конституції;

b) Можливість прийняття підзаконних актів лише на основі, у відповідності і на виконання закону;

c) Наявність ієрархічного підпорядкування існуючих нормативних актів.

 

4. Законність, як режим соціально-політичної сфери життєдіяльності суспільства. Це необхідність виконання законів та, заснованих на них, підзаконних актів всіма суб’єктами права. Змістом є:

a) Законодавче закріплення меж можливої та необхідної поведінки фізичних, юридичних та посадових осіб;

b) Законодавче закріплення гарантій реалізації прав та виконання обов’язків;

c) Єдине розуміння та застосування правових приписів;

d) Поширення правових приписів на всіх без виключення суб’єктів.

 

Важливого значення для розуміння законності мають вимоги законності – основні начала, що характеризують її зміст та значення.

1.Верховенство закону, що характеризує вищу юридичну силу акту представницького органу чи референдуму в системі нормативних актів;

2.Єдність законності – наявність єдиної мети правотворчої та правозастосовчої діяльності (регулювання суспільних відносин), а також визнання формальної юридичної рівності суб’єктів;

3.Реальність законності – досягнення фактичного виконання вимог, що вміщені в правових нормах, у правовідносинах та невідворотність відповідальності за порушення закону;

4.Доцільність законності – вибір законних варіантів здійснення правотворчої та правозастосовчої діяльності, які є найбільш ефективним та економічним шляхом досягнення мети правового регулювання.

Гарантії законності.

Стан законності в державі безпосередньо залежить від комплексу факторів, що характеризується як “гарантії законності”.

Гарантії законності – система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється та відновлюється законність.

Гарантії законності поділяють на дві групи:

1.Загальносоціальні гарантії, що забезпечуються суспільством та визначаються як політичні, економічні та ідеологічні;

2.Спеціально-юридичні гарантії – спеціальні засоби реалізації, охорони та відновлення законності.

 

Вказані гарантії класифікують за п’ятьма критеріями.

І. За суб’єктами застосування:

q Парламентські;

q Президентські;

q Судові;

q Адміністративні;

q Контрольні.

ІІ. За характером юридичної діяльності:

q Діяльність парламенту як гаранта прийняття Конституції та законів;

q Діяльність Президента як гаранта реалізації та охорони законів;

q Діяльність Уряду як гаранта конкретизації та виконання законів;

q Діяльність суду як гаранта захисту законів;

q Діяльність правоохоронних органів як гаранта охорони законів;

q Діяльність прокуратури як гаранта забезпечення режиму законності.

ІІІ. За напрямками:

q Конституційні гарантії, що визначають зміст гарантій законності;

q Процесуальні гарантії, що визначають процес здійснення конституційних гарантій.

IV. За змістом:

q Розвинутість системи права;

q Непротирічність законодавства;

q Ефективна система нагляду за законністю;

q Наявність ефективних засобів примусу, що забезпечують відновлення порушеного права.

V. За статусом:

q Превентивні, що сприяють попередженню порушення закону;

q Охоронні – передбачені законом заходи примусового впливу;

q Каральні – реальна можливість застосовування до порушників передбачених законом заходів.