Живи сьогодні!» - радить Грамофон
З вами коли-небудь траплялася подія, яка б перевернула догори дриґом вашу свідомість? Чи мали ви змогу відчути себе аристократом початку ХХ століття? А, взагалі, чи це можливо у наш час? „Звісно”, – кажуть учасники фестивалю „Мелодіями минулого”, який відбувся 15 липня у парку ім. Ліщинських.
Щойно підійшовши сюди, починаєш відчувати подих минулого. Спочатку кволий, але з кожною хвилиною все більш захоплюючий. Звичайні галявини за мить трансформуються у сквери, якими прогулюються закохані пари під мерехтливим світлом вуличних ліхтарів, що перетворюються на справжніх провідників у минуле. З кожним кроком і подихом думки заводять вже далі в гущавину давніх подій. Ось ми підходимо до головної площі парку, нашу увагу привертають зачаровані обличчя слухачів, які намагаються почути кожне слово, кожен звук, що лунає з „вуст” головного героя дійства – пана Грамофона.
Будь-яка історія, яку промовляє пан Грамофон, є особливою, неповторною. Він уміло підбирає мелодії, щоб кожен зміг відчути себе очевидцем давніх подій. Особливо нам запам’яталася кумедна історія про маленького хлопчика, який намагався пародіювати танець своїх батьків, але викликав лише сміх. Він так хотів танцювати, наче дорослий, що не помітив, як перечепився через камінь та впав у калюжу. Він на власні „очі” бачив і нам переповів, як закохані пари кружляли у безмежжі його звуків і вирі власних почуттів, а прекрасні дами в розкішних вбраннях та модних капелюшках дефілювали тінистими алеями парку ще на зорі XX століття. Грамофон „бачив” сором’язливого юнака, серце якого підкорила дівчина з довгим русявим волоссям, що спадало з пліч та опускалося аж до ніг. Хлопець всіляко намагався сподобатися дівчині і не здогадувався, що ця панночка також запримітила романтичного закоханого. Ця історія про перше несміливе почуття закінчилася досить щасливо, молоді люди танцювали під звуки музики та своїх сердець, а згодом побрались. Ось так мелодія Грамофона поєднала не одну пару закоханих сум'ян.
Учасники дійства, немов заворожені старовинними мелодіями: хто кружляє у неквапливому танку, хто просто проходжується алеями, ведучи світську бесіду, а хто просто стоячи на місці неначе згадуючи щось своє, сокровенне і давно забуте.
Своїми враженнями ділиться учасник фестивалю : «Я в захопленні! Це навіть краще, ніж у залах філармонії. Я відчуваю себе одночасно Томасом Едісоном, який вперше винайшов фонограф і почув запис пісеньки про Мері, яку випадково наспівував під час роботи над фонографом,та Берлінгером, який удосконаливши винахід свого попередника, створив перший у світі грамофон, і кожного вечора разом із сім'єю насолоджувався музикою, такою неймовірною та незвичайною для того часу. Відтоді завдяки грамофону, популярна музика почала підкорювати серця слухачів. Тож щиро дякую нашому герою – пану Грамофону, за те, що він влаштував таке свято, яке перевернуло моє бачення минулого та докорінно змінило мою думку про тогочасних аристократів. Вони виявилися звичайними людьми, з такими ж самими проблемами та почуттями.»
Уже під кінець фестивалю головний герой дійства пропонує і самим слухачам стати частинкою тих давніх часів, і разом поринути у мелодію минулого. Тепер у танці кружляють всі: від маленьких хлопчиків і дівчаток –до бабусь і дідусів, що пам'ятали цей Грамофон ще молодим і дзвінкоголосим. Та ось пісня почала стихати, і все почало ставати на свої звичні місця: люди, алеї, ліхтарі повертаються з мандрівки в минуле до буденного життя. Учасники з сумом розуміють, що все закінчується і навряд чи вони знову зможуть поринути в атмосферу розміреного життя нашого міста на початку XX століття. Втім, пан Грамофон не виключає, що мандрівки ще будуть.
«Я вирішив організувати цей фестиваль для кращого розуміння минулого сучасними людьми, які заклопотані буденними справами та в гонитві за матеріальними статками зовсім забувають про прості, але такі приємні речі, як прогулянки парком, чудову музику, неспішні розмови. Сучасний ритм життя не дозволяє звертати увагу на дрібнички, хоч інколи зупинятися та озиратися навколо. Мабуть люди все ж мають замислюватися над важливими для них запитаннями: «А що означає бути щасливим? Коли я в останнє був по-справжньому задоволений життям?» Та і відповідь, на мою думку, очевидна: треба бути готовим до прекрасного прямо зараз, саме цього я бажаю кожній людині в нашому місті»,– розповідає організатор фестивалю «Мелодіями минулого» пан Грамофон.
Фестиваль нагадує сум'янам про те, що в буденному житті є місце для чарівної музики, щирих почуттів та непідробних емоцій. Тож намагайтеся шукати прекрасне в простих речах та жити саме в цю мить і сьогодні. Принаймні так радить пан Грамофон. А він знає, що говорить!
Команда СЗОШ №27
„Параграф 27”