Колір в дизайні готельного господарства. Кольори декору впливають на відбиття та використання світла в приміщенні, розширюють простір і створюють інші емоційні реакції.
Засоби розміщення в епоху ренесансу. Джерела, які дають уяву про готелі цього періоду, є неповними. Одним із джерел є картини, в яких релігійні сюжети зображуються художником в побутовому середовищі. Суттєвих змін набула форма споруд готелів. Вони росли вверх, приймали форму вежі. Маленькі віконця почали поступатись великим заскленим площинам, які пропускали потоки світла, що було характерним для французьких готелів. Появилися нові принципи зв'язку кімнат, тобто появилися двері, декоровані рослинними мотивами, листям жимолості і грифонами; каміни, вікна. Більша частина приміщень мала гладкі побілені стіни, прикрашені фресками із туковим рельєфом. Декором покривались повністю нижні частини стін, важливим елементом були турецькі килими, які прикрашали всі площини в кімнаті, крім стелі [7].
Стеля оброблялася багатою ліпкою, стрічковим орнаментом або стилізованими язиками вогню.
"Hôtel des Monnais" (XV-XVII ст.) - являє собою будівлю епохи Ренесансу, удосконалений зразок величного житлового сталю. Цей стиль характеризує контраст білих і слабо тонованих штукатурених стін із рельєфними нанесеннями із сірого каменю, чітка скульптура тощо.
Підлога із тараконових плиток, викладена різноманітними візерунками яскравих відтінків.
Із меблевого обладнання набуває поширення стіл касананка або поєднання скрині із лавкою, ліжка на скринеподібному постаменті із балдахіном і занавісками, буфети, шафи. З'явилися крісла з сидінням та спинкою, обтягнуті шкірою або матерією із бахромою (м'які меблі).
Готелі в епоху бароко. Архітектура і мебельний дизайн готелів Європи різноманітні, динамічно об'єднані і непомітно переходять від ренесансного стилю до бароко. Для цього стилю характерні елементи народності і святковості (соціальної активності). Готель "Ламбер" в Парижі є зразком для стилю бароко. Вперше в XVII ст. майстрами виготовлялися цілі ансамблі обстановки, які гармонійно вписувалися в інтер'єр. Підігнані за розмірами дзеркала і картини в дерев'яних рамках, стіни і стеля, позолочені панелі, канделябри (великі підсвічники з розгалуженнями для декількох свічок або ламп), крісла, кутові столи. Всі кімнати готелів прикрашалися з надзвичайно високою пишністю.
Стеля кімнат розписувалась у вигляді планет - Венери, Марса, Юпітера, Сатурна, а також прикрашалась ліпниною у фантастичних варіаціях. Дверні отвори - із мармуру. Великий розвиток у Франції дістали декоративні каміни, різьба по дереву, позолота, ліпнина.
В XVII ст. ліпнина стала замінюватися художніми творами на стінах, які виконувалися великими художниками із різних країн. Характерною особливістю стилю бароко було будівництво галерей, з яких відкривався вид на Сену. Поздовжня форма галереї - типова для Паризьких споруд - готелів початку XVII ст.
Художник Шарль Лебрен використовував різноманітні декорації. Кімнати обтягувалися пляшко-зеленуватим або червоним бархатом і були прекрасним фоном для багатої картинної колекції в розкішних золотих рамах. Причому картини розвішувалися так, що складали узор на стіні. Стеля оброблялася масивною ліпниною із переважанням білого і золотистого тонів в розписі на сюжети подвигу Геракла (художник Лебрен) [12].
Інтер'єр готелів в стилі рококо. Характерною рисою в стилі рококо, яка яскраво виражена в дизайні інтер'єру готелів (1700-1750) є аристократизм і складність. Рококо як стиль виник на італійському "ґрунті". Прекрасна обробка столової готелю "Соловей" виконана в тому стилі. Характерними архітектурними лініями будівництва готелів є напівколо, овал, асиметрично незвично випукло увігнутий малюнок, переважають сильно виражені вертикалі - каміни, широкі дзеркала.
В розписах на стінах та тканинах появилися дракони, екзотичні птахи, фігури китайців, арабські узори, які відрізняються вишуканістю (гірлянди із птахами, маленькі дівчата, стріли), розкішні накладки із позолоченої бронзи, бронзові канделябри. Переважаючими кольорами були пастельні тони: червоний, рожевий, голубий із жовтим акцентом.
Інтер'єр готелів в епоху неокласицизму. На зміну стилю рококо в дизайні готелів приходить неокласицизм. Визначними архітекторами неокласицизму були Жак - АнжГабріель(1698-1782),Жан-Шарль Делафас (1734-1791), Генрі Холанд, Джеймс Уайет. Для готельних інтер'єрів епохи неокласицизму характерна строгість, наявність стриманого декору.
Кімнати готелів прикрашалися кесонними (касети, квадратні або багатокутні заглиблення на стелі або внутрішній поверхні арки; відіграють конструктивну і декоративну роль) зводами, прямокутними прорізами вікон і дверей часто без ліпнини. В декорі камінів з'явилися етруські і єгипетські деталі. Стеля була плоскою, простою. Двері, дзеркала увінчувалися обмеженим набором декоративних елементів - вінками, гірляндами, простою філенкою (частина поля стіни, пілястри або дверей, обведених рамкою або заглиблена).
Характерною особливістю стилю була поява свободи, динамічності в меблях готелів Європи. В конструкціях споруд появилися алюмінієві гвинтові деталі. Конструкції вікон, дверей мали особливість вони були розсувними, обертаючими. Переважаючими кольорами стали срібний "металік", перламутровий, флуоресцентний. Значною подією для дальшого розвитку цього стилю стало відкриття лабораторії в німецькому місті Веймарі - "Баухазі". За всю історію архітектури була поставлена на перше місце організація внутрішнього простору готелів. Методи дизайну дали революційні вимоги до сталевого рішення у меблюванні і організації готельного простору. Дизайн як вид художнього конструювання впровадився в декількох напрямках: архітектурному, промисловому (дизайн техніки, меблів), дизайні інтер'єру, фітодизайні та відображав наступні п'ять показників: функціональність, удосконаленість, зручність, красу, якість.
Видатні європейські дизайнери готелів старалися створити неповторні інтер'єри холів, номерів готелів різних стилів. Таким чином, постійно відбувалося становлення дизайнерських стилів [8].
Інтер'єр готелів в стилі історизму і постмодернізму. Поступово з концентрацією виробництва розпочинається бурхливий розвиток капіталізму. З'являються нові міста, прокладаються нові шляхи сполучення, особливо залізничні. Капіталізм здійснив різкий поворот в організації готельного господарства. Проходить зміна класицизму історизмом (1840 -1918), включаючи бароко, модерн, раціоналізм. Характерною особливістю дизайну було надання переваги прямокутним, шароподібним формам, а також поява стальних залізобетонних конструкцій із широкими прямокутними вікнами з балконами, лоджіями і верандами.
Розвиток капіталізму у Європі дав поштовх будівництву готелів типу палацу. В стилі будівництва проходить змішування попередніх стилів з новим - конструктивістським. Останній стиль дістав широке поширення і вплинув на формування нового - постмодернізму (1918).
На даний час у Європі та в нашій країні найпоширенішим та модним в інтер'єрі готелів є європейський стиль. Він прекрасний для оформлення сучасних холів, номерів готелів і розрахований на клас готелів "2-4 зірки". Це найдешевший і поширений стиль із використанням модних технологій, елементів високої моди, останніх наукових досягнень, ер гоном і ч пості, функціональності тощо. В європейському стилі широко використовується метал, оббивка меблів під шкіру, присутні конкретні кольорові гами: чорна, біла, сіра тощо.
1.2. Основна характеристика інтер’єру та екстер’єру готельних комплексів
Немає потреби доводити, що зовнішній вигляд готельного будинку має велике значення для туристів при виборі місця розміщення. Саме тому питанням ланшафтного дизайну і архітектурного оздоблення будівлі потрібно надавати багато уваги. Існують вимоги, які визначають вигляд будівлі, які повинні бути виконані на етапі його проектування [31].
Ø природно-кліматичні вимоги: клімат впливає на форму будівлі та архітектурні елементи. У районах з теплим кліматом проектуються будівлі з великою кількістю відкритих просторів: балкони, лоджії, галереї, майданчики для кафе, внутрішні затінені дворики. У районах з суворим кліматом повинно бути більше закритих просторів. Будівлі або їх частини з'єднуються закритими переходами;
Ø психофізіологічні вимоги: всі будинки повинні проектуватися з урахуванням антропометричних і ергономічних даних людини, від яких залежать висота поверхів, розташування вікон, висота і ширина дверних отворів і т.п. Національні традиції і прийоми будівництва часто визначають форму і колір будівель, наявність і характер конструктивних елементів і архітектурних деталей;
Ø містобудівні вимоги: забудова міст та інших населених пунктів відбувається за планом розвитку району. Будинки готелів повинні бути економічними і красивими, повинні створювати єдиний архітектурний ансамбль з існуючими будівлями.
Зовнішній вигляд готельного будинку має велике значення з точки зору реклами. У рекламних буклетах розміщують фотографії готельних будівель, вестибюлів, номерів, прилеглої території, по яких клієнт вибирає готель. Тому дуже важливо, щоб екстер'єр готелю був представницьким, естетичним і добре запам'ятовується.
Архітектура готельних будівель залежить від призначення готелю. Архітектор може зробити форму важкої або легкої, спокійною або динамічною, однотонної або кольоровий, домагаючись при цьому, щоб окремі частини будівлі узгоджувалися між собою і з усім будівлею в цілому. Таке узгодження призводить до єдиного враженню гармонії [20].
Одні будівлі мають симетричну композицію, інші - асиметричну. Організаційне значення належить ритму, тобто чіткому розподілу повторюваних у певному порядку елементів і деталей будівлі: виступів, колон, вікон, площин стін, скульптур. Чергування елементів у вертикальному напрямку називається вертикальним ритмом, він додає будівлі легкість, спрямованість вгору. Чергування деталей у горизонтальному напрямку - горизонтальний ритм - додає будівлі присадкуватість, стійкість.
Велика роль у виявлення форми будівель і їх деталей, у створенні виразного архітектурного образу належить освітленню.
Гра світла і тіні підкреслює композиційні особливості споруди, надає йому більш мальовничий вигляд. Широко використовується в архітектурі колір.
У країнах північних широт для фарбування окремих деталей фасадів застосовуються більш яскраві кольори, так як там важко сподіватися на постійну гру світла і тіні. За допомогою кольору можна виділяти окремі елементи будівлі. Готель може за кольором становити єдиний ансамбль з розташованими поруч будівлями або виділятися серед них.
Характер архітектурного оздоблення головного входу залежить від виду готелю. Архітектурне рішення входу в готель може мати різний масштаб від монументального і претензійного до скромного, майже магазинного. Вхідна стіна зазвичай засклена і відсунута щодо зовнішньої стіни будівлі. Вхід частіше за все не дуже високий, кілька сходинок.
Будинки готелів будуються з використанням різних будівельних матеріалів: залізобетону, скла, алюмінієвих оздоблювальних конструкцій, каменю, цегли. Часто сама кладка може бути гарна, але можна застосовувати і облицювання плиткою або мозаїчними панелями, штукатурити, а потім пофарбувати. У залежності від району будівництва вибирають матеріали, що забезпечують необхідні теплофізичні властивості [18].
Можливо, це здасться очевидним і банальним, але готель - особливо (і головним чином) заміський - це не тільки будинок, але і територія навколо - і часто навіть більшою мірою територія. При цьому доріжки і клумби відносяться до об'єктів, які не приносять явною прибутку, тому часто їх благоустрій фінансується за залишковим принципом. Ця особливість притаманна в основному вітчизняному готельному ринку, що представляється великою помилкою, так як красива, доглянута територія може залучити й утримати клієнта, а некрасива і запущена часто відлякує - незважаючи навіть на те, що інтер'єр будівлі та набір послуг, що в готелі послуг перебувають на високому рівні. Територія ландшафтних парків розбивається на симетрично розташовані ділянки геометричних форм з перевагою прямих і широких доріг, дерева та чагарники висаджуються в ряд і підстригаються; майданчики, водойми та квітники також вивірені і ніби намальовані по лінійці.
Різновидом парку є так звані французькі парки (найбільше поширення вони одержали у Франції в XVII столітті) - царство прямих ліній, довгих алей, з акуратно підстриженими деревами, перекритих склепінням із зелені, з великою кількістю скульптур, невеликих альтанок (яскравий приклад такого стилю - Версаль) . Найкраще такі парки виглядають перед палацами - їм потрібно дуже велика територія. Стиль був популярний по всій Європі до середини XVIII століття, коли французькі парки стали поступово витіснятися англійськими. У них все було влаштовано так, щоб більше було схоже на дику природу затишні галявини, пагорби і "природні" водойми, "романтичні руїни", будівлі, що імітують сільські житла (наприклад, парк Павловська).
У наш час стало дуже популярне створення ландшафту з струмочками, невеликими водоспадами, затишними альтанками, піщаними доріжками і відчуттям таємничості і заспокоєння. 1
Все частіше в проектах готельних будівель передбачаються ділянки зелених насаджень. Вони оточують спортивні майданчики, стоянки автомашин, веранди, на яких обладнані ресторани, кафе і т.п. Раціонально запроектувати зелені насадження досить важко, тому що більша частина готельного ділянки має тверде покриття, і створення одного великого масиву зелені майже неможливо. Посадки дерев частіше передбачаються у вигляді ширм, що відокремлюють ділянки різного призначення. Зелені насадження мають велике декоративне значення, а також благотворно впливають на самопочуття клієнтів.
Доповненням до готельних внутрішнім приміщенням загального призначення є веранди. У літній період вони дозволяють розширити площі приміщень, призначених для відпочинку. Належним чином розплановані, вони представляють привабливий спосіб з'єднання приміщень готелю з його оточенням і зеленими насадженнями [31].
Однією з найбільш істотних проблем сучасного готельного будинку є розміщення його на ділянці так, щоб перед готелем вивільнити достатню площею місце для обладнання підземних шляхів та місць стоянки автотранспорту. Сучасний турист все рідше приїжджає поїздом, а все частіше на автобусі або автомашині. Це тягне за собою необхідність такого розташування входу, щоб між основним поясом руху і входом у готель було місце для під'їзду 1-2 автобусів і декількох легкових автомашин.
1.3. Меблі в оформленні інтер’єрів
В епоху Відродження в інтер'єрі житла найважливіше місце відводиться ліжку. В аристократичних колах був розповсюджений звичай приймати гостей лежачи в ліжку, тому і вимоги ставилися дуже високі. Ліжко проектувалося як архітектурна споруда, яка оформлялася колонами, балдахіном, а головний щит (спинка) - гарно оздобленою різьбою. Досить поширеними в цей період були столи, опорні частини яких виконувались у вигляді колон, балясин і аркад. У Голландії і Фламандрії ренесансні меблі другої половини XVI ст. розвиваються, головним чином, під впливом зразкових проектів архітектора Вредемана де Вріса, який в своїх поміркованих формах орієнтувався на італійську школу. Проте голландські і фламандські меблі набагато простіші і вигідніші. Найбільш розповсюдженими елементами оформлення і оздоблення цих меблів були профільовані карнизи, членовані фільонки, мотиви арок, балясини, ажурна різьба, медальйони, канеліровані пілястри. Канелюри (франц. Kannelures) в архітектурі - вертикальні жолобки на колоні або пілястри. Пілястра, пілястр (італ. Ріlastro від лат. Pila - стовп), плоский вертикальний виступ прямокутного перетину на поверхні стіни або стовпа. Пілястр має ті ж самі стіни (стовбур, накопичувач, база) і пропорції, що і колона, служить для розчленування стіни [13].
Досить поширеною була і техніка дерев'яної мозаїки. Композиції у вигляді шахового та інших екзотичних порід, що привозились із-за кордону. Пізніше з'являється багата за рисунками інтарсія і маркетрі, а за ними і нові мотиви оздоблення: квіти у вазі, птахи, метелики тощо. Досить широко застосовувались стільці з оббитими шкірою сидіннями, ліжка з балдахінами, масивні столи з товстими кришками і масивними точеними ніжками, скріпленими внизу проміжками, великі шафи з багатьма дверцятами, рамкової філенкової конструкції з пілястрами. Зустрічаються й інші меблеві стилі з минулого, такі як поставець, буфет, оформлені внизу двома дверцятами і ящиками, а наверху колонками, нішею, карнизами (прототип майбутніх англійських буфетів). Стільці і крісла часто мають виті точені ніжки. Взагалі форма меблів для сидіння проста і зручна. Сидіння і спинки, в основному, обтягнуті шкірою, прибитою цвяхами з великими головками.
Основні елементи стилів бароко і ренесансу беруть свій початок з античності, а основною відмінністю бароко є підвищена динамічність форм і неспокійний ритм ліній. В епоху бароко облицювання і мозаїчний декор широко увійшли в практику меблярів. Архітектурні форми в меблях застосовуються без особливої строгості і послідовності. В окремих випадках - голландських і північно-німецьких меблях - зберігається архітектурний принцип членування об'ємів корпусних меблів, але з тиловими формами і пропорціями бароко. Замість дуба меблі часто виготовляли з горіха, який краще піддається різьбленню і поліруванню [4].
Поява різноманітних прийомів облицювання, використання різних порід деревини та інших матеріалів дало змогу ширше застосовувати інтарсію. Широке застосування одержали накладні елементи, покриті позолоченою бронзою.
У каркасних меблях (стільці, крісла, дивани тощо) теж відбувся перехід від прямолінійних обрисів до вигнутих ліній, меблі стають більш легкими і по-домашньому затишними. Новинкою стилю стала гнута ніжка, яка на ціле століття увійде у практику європейських меблярів. Поняття "гарнітури" і "комплекти", які появилися в епоху бароко, збереглися до наших днів. Це гармонійно поєднані предмети, призначені для окремих кімнат (спальний гарнітур, столовий, кабінетний тощо), що є основою інтер'єру і сьогодні. Надзвичайно пишно оздоблювали інтер'єр спальні, особливо ліжко, яке поступово набрало форму шатра, оздобленого пишними занавісками і драпіровкою. Крісла з прямими обрисами спинки, оббиті гобеленом, а стільці часто покриті позолотою. Меблеві вироби в так званому стилі "Буля" зберігаються в музеях світу. Вони фанеровані чорним деревом, оздоблені бронзовими накладками і маркетрі, пластинками черепахи, олова, позолоченої міді, кісток тощо. За формою вони важкуваті, мають прямолінійні контури, а прямокутні ніжки донизу звужуються. Основою орнаменту є великі, симетричні мотиви стилізованої лози. Меблі вражають своєю строгістю і величністю. Зокрема, це шафи, комоди, декоративні столики, підставки та футляри для годинників [8].
У дизайнерському мистецтві перехід від стилю до стилю відбувався не стрибкоподібно, а плавно. Стиль регентства займає проміжне положення між бароко і рококо. Він не має якихось яскравих, притаманних йому рис. Значна частина виробів цього періоду майже з однаковим правом може бути віднесена як до того стилю, що зароджується, так і до того, що зникає. Зміна в стилі перш за все вплинула на декоративне оздоблення виробів. Форми меблів стали більш вишуканими, композиція більш динамічною.
Захоплення китайським фарфором, лаками, меблями стимулююче вплинуло на європейське прикладне мистецтво. У меблевому виробництві починають використовуватися екзотичні породи дерева. Досить ефектні вироби, облицьовані чорною шпоною, поліровані й оздоблені бронзовими накладками. Вершиною стилю регентства вважається обшивка деревом стін і поверхонь шаф. У меблях епохи регентства чорне дерево поступово витісняється горіхом і рожевим деревом, з'являються перші вироби з макогоні - червоного дерева.
Класицизм приніс з собою простоту та витонченість деталей, ясність і гармонійність, спокійну рівновагу частин. Основними особливостями меблів є товсті прямолінійні форми, плавні згини, гладкі поверхні, обмежений набір елементів декору, звужені до низу, рідше - дещо вигнуті тесані або точені ніжки, гладкі колони, фронтонне вираження шаф і бокових щитів, ліжок, різні елементи обрамлення. У виробах класичних меблів ніжки трактуються як несучі елементи, звужені до низу, круглого або прямокутного перерізу. Ожили традиції античного світу. Дерев'яні частини меблів для сидіння прикрашалися різьбою низького рельєфу, позолотою або білим лаком. Найчастіше використовується червоне дерево, яким облицьовуються різні предмети. Фільонки червоного дерева страктуються наборами різноманітних цінних і навіть екзотичних порід. Опорядження кольоровими лаками в поєднані з позолотою зустрічається часто. Стільці часто повністю золотяться. Пізніше в декор, особливо жіночих меблів, уводять розписні фарфорові накладки.
Сьогодні (у меблях) послідовно розвивається стилістика 60-х років, але лінії і деталі стають більш вишуканими, технічне опрацьовування виробів - все більш витончене - матеріали - зручні, легкі, екологічно чисті [33].
Добротні меблі виготовляються сьогодні з дерева. Всі каркаси скандинавських шкіряних і тканинних диванів, крісел зібрані з дерева і фанери з використанням спеціального просочення, а натуральна шкіра, що використовується, приємна на дотик і радує різноманітністю кольорових відтінків. З масиву роблять не тільки каркаси, але і виступаючі декоративні деталі. Іноді дерево інкрустують натуральним перламутром, коренем горіха.
В наші дні, на черговому витку історії, знову завоювали величезну популярність плетені меблі. Різноманітні види плетених меблів можна зустріти як на веранді дачного будинку, гостинної великої квартири, на терасі ресторану, так і у вестибюлі готелів.
Лоза, ліани, очерет і соломка, що були доступною підручною сировиною для виготовлення меблів, увійшли в моду на початку 20 ст., які високо цінувалися, а вироби з них були обов'язковим атрибутом заміських будинків і світських салонів.
Родоначальником плетених меблів стала скриня, що з'явилася в ремісничих кварталах Стародавнього Риму. "Плетінка" була більш доступною і дешевшою за дерев'яні меблі, тому плетені вироби (в основному, з очерету) вважалися в Римі плебейськими меблями. Але незабаром і патриції по гідності оцінили м'яку і міцну плетінку, використовуючи її для покриття сидінь на лавах і диванах. Це було дуже зручно і нікого вже не дивувало, що різьблена лава з рожевого дерева покрита плетеним полотном. У Європі першими оцінили довговічність, оригінальність і красу плетених меблів англійці. Меблі з ротанга здатні витримувати великі навантаження: високу вологість повітря і навіть різкі перепади температур. Услід за англійцями вже вся Європа була скорена цими легкими і міцними меблями. Мода на плетені меблі, як і всяка мода, то розгорталася, то втихала, але вже ніколи не зникала назовсім з європейських інтер'єрів.
Серед виробів особливою популярністю користуються спальні, дивани і крісла, етажерки і ширми, журнальні столики.
Сучасні дизайнери продовжують створювати меблі, в яких смужки плетіння, що перехрещуються, задають особливий ритм і динаміку.
Меблювання номерів.Меблювання номерів повинно вирішувати основне завдання: створити максимум зручностей при мінімальній площі. Воно залежить від площі номера та комфортності готелю. Житлова площа однокімнатного одномісного номера складає 9-12 кв. м, однокімнатного двомісного 12-25 кв. м залежно від категорії готелю.
Функціональний комфорт, в основному, забезпечується оптимальним набором меблів і обладнання. Меблі є одним із активних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох приміщень готелів.
Специфіка готельного господарства, багатофункціональність приміщень, що знаходяться в одній будівлі, обумовили диференціацію меблів за призначенням: побутові (для відпочинку, сну, роботи за столом, приймання їжі, зберігання одягу), конторські (офісні), ресторанні і спеціальні (обладнання бару, перукарні, місць чергових тощо) [6].
Сучасні меблі за характером конструктивної структури підрозділяють на стаціонарні, комбіновані багатофункціональні (коли один предмет виконує дві і більше функцій) і такі, що трансформуються (в тому числі секційну).
Вимоги до меблів встановлюються відповідно до комфортності готелів і їхнього призначення. Комфортність готелів визначає якість і кількість меблевих виробів, а функціональне призначення готелів - номенклатура меблів.
Найбільша увага в усіх типах готелів надається меблюванню приміщень житлової групи. Залежно від форми житлової кімнати, меблі розміщують у різні способи: однобічне розміщення - в житловій кімнаті у формі подовженого прямокутника або з частковим винесенням меблів на торцевий бік, дво - або трибічне - для приміщень квадратної форми.
Розміщуючи меблі, треба враховувати норми розривів і проходів між меблями: так, мінімальний прохід для однієї людини -60 см, для двох 110 см, мінімальна відстань від стіни до пристінних меблів - 5 см, максимальна - 55см. Склад меблів для номерного фонду готелів і її розміри достатньо різноманітні й залежать від розмірів номера і вимог стандартів, який містить необхідний перелік предметів, що входять в комплектність номера в залежності від категорії.
Найбільшою складністю відрізняється меблювання однокімнатного номера, тому, що поєднує функції сну, роботи, відпочинку і зберігання речей. В усіх сучасних номерах функції зберігання речей частково виносяться у передпокій.
Меблювання 3-4 місних однокімнатних номерів ускладнює функціональне зонування меблів. Для максимального розкриття внутрішнього простору житлових кімнат рекомендується використовувати двоярусні ліжка, особливо в готелях для молоді [22].
Двокімнатні номери складаються зі спальні і вітальні, що відокремлюються одна від одної перегородками, які складаються і розсуваються, відкритими або заскленими дверними прорізами. Раціональне меблювання спальні визначається острівним розміщенням ліжок, пристінної шафи. У вітальні розміщення меблів для відпочинку повинне забезпечувати зручність користування телевізором, а меблі для роботи можуть включати навісний підвіконний робочий стіл, що є одночасно підставкою для телевізора.
Житлова частина трикімнатних номерів складається зі спальні, вітальні і кабінету. Меблювання такого номера вирішується так само, як з двохкімнатним. Але тут зона роботи виноситься в кабінет, який доповнюється ще книжковою шафою або полицями і зоною відпочинку. У вітальні розміщується обідній стіл зі стільцями. При спальні може знаходитися гардеробна, а в передпокої - підставка для багажу. Трикімнатні номери можуть розміщуватися на двох рівнях: на першому рівні - вітальня, передпокій, санвузол, кухня - ніша, а на другому - спальня, кабінет, санвузол. Іноді кабінет розташовують на першому рівні.
Номери апартаменти, що мають до 8 кімнат, бувають різними і можуть бути скомпоновані з декількох номерів, які з'єднуються між собою дверима і називаються - "комплексами". Вони можуть бути обладнані для проведення нарад, зборів, для чого між номерами встановлюються розсувні перегородки і використовуються меблі, що трансформуються (наприклад, ліжко-шафа).
Передпокої в усіх типах номерів, в основному, невеликі за площею (шириною не менше 105 см) і обладнуються вбудованою (пристінною) шафою, вішалкою і дзеркалом.
У багатокімнатних номерах передпокій відокремлюється від житлової кімнати дверима, а в однокімнатних і простим прорізом.
У передпокої, що не має вбудованої шафи, встановлюється вішалка з полицею для капелюхів і підставкою для взуття, прикріплюється дзеркало, виділяється місце для платтяної щітки.
Меблі в готелях категорії "З, 4, 5, зірок", звичайно, обробляються фанерованим деревом дорогих твердих порід, застосовуються міцні покриття, полірування і лакування; для готелів 1 та 2 зірки - фарбування і лакування.
В готелях категорії 4 і 5 зірок велика увага приділяється досягненню естетичного комфорту. Він створюється завдяки художньо-просторовій організації процесу життєдіяльності людини за допомогою цілого ряду засобів. Першочергове завдання - проектування композиції простору. Тобто необхідно побудувати інтер'єр приміщень так, щоб окремі елементи сприймалися у певній системі (стильовій єдності).
Вимоги до меблів встановлюються відповідно до комфортності готелів і їхнього призначення. Комфортність готелів визначає якість і кількість меблевих виробів, а функціональне призначення готелів - номенклатуру меблів.
При розміщенні меблів обов'язково враховуються норми розривів і проходів між предметами меблів.
Характер планувальної організації меблів залежить також від типу функціонального блоку готелю, в якому вона розміщується.
Склад меблів для номерного фонду й їх розміри достатньо різноманітні і залежать від розмірів номера та вимог стандарту, який містить необхідний перелік предметів, що входять в комплектування номера в залежності від його категорії.
Розміщення меблів залежить від розмірів і конфігурації номера та його житлової площі, розташування віконних і дверних прорізів.
Розташування предметів меблювання житлового приміщення номера визначається їхніми функціями. Так, робочий стіл повинен знаходитися біля вікна (паралельно йому або торцем до нього); зона відпочинку (крісло і журнальний столик) - у полі зору від дверей, підставка для валіз - ближче до дверей або у блоці з робочим столом [7].
Розміри функціональних зон номера визначаються з урахуванням розривів між меблевими виробами однієї зони. Розмір робочої зони в поперечному напрямку складається із ширини столу (60 см), розриву від столу до стільця (10 см) і ширини стільця (45 см), що складає 115 см. Загальний розмір зони відпочинку з одним кріслом дорівнює 150 см (ширина журнального столика - 60 см, відстань від столика до крісла - 30 см, ширина крісла - 60 см).
Загальний розмір зони сну (130 см) складається з таких параметрів: ширина ліжка - 90см (85 - ліжко, 5 см - розрив, 5см - від стіни), розрив 5 см між приліжною тумбочкою і ліжком, ширина тумбочки 40 см.
Особливо комфортністю відрізняються номери типу "дубль", які обладнують ліжком, комбінованим столиком, стільцем, журнальним столиком, кріслом і підставкою для валізи, диван -ліжком, який служить додатковим спальним місцем і має тумбочку для постільної білизни. Меблі змінюється в міру необхідності, але в основі її експлуатації закладена амортизація - поступове перенесення вартості в наданні послуги.
1.4. Роль кольору та світла в інтер’єрі
Освітлення - дуже важлива частина інтер'єру. Світлове оформлення інтер'єру важливе не тільки для здоров'я очей, воно стимулює роботу головного мозку і сприяє кращому відпочинку. Тому до вибору освітлення необхідно підходити зі всією серйозністю.
Будь-яке приміщення, яке б функціональне навантаження не несло, має освітлюватися таким чином, щоб створити максимальний комфорт. Раціональне освітлення залежить від типу приладів і засобів, що використовуються, які допомагають візуально збільшувати, звужувати або розширювати простір залежно від поставленої мети.
Кожний світильник створює світловий потік, який можна класифікувати наступним чином.
По-перше, це точкове освітлення. Світловий потік виходить від локалізованої точки, яка знаходиться на стелі, або в середньому або нижньому рівні (настільна лампа, бра, торшер). Точкове освітлення буває спрямованим і направленим в залежності від призначення світильника. Наприклад, при розробці настільних ламп основні зусилля дизайнерів спрямовані на організацію регулювання точкового освітлення.
По-друге, це розсіяне пряме освітлення ламп з великою світловою поверхнею, так, як у люмінесцентних або кулькових світильниках [6].
По-третє, це відбиваюче світло - найбільш природне і нешкідливе. Відомо, що краще читати лежачи в гамаку в саду, ніж на розжареному пляжі. Сонячні промені, проникаючи крізь листя, ніби "підскакуючи" з листка на листок під різним кутом, стають м'якими, не втомлюють очей. А на відкритому просторі все навпаки: від яскравого освітлення сторінки книги просто темніють в очах. Для досягнення ефекту відбивання світла у сучасних світильниках кладуть системи відбивання. Потік світла від лампи спочатку б'є в них, потім відкидається на стелю і тільки потім розсіюється в просторі.
В залежності від типу світильника і його розміщення в приміщенні можна виділити декілька видів освітлення: загальне, місцеве (локальне) і декоративне.
Загальне освітлення створює загальну світлову атмосферу в приміщенні. Воно дозволяє займатися повсякденними справами, але призначене тільки для тих занять, які не потребують сильного напруження зору.
Загальне освітлення може бути створене за допомогою направленого світлового потоку або бути розсіяним, яке пом'якшує різкі переходи від світла до тіні. Таке освітлення візуально об'єднує окремі функціональні зони приміщення в загальну, цілісну композицію. Розсіяне загальне освітлення можна створити за допомогою стелі і підвісів з розсіювачами та відбивачами.
Декоративне освітлення надає будь-якому інтер'єру вишуканість і універсальність. Воно служить для акцентування прямими променями світла найбільш суттєвих деталей обстановки [21].
Місцеве (локальне) освітлення створює комфорт, сприяє відпочинку.
Проте, найбільш вигідним для людини є природне освітлення, тобто прямі або розсіяні промені, які попадають із вікна. Сонячне світло забезпечує психологічний комфорт (надає відчуття сили і здоров я, збуджує центральну нервову систему, яка відповідає за стан та тонус інших систем організму), сприяє активізації обмінним процесам, регулює біоритми.
Під дією ультрафіолетового випромінювання, яке володіє великою біологічною активністю, підвищується стійкість організму до хвороботворних мікроорганізмів та інших несприятливих факторів.
Надзвичайно важливо максимально використовувати площу вікон. Штори, особливо щільні, мають бути такими, щоб їх можливо було розсунути за межі вікон. В якості нерухомих допустимі тільки легкі, максимально прозорі занавіски із тюлевих тканин. Необхідно враховувати, що запилені вікна на третину понижують природне освітлення.
Дуже важливо (якщо дозволяє погода і відсутність міського смогу), в теплу пору року як можна довше тримати вікна відчиненими. Це дозволить максимально використовувати бактерицидну дію сонячних променів.
Але як відомо все добре в міру, і, відповідно, небажаний, цілодобовий вплив палючих сонячних променів. В цьому випадку необхідно використовувати захист від прямих сонячних променів. Добре підходять для цієї мети штори і жалюзі [37].
Штори створюють відчуття тепла і затишку, підтримують загальний стиль інтер'єру. Вони бухт і залишаються одним з важливих елементів мистецтва декорування вікон і всього приміщення.
Можна використовувати багато різновидів штор:
- класичні штори створюють спокійну, теплу, затишну атмосферу житла, нададуть йому святкового закінченого вигляду. Вони можуть складатися з штори, гардини (тюлева занавіска) і ламбрекену або бути комбінованими;
- римські штори - рівні полотнища тканини, які при необхідності збирають в широкі плоскі складки і акуратно ставлять усередині віконної рами або над вікном. Римські штори за своєю конструкцією дуже функціональні, оскільки їх можна встановити в отвір вікна, на стіну і навіть на стелю;
- французькі штори - невід'ємний елемент класичного інтер'єру. Вони утворюються з рівних напівкруглих складок тканини, в розпущеному стані можуть мати довжину до підлоги, мають вигляд зібраних по всій поверхні фестонів;
- австрійські штори колись називалися фестонними шторами. Проте фестони на австрійських шторах утворюються в результаті стягування у верхній частині гардиновою стрічкою. Виглядають вони не так помпезно як французькі;
- японські штори - екранні панельні штори найбільш модні та екстравагантні. У них використовуються від двох до шести різних полотен, що не складаються хаотично, а послідовно переміщуються в горизонтальній площині;
- ламбрекен - обробка у вигляді волана, який розміщується перед занавіскою, приховує її верхню частину і м'яко обрамляє вікно. Використання ламбрекену дає можливість наглядно змінити пропорції вікна і задрапірувати верхню частину карниза. Ламбрекени також використовують і для декору дверних отворів [25].
Необхідно також пам'ятати про те, що освітлення будь-якого простору формується не тільки за допомогою світильників, але і всіх присутніх в інтер'єрі поверхонь, від яких відбивається світло -стін, підлоги, стелі, полірованих або дзеркальних дверей.
Колір в дизайні готельного господарства. Кольори декору впливають на відбиття та використання світла в приміщенні, розширюють простір і створюють інші емоційні реакції.
Джерела:
- колірний спектр джерела світла (впливає на теплоту й поширення світла);
- абажури й захисні екрани (поглинають непотрібне світло й пропускають необхідне) використовуються в невеликих приміщеннях, витриманих у нейтральних тонах (білий, сірий);
кольори використовують в декоруванні й меблюванні (відбиття певних світлових хвиль через фарбу й пігментацію). Термінологія:
-колір, відтінок,тон: червоний, синій, жовтий і т. д.;
інтенсивність світла: інтенсивність світла від 0 (нейтральний) до 16 (найбільш інтенсивний);
- насиченість: величина відбиття світла від 0 (чорний) до 0 (білий).
В чому ж суть вибору кольору. Переглядаючи каталоги зі шпалерами й колірними діаграмами важко зрозуміти з чого почати. Вони допоможуть визначитись з потрібними кольорами та відтінками й підібрати правильне оформлення для приміщення. Але спочатку необхідно вирішити яку атмосферу необхідно створити: розслаблюючу або підбадьорюючу. Для розслаблюючої атмосфери необхідно використати світлі пастельні відтінки або підібрати тони синьої або бордово-коричневої гами. Підбадьорливу атмосферу створять сміливіші відтінки: від яскраво-зеленого до яскраво жовтогарячого [4].
Варто планувати кольорову гаму з орієнтуванням і на килим, диван або інші деталі інтер'єру.
Існує чотири способи сполучення кольорів. Користуючись діаграмою, можна створити безліч ефектів: від світлої палітри до яскравих контрастів.
Однотонні. Це найпростіші схеми, оскільки палітра сильно обмежена. При цьому створюється елегантний сучасний стиль. Просто необхідно вибрати два або три відтінки одногу сегмента діаграми. їх можна комбінувати або дотримуватися одного головного відтінку, а інтер'єр урізноманітнити ретельно підібраними аксесуарами.
Гармонійні. Ці гами створюються з відтінків двох прилеглих сегментів діаграми: зелений і жовтий тощо. Комбінації можуть бути приглушеними, але зовсім ненав'язливими. Якщо виконуються роботи на основі одного кольору - наприклад, жовтого, то можна надати розмаїтість інтер'єру за допомогою аксесуарів тих кольорів , що в прилеглому сегменті.
Майже протилежні. Тут можна використовувати всі принади контрасту: обстановка стане свіжою й підбадьорливою, але ненав'язливою. Необхідно вибрати основний колір і комбінувати його з відтінками сегменту, що перебуває по праву або ліву сторони сегменту, розташованого навпроти. Голубий і жовтий - класичне сполучення "майже протилежних кольорів", воно освіжить кухонний інтер'єр та обстановку спалень у шведському стилі.
Контрастні. Найсміливіший метод складання кольорової гами, що здається яскравим і екстравагантним, якщо вибрати більш насичені відтінки. Добре підходить до дитячих кімнат і тих кімнат та зон, де людина буває найчастіше, наприклад, для коридорів і сучасних віталень. Поширені сполучення контрастів: голубий і жовтогарячий, рожевий і зелений [30].