Класифікатори економічної інформації
Класифікатор — це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код.
Класифікатор може бути призначений:
а) для первинного кодування об’єктів, процесів і т.ін. під час підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів;
б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві і т.ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів;
в) для передавання інформації по каналах зв’язку.
За сферою дії розрізняють класифікатори:
а) особисті — особистого користування;
б) локальні — використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі;
в) галузеві — застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі;
г) загальнодержавні — обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави.
На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації(ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення (НД). Отже, умовно можна записати:
ЄСКК ТЕІ = КТЕІ + АС + НД.
Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи:
1) класифікатори ресурсів;
2) класифікатори предметів праці і діяльності;
3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління.
4) Класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання, документів і т.ін.
ЄСКК ТЕІ передбачає використання і ведення:
ü загальнодержавних класифікаторів техніко-економічних показників (ЗКТЕП);
ü системи позначення органів державного управління (СПОДУ);
ü класифікаторів промислової та сільськогосподарської продукції (ЗКП);
ü системи визначення об’єктів адміністративного поділу (СПАТО);
ü класифікаторів галузей народного господарства (ЗКГНГ);
ü класифікатор підприємств та організацій (ЗКПО);
ü системи позначення одиниць вимірювання тощо.
ЄСКК забезпечує:
обмін даними між різними рівнями управління народним господарством;
узгодження техніко-економічних показників;
можливість агрегування даних на різних рівнях управління;
мaксимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки інформації.
Наявність певних систем класифікації та кодів визначає можливість виконання машинних операцій з упорядкування даних, отримання проміжних результатів (підсумків), а також операцій пошуку й відбору елементів масивів.
Отже, використання класифікаторів ЄСКК забезпечує до того ж однакові можливості з обробки даних в АІС різних установ і організацій.
Зауважимо, що існує стійка тенденція проникнення класифікації та кодування в різні сфери людської діяльності. Це, скажімо, кодування продукції й товарів згідно з єдиною системою штрих-кодів, запровадження реєстраційних номерів для автотранспорту та іншої техніки, номерів паспортів, реєстраційних номерів платників податків і т.ін. Більш того, завдяки кодуванню та створенню єдиної електронної мережі передавання й обробки інформації принципово дає змогу лише один раз ідентифікувати особу в системі, а далі виконувати обмін даними за її кодом у різних функціональних системах — медичних, адміністративних виробничих, юридичних і т.ін.
Інформаційна система
Інформаційна система - це взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.
У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:
1. Зародження даних - формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.
2. Накопичення і систематизація даних - організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.
3. Обробка даних - процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.
4. Відображення даних - подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.
Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем. Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління даними.
Інформаційні потоки ЕІС(ек інф с-ми))
Інформаційний потік — сукупність інформації (зовнішньої, внутрішньої), необхідної для управління логістичними операціями і їх контролю.
ЕІС пов'язує об'єкт і систему управління між собою та з зовнішнім середовищем через інформаційні потоки.
1.Інформаційний потік з зовнішнього середовища в систему представляє, з одного боку, потік нормативної інформації, який створюється державними установами в частині законодавства і, з іншого, потік інформації про кон'юнктуру ринку, який створюється конкурентами, споживачами, постачальниками.
2.Інформаційний потік з системи у зовнішнє середовище - звітна інформація, фінансова інформація в державні органи, інвесторам, кредиторам, споживачам; маркетингова інформація потенційним споживачам.
3.Інформаційний потік із системи управління на об'єкт управління - (прямий зв'язок) представляє сукупність планової нормативної та інформації розпорядника для здійснення господарських процесів.
4.Інформаційний потік від об'єкта управління до системи управління - (зворотній зв'язок) який відображає облікову інформацію про стан об'єкта управління економічною системою (сировини, матеріалів, грошових, енергетичних, трудових ресурсів, готової продукції і виконаних послуги) в результаті виконання господарських процесів
База даних — це інтегроване сховище взаємопов'язаних даних конкретної предметної області.
Система управління базами даних (СУБД) — це комплекс програмних засобів, призначений для інтегрованого зберігання та обробки даних.
Система управління базами даних Microsoft Access відноситься до реляційних баз даних. База даних Access (фізична структура) міститься в одному файлі з розширенням MDB. Логічна структура СУБД Access складається з таких об'єктів: таблиць, запитів, форм, звітів, макросів та модулів. Доступ до цих об'єктів відбувається за допомогою відповідних вкладинок вікна Access.
Логічна модель відображує логічні зв’язки між елементами даних, незалежно від їх змісту та середовища збереження. Логічна модель може бути: ієрархічною, реляційною, мережною.
Фізична модель визначає розміщення даних, методи доступу та техніку індексування. Рішення проблем проектування на фізичному рівні багато в чому залежить від СУБД, що використовується. Воно автоматизовано і сховане від користувача.
Збережені в базі дані мають визначену логічну структуру, тобто представлені деякою моделлю, що підтримує СУБД. До числа найважливіших відносяться такі моделі даних:
· ієрархічна;
· мережна;
· реляційна;
· об’єктно - орієнтована.
Тема2
1. Банківська інформаційна система, яка більше відома під назвою автоматизована банківська система (АБС), — це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для вирішення задач управління банківською діяльністю.
Автоматизована банківська система повинна бути інтегрованою. Інтегрована — це така система, що побудована на загально-системних принципах і охоплює не фрагментарне сукупність банківських задач, а вирішує питання автоматизації комплексно з урахуванням інформаційних і функціональних зв'язків.
2. Структура АБС.До складу АБС входягь забезпечуючі та функціональні підсистеми.
Забезпечуючі підсистеми об'єднуюсь в собі всі види ресурсів, які необхідні для функціонування системи. До їх складу відносяться такі підсистеми: інформаційного, програмного, математичного, технічного, лінгвістичного та організаційно-правового забезпечення.
Інформаційне забезпечення (позамашинне та внутрімашинне) — це сукупність уніфікованих форм первинних документів, систем класифікації і кодування та методів їх застосування в банківській діяльності, а також файли даних, що зберігаються у базі даних і використовуються для автоматизованого вирішення функціональних задач.
Технічне забезпечення — це комплекс технічних засобів, який включає до свого складу обчислювальну техніку та засоби збору і передачі даних, для інформаційного обміну як всередині банку так і при взаємодії з іншими банками та клієнтами.
Математичне забезпечення — сукупність алгоритмів та економіко-математичних моделей, які характеризують процедури обробки даних та формування бухгалтерської і статистичної звітності.
Організаційно-правове забезпечення — це сукупність нормативно-правових документів та інструктивних і методичних мате ріалів, які регламентують права та обов'язки спеціалістів та визначають технологічний порядок функціонування АБС.
Лінгвістичне забезпечення включає до свого складу мовні засоби, що використовуються в системі: мови програмування, інформаційно-пошукові мови, мови опису метаданих, мови запитів та спілкування користувачів з системою та інші мовні засоби.
Функціональні підсистеми об'єднують блоки, комплекси та окремі задачі, які реалізують певні банківські функції. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна розділити на дві частини обов'язкові та допоміжні. До перших слід віднести ті функції, які мають місце у будь-якому комерційному банку, набір допоміжних функцій залежить від спеціалізації банку.
Функціональні підсистеми виділяються виходячи із якихось ознак управління. Враховуючи багатоаспектність банківських задач виникає проблема декомпозиції АБС на функціональні підсистеми. Функціональна підсистема — це деяка частина загальної системи управління, яка виділена у відповідності зі спільністю функціональних ознак управління. Основою для функціональної декомпозиції можуть бути характеристики: функція, період і об'єкт управління.
3. Характеристика підсистеми «Операційний день банку»
Базовою підсистемою, що має обов'язково функціонувати в кожному комерційному банку, є «Операційний день банку» (ОДБ). Основні функції цієї підсистеми такі:
· Введення та обробка клієнтських платіжних документів.
· Створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації.
· Робота з картотеками.
· Обробка особових та балансових рахунків.
· Ведення аналітичного і синтетичного обліку, формування балансу за кожний банківський день та відповідних вихідних форм.
Сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня, встановлення лімітів, бізнес-правил для філій банку тощо.
Характеристика підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку»
В межах підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку» працівники кредитного відділу банку мають можливість виконувати такі основні функції:
· аналіз фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності та оцінка ризику при кредитуванні;
· формування та облік кредитних договорів;
· ведення та коригування розпоряджень на оплату кредитів;
· ведення та коригування строкових зобов'язань на погашення кредиту;
· ведення та коригування процентних ставок та графіків оплати процентів по кредитному договору;
· нарахування процентів по кредиту та облік їх сплати;
· облік та контроль погашення кредитної заборгованості;
· аналіз кредитного портфеля, класифікація кредитів та визначення розміру резервування.
Підсистема «Управління кредитними ресурсами» має бути інтегрована з іншими функціональними підсистемами банку, зокрема з ОДБ, у якій виконують бухгалтерські проведення при наданні кредиту та при погашенні суми основного боргу і відсотків по ньому.
Характеристика підсистеми «Управління валютними операціями»
У комерційних банках, що мають дозвіл на виконання операцій з іноземною валютою, має функціонувати підсистема «Управління валютними операціями». В межах цієї підсистеми обов'язково повинен функціонувати комплекс задач «Валютний операційний день», що забезпечує введення та обробку валютних платіжних документів, відкриття та закриття валютних рахунків, конвертацію валют, ведення рахунків покриття, формування балансу та інші операції з іноземною валютою.
«Валютний операційний день» не обов'язково реалізується окремим програмним комплексом. Операції з валютою можуть бути автоматизованим комплексним мультивалютним ОДБ, який здатний працювати як з національною, так і з будь-якою іншою валютою.
Крім комплексу задач «Валютний операційний день», у комерційному банку можуть бути автоматизовані такі задачі:
· прогнозування курсів валют;
· облік біржових валютних операцій;
· облік ділінгових операцій та оцінка ділінгових контрактів. Для проведення ділінгових операцій банком може використовуватись система міжнародної фінансової інформації, наприклад система Reuters Dealing;
· робота з системою SWIFT, якщо банк є учасником цієї міжнародної міжбанківської телекомунікаційної мережі передачі банківських повідомлень. Використання SWIFT дає змогу обмінюватись фінансовими повідомленнями з банками-нерезидентами та іншими міжнародними фінансовими установами.
Характеристика підсистеми «Управління депозитами»
Підсистема «Управління депозитами» має забезпечувати автоматизацію робіт, пов'язаних з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, що відкрили депозитні (вкладні) рахунки в банку. В ній повинні вестись депозитні (вкладні) рахунки клієнтів банку. Основними завданнями підсистеми є: облік операцій з готівкою, облік безготівкових операцій, облік цінних бланків, нарахування відсотків за депозитними рахунками, а також формування звітних форм щодо роботи з депозитними вкладами.
Є два підходи до автоматизації робіт в даній підсистемі. Перший — традиційний, коли вкладнику видається паперова ощадна книжка, яка відображає всі операції по рахунку. Другий напрям — вкладнику замість ощадної книжки видається пластикова картка з магнітною смужкою, на якій значаться номер рахунку, дата його відкриття, термін, на який відкрито рахунок, та сума коштів на рахунку. В цьому випадку власнику пластикової картки також присвоюється персональний ідентифікаційний код, який є засобом доступу до депозитного рахунку.
В деяких АБС «Управління депозитами» не виділяється в окрему функціональну підсистему, а інтегрується в комплекс, який має назву «Управління кредитно-депозитними операціями».
Характеристика підсистеми «Управління цінними паперами»
Комерційні банки можуть виконувати такі операції з цінними паперами:
· випускати і продавати власні акції;
· купувати, продавати і зберігати цінні папери (акції, облігації, векселі тощо);
· проводити операції з цінними паперами за дорученням клієнтів.
У підсистемі «Управління цінними паперами» виділяються такі основні напрями автоматизації робіт:
1.Автоматизація обліку операцій з власними акціями банку.
2.Автоматизація обліку операцій з державними цінними паперами.
3.Автоматизація обліку операцій з іншими цінними паперами (акціями підприємств, векселями, сертифікатами і т.п.).
4.Автоматизація депозитарної та реєстраторської діяльності.
5.Автоматизація управління портфелем цінних паперів моделювання та прогнозування стану фондового ринку.
Характеристика підсистеми «Управління касою»
Підсистема «Каса» необхідна для обліку готівки та організації роботи обмінних пунктів. Ця підсистема являє собою міні-банк, що має свій баланс, рахунки і документацію, у якій відображаються готівкові кошти. В підсистемі виконуються такі основні функції:
· ведення довідника касових символів;
· ведення та обробка прибуткових касових документів;
· ведення та обробка видаткових касових документів;
· формування та ведення касового журналу;
· формування звітних форм з обліку роботи каси.
Підсистема може працювати в одній локальній мережі з підсистемою «Операційний день банку» або може бути територіально віддаленою і взаємодіяти з банком за допомогою електронної пошти.
В підсистемі «Каса» комерційного банку вирішуються такі задачі:
· формування касового плану (АРМ бухгалтера-економіста каси);
· обліку надходження коштів у касу (АРМ касира з обліку надходжень);
· обліку видатку коштів з каси (АРМ касира з обліку видатків);
· інкасації коштів у банку (АРМ нічного касира та бухгалтера з інкасації) ;
· обліку роботи обмінних валютних пунктів (АРМ співробітника з контролю та нагляду за роботою обмінних валютних пунктів);
· обліку наявності коштів у касі банку (АРМ завідуючого касою).
Характеристика підсистеми «Внутрібанківський облік»
Підсистема «Внутрібанківський облік» включає до свого складу задачі, пов'язані з обліком у самому банку. До цієї підсистеми належать такі основні задачі: облік праці і нарахування заробітної плати працівникам банку; облік власних основних засобів банку; облік нематеріальних активів; облік амортизації основних засобів та нематеріальних активів; облік господарських і експлуатаційних витрат.
Характеристика підсистеми «Звітність банку»
У підсистемі «Звітність банку» формується бухгалтерська, фінансова та статистична звітність про діяльність комерційного банку. Джерелом інформації для цієї підсистеми є база даних, сформована в ОДБ. У кожному комерційному банку встановлено АРМ-Статзвітність, який є програмним продуктом НБУ. За допомогою цього АРМу формується вся статистична звітність комерційних банків у вигляді окремих файлів показників і передається у репозитарій статистичної звітності в НБУ, де ці показники обробляються і де формуються необхідні звітні форми.
Характеристика підсистеми «Управління розрахунками з використанням пластикових карток»
Метою роботи цієї підсистеми є автоматизація безготівкових розрахунків з фізичними особами з використанням пластикових карток. Основними напрямами робіт у підсистемі є такі:
· обслуговування локальних платіжних карткових систем;
· обслуговування міжнародних платіжних карткових систем;
· обслуговування національних платіжних карткових систем.
Враховуючи те, що картковий бізнес тільки-но починає розвиватись у комерційних банках України, в більшості АБС представлений лише перший напрям, пов'язаний з обслуговуванням локальних платіжних карткових систем. Здебільшого ці системи побудовані на картках з магнітною смужкою, які використовуються для виплати заробітної плати співробітникам банку через банкомат, для оплати послуг співробітників банків у «своїх» їдальнях та магазинах. Картки з магнітною смужкою використовуються як еквівалент ощадної книжки при відкритті депозитних (ощадних) рахунків.