Методи та прийоми здійснення фінансового аналізу бюджетних установ

Метод економічного аналізу – це науково обґрунтована система прийомів і способів комплексного, взаємопов'язаного та безперервного дослідження динамічного розвитку виробничих відносин у нерозривній єдності з продуктивними силами господарської діяльності бюджетних установ, розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку, обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень, виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів. Метод економічного аналізу базується на дедукції та індукції та спрямований на:

– розчленування предметів і явищ на частини;

– вивчення і виявлення внутрішніх зв'язків;

– узагальнення і підбиття підсумків господарської діяльності.

В основі методу економічного аналізу лежить система способів і прийомів аналізу господарської діяльності як єдиного цілого та формалізованого опису результатів аналізу у вигляді системи показників.

Зміст методу економічного аналізу господарської діяльності розкривається способами і прийомами його проведення.

Способи та прийоми економічного аналізу зумовлені різноманітністю, внутрішньою складністю та взаємозв'язаністю сторін та елементів господарської діяльності. Умовно вони поділяються на традиційні та математичні. До традиційних належать порівняння, елімінування, прийоми балансовий і сальдовий, групування, відносних і середніх величин та ін., до математичних, які набули поширення з появою швидкодіючих ЕОМ, — кореляційно-регресійні, динамічні ряди, лінійне та динамічне програмування, теорії ігор і масового обслуговування, графічні, матричні та ін.

Доцільне поєднання традиційних і математичних способів і прийомів забезпечує ефективність економічного аналізу.

За логікою способи (прийоми) поділяють на три групи:

– спеціальні: порівняння, групування, елімінування, деталізація, експертне оцінювання тематичне обстеження, абсолютні та відносні величини, балансовий прийом, сальдовий прийом, економіко-математичні методи;

– загальнонаукові способи: пізнання, аналогія, абстрагування, моделювання, формалізація;

– загальнонаукові підходи: системний, комплексний, ситуаційний, відтворювальний, нормативний, кількісний, адміністративний.

Порівняння – це зіставлення одного показника з іншим і визначення різниці між ними. Воно є конкретною формою взаємозв'язку аналізу і синтезу та емпіричного узагальнення (класифікації) процесів і явищ. На ньому ґрунтуються оцінювання показників господарської діяльності, встановлення відхилень фактичних показників від розрахунково-теоретичної величини або показників попередніх періодів, інших установ, підрозділів, відділень тощо.

Застосовуються такі види порівняння:

– порівняння звітних показників із плановими, нормативними;

– порівняння з економічною моделлю роботи установи в зразкових умовах;

– порівняння з плановими та звітними даними інших установ, із даними міжнародних стандартів;

– —порівняння із середніми галузевими показниками. Найважливішою вимогою до порівняння є зіставність показників у часі, просторі.

Для досягнення порівнянності даних часто замість абсолютних величин застосовують відносні.

Елімінування(вибіркове освітлення) — найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення фактичних результативних показників від базових (планових).

Усі фактори, що впливають на результативні показники, у розрахунках мають бути розміщені в суворій послідовності — від кількісних до якісних.

Цей спосіб охоплює прийоми ланцюгових (послідовних) підстановок, обчислення абсолютних різниць, обчислення відносних різниць, перерахунок показників.

Деталізація. Глибина і повнота дослідження залежать від рівня деталізації, оскільки для оцінювання роботи установи використовуються підсумкові показники, в яких взаємно погашаються додатні та від'ємні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу виявити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників.

Балансовий і сальдовий прийоми набули поширення в бухгалтерському обліку. На теперішній час їх застосовують і в інших сферах.

Балансовий прийом полягає у взаємному збалансуванні результатів. Використання прийому ґрунтується на обмеженості, скінченності обсягів ресурсів і жорстких взаємозв'язках між окремими елементами розглядуваної сукупності.

У процесі аналізу вивчають баланс товарної продукції, баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів.

Часто застосовуваний сальдовий прийом є різновидом балансового. Таким чином можна визначити розмір останнього фактора, якщо вже відомий сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий прийом доречно застосовувати тоді, коли прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або незручним з інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).

Балансовий та сальдовий прийоми застосовуються тоді, коли відомі деякі однорідні показники і є можливість через них встановити значення інших показників або факторів, перевірити їх взаємозв'язок.

В економічному аналізі широко використовуються таблиці, за допомогою яких нагромаджується, опрацьовується та зберігається цифрова інформація. Форма таблиць та їх майбутній зміст мають бути передбачені заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Аналітична таблиця, як правило, відрізняється від інших порівняно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна містити не лише основну, а й додаткову, для порівняння, інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

Моделювання – важливий спосіб розв'язання багатьох економічних завдань, і зокрема, проведення аналітичного дослідження.

Воно полягає в побудові умовних образів, що замінюють у нашій уяві справжні предмети, відтворюючи їхні суттєві властивості. В економіці під моделюванням розуміють створення моделі реальних господарських ситуацій та оперування цією моделлю з метою дістати висновки про справжній стан справ.

Моделювання дає змогу досліджувати сутність предметів і явищ у найпростіший, а подекуди і найдешевший спосіб. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найістотніших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому нагро­мадженню необхідних знань за різних умов роботи.

Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх розрізняють моделі описові (словесні), графічні та математичні.

За способом поєднання факторів-аргументів розрізняють такі чотири типи моделей:

– адитивні моделі — в них результативний показник визначається як алгебраїчна сума факторних показників.

– мультиплікативні моделі — в них результативний показник являє собою добуток кількох факторів.

– кратні моделі — їх використовують, коли результативний показник одержують діленням одного фактора на інший.

– змішані (комбіновані) моделі — це поєднання в різних комбінаціях попередніх моделей.

Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами (способами).

Спосіб пропорційного розподілу та часткової участі застосовується для визначення величини впливу на зміну результативного показника.

К а

Спосіб аналітичних групувань застосовується для систематизації або класифікації первинних даних про явища, процеси, причини і фактори, що їх зумовили, та виявлення закономірностей їх впливу на результати господарської діяльності. Розрізняють аналітичні групування, типологічні, структурні та факторні.

Прийом відносних і середніх величин застосовують для виявлення співвідношення між фактичною та базовою величинами показника.

Залежно від бази порівняння вирізняють відносні величини виконання плану, динаміки, структури.

Різновидом відносних величин є індекси, відсотки та коефіцієнти, які використовуються для оцінювання певних явищ і процесів.

Різновидами середніх величин є середня арифметична, середня гармонічна, середня квадратична, середня геометрична та середня хронологічна величини.

Застосування певного виду середньої величини залежить від особливостей явищ і процесів, що вивчаються. Індикатором застосування відповідного виду середньої величини слугує оцінка підсумкового показника через призму його відповідності реальному змісту.

До основних математичних способів і прийомів економічного аналізу господарської діяльності належать: кореляційно-регресійні, динамічні ряди, лінійне та динамічне програмування, теорія ігор і масового обслуговування, графічні та матричні порівняння тощо.

Математичні прийоми дають змогу одержати наближене відображення дійсності, їх застосовують:

– коли немає можливості формально описати ті чи ті явища і процеси;

– для оцінювання плану виробництва багатогалузевих підприємств, визначення економічної ефективності нової техніки, технології, нових видів матеріалів, виявлення економії ресурсів;

– для розроблення оптимальних рішень.

Економіко-математичні прийоми та методи часто застосовують для оптимізації програми робіт, завантаження обладнання або розподілу ресурсів. До таких, зокрема, належать симплексний метод лінійного програмування, транспортна задача, сітьові прийоми планування тощо. Вони передбачають використання комп'ютерної технології і відповідних програм.

Евристичні прийоми та методи належать до неформальних методів розв'язання економічних задач. Вони ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників. Застосовуються у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації в умовах часткової або повної невизначеності, коли основним джерелом одержання необхідних відомостей є наукова інтуїція вчених і спеціалістів, які працюють у певних сферах науки і бізнесу.

Інші прийоми. На теперішній час дедалі ширшого застосування набувають соціологічні дослідження, зокрема анкетне та усне опитування (інтерв'ю) та співбесіди. Анкетне опитування — це письмове опитування працівників, причетних до певних проб­лем або виробництва, з метою з'ясування окремих питань. Оскіль­ки такий спосіб опитування потребує багато часу, частіше вдаються до усного опитування (інтерв'ю), якому передує ретельне розроблення стратегії спілкування з тими чи тими виконавцями або свідками подій.

Важливими передумовами успішного виконання досліджень соціологічними методами є знання психології людей, їхньої готовності до співпраці, можливість одержання інформації в неперекрученому вигляді.