ПРИКЛАДИ ПРОСТОРОВОЇ ПОБУДОВИ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Рисунок 20 – «Трійця» Мазаччо, 1427 р. Приклад побудови художником простору фрески методом прямої центральної перспективи

Мазаччо прагнув візуально зруйнувати стіну й створити ілюзорний простір щодо реальної позиції глядача.

Рисунок 21 – Перуджино. Схеми до фрески «Передача ключів апостолові Петру», 1480-ті роки.

Просторова побудова твору.

Рисунок 22 – А. Рубльов. «Трійця», XV ст.

Рисунок 23 – Два можливих варіанта зображення престолу за правим ангелом (за Б. В. Раушенбахом. «Пространственные построения в живописи») [36].

Рисунок 24 – Рафаель Санті. Станці Ватікану. «Афінська школа», 1509 р.

Малюнок епохи Ренесансу демонструє спосіб зображення простору на площині за допомогою центральної перспективи. Виділені точка сходження променів зору й лінія обрію.

Рисунок 25 – Зображення дороги в системах лінійної та перцептивної систем (за Б. В. Раушенбахом. «Пространственные построения в живописи») [36].

Рисунок 26 – Аудієнція у правителя. XVI ст. Комбінація ортогональних та аксонометричних зображень.

Рисунок 27. Джотто ді Бондоне. Фрески капели дель Арена в Падуї. 1304-1306 рр.

Схеми показують взаємозв`язок і вплив архітектури на побудову простору кожної фрески. Джотто використовує методи побудови простору – пряму і зворотну перспективу та фронтальне бачення (кілька точок зору та ліній обрію, поєднання екстер`єру та інтер`єру, заглиблення простору переднього плану тощо).

Рисунок 28 – Н. Пуссен. Пейзаж з Поліфемом. 1649 р.

Співвідношення фігур у просторі картини (за Даніелем С. М.).

«Композиція картини підкреслено статична. … Послідовно витримана симетрія правої й лівої частин композиції: маса скелі ліворуч знаходить своє «дзеркальне відбиття» у масі дерева праворуч. Серединна маса – скеля, що служить ложем Поліфему, поміщена в геометричний центр поля зображення. Центральна скеля як і фігура циклопа вписується в правильний трикутник …» [18, стр.74].

Рисунок 29 – Н. Пуссен. Ринальдо і Арміда, 1630 р. Схема 1

Схема 2 Схема 3

Аналіз композиційної побудови картини (за С. М. Даніелем). Взаємозв`язок рівнів організації композиційного цілого.

1 Членування формату.

2 Лінійно-ритмічні групи.

3 Світлотінь.

«У картині легко фіксуються дві групи лінійних повторів: група діагоналі-домінанти (фігура річкового бога, потік води, колісниця, коні, хмара й т. п.) і контрастна їй група, група «перешкод» (стовбур дерева в лівому верхньому куті, фігура Арміди, жіночі фігури, що управляють колісницею й т. п.). Їхня взаємодія впорядковує примхливі конфігурації предметних форм, аккомодирує різнопросторові елементи до образотворчої площини. Менш виражене, … вертикально-горизонтальне членування. Представляється, однак, істотним, що фігура Ринальдо лише деталями своєї побудови включається в енергійну взаємодію діагоналей, підкоряючись у цілому ритму горизонтальних членувань і будучи, таким чином, найбільше «пасивною» з фігур» [18, с. 31-32].

Рисунок 30 – Рембрандт ван Рейн. Нічний дозор, 1642 р. Схема 1

Схема 2 Схема 3

М. В. Алпатов пише: «Композиція живопису Рембрандта заснована на багатоголоснім звучанні лінійних, об'ємних, світлових і кольорових мотивів, що якби виконують кожний свою партію, але разом з тим об'єднаних в... гармонійне ціле». Для з'ясування композиційного ладу початий аналіз багатоплановості картини.

Схема 1 Плановість картини. Глибина просторових планів виражена штрихуванням різної інтенсивності (від білого до чорного). Однак схема не враховує освітленість різних фігур, а тільки говорить про їхнє положення в просторі картини.

Схема 2 Розташування світлових плям (за Алпатовим) дозволяє глядачеві визначити головні й другорядні фігури в композиції картини.

Схема 3 Показує ступінь наближення кожного персонажу до глядача.

СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Рисунок 31 –. Схема демонструє застосування знакових елементів на фасадах будинку (за Дженксом) [19].

Рисунок 32 – Знакова структура населеного простору (за С. А. Малаховим) [28].

Показані розповсюджені знакові елементи міського коду.

Рисунок 33 – Ескізи мобільного павільйону BMW. Архітектурне бюро VMA, 2003 р.

Рисунок 34 – Голосов І. Архітектурні малюнки до конкурсного проекту Палацу Рад у Москві.

Приклад пошуку образного й об'ємно-просторового рішення спорудження шляхом багаторазового варіювання форми. І. О. Голосов так описує свій процес проектування: «Приступаючи до роботи над проектом, я беру об`єм, фасад і план разом, а не членую механічно. Відштовхуючись від цієї загальної ідеї будинку, я направляюся до композиції плану … Взагалі ж багаторазове обмірковування окремих частин проекту неминуче».

МАЛЮНКИ, ЩО ДЕМОНСТРУЮТЬ МЕТАФОРИЧНИЙ СПОСІБ ВИРАЖЕННЯ ІДЕЇ ТВОРУ

Рисунок 35 – Клод Нікола Лєду. Ескіз-ідея театру в Безансоні, 1778 р.

Рисунок 36 – Є. Буллє. Антропоморфна інтерпретація профілю антаблемента

Рисунок 37 – Франческа ді Джорджо Мартіні. Співставлення побудови плану собору з фігурою людини

Рисунок 38 – Я. Черніхов, 1930-ті рр. Композиція демонструє конструктивно-просторову комбінацію споруджень за допомогою кольорового лінеарного зображення

Рисунок 39 – Я. Черніхов, 1930-ті рр. Виразна демонстрація просторових стержньових конструкцій разом з найпростішою формою будинків спокійного характеру

в