Особливості інтеграції НАФТА.
По-перше, Північно-американська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві – це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою воно об'єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни.
По-друге, країни, що об'єднались в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США та Канади. Власне, це не є винятковим явищем: у Західній півкулі подібний приклад демонструє МЕРКОСУР, до якого поряд з такими велетнями Латинської Америки, як Бразилія та Аргентина, входять Уругвай і Парагвай, котрі значно поступаються їм в економічному розвитку.
По-третє, яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США – світовий лідер з науково-технічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою.
Основні торговельні та інвестиційні канали в межах угруповання спрямовані переважно зі США або до США; більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади і Мексики припадає на торгівлю зі США. Що до канадсько-мексиканських торговельних та інвестиційних зв'язків, то до останнього часу вони залишалися надто слабкими.
По-четверте, угода має широко масштабний характер: вона охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами – інтегрантами, інвестиційну діяльність, розширює вільний рух капіталів, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо.
По-п'яте країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і тихоокеанськими, вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів – Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону, що дає можливість рівномірно розвивати економічні зв'язки з ними і суттєво впливати на розвиток цих зв'язків.
На відміну від ЄС, що піднявся на найвищий інтеграційний ступень, НАФТА не має досконалої структури національних органів регулювання тристоронніх відносин, що на даний час цілком улаштовує Канаду і Мексику, які вбачають в ній загрозу політичній та економічній незалежності. Зрештою, зона вільної торгівлі – це перший етап у міжнародній економічній інтеграції, і йому притаманні свої інституційні механізми.
Найбільше активно інтеграційні процеси проходять в АСЕАН, створеній у 1967р. у складі 5 членів: Брунею, Індонезії, Малайзії, Філіппін, Сингапуру, Таїланду. У 1995р. до них приєднався В'єтнам. У 1992р. між державами-членами АСЕАН – була досягнута домовленість про організацію зони вільної торгівлі до 2008р. на основі поступового зниження тарифів. Добавити
АТЕС засноване у 1989р. Її членами (до 1997р.) були 18 держав: Австралія, Бруней, Гонконг (Сянзан), Канада, Китай, Кірибаті, Малайзія, Маршаллові острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Республіка Корея, Сингапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі. У 1997р. до АТЕС приєдналися ще три країни: В'єтнам, Перу й Росія.
Мета АТЕС - шляхом об'єднання країн у даному угрупуванні стимулювати взаємне співробітництво в різних областях: у першу чергу на ринку товарів і капіталів, а також в області транспорту, енергетики й т.ін. Кінцева мета об'єднання - утворення зони вільної торгівлі до 2020р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010р.
Інтеграційні процеси розвиваються на різних континентах, у різних регіонах земної кулі: в Африці, на Близькому Сході, у Латинській Америці. У 80-ті роки ХХ ст. країни, що розвиваються, заснували понад 40 торгово-економічних об'єднань, але більшість із них перебували на підготовчому етапі, деякі з них до цього часу вже розпалися.
Особливо слід сказати про таке інтеграційне об'єднання, що виникло в останньому десятилітті, як Співдружність Незалежних Держав (СНД) (1992 р.), у яке входили 12 країн до кінця 2008 р.: Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан та Україна, як асоційований член. 18 серпня 2009 Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності.
У межах СНД у 1992 р. був підписаний договір про вільну торгівлю, а у вересні 1993 р. – договір про створення економічного союзу, у 2004 р. – про єдиний економічний простір. Добавити
Незважаючи на те, що економіка країн-членів СНД – була раніше інтегрована в єдиний народногосподарський комплекс, економічні відносини між ними будуються важко. Заважають зміцненню й зімкненню Співдружності Незалежних Держав як протиріччя економічного й політичного характеру між країнами-членами, так й явні й приховані дії західних країн, які прагнуть остаточно роз'єднати колишні радянські республіки й будувати відносини з кожною з них окремо.
Найголовнішим фактором, що перешкоджає розвитку інтеграційних процесів у СНД, є політичний. Політичні й націоналістичні амбіції деяких операторів країн-членів СНД - не дозволяють створити умови найбільшого сприяння в економічних, правових, інформаційних сферах.
Як відомо, головною ланкою інтеграційного зближення є мікрорівень, співробітництво й кооперація між зацікавленими підприємствами, яких на території колишнього СРСР тисячі. Однак на території СНД даний фактор аж ніяк не домінує. Багато в чому через те, що не ухвалені рішення політичного характеру, а якщо й ухвалені, то «не працюють». Так, хоча й був підписаний у 1993р. рамковий договір про створення економічного союзу, відкритий для вступу кожної із країн СНД, робилися спроби реального створення митного союзу, однак виконання поставлених завдань гальмувалося найчастіше саме політиками.
Були створені й наднаціональні органи управління, такі, як, наприклад, Міждержавний економічний комітет (ММК) у жовтні 1994р.-постійнодіючий виконавчо-розпорядницький міжурядовий орган з певними контрольними функціями, однак процеси усередині СНД як і раніше не ведуть до реального об'єднання ресурсів, коштів і зусиль країн-учасниць в інтересах формування нової реальної економічної спільноти.
Для України членство в СНД об'єктивно вигідно з кількох сторін.
1Причини економічного характеру:
- економічна залежність економіки України саме від країн СНД;
- товари України більш конкурентоспроможні на ринках цих країн;
- технологічний зв'язок українських підприємств із підприємствами інших країн-членів СНД.
2Причини неекономічного характеру:
Історична, культурна й релігійна спільність народів, родинні зв'язки й т.д.
Таким чином, перед країнами СНД стоїть завдання розроблення й реалізації нової моделі економічного союзу, яка б відповідала їхнім довгостроковим інтересам.
Питання для самоконтролю
1. Що таке економічна інтеграція? Які її передумови і мета?
2. Які основні етапи інтеграційного процесу, що в них загального й у чому різниця?
3. Наведіть приклади інтеграційних угрупувань у різних регіонах світу, що ставлять за мету створення зони вільної торгівлі, митного союзу, загального рину.
4. Які типи економічних ефектів виникають при створення митного союзу?
5. Поясніть виникнення ефекту створення торгівлі й ефекту відхилення торгівлі.
6. Від чого залежить зростання чи падіння загального рівня добробуту в результаті створення митного союзу?
7. У наслідок яких закономірностей інтеграція в більшості випадків веде до загального зростання добробуту країн, шо беруть участь у них?
8. Які сторони розвитку інтеграційного процесу в Європі є для України сприятливими і які несприятливими?
Практичні завдання
3 Завдання. Львівський автобусний завод (ЛАЗ) має 50% акцій у капіталі нафтопереробного заводу «Туркменбензин» у Туркменістані. Прибуток «Туркменбензину» становить 200 тис. у.о., з яких 100 тис. були реінвестовано як дивіденди. ЛАЗ надав «Туркменбензину» довгостроковий кредит на 500 тис. у.о. під 10% річних. Зі свого боку «Туркменбензин» дав Лазу короткостроковий торговельний кредит на 100 тис. у.о. під 15% річних для закупівлі у нього бензину. З метою одержання кредитних грошей ЛАЗ випустив корпоративні облігації на 100 тис. у.о. під 8% річних, які купив «Туркменбензин». Як будуть відображені ці операції в платіжному балансі України?
4 Правильно/неправильно.
Коли англійське відділення ІВМ переводить свій прибуток у США, то ця операція виступає як кредит у платіжному балансі Англії.
Підсумок платіжного балансу країни, по суті, завжди становить нуль.
Коли ми надаємо позики резидентам інших країн, ця операція виступає як кредит у нашому платіжному балансі.
Коли американська компанія ІВМ купує в Києві завод, ця операція виступає як кредит у платіжному балансі України.
Дефіцит балансу за поточними операціями фінансується в основному чистим припливом капіталу.