Поняття "наукове відкриття" та його ознаки

Однозначного тлумачення поняття "наукове відкриття" в енциклопедіях і довідниках світу немає, хоча загалом під відкриттям розуміється нова істина, встановлена в процесі дослідження. У ряді країн визначення поняття "наукове відкриття" ґрунтується на теоретичних положеннях про закономірний рух матерії і нашому пізнанні про цей рух, що відбиває закономірності цього руху. В інших країнах поняття "відкриття" здійснюється через розуміння "наукової ідеї"; іноді воно ототожнюється з поняттям винаходу. У згаданому вище Положенні відкриттям називалося "установлення не відомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни в рівень пізнання" (п. 10).

При цьому передбачена Положенням правова охорона не поширювалася на геологічні відкриття родовищ корисних копалин, а також на археологічні і географічні відкриття, тобто на відкриття, що мають характер експедиційних знахідок. Ця охорона не поширювалася і на відкриття в області суспільних наук. Крім того, чітко розмежовувалися поняття "відкриття" і "винахід". Якщо винахід – технічне рішення завдання, в результаті якого створюються нові пристрої, способи, речовини, то відкриття виявляє раніше не відомі явища, властивості і закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу (природи).

У зв'язку з прийняттям у ряді країн національного законодавства з охорони прав авторів наукових відкриттів постало питання про можливість створення міжнародних актів з охорони відкриттів, а 14 липня 1967 р. було прийнято Конвенцію про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). У Конвенції наукові відкриття, поряд з винаходами й іншими результатами інтелектуальної діяльності, були виділені як особливий об'єкт права (ст. 2 ( УІІІ)). Основною передумовою цього послужила та обставина, що будь-яке суспільство, усвідомивши необхідність розвитку наукових досліджень для свого прогресивного розвитку, змушене вкладати в науку певні матеріальні засоби, тобто частину свого національного доходу. Причому з розвитком суспільства обсяг матеріальних засобів, вкладених у науку, збільшується.

Вкладаючи значну частину матеріальних засобів у сферу науки, суспільство прагне до одержання найбільшої віддачі від результатів наукових досліджень, розглядаючи науку не стільки як споживача економічних ресурсів, скільки як виробника результатів, що роблять вплив на стан технічного, економічного, соціального й інших рівнів суспільства. Насамперед суспільство зацікавлене в одержанні від науки таких результатів, що становлять особливий інтерес для його розвитку. Однак далеко не кожний науковий результат відповідає цим вимогам, оскільки маса наукової інформації містить зведення про різні за своїм рівнем результати: негативні, малозначущі; недостовірні і т.д., використання яких може виявитися в даний момент недоцільним чи неефективним.

Отже, необхідний особливий механізм, що передбачає оцінку за визначеними критеріями результатів наукових досліджень, щоб виділити серед них найбільш значущі – наукові відкриття, що становлять особливий інтерес для суспільства. Пошуки вирішення цього питання привели до необхідності розробки і введення спеціального організованого і правового регулювання відносин, зв'язаних з науковими відкриттями як усередині окремих країн, так і в міжнародному масштабі.

У Женевському договорі про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.) наукове відкриття визначається як "визнання явищ, властивостей чи законів матеріального світу, що дотепер не були пізнані і не допускали перевірку" (ст. 1 (1) (I).

Законом України «Про власність» (ст. 41) наукові відкриття були виділені у самостійний об'єкт інтелектуальної власності. Вони знайшли своє відображення також у розділі V «Право на відкриття» старого Цивільного кодексу Української РСР.

У ст. 457 Цивільного кодексу України дано наступне поняття наукового відкриття. Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Слід зауважити, що регулювання відносин, пов'язаних зі створенням і використанням наукових відкриттів, повинно бути передбачене спеціальним законодавством, так як ні патентне право, ні авторське право не вирішують завдання охорони прав учених на вперше отримані ними фундаментальні результати наукових досліджень і не передбачають заходів для ефективного їх використання. Зокрема, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не можуть одержати правової охорони згідно з цим законом відкриття, наукові теорії та математичні методи.

Тобто, в Україні відсутнє правове регулювання наукових відкриттів нормами спеціального законодавства. Деякі зазначають, що у 21 столітті відкриття знову, як і в 19 столітті, охороняються лише в рамках авторського права як науково-літературні твори, що не забезпечує правової охорони сутності відкриття і його пріоритету.[4] При цьому вважають, що головною причиною такої ситуації є те, що наукове відкриття за своїм характером не підлягає монополізації.[5] Це означає, що наукове відкриття не може мати конкретного правоволодільця. З моменту його обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використано будь-ким як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його основі конкретних технічних рішень.

Разом з тим ринкова економіка створює сприятливі можливості для створення "внутрішнього ринку ідей", тобто законодавчого визнання за організацією, колективом чи окремою особою прав інтелектуальної власності на відкриття з наступною їх реалізацією. Слід враховувати і те, що автор наукового відкриття має особисті немайнові і деякі майнові права, яким повинна бути надана належна правова охорона.

Основними ознаками відкриття є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання). Відкриттям визнається не будь-яке розв’язання наукового завдання, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

Світова новизна.Установлене явище, властивість чи закономірність матеріального світу визнаються відкриттям за умови абсолютної світової новизни на дату пріоритету. Свого часу у п. 14 Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції пріоритет встановлювався або по дню подачі заявки, або по одній із трьох і більш ранніх дат:

- по офіційно затвердженій даті першого формування сутності відкриття;

- по даті публікування в пресі;

- по даті доведення іншим шляхом до відома третіх осіб.

Наприклад: дата публікації статті (№ 78, 103, 130), дата надходження статті в редакцію (№ 141, 147, 151), дата представлення статті до друку (№ 81, 124, 145), дата доповіді на семінарі (№ 87, 91,105), дата подачі заявки на винахід (№ 92, 99, 129), дата захисту дипломної роботи (№ 134) тощо.

Достовірність.Зазвичай, припускає повторюваність відкриття, що є невід'ємною частиною експериментального і теоретичного доказу, а також його науковість, тобто базування пізнання на системі знань про закономірності в розвитку матеріального світу. Без підтвердження достовірності відкриття не може бути визнано як таке. У зміст відкриття повинно увійти не тільки нове знання про його об'єкт, але і наукова інтерпретація цього знання; розкриття його генезису чи наслідків зв'язку з іншими явищами, з науковою картиною світу. Таким чином, достовірність відкриття є відповідність висунутого наукового положення об'єктивно існуючій дійсності.