Поняття та критерії охороноздатності раціоналізаторської пропозиції
Як уже зазначалося, поряд із винаходами та корисними моделями велику роль у науково-технічному прогресі відіграють раціоналізаторські пропозиції. Вони є найбільш масовим об'єктом прав інтелектуальної власності (технічної творчості). За їхньою допомогою вносяться удосконалення до вже відомих технологічних, технічних чи організаційних рішень, здійснюється модернізація діючого обладнання, усуваються недоліки в роботі конструкторів, проектувальників тощо.
Законодавче визначення раціоналізаторської пропозиції дається у главі 41 "Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію" ЦК України. Згідно зі ст. 481 раціоналізаторською є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.
Аналогічне поняття раціоналізаторської пропозиції містилося і у п. 9 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів прав промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні 1992 р. Відповідно до якого раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для юридичної особи, якій вона подана, і передбачає створення чи зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовування техніки або складу матеріалу.
У наведених визначеннях не тільки вказуються критерії охороноздатності, а й перераховуються конкретні види пропозицій, які можуть бути визнані раціоналізаторськими. До таких критеріїв належать: технологічне, технічне або організаційне рішення; новизна; корисність. Проаналізуємо їх детальніше.
Передусім раціоналізаторська пропозиція відповідно до ст. 481 ЦК України має бути спрямована на створення або зміну організаційного заходу, конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу. Цей критерій є родовим і має комплексний характер. З одного боку, він означає, що пропозиція повинна містити конкретне рішення задачі, а не просту її постановку. Раціоналізатор повинен дати конкретні вказівки про те, що і як треба зробити, аби одержати бажаний результат. Не визнаються рішенням задачі пропозиції, які лише констатують ту чи іншу проблему, обмежуються вказівкою на доцільність якогось заходу або на позитивний ефект, що може бути отриманий від її реалізації. Раціоналізаторська пропозиція має містити принципове рішення, конкретизоване настільки, щоб воно не викликало ніяких припущень, розкривало суть авторського задуму і не вимагало додаткової доробки творчого характеру. Ця умова буде виконана, якщо в пропозиції і матеріалах, які її пояснюють, є дані, необхідні і достатні для практичного здійснення пропозиції за допомогою відомих організаційних та технологічних прийомів, а також прийомів конструювання чи проектування.
Водночас названий критерій охороноздатності потребує, щоб рішення задачі мало- технологічний, технічний чи організаційний характер. Іншими словами, із всієї маси ділових пропозицій, що можуть принести підприємству реальну користь, раціоналізаторськими визнаються лише ті, які вирішують практичні задачі за допомогою технологічних, технічних чи організаційних засобів. У самому законодавстві вказуються окремі види технологічних, технічних чи організаційних рішень. До них належать: створення чи зміна конструкції виробів або застосовуваної техніки; створення чи зміна режиму організації діяльності юридичної особи або технології виробництва; зміна складу матеріалу.
Другим критерієм охороноздатності раціоналізаторської пропозиції є її новизна. На відміну від винаходів і корисних моделей, які повинні мати світову новизну, для раціоналізаторських пропозицій достатньо місцевої новизни, тобто в межах тих юридичних осіб, яким вона подається. Коли конкретна пропозиція має світову новизну, це не є перешкодою для її кваліфікації як раціоналізаторської, якщо через якісь причини вона не оформляється як винахід чи корисна модель. Проте дослідження новизни заявленої раціоналізаторської пропозиції проводиться тільки в масштабах певної юридичної особи, а не світового рівня техніки.
Новизна раціоналізаторської пропозиції встановлюється на певний момент часу. Стосовно цих пропозицій у нормативних актах вживається поняття першості, а не пріоритету. Першість визначається датою надходження до юридичної особи правильно оформленої заяви на раціоналізаторську пропозицію. Тобто першість визнається за автором, який першим подав у встановленому порядку заяву на раціоналізаторську пропозицію, навіть якщо вона була спочатку відхилена і це не було оскаржено автором. Раціоналізаторській пропозиції автора можуть бути протиставлені лише відомості, які розкривають суть даного або тотожного рішення, що стали відомі юридичній особі до зазначеної вище дати першості.
Оскільки для раціоналізаторських пропозицій достатньо місцевої новизни, коло джерел, що беруться до уваги при дослідженні даного критерію, досить обмежене. Пропозиція не визнається новою, якщо до дати подання заяви дане або схоже рішення:
– вже використовувалося цією юридичною особою, крім випадків, коли воно використовувалося з ініціативи автора упродовж не більше, ніж трьох місяців до дати подання заяви. Ця пільга щодо новизни, якою користуються тільки автори пропозицій, впроваджених з їхньої ініціативи, не скасовує загального правила про те, що дата першості визначається на день надходження заяви на раціоналізаторську пропозицію. Тому новизна пропозиції може бути втрачена, якщо впродовж тримісячного пільгового терміну виникають зазначені нижче обставини, що порочать її новизну;
– передбачено наказами і розпорядженнями адміністрації юридичної особи. Ця обставина має враховуватись як джерело інформації, що протиставляється рішенню, якщо наказ чи розпорядження були видані до дати подання заяви, і вони не просто ставлять задачу, а й передбачають її рішення, яке тотожне заявленому;
– розроблено технічними службами цієї юридичної особи. У даному випадку маються на увазі службові розробки, які були втілені у конкретне рішення, що може бути протиставлене заявленій раціоналізаторській пропозиції. Джерелами інформації, що включаються до інформаційного фонду, який враховується при визначенні новизни раціоналізаторських пропозицій, є результати науково-дослідних, проектних, конструкторських і технологічних розробок, що виконуються організаційно-технічними службами даної юридичної особи разом з аналогічними службами інших юридичних осіб, а також документація, отримана юридичною особою від іншої юридичної особи на підставі укладеного між ними договору про виконання науково-дослідних чи
– дослідно-конструкторських робіт або договору про передачу науково-технічних досягнень та надання організаційно-технічної допомоги;
– заявлено іншою особою, якій належить першість на дану або тотожну раціоналізаторську пропозицію;
– рекомендовано вищестоящою юридичною особою або опубліковано в інформаційних виданнях із поширення передового досвіду в цій галузі. В обох випадках новизну пропозиції порочать лише такі рекомендації чи публікації, в яких розкривається суть рішення, що збігається із запропонованим;
– передбачено обов'язковими для юридичної особи нормативами. До них належать стандарти, що надійшли до юридичної особи, норми, технічні умови, будівельні норми і правила, а також інші нормативно-технічні документи, якщо вони вказують конкретний шлях рішення задачі, який не відрізняється від запропонованого раціоналізатором.
Відомість рішення задачі з інших джерел інформації новизни раціоналізаторської пропозиції не порочить. Наприклад, не можуть бути протиставлені раціоналізаторській пропозиції відомості, почерпнуті зі спеціальної літератури або патентної документації. Водночас треба мати на увазі, що раціоналізаторські пропозиції мають бути результатом самостійної творчої роботи їхніх авторів.
Тому не повинна визнаватися раціоналізаторською пропозиція, що застосована іншою юридичною особою або опублікована в пресі, якщо заявник запозичив її повністю і без додаткової конструкторської, технологічної чи організаційної доробки стосовно умов діяльності своєї юридичної особи. Зрозуміло, факт запозичення має бути очевидним. Тому відмова у визнанні пропозиції раціоналізаторською за цією підставою можлива лише тоді, коли даний факт остаточно доведений або не заперечується самим заявником. В іншому разі треба виходити з презумпції права авторства заявника на подану ним пропозицію.
Третім критерієм охороноздатності раціоналізаторської пропозиції є її корисність. Пропозиція визнається корисною, якщо її використання в умовах діяльності юридичної особи дає змогу одержати економічний, технічний чи інший позитивний ефект. Корисність пропозиції визначається на основі порівняння результату, який має бути отриманий від застосування запропонованого рішення, із результатом, одержаним відомими юридичній особі або фактично застосовуваними нею рішеннями тієї самої задачі. Позитивний ефект від використання пропозиції може полягати, наприклад, у підвищенні продуктивності праці, якості, надійності та довговічності виробів, економії матеріальних і трудових ресурсів, але більш складним або технічно відсталим способом. Іноді впровадження раціоналізаторської пропозиції приводить до поліпшення одних показників при одночасному погіршенні інших. У цьому випадку, визначаючи корисність пропозиції, треба виходити з того, наскільки позитив від раціоналізації переважає її негативні моменти.
Завершуючи аналіз критеріїв охороноздатності раціоналізаторських пропозицій, доречно зауважити, що конкретне їхнє застосування багато в чому визначається специфікою діяльності тієї чи іншої юридичної особи. Цілком очевидно, якщо вона оснащена передовою технікою і має кваліфіковані кадри, то тут ставляться більш високі вимоги до раціоналізаторів порівняно з юридичними особами, які є технічно відсталими. Тому нормальною є ситуація, коли певна пропозиція однією юридичною особою визнається раціоналізаторською, а іншою – відхиляється через відсутність новизни та корисності.