Тема 10. Завдання (4 год.)

“ Теорія міжнародних політичних відносин”

1. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ

Запровадження предмету теорії міжнародних політичних відносин у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка є важливим кроком на шляху гуманітаризації та гуманізації освіти на факультеті історії та права цього закладу. Його вивчення має фахово-формуючу, світоглядно-виховуючу, інтелектуально-розвиваючу функції. Отримані знання і навички історико-пізнавальної діяльності покликані сформувати у студентів, які отримують у ВНЗ політологічний фах, уміння самостійно аналізувати теоретичні проблеми, історичні факти і явища на основі наукової методології, оцінювати варіанти аргументації в сучасній літературі, робити обґрунтовані висновки з історичного досвіду, обирати правильну логічно-обґрунтовану аргументацію з дискусійних проблем теорії та досвіду міжнародних відносин.

Розв’язання проблем, які стоять перед Україною в світовому просторі у ХХІ столітті, вимагає реалізації важливого завдання формування громадянина із сучасною свідомістю патріота європейської держави, високим рівнем політичної культури. Цьому має сприяти теорія міжнародних політичних відносин, як засіб пізнання досвіду і уроків глобальних, регіональних і локальних зв’язків, визначення в них місця України, як можливість аналізу й прогнозування подій, вироблення рекомендацій тактичного й стратегічного змісту у сфері зовнішніх відносин.

Тема 11. Вестфальська система міжнародних відносин

(1648 – 1789 рр.)

Прелімінарні (попередні) переговори в ході Тридцятирічної війни. Прелімінарні умови миру 1645 р.

Проблема територій, “християнського вічного миру”, правові питання на Вестфальському конгресі. Передача Франції територій в Ельзасі. Забезпечення володіння Швецією пунктами в гирлах річок Північної Німеччини й частиною Померанії. Вихід із Вестфальських переговорів Іспанії (1647 р.). Розширення прав протестантів. Підтвердження самостійності Голландії. Визнання незалежності Швейцарії (гаранти – Франція й Швеція). Посередництво на конгресі Венеції на чолі з дипломатом А. Контарині.

Роль Вестфальського миру 24.10.1648 р. у визначенні основних принципів міжнародних відносин на перспективу. Нерозв’язання усіх суперечностей між державами. Вестфальський договір як початок формування традицій міжнародного порядку та системи міжнародних відносин.

Вестфальський мир і римська курія. Участь папських дипломатів у посередництві та розробці документів конгресу. Втрата позицій папи внаслідок поразки Габсбургів, закріплення на міжнародному рівні зрівняння прав католиків і лютеран, підтвердження основних положень Аугсбурзького релігійного миру. Безрезультатне засудження папою Вестфальських рішень. Зведення до мінімуму впливу римського папи на міжнародну політику.

Формування в Західній Європі низки крупних національних держав. Групування навколо них слабших країн. Фаза консолідації Вестфальської системи до Утрехтського миру 1713 р. Географічно обмежена сфера дії системи. Її європоцентристський характер. Фаза стабільності Вестфальської системи. Розширення умов Вестфальського миру Утрехтським мирним договором. Зародження кризових явищ в системі. Підсумки розвитку системи до Великої Французької революції.

Тема 12. Віденська система міжнародних відносин (1815 – 1877 рр.)

Скликання Віденського конгресу 1814 р. для мирного врегулювання в Європі. Протиріччя між його учасниками. Територіальні претензії Росії. Таємні угоди Росії з Пруссією; Англії, Австрії і Франції. Заключний акт конгресу (червень 1815 р.). (Повернення Франції до кордонів 1792 р., об’єднання Бельгії та Голландії в Нідерландське королівство, відновлення Сардинського королівства, передача Пруссії Вестфалії, Рейнської області та Померанії, відновлення влади Австрії у Венеції та Ломбардії, передача Норвегії від Данії до Швеції, закріплення за Англією колоній, зокрема, о-вів Мальти та Цейлону, Капської обл. на півдні Африки, створення Німецького союзу із 34 незалежних держав та 4 вільних міст, утворення Швейцарської конфедерації із 19 кантонів.)

Система союзів. Священний союз (Росія, Австрія, Пруссія). Четверний союз Росії, Англії, Австрії та Пруссії. Підтримання принципу легітимізму. Роль конгресів у Аахені, Тропаду та Вероні у консолідації Віденської системи, розвитку правових засад у сфері міжнародних відносин. Східне питання. Революційні події 1830 р. Стабільність системи.

Європейські революції 1848 р. і загальний баланс сил на міжнародній арені. Зменшення можливостей для пошуку компромісів у міждержавних конфліктах. Кримська війна. Криза Віденської системи в 1850 – 1860-х рр.

Спроби модернізації системи міжнародних відносин. Схильність великих держав до пошуку компромісу. Відновлення балансу сил.

Тема 13. Міжнародні відносини в період Берлінської системи

(1878 – 1914 рр.)

Сан-Стефанський мирний договір 19.2.1878р. та відношення до нього Англії і Австро-Угорщини. Цілі Туреччини і західних держав на Берлінському конгресі. Берлінський трактат 1.7.1878 р. Обмеження території автономії Болгарії. Створення автономної області Східної Румелії під владою Туреччини. Залишення за Туреччиною Македонії. Незалежність Чорногорії, Сербії, Румунії. Закріплення за Росією гирла Дунаю, Ардагану, Батуму і Карсу. Окупація Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини. Контроль Англії над о. Кіпром.

Зовнішня політика Бісмарка. Союзний договір Німеччини з Австро-Угорщиною 1879 р. Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини, Італії (1882 р.). Колоніальні загарбання Німеччини. Пангерманський союз. Англо-бурська війна 1899 – 1902 рр. Контроль Англії над Суецьким каналом, загарбання Бірми, Малаккського п-ва, Судану, Єгипту, Уганди. Російсько-німецький договір 1887 – 1890 рр. Російсько-французька військова конвенція 1892 р. Надання Англією прав самоврядування Канаді (1867 р.), Австралії (1900 р.), Новій Зеландії (1907 р.) та Південно-Африканському Союзу (1910 р.). Завершення періоду “євроцентризму” в економіці. Масова імміграція населення до США. Відкриття покладів золота на Алясці. Американо-іспанська війна 1898 р. Взяття США під контроль Куби, Гавайських островів, Пуерто-Ріко, Гуаму, придбання Філіппін, втручання у внутрішні справи Колумбії, придбання у вічну оренду Панамського перешийку, протекторат на Гаїті і в Домініканській республіці, розташування морської піхоти в Нікарагуа. Російсько-японська війна 1904 – 1905 рр. Англо-французька угода 1904 р. Англо-російська угода 1907 р., завершення формування Антанти. Марокканські кризи. Боснійська криза. Балканські війни. Мілітаризація провідних держав.

Тема 14. Перша світова війна

Причини та характер війни. Англо-німецький економічний, військово-морський і колоніальний антагонізм. Франко-німецькі суперечності. Сараєвське вбивство 28.6.1914 р.: привід до війни. Ультиматум і оголошення війни Австро-Угорщиною Сербії. Загальна мобілізація в Росії. Оголошення війни Німеччиною Росії. Вступ у війну Англії та Франції. Офіційний нейтралітет Болгарії, Греції, Іспанії, Португалії, Голландії, Данії, Швеції, Норвегії, США, Італії, Румунії, Туреччини, більшості латиноамериканських країн. Таємний договір Туреччини з Німеччиною. Оголошення війни Японією Німеччині.

Стратегічні плани Німеччини, Франції, Англії, Росії. Східно- та Західноєвропейський фронти. Балканський, Закавказький, Аравійський , Австро-Італійський фронти. Бойові дії на Тихому океані. Напад Німеччини на нейтральну Бельгію, рух на Париж. Бойові дії Росії в Східній Пруссії. Війна в Галичині. Вступ 1915 р. у війну Італії на боці Антанти. Австро-болгарсько-німецько-турецький союз. Окупація Сербією Болгарії. Підводна війна Німеччини. Вступ у війну проти Німеччини США (6.4.1917 р.). Виступ на боці Антанти Греції.

Відношення до війни політиків, населення воюючих держав. Зовнішня політика Тимчасового уряду Росії. Жовтнева революції 1917 р. і вихід Росії з війни. Брест-Литовський мир (березень 1918 р.). Мирний договір між Румунією і Четверним союзом. Ам’єнська операція. Капітуляція Болгарії, Туреччини, Австро-Угорщини. Умови перемир’я в Комп’єні (виведення німецьких військ з окупованих територій Заходу, здача Антанті значної частини зброї, всіх підводних човнів, роззброєння флоту, передача великої кількості паровозів, вагонів, літаків, автомобілів). Людські втрати.

. у війну Італії на боці Антанти.

Тема 15. Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин (1919 – 1939 рр.)

Позиції держав-переможниць наприкінці війни. “14 пунктів” В.Вільсона. Паризька мирна конференція 1919 р. Версальський мирний договір. Створення Ліги Націй. Мандатна система. Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною. Міждержавні суперечності на Тихому океані після Першої світової війни. Вашингтонська конференція 1921 – 1922 рр. Договори 4-х, 5-ти і 9-ти держав. Характер Версальсько-Вашингтонської системи, її історичні наслідки.

Спроби ревізії Версальсько-Вашингтонських угод. “Російський чинник” у європейській політиці: Генуезька конференція, проблема довоєнних боргів Росії, Гаазька конференція. Раппальський договір Росії з Німеччиною. Радянсько-німецькі відносини в 20-х рр. Лозаннська конференція 1922 – 1923 рр. Перегляд умов Севрського договору з Туреччиною. “Ультиматум Керзона” 1923 р. Радянсько-англійський дипломатичний конфлікт 1917 р. “Німецький чинник” у європейській політиці: Рурський конфлікт. План Дауеса. Локарнська конференція 1925 р. Рейнський гарантійний пакт. Прийняття Німеччини до Ліги Націй. План Юнга. Зовнішньополітичні пріоритети демократичних країн Заходу. Пакт Бріана-Келлога. Міжнародна конференція із роззброєння. Намагання держав вирішувати спірні проблеми шляхом переговорів. Активне використання пацифістської фразеології. Зародження перших інтеграційних ресурсів.

Виникнення осередків військової загрози. Агресія Японії проти Китаю (1931 – 1933 рр.). Збройні конфлікти на о. Хасан та р. Халхін-Гол (1938 – 1939 рр.).Агресивна політика Третього Рейху. Зовнішньополітична ідеологія націонал-соціалізму. Порушення умов Версальського договору. Еволюція зовнішньополітичного курсу Італії. Виникнення “осі” Берлін – Рим – Токіо. Антикомінтернівський пакт 1936 р. Аншлюс Австрії. Спроби створення системи колективної безпеки. Вступ СРСР до Ліги Націй. Балканська Антанта. США в системі міжнародних відносин. Мюнхенська угода 1938 р. Окупація Чехословаччини. Пакт Молотова – Ріббентропа.

Тема 16. Друга світова війна (1919 – 1939 рр.)

Причини війни. Періодизація. Напад Німеччини на Польщу 1.9.1939 р. Оголошення війни Німеччині Англією та Францією. Перехід радянсько-польського кордону військами СРСР. “Дивна війна”. Окупація Німеччиною Данії, Норвегії. Капітуляція Нідерландів, Бельгії. Евакуація з материка англійських військ. Окупація Парижу. Капітуляція Франції (Комп’єн 22.6.1940 р.). Окупація Югославії та Греції. Нейтралітет Швеції, Швейцарії, Ісландії. Радянсько-фінська війна. Приєднання до СРСР Прибалтики. Напад Німеччини на СРСР. Окупація Прибалтики, України, Білорусії, Молдови, частини Росії. Початок формування антигітлерівської коаліції. Декларація Об’єднаних Націй 26-и країн, у т. ч. СРСР, США, Китаю Англії, Індії, Австралії (1.1.1942 р.). Напад Японії на американську базу в Перл-Гарборі (Гавайї) та тихоокеанську ескадру Англії. Захоплення Японією Філіппін. Таїланду, Бірми, Малайї, Сінгапура та Індокитаю. Битва під Москвою. Крах планів “бліцкрігу”.

Битва під Сталінградом. Перемога британських військ над італо-німецькими арміями в Єгипті, звільнення Алжиру, Тунісу, Марокко. Битва під Курськом (літо 1943 р.). Перехід стратегічної ініціативи до Червоної Армії. Висадка англо-американських військ на Апеннінах (3.9.1943 р.), акт капітуляції Італії. Окупація Німеччиною Північної та Центральної Італії. Тегеранська конференція 1943 р. глав урядів СРСР, Великої Британії та США (Й. Сталін, У. Черчілль, Ф. Рузвельт). Визволення від фашистів Білорусії, України, Прибалтики. Відкриття другого фронту в Європі. Звільнення Франції і Бельгії. Вихід з фашистського блоку Румунії, Фінляндії та Болгарії звільнення Югославії. Взяття Будапешту. Установча конференція ООН. Берлінська операція. Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини.

Бойові дії англо-американських військ проти Японії. Успішні дії Японії в Китаї. Атомне бомбардування США Хіросіми і Нагасакі 6, 9 серпня 1945 р. Вступ СРСР у війну проти Японії. Капітуляція Японії 2 вересня. Завершення Другої світової війни.

Тема 17. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин

(1945 – 1989 рр.)

Кримська (Ялтинська) конференція голів урядів союзних держав – СРСР, США і Великобританії (4–11.2.1945 рр.). Узгодження планів завершення розгрому гітлерівського вермахту і домовленість про спільну політику переможеної Німеччини та визволеної Європи. Мета знищення німецького мілітаризму і нацизму. Визначення зон окупації Німеччини союзниками. Питання репарацій, радянсько-польського кордону, повернення Польщі західних земель. “Декларація про визволену Європу”. Необхідність створення ООН. Підтвердження СРСР зобов’язання вступити у війну з Японією після капітуляції Німеччини. Право СРСР на Південний Сахалін і Курили після капітуляції Японії.

Потсдамська конференція (17.7 – 2.8.1945 рр.) СРСР, США і Великобританії. Репарації з Німеччини. Передача СРСР м. Кенігсберг. Встановлення західного кордону Польщі по Одеру і Нейсу. Включення до складу Польщі Пруссії та м. Данцига. Передача військових злочинців фашистської Німеччини Міжнародному воєнному трибуналу.

Розпад антигітлерівської коаліції в повоєнні роки. Перехід СРСР і США від співробітництва до конфронтації. Поява ракетно-ядерної зброї. Проголошення ФРН та НДР. Політика “холодної війни” і військово-політичних блоків. “План Маршалла”. Блокова політика. Створення НАТО (1949 р.), СЕАТО (1954 р.), організації Варшавського договору (1955 р.) Корейська війна. Ліквідація колоніалізму. Карибська криза. Гонка озброєнь.

Розрядка міжнародної напруженості 70-х рр. Американо-радянські угоди. Заключний Гельсінський акт. Договір ОСО-2. Війна в Афганістані. “Друга хвиля” “холодної війни” (перша пол. 80-х рр.). Революції у Східній Європі. Об’єднання Німеччини. Розпад організації Варшавського договору, РЕВ. Закінчення “холодної війни”.

Тема 18. Постбіполярний світ (1990-і – 2000-і рр.) (2 год.)

Розпад СРСР і утворення нових незалежний держав. Кінець біполярності світу й формування нової міжнародної ситуації. Зростання міжнародного впливу США як єдиної світової наддержави. Роль Росії, Китаю, Індії в міжнародних відносинах 1990-х рр. Розвиток Європейського Союзу і НАТО. Маастрихтські угоди 1992 р. Перетворення Європейського співтовариства на економічний, валютно-фінансовий і військово-політичний союз. Розширення ЄС. Нова роль країн Східної Європи. ООН в системі міжнародних відносин. Регіональні конфлікти і спроби їх ліквідації. Війна в Перській затоці. “Буря в пустелі” 1991 р. Міжусобна війна в колишній Югославії і втручання країн НАТО.

Глобалізація як фактор світової політики на поч. ХХІ ст. Інтеграційні процеси. Проблема тероризму. Теракт у Нью-Йорку 11.9.2001 р. Війни США та їх союзників у Афганістані й Іраці (2003 р.). СНД. ГУУАМ. РОсійсько-грузинський військовий конфлікт. Енергоресурси у світовій політиці. Інформаційний світ. Болонський процес в світі.

Тема 19. Міжнародні організації у ХХ – на поч. ХХІ ст. (2 год.)

Утворення Ліги Націй. Її Статут і головні органи (Асамблея та Ради). Зобов’язання членів. Можливість застосування колективних економічних та військових санкцій проти агресора. Право Ліги передавати державам-переможницям мандати на управління колоніями. Отримання Великобританією (Ірак, Палестина, Камерун, частина Того), Францією (Сирія, Ліван) та Японією колишніх німецьких колоній і взяття під контроль ряду територій. Вступ СРСР до Ліги Націй (1934 р.).

Установча конференція ООН у Сан-Франциско (1945 р.). УРСР – співзасновниця ООН. Вступ в дію Статуту ООН 24.10.1945 р. Генеральна Асамблея ООН. Рада Безпеки. Декларація прав людини 1948 р. Розгляд міжнародним співтовариством політичних, військових, економічних, культосвітніх проблем людства. Початок використання військ ООН (Близький Схід, Корея). Сесії ГА ООН. ЕКОСОР. ЄЕК ООН. ЮНІДО. ЮНКТАД. МАГАТЕ. МОП. ЮНЕСКО. Г. Удовенко – голова ГА ООН.

Північноатлантичний пакт (НАТО) 1949 р. Зобов’язання засновників надавати один одному допомогу, в т. ч. збройну. Протистояння НАТО і Варшавського договору як чинник гонки озброєнь і стабілізуючої функції на розвиток світу в 1949 – 1989 рр. Лондонська декларація про обновлений Північноатлантичний альянс. Вступ до НАТО ФРН, Чехії, Польщі та Угорщини. Акції НАТО в Югославії, Афганістані. Україна і НАТО.

Європейський Союз. Рада Європи (1949 р.). Європейське економічне співтовариство. Рада Економічної Взаємодопомоги. Варшавський договір. Північна Рада (1953 р.), Європарламент (1958 р.). СНД. ГУУАМ.

Тема 20. Історія міжнародних відносин України. (2 год.)

Відносини Київської Русі із Степом. Шлях із “варягів у греки”. Дипломатичні, торговельні, військові зв’язки князів з Візантією. Походи на Константинополь. Угоди Олега. Розширення кордонів Русі. Введення християнства (988 р.), як пріоритет європейського вектору зовнішньої політики Володимира. Ярослав – “тесть Європи”. Переміщення політичного центру княжих земель до Галицько-Волинського регіону. Відносини із Золотою Ордою, Угорщиною, Польщею.

Козацькі підрозділи у європейських військових конфліктах. Походи на Крим та Туреччину. Міжнародні зв’язки гетьманів та кошових отаманів. Визвольна війна 1648 – 1657 рр. під проводом Б. Хмельницького. Дипломатичні відносини з Кримським ханством, Річчю Посполитою, Московською державою. Переяславська угода 1654 р. Союз І. Мазепи з Карлом ХІІ. Полтавська битва. Ліквідація Гетьманщини (1762 р.) та Запорозької Січі (1775 р.).

Відносини Центральної Ради з Тимчасовим урядом, представниками країн Антанти. Війна Радянської Росії проти УНР. Створення МЗС УНР на чолі з О. Шульгиним (згодом – В. Голубовичем). Брестські угоди. УНР і держави Четверного блоку. Зовнішня політика гетьмана П. Скоропадського. Відносини Української держави з Росією, Німеччиною, Австрією, Болгарією. Міжнародні відносини Директорії. Українська дипломатія в еміграції. УРСР – співзасновниця ООН. МЗС Радянської України.

Акт незалежності України. Участь держави в діяльності міжнародних організацій світу, регіону. Відмова від ядерної зброї. Закриття Чорнобильської АЕС. Проблеми європейської інтеграції. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС. Співробітництво з Росією, СНД, ГУУАМ. Оренда Севастопольської військової бази Чорноморським флотом РФ. Проблеми о-ва Зміїного, п-ва Тузли. Обмін ділянками території з Молдовою. Посередництво зарубіжних політиків у вирішенні політичної кризи під час Помаранчевої революції. Позиція України щодо російсько-грузинського військового конфлікту. Вектори міжнародних зв’язків України на рубежі перших двох десятиріч ХХІ ст. Україна у Болонському освітньому процесі. Підготовка до чемпіонату Європи з футболу 2012 р.

4. Структура залікового кредиту з теорії міжнародних політичних відносин

ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Теорія міжнародних відносин як наука (2 год.)

1. Предмет теорії міжнародних відносин.

2. Структура і функції міжнародних відносин.

3. Понятійно-категорійний апарат.

Тема 2. Сучасні геополітичні концепції (2 год.)

1. Англосаксонська геополітика.

2. Європейська геополітика.

3. Євразійство.

Тема 3. Політичний простір міжнародних відносин (2 год.)

1. Сутність і структура політичного простору.

2. Основні властивості політичного простору.

3. Контроль політичного простору.

Тема 4. Міжнародні актори (4 год.)

1. Держава:

а) імперія;

б) світовий лідер;

в) держава-нація.

2. Міжнародні організації.

Тема 5. Інструменти міжнародної політики (2 год.)

1. Сила.

2. Дипломатія.

3. Пропаганда.

Тема 6. Міжнародні конфлікти та шляхи їх врегулювання (2 год.)

1. Типологія міжнародних конфліктів.

2. Розвиток міжнародного конфлікту.

3. Регулювання міжнародних конфліктів.

4. Міжнародні переговори.

Тема 7. Міжнародна безпека (2 год.)

1. Сутність, параметри і види безпеки.

2. Основні загрози безпеці.

3. Механізм підтримання міжнародної безпеки.

Тема 8. Глобальні процеси сучасності (4 год.)

1. Демографічні процеси і міжнародні відносини.

2. Транснаціоналізація міжнародних відносин.

3. Мондіалізація і глобальний розвиток.

4. Демократичні й неототалітарні тенденції глобального розвитку.

6. ТЕМИ І ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

Тема 1. Теорія міжнародних відносин як наука (2 год.)

1. Предмет теорії міжнародних відносин.

2. Структура і функції теорії міжнародних відносин.

3. Понятійно-категорійний апарат.

Література

Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А. Очерки теории и политического анализа международных отношений. – М., 2002.

Введение в теорию международных отношений и анализ внешней политики. – СПб., 2001.

Камінський А. Основи міжнародних відносин. – Львів, 2001.

Канинская Г.Н. Основы общей теории международных отношений. – М., 2009.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручн. Вид. 3-є. – К., 2007. – С. 15–44.

Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации: Уч. пос. – Изд. 2-е. – М., 2009. – С. 10–21.

Теория международных отношений: Хрестоматия. – М., 2002.

Теория международных отношений на рубеже столетий. – М., 2002.

Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. пос. – К., 2000.

Хонин В.Н. Теория международных отношений. Общая часть. – К., 2003.

Цыганков П.А. Теория международных отношений. – М., 2002.

Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручн. – К., 2006.

Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. 3-є вид. – Львів, 2009. – С. 8–18.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 10–22.

Тема 2. Сучасні геополітичні концепції (2 год.)

1. Англосаксонська геополітика.

2. Європейська геополітика.

3. Євразійство.

Література

Введение в геополитику. – М., 2001.

Лукин А.Г. Консервативная Революция. – М., 1994.

Лучин А.Г. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. – М., 1997.

Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебн. – 2002.

Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. – К., 2002.

Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і практичний аспекти. – К., 2002.

Федотов А.П. Глобалистика как новая наука о современном мире. – М., 2002.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 201–220.

Тема 3. Політичний простір міжнародних відносин (2 год.)

1. Сутність і структура політичного простору.

2. Основні властивості політичного простору.

3. Контроль політичного простору.

Література

Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане: История и теория международных отношений в Восточной Азии после Второй мировой войны (1945 – 1995). – М., 1997.

Брендон П. Упадок и разрушение Британской империи. 1781–1997. – М., 2000.

Восток / Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. – М., 2002.

Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М., 2002.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 348–369.

Политическая и военная география. Учебн. пособ. – М., 1980.

Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. – К., 2002.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 201–220.

Тема 4. Міжнародні актори (2 год.)

1. Держава:

а) імперія;

б) світовий лідер;

в) держава – нація.

2. Міжнародні організації.

Література

Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.

Зайцева О.Г. Международные организации: принятие решений. – М., 1989.

Илюхина Р.М. Лига Наций. 1919 – 1934. – М., 1989.

Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. – К., 2002.

Крылова Н.С. Европейский парламент. – М., 1987.

НАТО: Довідник. – К., 1997.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С.282–308.

США – Єс – http://www.wto.org

НАТО – http://www.nato.int

ООН. – http://www.un.org

Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. – Львів, 2009. – С. 181–209.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

Тема 5. Інструменти міжнародної політики (2 год.)

1. Сила.

2. Дипломатія.

3. Пропаганда.

Література

Гриневский О. Тайны советской дипломатии. – М., 2000.

Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 1995.

Зленко А.М. Дипломатія і політика України в процесі динамічних геополітичних змін. – Х., 2003.

Киссинджер Г. Дипломатия. – М., 1999.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорії міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 348–369.

Марущак М.Й. Історія дипломатії ХХ століття: Курс лекцій. – Львів, 2000.

Мережі і війни. Майбутнє терору, злочинності і бойових дій. – К., 2005.

Мэхен А.Т. Влияние морской силы на историю: 1660 – 1783. – М.-СПб., 2002.

Мировые войны ХХ века: В 4-х кн. – М., 2002.

Орлова Т.В. Історія сучасного світу: Навч. пос. – К., 2006. – С. 212–305.

Почепцов Г.Г. Информационные войны. – К., 2001.

Почепцов Г.Г. Психологические войны. – К., 2001.

Рогоза С.Л. Засекреченные войны. 1950–2000. – М., 2004.

Табачник Д.В. Українська дипломатія: нариси історії (1917–1990 рр.): Навч. посібн. – К., 2006.

Фельтхэм Р. Дж. Настольная книга дипломата. – Минск, 2004.

Холодная война: Новые подходы, новые документы. – М., 1995.

Чекаленко Л.Д. Витоки української дипломатії. – К., 2010.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 317–353.

Тема 6. Міжнародні конфлікти і шляхи їх урегулювання (2 год.)

1. Типології міжнародних конфліктів.

2. Розвиток міжнародного конфлікту.

3. Регулювання міжнародних конфліктів.

4. Міжнародні переговори.

Література

Бруз В.С. ООН: врегулювання міжнародних конфліктів. – К., 1993.

Говард М. Війна в європейській історії. – К., 2000.

Доронина Н.И. Международный конфликт. – М., 1981.

Эмин В.Г. Региональные конфликты и международные организации. – М., 1991.

Конфліктологія. – Харків, 2002.

Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов: Учеб. пособ. – М., 1999.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 444–486; К., 207. – С. 394–423.

Кокошин А.А., Ларионов В.В. Предотвращение войны: Доктрины, концепции, перспективы. – М., 1990.

Расторгуев С.П. Философия информационной войны. – М., 2001.

Фишер Р., Юрн У.Путь к согласию, или Переговоры без поражений. – М., 1990.

Холодная война. 1945 – 1963 гг. Историческая ретроспектива: Сб. статей. – М., 2003.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 359–375.

Мережа міжнародних організацій – http://www.ned.org

Тема 7. Міжнародна безпека (2 год.)

1. Сутність, параметри і види безпеки.

2. Основні загрози безпеці.

3. Механізм підтримання міжнародної безпеки.

Література

Бодрук О.С. Структура воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К., 2001.

Бруз В.С. ООН: врегулювання міжнародних конфліктів. – К., 1993.

Галака С.П. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у міжнародних відносинах. – К., 2002.

Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.

Косевцов В., Бінько І. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. – К., 1996.

Макаренко Є.А., Рижиков М.М., Ожеван М.А. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози. – К., 2006.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорії міжнародних відносин. – К., 2007.

Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980–2000 рр.): Підручн. – К., 2001.

Уроки 11 вересня: проблеми глобальної безпеки. – К., 2002.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 382–399.

Шлемко В., Бінько І. Економічна безпека України: сутність і напрями забезпечення. – К., 1997.

Проект “Холодна війна” – http://cwihp.si.edu

Проект “Холодна війна” – http://www.coldwar.ru

ООН – http://www.un.org

Тема 8. Глобальні процеси сучасності (2 год.)

1. Демографічні процеси і міжнародні відносини.

2. Транснаціоналізм міжнародних відносин.

3. Мондіалізація і глобальний розвиток.

4. Демократичні й неототалітарні тенденції глобального розвитку.

Література

Белорус О.Г. Глобальные трансформации и стратегии развития. – К., 2000.

Белорус О.Г. Экономическая система глобализма. – К., 2003.

Білорус О.Г., Кримський С.Б., Павленко Ю.В. Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.

Панарин А.С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М., 2002.

Скаленко А. Глобальные резервы роста: информация + интеллект + инновации. – К., 2000.

Сорос Дж. Кризаглобального капіталізму. Відкрите суспільство під загрозою. – К., 1999.

Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. – М., 2002.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 566–613.

7. САМОСТІЙНА РОБОТА

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

Тема 1. Історія теорії міжнародних відносин (5 год.)

1. Міжнародна політична думка Стародавнього світу:

а) Індія;

б) Китай;

в) Греція.

2. Міжнародна політична думка Середньовіччя.

3. Міжнародна політична думка нового часу.

Література

Артхашастра (или Наука политики). – Ленинград, 1994.

Бациева С.М. Историко-социологический трактат Ибн Хальдуна “Мукалдима”. – М., 1965.

Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1966.

Ермошкин В.В. Проблемы войны и мира в политико-правовых учениях Нового времени. – М., 1989.

Канинская Г.Н. Основы общей теории международных отношений. – М., 2009.

Книга правителя области Шан. – М., 1993.

Конфуций. Уроки мудрости. – М.: Харьков, 1998.

Переломов Л.С. Конфуцианство и легизм в политической истории Китая. – К., 1981.

Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. 3-є вид. – Львів, 2009. – С. 52–69.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 63–103.

Тема 2. Методологія міжнародних досліджень (4 год.)

1. Діалектика.

2. Загальнонаукові методи.

3. Історичні методи.

4. Конкретно-емпіричні методи.

5. Прогностичні методи.

Література

Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М., 1984.

Данылкова Р.Н. Методология и методика прогнозирования внешней политики несоциалистических государств. Опыт системной организации понятий. – М., 1986.

Ковальченко И.Д. Методы исторического познания. – М., 1987.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин – К., 2007. – С. 45–70.

Международные отношения как объект изучения. – М., 1993.

Петров Ю. Методологические проблемы теоретического познания. – М., 1986.

Хрусталев М.А. Системное моделирование международных отношений. – М., 1987.

Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. – Львів, 2009. – С. 19–51.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 34-57.

Тема 3. Сучасні теорії міжнародних відносин (5 год.)

1. Політичний ідеалізм.

2. Політичний реалізм.

3. Школа стратегічного аналізу.

4. Модерністські теорії міжнародних відносин.

5. Неокласичні теорії.

Література

Арон Р. Мир і війна між націями. – К., 2002.

Балабаева З.В. Идеология социального глобализма. Критический анализ доктрины Римского клуба. – К., 1989.

Киссинджер Г. Дипломатия. – М., 1998.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 251–399.

Теория международных отношений: Хрестоматия. – М., 2002.

Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. – Львів, 2009. – С. 70–85.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 104–149.

Тема 4. Теорія геополітики (4 год.)

1. Сутність геополітичної науки.

2. Основні тенденції розвитку геополітичної науки.

3. Виникнення класичної геополітичної науки.

4. Геополітична концепція євразійства.

5. Німецька геополітична школа.

6. Авторська геополітична концепція (за вибором студента).

Література

Гаджиев К.С.Геополитика. – М., 1997.

Глобальное сообщество: новая система координат (подходы к проблеме). – СПб., 2000.

Ильин В.В., Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994.

Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М., 2002.

Поздняков Э.А. Геополитика. – М., 1999.

Черняк Е.Б. Цивилиография. – М., 1996.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 152–168.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

Тема 5. Сучасна світова система (5 год.)

1. Сутність і вектори розвитку сучасної світової системи.

2. Геополітичні моделі сучасної світової системи.

3. Міжнародний порядок.

Література

Аннан К.А. Ми народи: Роль Організації Об’єднаних Націй у ХХІ ст. – К., 2000.

Антиглобализм и глобальное управление: доклады, дискуссии, справочные материалы. – М., 2006.

Белорус О.Г. Экономическая системаглобализма. – К., 2003.

Гаджиев К.С. Введение в геополитику. – М., 2001.

Гелд Д. Мак-Грю. Глобалізація / Антиглобалізація. – К., 2004.

Глобализация. – М., 2008.

Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.

Глобальное общество: новая система координат (подходы к проблеме). – СПб., 2000.

Глобальное управление. – М., 2007.

Європейська інтеграція. – К., 2007.

Зленко А.М. Дипломатія і політика України в процесі динамічних геополітичних змін. – Х., 2003.

Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М., 2002.

Рожнинский В.В., Сигомонян А.А., Крамер М.С., Хазанов А.М. История международных отношений в ХХ – начале ХХІ века: Уч. пос. – М., 2009.

Современные международные отношения и мировая геополитика. – М., 2004.

Уткин А.И. Мировой порядок ХХІ века. – М., 2001.

Федотов А.П. Глобалистика как новая наука о современном мире. – М., 2002.

Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее: Последствия биотехнологической революции. – М., 2000.

Цивилизационные модели современности и их исторические корни. – К., 2002.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 400–427.

НАТО – http://www.un.org

Світова політика – http://www.globalpoliciorg/rasource/

США – ЄС – http://www.usia.gov/topical/pol/aticomm

Тема 6. Геоісторичні фази планетарного дуалізму (4 год.)

1. Консолідація.

2. Стабілізація.

3. Дигресія.

4. Експлікація.

Література

Андрианова Т.В. Геополитические теории ХХ в. (Социально-философское исследование). – М., 1996.

Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане: История и теория международных отношений в Восточной Азии после Второй мировой войны (1945 – 1995). – М., 1997.

Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 1995.

Зиновьев А.А. Запад. Феномен западнизма. – М., 1999.

Орлова Т.В. Історія сучасного світу: Навч. посіб. – К., 2006. – С. 397–460.

Уткин А.И. Мировой порядок ХХІ века. – М., 2000.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 506–524.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

Тема 7. Цивілізаційний вимір міжнародних відносин (5 год.)

1. Основні цивілізаційні теорії.

2. Аналіз цивілізаційних концепцій.

Література

Альтернативные пути к цивилизации. – М., 2000.

Аринин А.Н., Михеев В.М. Самобытные идеи Н.Я. Данилевского. – М., 1996.

Глобализация. Конфликт или диалог цивилизаций? – М., 2002.

Гумилёв Л.Н. Ритмы Евразии. Эпохи и цивилизации. – М., 1993.

Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому. – М., 1991.

Древние цивилизации. – М., 1989.

Мечников Л.И. Цивилизация и великие исторические реки: Географическая теория развития современных обществ. – СПб., 1989.

Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. – К., 2002.

Панарин А.С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М., 2002.

Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. – К., 1998.

Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. – М., 1995.

Уткин А.И. Россия и Запад: история цивилизаций. – М., 2000.

Цивилизационные модели современности и их исторические корни. – К., 2002.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 233–263.

Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М., 2003.

Тема 8. Міжнародні системи (4 год.)

Порівняльний аналіз теорій міжнародних систем .

Література

Арон Р. Мир і війна між націями. – К., 2002.

Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. – СПб., 2001.

Дебидур А. Дипломатическая история Европы. Священный Союз от Венского до Берлинского конгресса. 1814 – 1878: В 2-х т. – Ростов-на-Дону, 1995.

Критика миросистемного подхода и концепции капитализма И. Валлерстайна. – М., 1992.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 405–443.

Поздняков Э.А. Системный подход и международные отношения. – М., 1976.

Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива. – К., 2001.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин. – К., 2002. – С. 264–281.