Вміння інтерпретувати інформацію є показником здібностей психолога синтезувати дані, а не механічним продуктом постійної схеми.
Діагностичні висновки
Вимоги до написання діагностичного висновку:
1. Особливу увагу слід приділяти особистісним характеристикам оптанта.
2. Слід пам’ятати про схильність окремих осіб надавати власну інтерпретацію, отриманій від дослідника інформації.
3. Якщо немає впевненості, що адресат зрозуміє подану інформацію семантично еквівалентно, то недоцільно її пропонувати, вона не сприятиме досягненню поставленої мети.
Правила написання діагностичних висновків:
1. Якщо вони вимагають регулярного подання, доцільно користуватися друкованими бланками для запису основних результатів досліджень у доступній для адресата формі.
2. Діагностичні висновки на професійному рівні будуються за такими напрямками:
1) причина обстеження;
2) використані методики (назва або стисла характеристика);
3) результати дослідження у відповідності з послідовністю поставлених питань: а) симптоми, прояви, числові результати методик; б) опис поведінки під час дослідження; в) інтерпретація наведених даних; г) співставлення отриманих результатів з даними анамнезу; д) резюме (головні симптоми, їх патогенез та етіологія); ж) запропоновані форми роботи; з) психологічний прогноз.
3. Дослідницька інформація потребує детального аналізу, необхідна ретельна диференціація достовірних даних, яка є доведеними, від гіпотетичних, особливо це стосується патогенних механізмів.
4. Діагностичний прогноз повинен формулюватися з урахуванням як впливу різноманітних зовнішніх факторів, так і компенсаторних можливостей психіки.
5. Необхідно розмежовувати між собою психологічні висновки та повідомлення про дослідження. Останні об’єднують окремі частини висновків (синтезують їх), надають детальну інформацію про ті структурні компоненти особистості, які стали об’єктом досліджень; нарешті, є цілісною синтетичною інформацією для замовника.
6. У повідомленнях слід запобігати спеціальних термінів. Вони повинні бути так побудовані, щоб адресат недвозначно зрозумів про що саме хоче сказати психолог. Наприклад, замість ”дитина фрустрована незадоволеною потребою у любові“ слід написати ”дитина страждає від нестачі до неї любові“, або не ”дитина веде себе пермісивно“, а ”дитина все стерпить“.
7. Для неспеціалістів слід пояснювати поведінку дитини користуючись прикладами типових, конкретних для неї проявів.
8. Доцільно на початку давати опис зовнішнього вигляду ситуації і поступово переходити до її внутрішніх детермінант та механізмів розвитку.
9. Описуючи виявлені недоліки, слід вказати на можливості їх компенсування.
Ерудований та відповідальний психолог, використовуючи певні, на його думку найбільш доцільні, методи для постановки діагнозу, після отримання експериментальних даних повинен поставити перед собою низку додаткових запитань, які, з одного боку, стосуються інтерпретації цих даних, а з другого – форми передачі інформації з урахуванням того, кому вона може бути повідомлена і яким чином її найкраще показати з найбільшою користю для людини.
Важливо:
1) якщо оптант − дитина, дослідницькі дані про неї надаються батькам. При цьому останнім пропонується лише необхідна інформація, обов’язково звертається увага на компенсаторні можливості та позитивні якості дитини.
2) якщо отримані психологом діагностичні висновки передаватимуться через третю особу, то слід оцінити наскільки адресат здатний не тільки декодувати отриману інформацію, але передати її іншим особам.
3) не слід повідомляти інформацію телефоном або через осіб, які не мають компетенції для її прийняття.
4) необхідна обережність, якщо отримані дані лише частково висвітлюють проблеми адресата.
Дотримання етичних норм, прав оптанта на повагу до нього як до особистості, використання доцільного інструментарію, досконала інтерпретація – це головні показники професійної компетентності психолога.