Ред.] Народне господарство
До XIV ст.
· Суренж — на думку Дем'янова В. О. й Андрєєв О. А., древнє місто, столиця Дулібії. Розташовувалось на території м. Рівне.
· XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки
· V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища
· VI—IX століття н.е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки
· X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено давньоруську фортецю.
· 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».
· 1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви
Ред.] XV століття
· 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків
· 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошей чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Гедиміновичів.
· 1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвіцької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.
· 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами
· 1492 — польський король Сигізмунд I Старий та великий князь литовський Казимир Ягайло надали містечку магдебурзьке право
· 1500 — княгиня Марія Несвіцька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця
Ред.] XVI століття
· липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом
· 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку
· 1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких
· 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького
· 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сигізмунда Беатою Костелецькою
· 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Костелецькій.
· 1548 — княгиня Костелецька будує костел у Рівному
· 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
· 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
· 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст
· 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
· 1565—1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
· 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
· 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
· 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинга в місті налічується 543 будинки
· 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)
Ред.] XVII століття
· 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Костянтиновича Острозького) відбудовує костел
· 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»
· 1617—1619 — татарські набіги, спалення замку
· 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків
· 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського
· 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто
· 1625 — підготовка угоди Речi Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Замойського
· 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
· 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
· 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М.Н.»
· 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
· 1640 — спустошення Рівного татарами
· 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
· 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки
· літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького
· 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі
· 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб
· 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків
· 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене
Ред.] XVIII століття
Успенська Церква та Дзвіниця
· 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті
· 1706—1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
· 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами і в цілій Польщі.
· 1728 — розпочато будівництво замку
· 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац
· 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо); працює млин та лісопильне підприємство
· 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
· 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
· 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
· 1765 — Тоушер складає план міста
· 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору
· 1775 — будівництво мурованого костелу
· 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
· 1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
· 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
· 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
· 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
· 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
· 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)
Ред.] XIX століття
· 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті
· 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті
· 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських
· 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських
· 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію. 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
· 1844—1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров
· 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник
· 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців
· 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду
· 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ—Берестя
· 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя К. Любомирського
· 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці
· 1862 — у місті відкрито телеграф
· 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання
· 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну
· 1866—1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко
· 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко
· 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
· 1871 — смерть і захоронення в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Микола Драгоманов
· 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
· 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
· 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь
· 1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»
· 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт
· 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)
· 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків
· 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі
· 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку
· 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства
· 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко
· 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія
· 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія
Область займає майже 4,5% території України. На південному заході Вінниччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходить державний кордон з Республікою Молдова.
Вінницька область лежить у межах лісостепової зони. На території області поширені ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в'яза. Ґрунт в основному опідзоленний (близько 65%). На північному сході області переважають чорноземи, в центральній частині - сірі, темно-сірі, світло-сірі, на південному сході і в Придністров'ї - глибокі чорноземи і опідзоленні ґрунти. Більш 70% території області зорано.
Територією області протікає 204 річки протяжністю понад 10 км. Вони відносяться до басейнів Південного Буга, Дніпра та Дністра.
Ред.] Клімат
Клімат області - помірно континентальний, середня температура січня: -6°С, середня температура липня: +19°С річна кількість опадів: 520-590 мм, з них 80% випадають в теплий період.
Ред.] Корисні копалини
Вінницька область багата нерудними корисними копалинами. Господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменя. Найбільші з них — Глуховецьке родовище каоліну, Турбівське родовище каоліну, Великогадомінецьке родовище каоліну. На території області виявлено близько 50 родовищ гранітів, гнейсів, піщанників, найбільші з них, - Витавське, Гніванське, Стрижавське, Жежельовське. Є також родовище фосфоритів (Жванське), крейди, гіпсу, глин, піску.
Паливні ресурси області обмежені і представлені торфом і бурим вугіллям. Ці ресурси мають місцеве значення.
На території області відкриті джерела мінеральних вод — в Хмільнику (радонові води), с.Житники, поблизу м.Козятин і в с.Липовці. Таким чином, мінерально-сировинні ресурси Вінницької області створюють хорошу базу для швидкого розвитку її промисловості.
ред.] Народне господарство
Структура промислового виробництва (у % до загального обсягу області):
- Харчова промисловість – 53;
- Електроенергетика – 23;
- Машинобудування і металообробка - 12;
- Легка промисловість – 3;
- Хімічна і нафтохімічна промисловість – 3;
- Промисловість будівельних матеріалів – 2,5;
- Деревообробна і целюлозно-паперова – 1;
- Інші галузі – решта
Вінницька обласна рада прийняла бюджет області на 2011 рік, затвердивши прибутки у розмірі 2262 млн гривень і витрати 2262 млн гривень.[4]