Що робити, аби Ваша дитина не стала «важким підлітком»?
Кожна людина хоче, щоб її дитина упродовж свого життя була здоровою, щасливою і успішною. А що ми для цього робимо і чи достатньою мірою?
Зазвичай, усі батьки слідкують за тим, щоб їхні діти не були голодними. Якщо на вулиці дощ, вони обов’язково потурбуються про те, щоб дитина одягнула плащ, або дадуть їй парасольку.
А чи достатньо часу ми приділяємо душі дитини і її вихованню? Адже дитина — це чиста книга, і дуже важливо, що буде написано на перших її сторінках. При цьому виключного значення набуває власний приклад і авторитет батьків, які з любов’ю допомагають дітям не збитися на манівці. Але якщо вам ніколи, то замість вас ці сторінки напише «вулиця», разом з усіма її «цінностями» та орієнтирами.
Щоб надати дитині шанс бути щасливою, в родині необхідно створити атмосферу доброти, взаєморозуміння і любові між усіма її членами.
Для дитини найближчими і найкращими людьми в світі є її батьки, і саме вони формують у неї ті установки, які вона пронесе через усе своє життя.
Індивідуальна позиція починає закладатися в душу дитини мамою і татом з моменту її народження, і саме цим у майбутньому буде передусім визначатись рівень активності, життєрадісності, оптимізму, доброзичливого ставлення до інших людей, відвертості, уміння спілкуватися з однолітками і дорослими.
Батьки сприяють розвитку в своєї дитини ранньої житейської мудрості, відповідальності, накопиченню досвіду вирішення проблем. Якщо її ще в дошкільному віці навчити читати, рахувати, писати, то в школі вона почуватиметься набагато комфортніше. Їй буде набагато легше увійти в стан когерентності (причетності, взаємозв’язку з оточенням, розуміння світу і себе, свого місця в ньому, сприйняття життя, наповненого сенсом, легкості у навчанні).
Спільні інтереси і діяльність усіх членів родини — невід’ємна частина повноцінного розвитку дитини. Тоді у неї змалку виховується воля, працьовитість, цілеспрямованість, активність, прагнення взаєморозуміння і довіри у стосунках з оточуючими. Це допоможе їй, наприклад, у школі, бо вчителі заохочують таких дітей і спрямовують розвиток їхнього потенціалу.
З цілого ряду причинно-наслідкових зв’язків родина є дуже важливим, одним з найголовніших чинників процесу виховання і формування особистості. І батькам необхідно бути особливо чуйними і толерантними до своєї дитини-підлітка.
По-перше, підліток дуже залежний від своєї родини. Тут задовольняється значна частина його потреб, у тому числі матеріально-побутових. Особливо важливі в цьому віці швидких змін і пов’язаних з ними інтенсивних фрустрацій, розуміння батьків, емоційна підтримка, любов, симпатія. Негаразди в родині, навпаки, спричинюють нервово-психічну напругу, викликають тривогу і спотворюють світогляд підлітка.
По-друге, велика роль належить родині в здійсненні соціального контролю за поведінкою підлітка. В цьому віці ряд психологічних механізмів, необхідних для самостійної поведінки дорослого члена суспільства, перебуває в стадії формування. Нездатність родини допомагати підлітку в такому становленні призводить до порушень як його поведінки, так і розвитку особистості.
По-третє, людина в підлітковий період свого життя проходить етап інтенсивного оволодіння соціальними ролями дорослої людини, швидко розширюється коло її спілкування, міцніють зв’язки з неформальними групами, школою. Все це відбувається в умовах бурхливих фізіологічних, психологічних і соціальних змін організму і особистості підлітка. Тому в цей період підліток гостро потребує спрямовуючої і консультативної допомоги родини: пояснень різноманітних соціальних і життєвих явищ, інформування, сприяння у формуванні власної всебічної оцінки найрізноманітніших ситуацій. В родині підліток накопичує досвід взаємодії і стосунків з протилежною статтю. І з дитинства відбувається процес його ідентифікації, ототожнення себе з батьками (дочка — «я, як мама», син — «я, як тато»). Порушення такої ідентифікації, відсутність авторитету в процесі її становлення (неповні сім’ї, відсутність злагоди й гармонії в оточенні) справляє негативний вплив на розвиток підлітка.
Байдуже ставлення (емоційне відкидання) призводить до виникнення нових порушених відносин. З невизначеної позиції дорослих виникає неможливість зрозумілого і обґрунтованого визначення ролі і статусу молодих людей. Нездатність родини справитися з цим завданням ставить підлітка у вельми скрутне й уразливе становище, обумовлюючи його дезорієнтацію в соціумі, обеззброюючи перед різноманітними труднощами і суперечностями.
Підлітковий вік висуває до дорослих членів родини, у першу чергу батьків, нові складні вимоги. Порушення у взаємостосунках батьків із дітьми, раніше не відіграючи помітної ролі, тепер виходять на перший план, стають джерелом психічної травматизації підлітка.
Що робити, аби дитина не стала «важким підлітком»?
До захисних чинників виникнення поведінкових проблем у межах родинної системи належать позитивні стосунки між батьками, між батьками і дитиною, а також тісне спілкування в родині і наявність у її дорослих членів навичок вирішення проблем. Спокійний темперамент, здатність встановлювати і зберігати нові стосунки є для дітей важливими індивідуальними захисними чинниками. До них слід віднести і підтримку добрих друзів з їх оточення — це служить просоціальним зразком для наслідування і стосується всієї групи однолітків. Захисними чинниками служать також помірність тиску, високий рівень підтримки з боку родичів та соціального оточення.
Наголосимо: родина і оточення є головним джерелом формування захисних чинників у підлітка. Вони повинні сприяти розвитку в індивідуума відчуття власної значущості, незалежності.
За соціальним оточенням дитини необхідно слідкувати особливо уважно, нейтралізуючи або відсікаючи те, що шкодить її нормальному розвитку.
В умовах перенасиченості інформаційного простору розпусними телепередачами та кровожерними комп’ютерними іграми дуже корисно буде контролювати інформаційний потік, що нав’язується дитині. Якщо вам вдасться, принаймні, зменшити його, ваші шанси на успіх підвищаться.
Виключно важливого значення у таких процесах набуває довіра підлітка щонайменше до одного з батьків. Якщо у нього з якихось причин таких стосунків немає (наприклад, коли дитина є сиротою), необхідно знайти на цю роль людину з його оточення. Для дітей важливо мати когось, з ким можна було б себе асоціювати, хто компенсував би їм відсутність батьківського прикладу.
Але якщо дитина живе з батьками, у її вихованні набуває значення ієрархія в родині, спільна відповідальність за благополуччя в ній, авторитет батьків, заохочення до взаємоповаги і симпатії, слухняності. Сюди ж слід віднести і такі захисні родинні чинники, як наявність чіткого розподілу ролей в родині, прозорість стосунків, відкритий діалог, щире спілкування з раннього дитинства, розвиток позитивних сімейних традицій, толерантність щодо духовних цінностей інших людей, особливо старшого покоління.
У вихованні дитини рекомендується дотримуватись кількох психологічних рекомендацій: виховувати підлітка так, щоб він перебував у злагоді із самим собою і своїми відчуттями; був здатний адекватно виявляти свої почуття; міг підтримувати здорові стосунки з іншими людьми і вмів би піклуватися про себе.
Батьки повинні допомогти підлітку відчути самоповагу, знайти і зберегти справжніх друзів, сформувати мету в житті. Тоді молоді люди самі починають прагнути освіти, професії, роботи, власного житла і родинного затишку.
Якщо поведінка підлітка погіршується (проявляються грубощі, помічаються прогули уроків, втечі з будинку, антисоціальна поведінка з компанією підлітків, вживання алкоголю і наркотиків), необхідно звертатися за професійною допомогою до психолога. В разі необхідності він може застосувати сімейну терапію.
Слід підкреслити важливість технологій зайнятості. Для підліткового віку характерним є пошук себе в світі. Позакласна робота — спортивні секції, різноманітні гуртки, самоосвіта, факультативи — зменшує можливості бити байдики і збільшує кількість завдань, виконання яких вимагає не тільки часу, а й привертає увагу підлітка, надає йому корисних знань і виховує його.
Підліток потребує помірного контролю та опіки, спрямованих на розвиток його самостійності й уміння відповідати за своє особисте життя.
Вагомий внесок до профілактики поведінки підлітка може зробити культура релігійних почуттів (якщо релігія орієнтована не на відхід від реальності, а, навпаки, наділяє людину вищою духовною і етичною силою для протистояння труднощам і згубним прагненням). Духовний розвиток також має значення для формування поваги до себе й оточуючих і служить добрим підґрунтям для побудови міжособистісних стосунків.
Тимчасове або часткове працевлаштування молодої людини неодмінно допоможе їй знайти своє призначення в житті.
У всьому цивілізованому світі престижно бути здоровим, не мати шкідливих звичок, відчувати себе особистістю і хазяїном власної долі.
Розглянемо деякі чинники, що сприяють здоровому способу життя. Вони різноманітні.
До індивідуальних слід віднести сприятливе соціальне оточення, відкритість до сприйняття, здатність до взаємодії з іншими людьми. Це — відкрита, гнучка поведінка; позитивна самооцінка; упевненість в собі; незалежність. Такі риси характеру слід виховувати в підлітка — вони допоможуть йому протистояти пресингу поганого оточення, подолати стрес.
Інтелектуальні і творчі здібності, особисті інтереси і хобі — це шлях до підвищення самооцінки, упевненості в собі. Якщо є улюблене заняття, то у разі виникнення стресу воно допоможе знайти розраду. При цьому відбувається «скидання» негативу (образи, злості, агресії тощо).
Внутрішнє відчуття контролю притаманне всім здоровим людям. Але одні індивідууми впевнені, що вони впливають на хід свого життя і зміни в ньому. Інші ж переконані, що на них впливають зовнішні сили, ними керують інші люди, обставини. Всі вони по-своєму праві, і важливо надати підлітку можливість на життєвих прикладах переконатись у справедливості обох цих точок зору та допомогти йому обрати індивідуальну, оптимальну для нього і збалансовану стратегію поведінки в родині та соціальному оточенні.