Наведемо приклади таких карток-інструкцій.

Картка № 1. Підготовка приладу (ПРКС) до роботи зі спостереження за розвитком кореневої системи в рослин.

1. Висуньте металеву засувку й скляну стінку з переднього боку при­ладу.

2. У центр корпусу вставте скляну перегородку так, щоб вона зафіксува­лась у верхньому й нижньому пазах.

3. Вставте скляну стінку.

4. Заповніть прилад грунтом. Його потрібно насипати шарами й злегка ущільнювати. Верхній шар грунту має бути нижчий від краю корпусу при­ладу на 1-2 см.

5. Покладіть прилад на стіл переднім, заскленим боком угору.

6. Обережно висуньте скляну стінку.

7. На грунт викладіть насіння й грунт навколо нього злегка ущільніть.

8. Вставте скляну стінку й металеву засувку.

9. Поставте прилад у вертикальне положення.

10. Поставте прилад у тепле місце й періодично поливайте грунт водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання.

Картка № 2.Дослід «Розвиток і будова стрижневої й мичкуватої коре­невої систем».

Обладнання: ПРКС, склянка з водою, грунт, насіння дводольної росли­ни (горох, квасоля тощо), насіння однодольної рослини (пшениця, ячмінь тощо).

1. Ознайомтеся з конструкцією приладу й почніть підготовку до роботи (див. картку № 1, пп. 1-6).

2. Завглибшки приблизно 2 см від верхнього краю грунту в лівій поло­вині приладу розмістіть насіння дводольної рослини, а в правій — однодо­льної.

3. Завершіть підготовку приладу до роботи (див. картку № 1,пп. 8-10).

4. Упродовж 20 днів регулярно спостерігайте за проростанням насіння й розвитком кореневих систем у рослин. Дані спостережень записуйте в зо­шиті. Завершивши спостереження, витягніть рослини з приладу, відмийте кореневі системи від ґрунту й зробіть гербарій.

5. Підготуйте повідомлення про постановку досліду та його результати.

Якщо є потрібне обладнання, а також картки-інструкції, то учні мо­жуть самостійно й цілеспрямовано проводити відповідні досліди та спостереження.

Респіратор— засіб захисту органів дихання від пилу, радіоактив­них речовин, отрутохімікатів, інфекцій. Протипилові респіратори про­мислового виробництва складаються з маски або напівмаски з клапан­ною коробкою та протипиловим фільтром. Крім респіраторів, поширені марлеві, ватно-марлеві та інші пов'язки. Ознайомлення учнів із рес­піраторами промислового виробництва здійснюється під час виконання практичної роботи № 5 «Виготовлення марлевих пов'язок та інших най­простіших респіраторів» у темі «Дихання» (розділ «Людина», 8 клас).

Спірометр — контрольно-вимірювальний прилад для визначення життєвої ємності легень — доцільно використовувати в темі «Дихання» (розділ «Людина», 8 клас). Спірометри бувають двох модифікацій — су­хі й водяні. Сухий спірометр зручніший у роботі. Він складається з ци­ліндричного корпусу, всередині якого розташована повітряна турбін­ка. Вона приводиться в обертання повітрям, яке видихається крізь трубку з наконечником. Частота обертання турбінки пропорційна об'єму видихуваного повітря й відмічається стрілкою на шкалі. Одна мітка шкали відповідає об'єму повітря в 100 мл; максимальний показ­ник— 6,5 л. Перед кожним визначенням ємності легень необхідно, по­вертаючи оцифровану рамку, встановлювати нульову відмітку навпро­ти стрілки приладу. За групової роботи наконечник трубки слід щоразу міняти.

За допомогою спірометра можна визначити, скільки повітря вида­ляється з організму під час спокійного видиху. Для цього учню пропо­нується зробити 10 спокійних видихів у трубку приладу. Обчисливши середнє арифметичне, визначають дихальний об'єм легень (в учнів він становить 250—400 мл). Потім визначають життєву ємність легень, тобто максимальний об'єм повітря, який можна видихнути після гли­бокого вдиху. Для цього учень робить глибокий вдих, потім закриває пальцями ніс і робить глибокий видих у спірометр. Покази будуть пра­вильними, якщо спочатку вдихати й видихати повітря спокійно, а по­тім видихнути різко, із зусиллям. Для одержання достовірних резуль­татів вимірювання проводять кілька разів з інтервалом 15 с.

Із застосуванням спірометра можна визначити також залежність ін­тенсивності дихання від фізичного навантаження. Для цього підсумо­вують покази приладу під час видиху повітря в спірометр протягом 1 хв у стані спокою та після фізичного навантаження. В результаті спо­стережень учні роблять висновок, що під час фізичного навантаження інтенсивність дихання значно збільшується.

Сфігмоманометр — прилад для вимірювання артеріального тис­ку — доцільно використати в темі «Кровообіг» (розділ «Людина», 8 клас). Нині є широкий вибір моделей механічних та автоматичних сфігмоманометрів.

Динамометр ручний призначений для вимірювання м'язової сили кисті руки (тема «Опора й рух», розділ «Людина», 8 клас). Це пружина у формі еліпса на товстій сталевій стрічці. В її центрі прикріплений на­півкруглий циферблат зі шкалою та стрілкою. Під час стискання пру­жини стрілка рухається, показуючи на шкалі цифру в кілограмах. Для вимірювання сили стискання прилад слід покласти на долоню й стис­нути в поперечному напрямі до поздовжньої осі. Рука при цьому має бути розігнута в лікті.

Лупа — найпростіший оптичний збільшуваний прилад, який вико­ристовують для вивчення дрібних організмів або їхніх частин під час проведення самостійних і лабораторних робіт, на екскурсіях у природу тощо. Розрізняють лупи шкільні, екскурсійні та препарувальні. Лупа шкільна (збільшує в 7—10 разів) складається з двоопуклого збільшу­вального скла (лінзи), вставленого в оправу з ручкою. Лупа екскурсій­на подібна до лупи шкільної, але її оправа складається таким чином, що збільшувальне скло ховається в захисний футляр. Лупу препару­вальну, що дає 10—20-разове збільшення, використовують для розгля­ду натуральних об'єктів.

Уперше учні знайомляться з лупою під час практичної роботи «Будова лупи й мікроскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами» в темі «Клітинна будова рослин» (розділ «Царство Росли­ни», 6 клас). Для її виконання можна використати таку інструктивну картку:

1. Розгляньте препарувальну лупу, ознайомтеся з її будовою.

2. Поставте лупу препарувальним столиком від себе завдальшки при­близно 3—5 см від краю столу. Рухати прилад під час роботи не слід.

3. У центр предметного столика покладіть об'єкт розгляду (якщо це мікропрепарат, то прикріпіть його затискачами).

4. Встановіть окуляр над об'єктом.

5. Дивлячися в окуляр, за допомогою дзеркала спрямуйте світло на об'єкт. Світло має бути рівномірним. За дуже яскравого освітлення корис­туйтеся зворотною стороною дзеркала.

6. Поворотом ґвинта опустіть окуляр майже впритул до об'єкта. Дивля­чися в окуляр, плавно повертайте регулювальний гвинт на себе, доки зо­браження не стане чітким.

7. Уважно розгляньте об'єкт. У разі потреби підфокусуйте легким пово­ротом ґвинта в той чи інший бік.

У школах використовуються різні мікроскопи, але найпоширені­шою є модель НМ-301. Цей мікроскоп має рухомий предметний сто­лик і нерухомий тубус; об'єктиви розміщені на револьверній головці, яка повертається й дає змогу швидко й легко замінювати їх; частина деталей (об'єктиви, тримач дзеркала, затискачі для фіксації мікропре­паратів) незнімні. Мікроскоп НМ-301 за різних поєднань об'єктивів та окулярів забезпечує 56—300-разове збільшення. З будовою мікроско­па учні вперше знайомляться на практичній роботі «Будова лупи й мік­роскопа. Правила роботи зі збільшувальними приладами». Для її вико­нання можна використати таку інструктивну картку:

1. Переносячи мікроскоп, правою рукою тримайте штатив (тубусотримач), а лівою — підтримуйте основу.

2. Установлюйте мікроскоп предметним столиком від себе на відстані 2-3 см від краю столу.

3. Відрегулюйте дзеркало так, аби світло добре відбивалося в отвір предметного столика.

4. Щоб не забруднити лінзи окуляра та об'єктива, не торкайтеся пальця­ми їхньої поверхні. Якщо на них потрапив пил, треба обережно протерти їх чистою ватою, намотаною на дерев'яну паличку й злегка змочену в чисто­му бензині чи ефірі. Самим розбирати об'єктиви не можна.

5. Перед розглядом препарату спочатку встановіть об'єктив із малим збільшенням.

6. Закінчивши роботу з мікроскопом, підніміть тубусотримач (для уникнення випадкового стикання об'єктива з препаратом) і накрийте мікроскоп чохлом або покладіть у футляр.

Для ефективного проведення лабораторних робіт із біології можна використовувати сучасні цифрові мікроскопи. Найпростішим серед них є мікроскоп Intel Play QX3 (забезпечує 10-, 60-, 200-разове збільшення). Він дає змогу:

Ø вивчати досліджуваний об'єкт не одному учневі, а групі водночас, оскільки інформацію можна виводити на монітор комп'ютера;

Ø використовувати зображення об'єктів як демонстраційні таблиці під час вивчення нового матеріалу або його закріплення;

Ø вивчати об'єкт у динаміці;

Ø створювати презентаційні відеоматеріали з теми, що вивчається;

Ø використовувати зображення об'єктів на паперових носіях як роз­датковий матеріал для організації самостійної роботи учнів.

Застосування цифрового мікроскопа разом із комп'ютером дає змо­гу дістати збільшене зображення біологічного об'єкта (мікропрепарату) на екрані монітора (під час роботи в групі або в класі з невеликою кількістю учнів) або на великому екрані чи РК-панелі (під час роботи з усім класом). Робота з мікроскопом здійснюється за допомогою спеціальної комп'ютерної програми. Мікроскоп настроюється з ком­п'ютера, причому поряд із зображенням об'єкта на екрані розміщені віртуальні кнопки для керування реальними параметрами. Програмна підтримка дає змогу вмикати освітлення, змінювати збільшення, здійс­нювати в ручному режимі захоплення зображення нерухомого чи ру­хомого об'єкта.

Крім приладів, у навчально-виховному процесі з біології використовуються:

Ø інструменти препарувальні (голки препарувальні, ножиці з тупи­ми кінцями та ножиці з одним гострим кінцем, пінцет анатоміч­ний із насічкою);

Ø садово-городній інвентар (відерце, лійка, совок вузький для викопу­вання рослин, лопата, граблі, сапка);

Ø приладдя (штатив лабораторний, штатив для пробірок, спиртів­ка, тримач для пробірок, предметні й покривні скельця, пробірки, мензурки, склянка хімічна, лійка, чашки Петрі, лотік для роздатко- вого матеріалу, лотік для мікропрепаратів);

Ø реактиви й матеріали (йод, сухий спирт, гліцерин, розчин Люголя, бинт, вата тощо).